Постанова

від 24.01.2022 по справі 910/8251/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2022 р. м. Київ Справа№ 910/8251/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Островерхій В.Л.

за участю представників сторін зазначених у протоколі судового засідання від 25.01.2022

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 (повне рішення складено 14.09.2021)

у справі№ 910/8251/21 (суддя Гумега О.В.)

за позовомМіністерства оборони України

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс»

простягнення 277 598,88 грн

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» про стягнення 277 598,88 грн штрафних санкцій (штрафу і пені) за порушення умов Договору про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України № 286/2/20/29 від 13.05.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором № 286/2/20/29 від 13.05.2020 щодо поставки товару в строк до 25.05.2020 включно, що відповідно до п. 7.3.6 цього договору є підставою для сплати відповідачем штрафу та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8251/21 та призначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

05.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ «Веатекс» надійшла зустрічна позовна заява до Міністерства оборони України, в якій останній просить суд встановити нікчемність Договору про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України № 286/2/20/29 від 13.05.2020, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веатекс" та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Веатекс» коштів у розмірі 44 487,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» залишено без руху. встановлено позивачу за зустрічним позовом спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви шляхом: - надання доказів на підтвердження направлення копії зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу за зустрічним позовом; - надання доказів на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі; - надання довідок від № 1704-8 від 17.04.2020, завантажених 17.04.2020 та 24.04.2020, або пояснень щодо фактично наданих в якості додатків № 1, № 6 до зустрічної позовної заяви довідок № 1704-09 від 17.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 постановлено вважати зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» неподаною та повернуто її заявникові.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веатекс" на користь Міністерства оборони України 37 369,08грн пені, 240 229,80 грн. штрафу та 4164 грн. судового збору.

При ухваленні вказаного рішення судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не було виконано умови Договору в частині термінів поставки товару, так позивач на підставі п. 6.2.4 Договору направив відповідачу лист від 07.07.2020 № 286/6/4892 з повідомленням про розірвання Договору. Також, у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання в частині дотримання встановленого Договором строку поставки товару, позивач направив відповідачу претензію від 07.08.2020 № 286/6/5765 з вимогами сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язань за Договором, нараховані на підставі пункту 7.3.6 Договору. Судом встановлено, що 23.09.2020 відповідачем було отримано вказану претензію, проте, залишена без відповіді та задоволення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо поставки товару у строк, визначений п. 7.3.6 Договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення пеню в сумі 37 369,08 за період з 26.05.2020 по 06.07.2020, 20% штрафу в сумі 177 948,00 грн та 7% штрафу в сумі 62 281,80 грн, всього 277 598,88 грн, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Веатекс" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/8251/21, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/8251/21, поновити строк на подання доказів: копії листа №15 від 08.05.2020, копії листа №370/6/3/3/737 від 13.05.2020, копії листа №17 від 18.05.2020, копія листа ТОВ "Веатекс" від 21.05.2020, копія листа ДДЗ від 28.05.2020 №286/6/3842, копія листа ТОВ "Веатекс" №38 від 02.06.2020; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/8251/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги щодо скасування рішення апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме додаткове стягнення штрафу у розмірі 7% є подвійним стягненням за одне і теж правопорушення, а також вважає, що існують правові підстави для зменшення штрафних санкцій. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, зокрема ТОВ «Веатекс» вжило всіх залежних від нього заходів для можливості виконання зобов`язання за договором.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 апеляційну скаргу у справі № 910/8251/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8251/21. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веатекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/8251/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати суду докази оплати судового збору, докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів учаснику справи Міністерству оборони України.

13.12.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доданим платіжним дорученням №5 від 09.12.2021 в сумі 6246 грн. та доказами направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи, що свідчить про виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веатекс" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/8251/21 та поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Веатекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/8251/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25 січня 2022 о 12 год. 45 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1- А, зал судових засідань № 6. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/8251/21.

Щодо клопотання про приєднання до матеріалів справи копії листів №15 від 08.05.2020, №370/6/3/3/737 від 13.05.2021, №17 від 18.05.2020, від 21.05.2020, від 28.05.2020 №286/6/3842/, №38 від 02.06.2020, які додані до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду.

Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 3 цієї статті, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції ані відзиву, ані письмових пояснень щодо подання доказів та клопотання про поважність причин неподання доказів у встановлений законом строк, відповідно до ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Тобто метою суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети розгляд справи по суті повторно.

