Рішення

від 13.09.2021 по справі 910/8251/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2021Справа № 910/8251/21

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс»

про стягнення 277 598,88 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» (далі відповідач, ТОВ «Веатекс») про стягнення 277 598,88 грн штрафних санкцій (штрафу і пені) за порушення умов Договору про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України № 286/2/20/29 від 13.05.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором № 286/2/20/29 від 13.05.2020 щодо поставки товару в строк до 25.05.2020 включно, що відповідно до п. 7.3.6 цього договору є підставою для сплати відповідачем штрафу та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

08.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8251/21 та призначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

05.07.2021 через відділ діловодства суду від ТОВ «Веатекс» надійшла зустрічна позовна заява до Міністерства оборони України з вимогами:

- встановити нікчемність Договору про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України № 286/2/20/29 від 13.05.2020, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веатекс";

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Веатекс» коштів у розмірі 44 487,00 грн.

Вимоги зустрічного позову ТОВ «Веатекс» обгрунтовано тим, що умови укладеного між сторонами за результатами торгів Договору № 286/2/20/29 від 13.05.2020 відрізняються від змісту тендерної пропозиції ТОВ «Веатекс» в частині технічних умов і виробника товару, що відповідно до ч. 4 ст. 36 та ч. 1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» свідчить про нікчемність укладеного сторонами договору. Оскільки Договір № 286/2/20/29 від 13.05.2020 є нікчемним, то відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню наслідки нікчемного правочину шляхом стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Веатекс» коштів у розмірі 44 487,00 грн, які були сплачені ТОВ «Веатекс» у забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» залишено без руху, встановлено позивачу за зустрічним позовом спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви шляхом: - надання доказів на підтвердження направлення копії зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу за зустрічним позовом; - надання доказів на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі; - надання довідок від № 1704-8 від 17.04.2020, завантажених 17.04.2020 та 24.04.2020, або пояснень щодо фактично наданих в якості додатків № 1, № 6 до зустрічної позовної заяви довідок № 1704-09 від 17.04.2020.

Наведеною ухвалою суду також встановлено строк на усунення недоліків зустрічної позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

05.08.2021 через відділ діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» подано заяву № б/н від 05.08.2021 на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 (далі - заява про усунення недоліків).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 постановлено вважати зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» неподаною та повернуто її заявникові.

25.08.2021 через відділ діловодства суду від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого Міністерство оборони України вважає вимоги зустрічного позову необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Тендерним комітетом Міністерства оборони України були розглянуті документи, завантажені TOB «Веатекс» перед проведенням аукціону, в тому числі довідку № 1704-8 від 17.04.2020 про технічні характеристики товару, що пропонується до постачання (із зазначенням, зокрема, ТУ У 25.2-30267728-001-2003 «Посуд одноразового використання. Технічні умови (зі змінами) виробника та дозволені для використання у громадському харчуванні, та виробника товару, його адреси: Товариство з обмеженою відповідальністю «Андрекс», Україна, 40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Харківська, 2/1).

Після розгляду поданих документів протоколом тендерного комітету від 22.04.20 № 75/166/6 TOB «Веатекс» було запрошено на переговори на 23.04.2020, за результатом проведення яких останньому було запропоновано оприлюднити на вебпорталі Уповноваженого органу документ згоду від виробника товару щодо можливості своєчасного постачання товару, а також відповідної якості.

Оголошенням про проведення переговорної процедури закупівлі за ідентифікатором UА-2020-04-09-003656-b не містило вимоги щодо обов`язкового долучення довідки (згоди) від виробника товару щодо можливості своєчасного постачання товару.

Ні Закон України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», ні Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає повторного розгляду документів, поданих для участі у процедурі після проведення переговорів з учасником.

Таким чином, новий лист № 1704-3 від 17.04.2020 (завантажений в автоматизовану електронну систему 24.04.2020), яким ТОВ «Веатекс» гарантувало Міністерству оборони України поставити товар із зазначенням виробника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮОН», Україна, 79070, м. Львів, вул. Пасічна, 133, не розглядався Міністерством оборони України і не міг бути покладений в основу укладеного Договору.

Міністерством оборони України наголошено, що проводилася саме переговорна процедура закупівлі відповідно до Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», а не відкриті торги відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Тому при застосуванні частини 4 статті 36 ЗУ «Про публічні закупівлі» потрібно розрізняти, що у випадку застосування переговорної процедури закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від ціни пропозиції учасника.

Міністерство оборони України зазначило, що у Ціновій пропозиції TOB «Веатекс» від 23.04.2020 № 22-3/1 (завантажена на веб-сайті PROZZORO після проведення переговорів з Міністерством оборони України) відсутня інформація про виробника товару, що пропонується до постачання (вимога про зазначення такої інформації у Ціновій пропозиції не передбачена законодавством). Таким чином, на думку Міністерства оборони України, Договір № 286/2/20/29 від 13.05.2020 був укладений у повній відповідності до Цінової пропозиції учасника переговорної процедури закупівлі - ТОВ «Веатекс».

