Постанова

від 26.01.2022 по справі 200/2604/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року справа №200/2604/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.,

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача 2 - Підгорної Є.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року у справі № 200/2604/21-а (головуючий І інстанції Аканов О.О., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області, Краматорської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області (далі - відповідач 1), про визнання незаконним та скасування наказу відповідача 1 № 21к від 15.02.2021 року про звільнення, поновлення на роботі на посаді головного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи із зверненнями громадян Олександрівської райдержадміністрації та стягнення з відповідача 1 заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 13.05.2021 року залучено відповідача 2 - Краматорську районну державну адміністрацію Донецької області (далі - відповідач 2) (а.с. 57-58).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2021 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 183-189).

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. Апелянт зазначив, що суд не надав оцінку та підстави незастосування при прийнятті рішення про звільнення позивача норм ст. 184 КЗпП України, що суперечить постанові Верховного суду України у справі № 21-8а15 від 17.07.2015 року. Суд невірно тлумачив норми ст. 87 Закону України Про державну службу та ч. 5 ст. 40 КЗпП України щодо звільнення від виконання вимог ст. 184 КЗпП України при звільненні вагітних жінок за п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу .

Відповідачем 2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечували представник відповідача 2.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, відповідача 2, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач проходила державну службу в Олександрівській районній державній адміністрації Донецької області на посаді головного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи зі зверненнями громадян райдержадміністрації.

Позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено відповідними свідоцтвами про народження (а.с. 17-18).

За довідкою Обласного перинатального центру м. Краматорськ від 09.02.2021 року позивач перебуває на обліку з приводу вагітності (а.с. 19).

Розпорядженням КМУ від 16 грудня 2020 року № 1635-р Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій в тому числі вирішено: утворити районні державні адміністрації в адміністративних центрах районів, утворених постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX Про утворення та ліквідацію районів , як нові юридичні особи публічного права згідно з додатком 2 ПЕРЕЛІК районних державних адміністрацій, що утворюються як нові юридичні особи публічного права , серед них - Краматорська райдержадміністрація Донецької області; здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з Додатком 3 ПЕРЕЛІК районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, утворених як нові юридичні особи публічного права , відповідно до якого Костянтинівська, Олександрівська, Слов`янська райдержадміністрації реорганізуються шляхом приєднання до новоутвореної Краматорської райдержаадміністрації. обласним державним адміністраціям: сприяти у здійсненні заходів, пов`язаних з реорганізацією районних державних адміністрацій згідно з абзацами другим та четвертим пункту 1 цього розпорядження та утворенням районних державних адміністрацій згідно з абзацом третім пункту 1 цього розпорядження; вжити заходів до реєстрації районних державних адміністрацій як юридичних осіб публічного права, утворених згідно з абзацом третім пункту 1 цього розпорядження, та подати протягом десяти днів пропозиції щодо призначення їх керівників у встановленому порядку; головам комісій з реорганізації районних державних адміністрацій: забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з утворенням та реорганізацією районних державних адміністрацій внаслідок утворення та ліквідації районів, зокрема виконання планів вивільнення працівників районних державних адміністрацій, що припиняються; забезпечити виконання повноважень з управління справами районних державних адміністрацій ліквідованих районів, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій утворених районів, а також підготовку та прийняття районними державними адміністраціями, що припиняються, відповідних рішень; інформувати щомісяця обласні державні адміністрації про хід реорганізації районних державних адміністрацій (а.с. 36-46).

11.01.2021 року голова Донецької обласної державної адміністрації видав розпорядження № 11/5-21 Про заходи з реорганізації районних державних адміністрації, розташованих у Краматорському районі Донецької області відповідно до якого утворено комісію з реорганізації Костянтинівської, Олександрівської та Слов`янської районних державних адміністрацій, які приєднаються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області (а.с. 47-48).