За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування даного клопотання апелянт зазначає, що докази які надані до апеляційної скарги, були подані ним разом до зустрічної заяви, яка на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 18.08.2021р. була безпідставно повернута заявникові.

Колегією суддів встановлено, відповідно до Діловодства спеціалізованого суду ТОВ «Веатекс» була подано апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.08.2021 у справі № 910/8251/21.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веатекс" - задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/8251/21 скасовано. Матеріали апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/8251/21 повернуто до Господарського суду першої інстанції.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду м. Києва 21.12.2021 у справі № 910/8251/21 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Веатекс" до Міністерства оборони України про встановлення нікчемності договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину повернуто заявнику.

За наведених обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про поновлення йому строку для подання додаткових доказів, оскільки в матеріалах справи відсутнє клопотання про залучення доказів на стадії апеляції з обґрунтуванням об`єктивної неможливості їх подання до суду першої інстанції та наданням доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

12.01.2022 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов лист, в якому останній заперечує проти задоволення даного клопотання, оскільки ТОВ «Веатекс» в порушення ч. 2 ст. 258 ГПК України не надало обґрунтованого клопотання про долучення зазначених копій документів.

Позивач своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу у справі №910/8251/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/8251/21 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

Представник апелянта у судовому засіданні 25.01.2022 усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою необхідності подання контррозрахунку штрафних санкцій та розгляду у суді першої зустрічного позову у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2022 заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Колегія суддів, порадившись на місці, відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відсутні підстави неможливості вирішення спору у даному судовому засіданні. Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 для учасників справи було встановлено строк до 10.01.2022 для подання відзиву, клопотань, заяв та пояснень, отже відповідач не був позбавлений можливості надати контррозрахунок штрафних санкцій до апеляційної скарги або у строк встановлений судом апеляційної інстанції для подання заяв, клопотань, пояснень.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.01.2022 підтримав вимоги та доводи, викладені в його апеляційній скарзі та просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/8251/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2022 заперечив проти вимог та доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, просив відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/8251/21 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

13.05.2020 між Міністерством оборони України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веатекс» (постачальник, відповідач) був укладений Договір № 286/2/20/29 про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір або Договір № 286/2/20/29 від 13.05.2020).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується у 2020 році поставити Міністерству оборони України кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові), а саме: Лот 2. Столові прибори і тарілки одноразового використання (392221100-8) (ложки столові одноразові пластикові) (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки.

Пунктом 1.2 Договору узгоджено, що ціна, кількість, асортимент та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною в такій редакції:

Найменування товару: Лот 2. Столові прибори і тарілки одноразового використання (392221100-8) (ложки столові одноразові пластикові).

Нормативно-технічна документація: ТУ У 25.2-30267728-001-2003.

Строк постачання: до 25.05.2020 включно.

Одиниця виміру: тис. шт.

Загальна кількість: 3000.

Ціна за одиницю виміру продукції в грн (без ПДВ з тарою, витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами): 247,15.

Загальна сума вартості продукції в грн (без ПДВ з тарою, витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) 741 450,00 грн.

Ціна товару з ПДВ становить 889 740,00 грн та включає доставку (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник повинен поставити замовнику товар, якість, маркування, тара та упаковка якого відповідає вимогам чинних стандартів ТУ У 25.2-30267728-001-2003 «Посуд одноразового використання. Технічні умови» (зі змінами), зазначених у специфікації та Технічних вимогах до товару (виробу), викладених у додатку 12.1.2, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору військова частина (далі - одержувач замовника) розпочинає приймання товару при наявності у постачальника супровідних документів, що підтверджують його кількість та якість. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю оформляється актом приймання-передачі, який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - одержувачу замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання-передачі, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару.

Ціна цього Договору становить: 889 740,00 грн, у тому числі: без ПДВ - 741 450,00 грн, ПДВ 148 290,00 грн (за загальним фондом) (п. 3.1 Договору).

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Терміни постачання товару визначено у рознарядці Міністерства оборони України (додаток № 12.1.1 до договору), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору місцем поставки товару є військові частини Збройних сил України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених договором. Постачання товару одержувачу замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Замовник має право відмовитись повністю або частково від прийняття товару у разі відвантаження товару одержувачу замовника в більшій кількості, ніж передбачена рознарядкою без згоди замовника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник. Розвантаження товару в місці приймання здійснюється одержувачем замовника.