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Разом з цим, поданий ТОВ «Веатекс» зустрічний позов, який ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 повернуто заявнику на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України, фактично містив заперечення ТОВ «Веатекс» проти позову Міністерства оборони України про стягнення штрафу та пені за Договором № 286/2/20/29 від 13.05.2020 з підстав нікчемності цього договору.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

13.05.2020 між Міністерством оборони України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веатекс» (постачальник, відповідач) був укладений Договір № 286/2/20/29 про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України (за кошти Державного бюджету України) (далі Договір або Договір № 286/2/20/29 від 13.05.2020).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується у 2020 році поставити Міністерству оборони України кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові), а саме: Лот 2. Столові прибори і тарілки одноразового використання (392221100-8) (ложки столові одноразові пластикові) (далі товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості та у строки.

Пунктом 1.2 Договору узгоджено, що ціна, кількість, асортимент та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною в такій редакції:

Найменування товару: Лот 2. Столові прибори і тарілки одноразового використання (392221100-8) (ложки столові одноразові пластикові).

Нормативно-технічна документація: ТУ У 25.2-30267728-001-2003.

Строк постачання: до 25.05.2020 включно.

Одиниця виміру: тис. шт.

Загальна кількість: 3000.

Ціна за одиницю виміру продукції в грн (без ПДВ з тарою, витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами): 247,15.

Загальна сума вартості продукції в грн (без ПДВ з тарою, витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) 741 450,00 грн.

Ціна товару з ПДВ становить 889 740,00 грн та включає доставку (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник повинен поставити замовнику товар, якість, маркування, тара та упаковка якого відповідає вимогам чинних стандартів ТУ У 25.2-30267728-001-2003 «Посуд одноразового використання. Технічні умови» (зі змінами), зазначених у специфікації та Технічних вимогах до товару (виробу), викладених у додатку 12.1.2, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору військова частина (далі - одержувач замовника) розпочинає приймання товару при наявності у постачальника супровідних документів, що підтверджують його кількість та якість. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю оформляється актом приймання-передачі, який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник замовнику, другий одержувачу замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання-передачі, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару.

Ціна цього Договору становить: 889 740,00 грн, у тому числі: без ПДВ 741 450,00 грн, ПДВ 148 290,00 грн (за загальним фондом) (п. 3.1 Договору).

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Терміни постачання товару визначено у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору місцем поставки товару є військові частини Збройних сил України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених договором. Постачання товару одержувачу замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Замовник має право відмовитись повністю або частково від прийняття товару у разі відвантаження товару одержувачу замовника в більшій кількості, ніж передбачена рознарядкою без згоди замовника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник. Розвантаження товару в місці приймання здійснюється одержувачем замовника.

Датою поставки товару вважається дата надходження товару до одержувача замовника, яка вказана в акті приймання-передачі (п. 5.3 Договору).

Пунктом 6.1.2 Договору визначено, що замовник зобов`язаний прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.2.4 Договору у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та/або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов цього Договору чи відмови від виконання цього Договору замовник, в односторонньому порядку має право: відмовитись від подальшого виконання зобов`язань постачальником за Договором; відмовитись від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником; достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це постачальника у строк 5 робочих днів з дня настання таких підстав.

Пунктом 6.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені цим Договором.

Згідно п. 7.3.6 Договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого або несвоєчасно поставленого товару та пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків та гарантійного строку - до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

Відповідно до п. 12.1 Договору, невід`ємними його частинами є додатки: 12.1.1. Рознарядка Міністерства оборони України. 12.1.2. Технічні вимоги до товару (виробу).

Згідно Рознарядки Міністерства оборони України за Специфікацією (Додаток 12.1.1 до Договору) місцем постачання товару визначено в/ч А2678, строк постачання товару до 25.05.2020 включно.

Згідно Технічних вимог (Додаток 12.1.2 до Договору) визначено найменування товару (виробу): ложки столові одноразові пластикові ННН 7340610132483 та вимоги до цього товару (виробу): Ложка пластикова. Виготовлена з пластику для споживання їжі. Колір білий або прозорий. Вага ложки не менше З грамів. Ложка не ламається при використанні за призначенням або витримує температуру 90С, що підтверджується експертним висновком. Різкий запах пластмаси відсутній. Ложка призначена для харчових потреб та має відповідне маркування. Вироби відповідають вимогам чинного санітарного законодавства України, відповідають ТУ У 25.2-30267728-001-2003 «Посуд одноразового використання. Технічні умови» (зі змінами) виробника та дозволені для використання у громадському харчуванні. Виробник товару, його адреса: Товариство з обмеженою відповідальністю «Андрекс», Україна, 40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Харківська, 2/1.