Згідно повідомлення про вивільнення з посади державної служби комісія з реорганізацій Костянтинівської, Олександрівської та Слов`янської районних державних адміністрацій Донецької області, які приєднуються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області, в особі голови комісії ОСОБА_4 , керуючись Порядком здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрації, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1321, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1635-р Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрації , розпорядженням голови райдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 22 листопада 2019 року № 1277/5-19 Про чисельність працівників районних державних адміністрації Донецької області зі змінами, протоколом рішення комісії з реорганізації Костянтинівської, Олександрійської та Слов`янської районних державних адміністрацій Донецької області, які приєднаються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області від 16 січня 2021 року № 1. Також, зазначено, що протягом періоду до настання дати вивільнення може бути запропоновано посаду у новоствореній Краматорській районній державній адміністрації Донецької області відповідно до кваліфікації, досвіду та стажу роботи. У разі незгоди на продовження проходження державної служби у зв`язку зі зміною істотних умов праці державної служби трудові відносини з позивачем буде припинено на підставі п. 1 ч. 1 статті 87 Закону України Про державну службу , 16.01.2021 року позивача ознайомлено з повідомленням, попереджено про можливе вивільнення з 15.02.2021 року (а.с. 15).

16.01.2021 року позивача ознайомлено з повідомленням про вивільнення з посади державної служби, яке видано керівником апарату Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області, в особі ОСОБА_5 , керуючись постановою Верховної Ради України Про утворення та ліквідацію районів від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1635-р Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрації , Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1321 Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрації, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються , пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу , розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово - цивільної адміністрації від 4 січня 2021 року № 1/5-21 Про чисельність працівників районних державних адміністрації Донецької області з 1 січня 2021 (із змінами від 13.01.2021 року № 20/5-21 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 22 листопада 2019 року № 1277/5-19 ), розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово - цивільної адміністрації від 11 січня 2021 року № 11/5-21 Про заходи з реорганізації районних державних адміністрації, розташованих у Краматорському районі Донецької області , протоколом засідання комісії з реорганізації Костянтинівської, Олександрійської та Слов`янської районних державних адміністрацій Донецької області, які приєднаються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області від 16 січня 2021 року №1, попереджено про можливе вивільнення з 15.02.2021 року. Протягом періоду до настання дати вивільнення може бути запропоновано посаду у новоствореній Краматорській районній державній адміністрації Донецької області відповідно до кваліфікації, досвіду та стажу роботи. У разі незгоди на продовження проходження державної служби у зв`язку зі зміною істотних умов праці державної служби трудові відносини з позивачем буде припинено на підставі п. 1 ч. 1 статті 87 Закону України Про державну службу (а.с. 16).

Наказом керівника апарату Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області від 15.02.2021 року № 21К позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи із зверненням громадян райдержадміністрації у зв`язку із реорганізацією з 15.02.2021 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 87, ч. 4 ст. 87, ст. 89 Закону України Про державну службу , наказу керівника апарату райдержадміністрації від 16.01.2021 року № 6к Про попередження працівників про можливе вивільнення у порядку статті 87 Закону України Про державну службу (а.с. 20).

05.03.2021 року Президент України видав розпорядження №168/2021-рп Про призначення А. Панкова головою Краматорської районної державної адміністрації Донецької області .

10.03.2021 року розпорядженням голови Краматорської районної державної адміністрації Донецької області затверджено структуру новоутвореного органу.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.04.2021 року внесений запис про реєстрацію Краматорської РДА (ідентифікаційний код 43991155) (а.с. 55).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату розгляду справи судом першої інстанції Олександрівська районна державна адміністрація перебуває у стані припинення з 18.01.2021 року, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації (а.с. 54).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 03.12.2021 року припинено юридичну особу -Олександрівську районну державну адміністрацію, підстава - рішення щодо реорганізації.

Закон України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV Про місцеві державні адміністрації (далі - Закон № 586-XIV) відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

За ч. 4 статті 11 Закону № 586-XIV (тут і надалі в редакції станом на 5-6 грудня 2019 року) керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій зі статусом юридичних осіб публічного права здійснюють визначені Законом України Про державну службу повноваження керівника державної служби у цих структурних підрозділах.

Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, в межах виділених асигнувань, визначає голова відповідної місцевої державної адміністрації (ч. 4 статті 47 Закону № 586-XI).

Голови місцевих державних адміністрацій затверджують положення про апарат місцевої державної адміністрації та положення про її структурні підрозділи (п. 4-1 ч. 1 статті 39 Закону № 586-XIV).

До дискреційних повноважень голови місцевої державної адміністрації та керівника структурного підрозділу місцевої державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права належать прийняття рішень щодо затвердження структури структурного підрозділу місцевої державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права, загальної чисельності та штату структурного підрозділу місцевої державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права, а також внесення змін до цих рішень.

За загальним правилом власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган сам вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, якщо інше не встановлено обов`язковим для нього нормативно-правовим актом. Питання про доцільність скорочення посад, чисельності працівників, структури підприємства, установи, організації судом не обговорюється, оскільки це було б втручанням у діяльність такого підприємства, установи, організації, зазначену праву позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 580/2623/19.

Закон України Про державну службу від 10.12.2015 року № 889-VIII (Закон № 889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

За ч. 2 та ч. 3 ст. 5 Закону № 889-VІІІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин не врегульованих цим Законом.

Підстави припинення державної служби визначені статтею 83 Закону № 889-VІІІ.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

За п.п. 1, 1-1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII (після внесених Законом № 117-IX змін) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу.

Згідно ч.ч. 2, 3 статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Згідно ч. 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються.

Зокрема, особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою.

У цьому акті має бути наведене обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їхньої передачі іншим органам виконавчої влади.

Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

Колегія суддів вважає, що для вирішення питання чи мало місце - ліквідація юридичної особи публічного права чи її реорганізація, необхідно надати оцінку правовому акту, який став підставою ліквідації, зокрема, на предмет того, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший державний орган виконавчої влади, оскільки якщо внаслідок ліквідації державного органу його функції були передані іншому чи новоутвореному державному органу, то в такому випадку має місце не ліквідація, а реорганізація державного органу.

За матеріалами справи Олександрівську районну державну адміністрацію реорганізовано шляхом приєднання до Краматорської районної державної адміністрації - нової юридичної особи публічного права.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 03.12.2021 року припинено юридичну особу -Олександрівську районну державну адміністрацію, підстава - рішення щодо реорганізації.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 15.01.2021 року зареєстровано юридичну особу -Краматорську районну державну адміністрацію (а.с. 55).

Розпорядженням КМУ від 16 грудня 2020 року № 1635-р Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій в тому числі вирішено: утворити районні державні адміністрації в адміністративних центрах районів, утворених постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX Про утворення та ліквідацію районів , як нові юридичні особи публічного права згідно з додатком 2 ПЕРЕЛІК районних державних адміністрацій, що утворюються як нові юридичні особи публічного права , серед них - Краматорська райдержадміністрація Донецької області; здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з додатком 3 ПЕРЕЛІК районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, утворених як нові юридичні особи публічного права , відповідно до якого Костянтинівська, Олександрівська, Слов`янська райдержадміністрації реорганізуються шляхом приєднання до новоутвореної Краматорської райдержаадміністрації. обласним державним адміністраціям: сприяти у здійсненні заходів, пов`язаних з реорганізацією районних державних адміністрацій згідно з абзацами другим та четвертим пункту 1 цього розпорядження та утворенням районних державних адміністрацій згідно з абзацом третім пункту 1 цього розпорядження; вжити заходів до реєстрації районних державних адміністрацій як юридичних осіб публічного права, утворених згідно з абзацом третім пункту 1 цього розпорядження, та подати протягом десяти днів пропозиції щодо призначення їх керівників у встановленому порядку; головам комісій з реорганізації районних державних адміністрацій: забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з утворенням та реорганізацією районних державних адміністрацій внаслідок утворення та ліквідації районів, зокрема виконання планів вивільнення працівників районних державних адміністрацій, що припиняються; забезпечити виконання повноважень з управління справами районних державних адміністрацій ліквідованих районів, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій утворених районів, а також підготовку та прийняття районними державними адміністраціями, що припиняються, відповідних рішень; інформувати щомісяця обласні державні адміністрації про хід реорганізації районних державних адміністрацій (а.с. 36-46).