Датою поставки товару вважається дата надходження товару до одержувача замовника, яка вказана в акті приймання-передачі (п. 5.3 Договору).

Пунктом 6.1.2 Договору визначено, що замовник зобов`язаний прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.2.4 Договору у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та/або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов цього Договору чи відмови від виконання цього Договору замовник, в односторонньому порядку має право: відмовитись від подальшого виконання зобов`язань постачальником за Договором; відмовитись від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником; достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це постачальника у строк 5 робочих днів з дня настання таких підстав.

Пунктом 6.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені цим Договором.

Згідно п. 7.3.6 Договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого або несвоєчасно поставленого товару та пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків та гарантійного строку - до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

Відповідно до п. 12.1 Договору, невід`ємними його частинами є додатки: 12.1.1. Рознарядка Міністерства оборони України. 12.1.2. Технічні вимоги до товару (виробу), 12.2 Інші додатки, 12.2.1 Форма повідомлення-підтвердження.

Згідно Рознарядки Міністерства оборони України за Специфікацією (Додаток 12.1.1 до Договору) місцем постачання товару визначено в/ч А2678, строк постачання товару - до 25.05.2020 включно.

Згідно Технічних вимог (Додаток 12.1.2 до Договору) визначено найменування товару (виробу): ложки столові одноразові пластикові ННН 7340610132483 та вимоги до цього товару (виробу): Ложка пластикова. Виготовлена з пластику для споживання їжі. Колір білий або прозорий. Вага ложки не менше 3 грамів. Ложка не ламається при використанні за призначенням або витримує температуру 90С, що підтверджується експертним висновком. Різкий запах пластмаси відсутній. Ложка призначена для харчових потреб та має відповідне маркування. Вироби відповідають вимогам чинного санітарного законодавства України, відповідають ТУ У 25.2-30267728-001-2003 «Посуд одноразового використання. Технічні умови» (зі змінами) виробника та дозволені для використання у громадському харчуванні. Виробник товару, його адреса: Товариство з обмеженою відповідальністю «Андрекс», Україна, 40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Харківська, 2/1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постачання товару загальною кількістю 3000 тис. шт. на суму 889 740,00 грн з ПДВ до військової частини НОМЕР_1 до 25.05.2020 (включно) відповідно до умов Договору відповідачем здійснено не було (товар не поставлено взагалі).

Враховуючи, що відповідачем не було виконано умови Договору в частині термінів поставки товару, позивач на підставі п. 6.2.4 Договору направив відповідачу лист від 07.07.2020 № 286/6/4892 з повідомленням про розірвання Договору.

Також, у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання в частині дотримання встановленого Договором строку поставки товару, позивач направив відповідачу претензію від 07.08.2020 № 286/6/5765 з вимогами сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язань за Договором, нараховані на підставі пункту 7.3.6 Договору.

Судом встановлено, що відповідач отримав вказану претензію 23.09.2020 (арк. 20), проте залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства та умовам Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкцій в сумі 277 598,88 грн, в тому числі 37 369,08 грн пені за період з 26.05.2020 по 06.07.2020, 177 948,00 грн 20% штрафу від вартості непоставленого товару та 62 281,80 грн 7% штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Судом встановлено, 09.04.2020 Міністерством оборони України (позивач) було оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі UA-2020-04-09-003656-b щодо предмета закупівлі: кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові), Лот 2, посилання на закупівлю: https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2020-04-09-003656-b.

Процедура закупівлі проводилась відповідно до Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» (в редакції, чинній на момент проведення публічної закупівлі; з 01.01.2021 Закон втратив чинність).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» цей Закон застосовується замовниками, зокрема, Міністерством оборони України, які здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг (далі - товари, роботи і послуги) для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення операції об`єднаних сил, антитерористичної операції, у період введення воєнного чи надзвичайного стану, якщо вартість товарів і послуг дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень. Закупівля товарів, робіт і послуг замовниками, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Перед проведенням аукціону TOB «Веатекс» завантажило усі необхідні документи, в тому числі довідку № 1704-8 від 17.04.2020 про технічні характеристики товару, що пропонується до постачання, згідно з якою ТОВ «Веатекс» готове поставити Міністерству оборони України товар з наступними технічними характеристиками:

