Постанова

від 19.01.2022 по справі 360/862/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року справа №360/862/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Сіваченка І.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 р. у справі № 360/862/21 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян) за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправними дій та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - відповідач, приватний виконавець), в якому просив: визнати протиправними дії приватного виконавця та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 63531385.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 09 листопада 2020 року ВП № 63531385 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 37404, виданого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" заборгованості в сумі 14362,44 гривень; стягнув з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення, яке на його думку прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за вимогами законодавства стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувану.

Виконавчим документом - виконавчим написом № 37404 від 08 вересня 2020, виданим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., встановлено: адреса місця реєстрації боржника АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання АДРЕСА_2 . Також у заяві стягувачем зазначено, що фактичним місцем проживання Боржника - ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 . Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва. Таким чином, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що боржник проживає (фактична адреса) у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувану, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Аналіз конструкції ч. 2 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження дає підстави вважати, що законодавець, надаючи приватному виконавцю право вибору адреси боржника для прийняття виконавчого документа до виконання, не мав на увазі виключно адресу реєстрації боржника. Крім того, Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Права та обов`язки приватного виконавця встановлені статтею 3 Закону України Про виконавче провадження .

Дії передбачені пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право вчиняти виключно під час виконавчого провадження, тобто, після його відкриття. Так, аналіз вищезазначених норм закріплює, що для збирання будь-якої інформації про боржника приватному виконавцю потрібні законні підстави, адже, збирання будь-яких даних порушує конституційне та законодавче регулювання права на особисте життя боржників. Тобто, приватний виконавець не тільки не зобов`язаний, а й не має права перевіряти інформацію про місце проживанням боржника до відкриття виконавчого провадження.

Законом України Про виконавче провадження , Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

У постанові від 09 грудня 2020 року по справі № 460/3537/20 Верховним Судом зроблено висновок, що на етані вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа га правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.

Апелянт також зазначає, що вчинення виконавчого напису (складення виконавчого документа) перебуває в межах повноважень відповідного нотаріуса, як і відповідальність за правильність наведених в ньому даних, а правомірність дій нотаріуса не є предметом спору та не підлягають оцінці у рамках даної адміністративної справи.

Виходячи із системного тлумачення норм Закону № 1404-УІІІ, Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-УІІІ Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) можна дійти висновку, що на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній імперативний обов`язок, а отже, відсутній і будь-який механізм, спрямований на перевірку достовірності обов`язкових реквізитів виконавчого документа, в тому числі правильності визначення в ньому місця проживання боржника, а також на перевірку їх достовірності. Таким чином, чинні норми, - не містять вимоги щодо здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника. Відтак, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання або перебування боржника - фізичної особи незалежно від місця реєстрації останнього.

Відмітка про реєстрацію місця проживання боржника не може слугувати основним доказом того, що особа проживає за вказаною адресою, адже норми законодавства вказують на те, що громадяни України мають право вільно пересуватися по території України та вільного вибору місця проживання.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 22 січня 2002 року зареєстрований за адресою проживання є: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією його паспорта (арк. спр. 9).

ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" (код ЄДРПОУ 42642578, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301) є стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 63531385, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Клименка Р.В.

Клименко Р.В. є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, посвідчення від 30.09.2019 року № 0415, адреса місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, 6, офіс 31, що підтверджено відомостями з Єдиного реєстру приватних виконавців.

Згідно наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 63531385 з виконання виконавчого напису від 08 вересня 2020 року № 37404, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" (правонаступник згідно договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 11/08/2020-ФА від 11.08.2020 (код ЄДРПОУ 42642578, місцезнаходження: 00133, м.Київ, вул.Саксаганського, буд. 14, офіс 301) заборгованості в сумі 14362,44 гривень.

Згідно заяви ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" про примусове виконання рішення, в ній зазначено дві адреси боржника ОСОБА_1 , адреса за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса за місцем проживання: АДРЕСА_4 (арк. спр. 84).

Постановою приватного виконавця від 09 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження № 63531385 з виконання виконавчого напису № 37404, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" заборгованості в сумі 14362,44 гривень (арк. спр. 92-93).

Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано позивачу за адресою, що зазначені у виконавчому документі, а саме за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням за № 0209421662238 та за адресою проживання: АДРЕСА_4 рекомендованим поштовим відправленням за № 0209421807970, що підтверджується копіями списків згрупованих поштових відправлень з фіскальними чеками (арк. спр. 149-156). Разом з тим, доказів вручення постанови позивачу матеріали справи не містять.