11.01.2021 року голова Донецької обласної державної адміністрації видав розпорядження № 11/5-21 Про заходи з реорганізації районних державних адміністрації, розташованих у Краматорському районі Донецької області відповідно до якого утворено комісію з реорганізації Костянтинівської, Олександрівської та Слов`янської районних державних адміністрацій, які приєднаються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області (а.с. 47-48).

Розпорядженням голови Краматорської районної державної адміністрації від 10.03.2021 року № 7 Про упорядкуання структури та загальної чисельності Краматорської районної державної адміністрації Донецької області визначено граничну штатну чисельність працівників Краматорської районної державної адміністрації згідно з Додатком 2; утворено в структурі Краматорської районної державної адміністрації апарат загальною кількістю 31 штатна одиниця; визначено структуру апарату Краматорської районної державної адміністрації згідно з Додатком 3; утворено в структурі апарату Краматорської районної державної адміністрації управління, відділи та патронатну службу; утворено відповідні структурні підрозділи Краматорської районної державної адміністрації без права юридичної особи та зі статусом юридичної особи (а.с. 81-89).

Зі змісту вищенаведених нормативно-правових актів вбачається, що звільнення позивача зумовлене реорганізацією.

При цьому, Краматорською РДА набуто всіх прав і обов`язків Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області.

За ч. 3 статті 87 Закону № 889-VIII (після внесених Законом № 117-IX змін) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 ч. 1ст. 87 Закону № 889-VIII регулюється також нормами Кодексу законів про працю України, а саме: статтями 40, 49-2 КЗпП України.

Відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу , здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини 2 статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

За п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Водночас ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином ліквідація відноситься до терміну змін в організації виробництва і праці , що свідчить про поширення на спірні правовідносини положення частини 3 статті 49-2 КЗпП України, відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу (у редакції, чинній до 25.09.2019 року) підставою припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначалось скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

У частині 3 статті 87 Закону України Про державну службу (у редакції, чинній до 25.09.2019 року) зазначалось, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Таким чином, стаття 87 Закону № 889-VIII на час проходження позивачем державної служби, передбачала чіткий вичерпний перелік підстав припинення державної служби (в тому числі і за ініціативою суб`єкта призначення), і при цьому містила імперативне положення, яке є по своїй суті однією з гарантій того, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Аналіз прийнятих Верховною Радою України доповнень та змін до статті 87 Закону № 889-VIII дає можливість дійти висновку, що такі зміни та доповнення суттєво змінили порядок звільнення особи за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, з підстав ліквідації та реорганізації державного органу в сторону звуження гарантій державного службовця на продовження служби.

Скасований обов`язок суб`єкта призначення пропонувати працівнику іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі, а також виключене положення п.1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII, стосовно того, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Відповідні зміни були внесені і у КЗпП України Законом України Про внесення змін до Кодексу законів про працю України 12.12.2019 № 378-IX, який набрав чинності 02.02.2020.

Статтю 49-2 КЗпП України, яка регулює порядок вивільнення працівників, після частини п`ятої було доповнено новою частиною такого змісту: Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу , здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті .

Таким чином, доповнення та зміни до ст. 49-2 КЗпП України, також суттєво змінили порядок звільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 зокрема з підстав реорганізації державного органу в сторону звуження гарантій державного службовця, оскільки: до державних службовців не застосовуються положення частини 2 статті 40 КЗпП України Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу та положення частини 2 статті 49-2 КЗпП України При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством .

Наведені формулювання ст. 87 Закону № 889-VIII та ст. 49-2 КЗпП України звужують гарантії державних службовців на продовження служби у зв`язку із реорганізацією державного органу, порівняно із іншими громадянами, що є прямим порушенням конституційного права, зокрема позивача, встановленого статтею 24 Основного закону, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В частині процедури звільнення з підстав п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII ця стаття в редакції Закону № 117-IX не визначала особливостей процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої цієї статті, які би мали перевагу у застосуванні порівняно із загальним порядком вивільнення працівників, установленим КЗпП України. Натомість, зміст наведених положень статті 87 Закону № 889-VIII свідчив про відсутність будь-якого правового регулювання правовідносин, пов`язаних із звільненням державних службовців у випадку реорганізації або ліквідації державного органу.

Крім того, виключення зі статті 87 Закону № 889-VIII бланкетної (відсилочної) норми щодо застосування законодавства про працю при визначенні процедури вивільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини 1 цієї статті не вказує на заборону щодо його застосування, враховуючи приписи частини 3 статті 5 Закону № 889-VIII та свідчить про неврегульованість цією редакцією Закону відповідних правовідносин.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 17.06.2021 року у справі № 240/455/20, від 26.05.2021 року у справі № 260/261/20.

Верховним Судом у цих рішеннях також вказано, що аналіз ст. 87 Закону № 889-VIII в реакції Закону № 117-IX давав підстави для висновку про відсутність будь-яких інших застережень стосовно процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, в тому числі і у разі ліквідації державного органу. Отже, відповідні питання щодо особливостей вивільнення працівників у разі реорганізації, ліквідації державного органу нормами спеціального закону були не врегульовані, що свідчить про необхідність застосування положень законодавства про працю.

Додатковим підтвердженням аргументованості застосування законодавства про працю до спірних правовідносин, що виникли у період дії статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 117-IX, Верховний Суд вбачає наступні зміни до цієї статті, внесені згідно із Законами України від 14.01.2020 № 440-IX та від 23.02.2021 № 1285-IX, якими законодавець урегулював особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, визначення обов`язку пропонувати працівнику посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю.

Так, ч. 3 статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону України від 23.02.2021 № 1285-IX передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення за 30 календарних днів на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Незважаючи на те, що вказані зміни до Закону України Про державну службу , внесені Законом № 1285-ІХ, набрали чинності 06.03.2021 року, суд апеляційної інстанції вважає, що ухваленням Верховною Радою України Закону № 1285-ІХ, яким внесені зміни до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, законодавець у такий спосіб скасував дискримінаційні положення цього Закону № 889-VIII, які звужували гарантії державних службовців на продовження служби у зв`язку із реорганізацією державного органу, порівняно із іншими громадянами, чим відновив конституційні права державних службовців на працю.

Пунктом 7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються встановлено:

Перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації).

11.01.2021 року голова Донецької обласної державної адміністрації видав розпорядження № 11/5-21 Про заходи з реорганізації районних державних адміністрації, розташованих у Краматорському районі Донецької області , відповідно до якого утворено комісію з реорганізації Костянтинівської, Олександрівської та Слов`янської районних державних адміністрацій, які приєднаються до Краматорської районної державної адміністрації Донецької області (а.с. 47-48).

Тобто, від цієї дати всі дії стосовно вирішення питання щодо звільнення позивача повинна була приймати саме Краматосрька районна державна адміністрація, як і вирішувати питання щодо можливості пропонування вакантних посад в цьому органі.

А наявність вакантних посад в Краматорській районній державній адміністрації підтверджено матеріалами справи (а.с. 87-89).

Колегія суддів зазначає, що позивачу з моменту попередження і до фактичного звільнення не пропонувалася жодна вакантна посада державної служби у органі, який набував або набуває статус правонаступника.

Апеляційний суд зазначає, що у разі реорганізації державного органу, незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, підставою для припинення відносин державної служби мають бути інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців, та такими причинами не може бути лише одне бажання суб`єкта призначення.