«Ложка пластикова. Виготовлена з пластику для споживання їжі. Колір білий або прозорий. Вага ложки не менше З грамів. Ложка не ламається при використанні за призначенням або витримує температуру 90С, що підтверджується експертним висновком. Різкий запах пластмаси відсутній. Ложка призначена для харчових потреб та має відповідне маркування. Вироби відповідають вимогам чинного санітарного законодавства України, відповідають ТУ У 25.2-30267728-001-2003 «Посуд одноразового використання. Технічні умови» (зі змінами) виробника та дозволені для використання у громадському харчуванні. Виробник товару, його адреса: Товариство з обмеженою відповідальністю «Андрекс», Україна, 40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Харківська, 2/1».

Відповідно до ч. 19 ст. 3 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» замовник у строк, що становить не більше трьох робочих днів з дня завершення аукціону, розглядає цінові пропозиції та інші документи учасників відбору та визначає учасником переговорів такого учасника відбору, який запропонував найнижчу ціну/ приведену ціну з урахуванням підстав відхилення, визначених статтею 4 цього Закону.

Таким чином, цінові пропозиції та інші документи учасників відбору розглядаються тендерним комітетом Міноборони після проведення аукціону, до проведення переговорів.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» під час проведення переговорів перевіряється відповідність учасника кваліфікаційним критеріям, встановленим замовником, та вимогам, визначеним у статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

23.04.2020 робочою групою тендерного комітету Міністерства оборони України проведено переговори з ТОВ «Веатекс» щодо закупівлі кухонного приладдя, товарів для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові): Лот 2. Столові прибори і тарілки одноразового використання (392221 10-8) (ложки столові одноразові пластикові).

Переговорна процедура закупівлі UA-2020-04-09-003656-b проводилася Міністерством оборони України відповідно до Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» та з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

За результатом проведення переговорів (оформлених протоколом переговорів від 23.04.2020 № 75/166/7) було визначено ТОВ «Веатекс» у термін до 09:45 24.04.2020 (включно) оприлюднити на веб-порталі Уповноваженого органу: документи на підтвердження відсутності підстав відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі, визначених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі", заповнену форму «Цінова пропозиція» з урахуванням вимог до Цінової пропозиції, що зазначені у пункті 16 Оголошення про проведення відбору учасників за результатами аукціону та переговорів, відомості про учасника.

Крім того, запропоновано оприлюднити на веб-порталі Уповноваженого органу документ згоду від виробника товару щодо можливості своєчасного постачання товару, а також відповідної якості.

Як вбачається з протоколу переговорів від 23.04.2020 № 75/166/7, директор ТОВ «Веатекс» погодив умови проекту договору. Разом з цим, з протоколу переговорів від 23.04.2020 № 75/166/7 не вбачається, що директор ТОВ «Веатекс» під час участі у переговорах щодо закупівлі товару повідомляв про відмову виробника товару ТОВ «Андрекс» від виготовлення та поставки товару.

Матеріали справи не містять доказів того, що оголошення про проведення переговорної процедури закупівлі за ідентифікатором UA-2020-04-09-003656-b містило вимоги щодо обов`язкового долучення довідки (згоди) від виробника товару щодо можливості своєчасного постачання товару, яку відповідачу було запропоновано оприлюднити на веб-порталі Уповноваженого органу.

Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» та Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено повторного розгляду документів, поданих для участі у процедурі після проведення переговорів з учасником.

З огляду на наведене, новий гарантійний лист (згода від виробника №1704-3 від 17.04.2020), завантажений ТОВ «Веатекс» в автоматизовану електронну систему 24.04.2020 о 9:33 год., яким ТОВ «Веатекс» гарантувало Міністерству України поставку товару столові прибори і тарілки одноразового використання (392221 10-8) (ложки столові одноразові пластикові), Лот 2, виробником - ТОВ «ЮОН», Україна, 79070, м. Львів, вул. Пасічна, 133 не розглядався Міністерством оборони України.

Договір № 286/2/20/29 від 13.05.2020 був укладений між позивачем та відповідачем за результатом проведення переговорної процедури закупівлі UA-2020-04-09-003656-b про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України (за кошти Державного бюджету України) за лотом 2.

Як зазначалось вище, згідно Рознарядки Міністерства оборони України за Специфікацією, яка є Додатком 12.1.1 до Договору, встановлено строк постачання товару - до 25.05.2020 включно.