Дослідженням постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 листопада 2020 року ВП № 63531385 встановлено, що в ній вказано такі адреси боржника - місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .

Постановою приватного виконавця від 02 лютого 2021 року у ВП № 63531385 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (арк. спр. 103-104).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На підставі частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За текстом частини 1 статті 4 Закону № 1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина 2 статті 4 Закону № 1403-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України Про виконавче провадження .

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За текстом частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з частиною 5 статті 24 Закону № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частин 1, 2 і 6 статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до частин 1, 6 статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За положенням статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні №1382-IV від 11.12.2003 (далі - Закон № 1382-IV), вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з частиною 10 статті 6 Закону № 1382-IV, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 11 статті 6 Закону № 1382-IV).

Відповідно до норм частини 1 статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус (далі - Закон № 5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 7 Закону № 5492-VI, до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Згідно з частиною 2 цієї статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Суд зазначає, що у виконавчому провадженні місце проживання боржника відіграє важливу роль як для визначення виконавчого округу, в якому має здійснюватися виконавче провадження, так і для можливості реалізації боржником своїх прав і виконання обов`язків у виконавчому провадженні.

Виходячи з приписів статті 6 Закону №1382-IV, місце проживання підлягає обов`язковій реєстрації, тобто Закон №1382-IV пов`язує місце проживання особи насамперед із зареєстрованим місцем проживання. Таким чином, факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону, є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов`язані з місцем її проживання.

Частина 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України Про виконавче провадження .

Отже, відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною 2 статті 2 КАС України та вимогам статті 24 Закону України Про виконавче провадження .

Що стосується місця проживання боржника, яке незареєстроване у встановленому законом порядку, суд виходить з того, що таке місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом №1382-IV) або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні Закону №1382-IV.

У справі №380/9335/20 Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що, законодавець, оперуючи поняттям місце проживання особи , передбачає, що таке місце проживання має бути особою зареєстровано і суб`єкти владних повноважень зобов`язані враховувати таку інформацію при здійсненні ними владно-управлінських функцій.

Позивач посилався, що його зареєстроване місце проживання збігається з фактичним (дійсним) місцем проживання.

З матеріалів виконавчого провадження, у виконавчому написі нотаріуса та заяві про примусове виконання виконавчого напису зазначено адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 та адресу місця проживання: АДРЕСА_4 .

При цьому, у кредитному договорі, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, зазначено адресу проживання та адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_1 (арк. спр. 85-86).

Документальних підтверджень на підставі яких нотаріусом під час вчинення виконавчого напису зазначено адресу АДРЕСА_4 , як адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Отже, у цій справі встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 ; доказів, які б підтверджували, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) працює чи має майно у місті Києві, відповідач (доводячи правомірність спірної постанови) не надав.

У справі №380/7750/20 Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що хоча приватний виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, водночас приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина 1 статті 4 Закону № 1403-VIII). Закріплені у статті 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків (пункти 79-80 постанови).

Крім того, у справі №380/9335/20 Верховний Суд, аналізуючи положення статей 9, 18 Закону №1404-VІІІ, положення статті 27 Закону №1403-VIII, а також положення Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус №5942-VI, дійшов висновку про те, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дану винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно. Колегія суддів зазначає, що визначальним при визначенні місця виконання рішення і, заодно, виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Якщо визначене таким чином місце виконання виконавчого документа знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, останній має право приймати його до виконання.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20, від 05 травня 2021 року у справі № 620/2957/20, від 05 травня 2021 року у справі № 160/15005/20, від 05 травня 2021 року у справі № 280/5862/20, від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20, від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20.

За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання, суд зазначає, що при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець володів достовірною інформацією про місце проживання боржника, отже відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи (позивача), який проживає у Луганській області, смт.Білокуракине.

Зважаючи на наведені мотиви, аргументи відповідача про те, що у виконавчому документі зазначено дві адреси, одна з яких (фактичне місце проживання) є київською, не спростовує того, що місце виконання рішення (у значенні статті 24 Закону № 1404-VIII) має визначатися за зареєстрованим місцем проживання боржника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті спірної постанови відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 р. у справі № 360/862/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 19 січня 2022 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді І.В. Сіваченко

І.Д. Компанієць