ЄСПЛ у справі Полях та інші проти України від 17.02.2020 визнав, що звільнення заявників становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя та наголосив, що таке втручання відбулось без жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки.

За абз. 1 частини 1 статті 22 Закону України Про державну службу з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, за загальним правилом добір на посади державної служби має проводитися за конкурсом.

Частиною п`ятою статті 22 Закону України Про державну службу передбачалось, що в разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на посаді державного службовця, йому не інкриміновано жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісна зі статусом державного службовця.

Звільняючи позивача з займаної посади суб`єкт призначення не надав оцінку його роботі, не зазначив причини звільнення саме позивача, порівняно із іншими службовцями, прийнятими на службу до утвореного органу, відтак, обираючи серед працівників особу, яка підлягає звільненню суб`єкт призначення діяв свавільно, тобто без будь-яких обґрунтувань, на власний розсуд, не пояснюючи причини прийнятого рішення.

Колегія суддів зазначає, що на державні органи покладений обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини , Беєлер проти Італії ).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ( рішення у справі Лелас проти Хорватії ).

Потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатися в коло правовідносин, на які покладалася особа щодо легітимності добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки ).

Свідоме уникнення виконання обов`язків державного органу не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки та у справах Ґаші проти Хорватії , Трґо проти Хорватії ).

За п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.

Конституційний Суд України також вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 07.07.2004 № 14-рп/2004).

З огляду на це Конституційний Суд України зазначає, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Порушення принципу рівності громадян є також ще однією підставою для скасування наказу про звільнення та відновлення порушених прав позивача.

Означене у сукупності свідчить про те, що звільнення позивача відбулось без дотримання вищевказаних принципу пропорційності та законності рішень суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 № 21к від 15.02.2021 року про звільнення позивача.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Верховний Суд в постанові від 06.07.2021 року у справі № 640/1627/20 зазначив, що працівник, який був незаконно звільнений, поновлюється на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника саме на попередній роботі. Поновлення працівника, у разі відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді відповідно до її кваліфікації та професійної компетентності в цьому або державному органі, який є правонаступником органу, з якого позивача звільнено, не відповідає приписам статті 235 КЗпП України та є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.

Таким чином, позивач підлягає поновленню на посаді головного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи із зверненнями громадян Олександрівської райдержадміністрації.

Щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.)

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позивача з посади звільнено 15.02.2021 року.

Відповідно до довідки відповідача 2 від 17.06.2021 року заробітна плата позивача становила: за грудень 2020 року - 13498,70 грн., січень 2021 року - 7331 грн. (а.с. 104).

Середньоденний заробіток позивача становить 548,15 грн. (20829,70 грн.: 38 робочі дні (20 робочих днів у грудні 2020 року, 18 робочих днів у січні 2021 року)).

Кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 16.02.2021 року по 26.01.2022 року складає 236 відповідно: лютий 2021 року - 9 днів, березень 2021 року - 22 дні, квітень 2021 року - 22 дні, травень 2021 року - 18 днів, червень 2021 року - 20 днів, липень 2021 року - 22 дні, серпень 2021 року - 21 день, вересень 2021 року - 22 дні, жовтень 2021 року - 20 днів, листопад 2021 року - 22 дні, грудень 2021 року - 22 дні, січень 2022 року - 16 днів.

Таким чином, відповідач 2 має виплатити позивачу середній заробіток за 236 робочий день вимушеного прогулу в сумі 129363,40 грн.

Згідно п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів) підлягає негайному виконанню.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні позову, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задвольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року у справі № 200/2604/21-а за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області, Краматорської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області, Краматорської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області № 21к від 15.02.2021 року про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу документообігу, контролю та роботи із зверненнями громадян Олександрівської райдержадміністрації з 16.02.2021 року.

Стягнути з Краматорської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 129363,40 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят три гриввні 40 копійок).

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів) підлягає негайному виконанню.

Повний текст постанови складений 26 січня 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.В. Гайдар

Г.М. Міронова