Відповідно до Технічних вимог до кухонного приладдя, товарів для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові), а саме: Лот 2. Столові прибори і тарілки одноразового використання (39222110-8) (ложки столові одноразові пластикові), які є Додатком 12.1.2 до Договору, встановлені наступні вимоги до товару (виробу), зокрема:

Вироби відповідають вимогам чинного санітарного законодавства України, відповідають вимогам ТУ У 25.2-30267728-001-2003 «Посуд одноразового використання. Технічні умови» (зі змінами) виробника та дозволені для використання у громадському харчуванні. Виробник товару, його адреса: Товариство з обмеженою відповідальністю «Андрекс», Україна, 40030, Сумська обл., місто Суми, вулиця Харківська, будинок 2/1.

Рознарядка та Технічні вимоги, в силу умов п. 12.1 Договору є невід`ємною частиною Договору, були підписані як з боку як позивача, так і з боку відповідача.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення Договору № 286/2/20/29 від 13.05.2020 на час його підписання у сторін були відсутні.

Доказів визнання недійсним спірного Договору та/або його окремих положень матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 3). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3).

Статтею 9 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» встановлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору, зокрема, з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Статтею 37 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в спірному випадку проводилась саме переговорна процедура закупівлі відповідно Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Відтак, при застосуванні частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" слід враховувати, що у разі застосування переговорної процедури умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від ціни пропозиції учасника.

У Ціновій пропозиція TOB «Веатекс» від 23.04.2020 № 22-3/1, завантаженій на вебсайті PROZZORO після проведення переговорів з Міністерством оборони України відсутня інформація про виробника товару, що пропонується до постачання. Таким чином, Договір був укладений відповідно до Цінової пропозиції учасника переговорної процедури закупівлі - ТОВ «Веатекс», без порушення частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як встановлено судом, докази, які б свідчили про виконання відповідачем зобов`язань щодо постачання товару у строк, встановлений Договором, а саме до 25.05.2020 включно (п. 1.2, 5.1 Договору, Додаток 12.1.1 до Договору), на момент розгляду справи, в матеріалах справи відсутні.

Листом від 07.07.2020 №286/6/4892 позивач, відповідно до положень пункту 6.2.4 Договору, повідомив відповідача про те, що він розриває в односторонньому порядку Договір № 286/2/20/29 на суму 889 740,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір № 286/6/4892 від 13.05.2020 є розірваним достроково в порядку, передбаченому пунктом 6.2.4 Договору. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідач не спростував доводів позивача викладених в позовній заяві щодо порушення строків здійснення постачання товару, та не надав суду доказів здійснення поставки в строк погоджений у Договорі № 286/2/20/29 від 13.05.2020, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору № 286/2/20/29 від 13.05.2020 та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої цим договором відповідальності.

Суд зазначає, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відтак відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані з цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов Договору, а саме щодо здійснення фактичної поставки товару в строк, визначений умовами Договору.

Як передбачено приписами ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Частиною 1 ст. 613 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Як встановлено судом, умови Договору в частині визначеної сторонами граничної дати поставки товару 25.05.2020 включно не містять жодних відкладальних обставин у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України для невчинення дій з поставки/вчасної поставки товару.

Крім того, жодних доказів наявності повідомлень відповідачем позивача як замовника щодо неможливості вчасного виконання своїх зобов`язань з поставки за Договором та/або наявності перешкод для здійснення останніх матеріали справи не містять.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, даною нормою, що належить застосуванню до правовідносин сторін, пов`язаних із виконанням зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, чітко встановлено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Пунктом 7.3.6 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого або несвоєчасно поставленого товару та пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Враховуючи приписи ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Отже, норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та штраф, та, відповідно, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, неустойки (пені та штрафу), передбаченої пунктом 7.3.6 укладеного між сторонами Договору.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме додаткове стягнення штрафу у розмірі 7% є подвійним стягненням за одне і теж правопорушення, з урахуванням вищевикладеного.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені позивачем до стягнення розміри пені та штрафу є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачем не доведено належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій.

За приписами ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі №910/8251/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Веатекс».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі № 910/8251/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі № 910/8251/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 у справі № 910/8251/21.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Веатекс».

5. Матеріали справи № 910/8251/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.01.2022.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко

СуддіА.М. Демидова

В.А. Корсак