Позивач зазначив, що постачання товару загальною кількістю 3000 тис. шт. на суму 889 740,00 грн з ПДВ до військової частини НОМЕР_1 до 25.05.2020 (включно) відповідно до умов Договору відповідачем здійснено не було (товар не поставлено взагалі).

Враховуючи, що відповідачем не було виконано умови Договору в частині термінів поставки товару, позивач на підставі п. 6.2.4 Договору направив відповідачу лист від 07.07.2020 № 286/6/4892 з повідомленням про розірвання Договору.

Також, у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання в частині дотримання встановленого Договором строку поставки товару, позивач направив відповідачу претензію від 07.08.2020 № 286/6/5765 з вимогами сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язань за Договором, нараховані на підставі пункту 7.3.6 Договору. Факт отримання вказаної претензії відповідачем 23.09.2020 підтверджується матеріалами справи.

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, станом на момент подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого позивачем нараховано відповідачу штрафні санкцій в сумі 277 598,88 грн, в тому числі 37 369,08 грн пені за період з 26.05.2020 по 06.07.2020, 177 948,00 грн 20% штрафу від вартості непоставленого товару та 62 281,80 грн 7% штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.

Позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача вищенаведених сум пені та штрафу.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

09.04.2020 Міністерством оборони України (позивач) було оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі UA-2020-04-09-003656-b щодо предмета закупівлі: кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові), Лот 2, посилання на закупівлю: https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2020-04-09-003656-b.

Процедура закупівлі проводилась відповідно до Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» (в редакції, чинній на момент проведення публічної закупівлі; з 01.01.2021 Закон втратив чинність).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» цей Закон застосовується замовниками, зокрема, Міністерством оборони України, які здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг (далі - товари, роботи і послуги) для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення операції об`єднаних сил, антитерористичної операції, у період введення воєнного чи надзвичайного стану, якщо вартість товарів і послуг дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень. Закупівля товарів, робіт і послуг замовниками, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Перед проведенням аукціону TOB «Веатекс» завантажило усі необхідні документи, в тому числі довідку № 1704-8 від 17.04.2020 про технічні характеристики товару, що пропонується до постачання, згідно з якою ТОВ «Веатекс» готове поставити Міністерству оборони України товар з наступними технічними характеристиками:

Ложка пластикова. Виготовлена з пластику для споживання їжі. Колір білий або прозорий. Вага ложки не менше З грамів. Ложка не ламається при використанні за призначенням або витримує температуру 90С, що підтверджується експертним висновком. Різкий запах пластмаси відсутній. Ложка призначена для харчових потреб та має відповідне маркування. Вироби відповідають вимогам чинного санітарного законодавства України, відповідають ТУ У 25.2-30267728-001-2003 «Посуд одноразового використання. Технічні умови» (зі змінами) виробника та дозволені для використання у громадському харчуванні. Виробник товару, його адреса: Товариство з обмеженою відповідальністю «Андрекс», Україна, 40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Харківська, 2/1.

Відповідно до ч. 19 ст. 3 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» замовник у строк, що становить не більше трьох робочих днів з дня завершення аукціону, розглядає цінові пропозиції та інші документи учасників відбору та визначає учасником переговорів такого учасника відбору, який запропонував найнижчу ціну / приведену ціну з урахуванням підстав відхилення, визначених статтею 4 цього Закону.

Таким чином, цінові пропозиції та інші документи учасників відбору розглядаються тендерним комітетом Міноборони після проведення аукціону, до проведення переговорів.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» під час проведення переговорів перевіряється відповідність учасника кваліфікаційним критеріям, встановленим замовником, та вимогам, визначеним у статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

23.04.2020 робочою групою тендерного комітету Міністерства оборони України проведено переговори з ТОВ «Веатекс» щодо закупівлі кухонного приладдя, товарів для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові): Лот 2. Столові прибори і тарілки одноразового використання (392221 10-8) (ложки столові одноразові пластикові).

Переговорна процедура закупівлі UA-2020-04-09-003656-b проводилася Міністерством оборони України відповідно до Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» та з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

За результатом проведення переговорів (оформлених протоколом переговорів від 23.04.2020 № 75/166/7) було визначено ТОВ «Веатекс» у термін до 09:45 24.04.2020 (включно) оприлюднити на веб-порталі Уповноваженого органу: документи на підтвердження відсутності підстав відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі, визначених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі", заповнену форму «Цінова пропозиція» з урахуванням вимог до Цінової пропозиції, що зазначені у пункті 16 Оголошення про проведення відбору учасників за результатами аукціону та переговорів, Відомості про учасника.

Крім того, запропоновано оприлюднити на веб-порталі Уповноваженого органу документ згоду від виробника товару щодо можливості своєчасного постачання товару, а також відповідної якості.

Як вбачається з протоколу переговорів від 23.04.2020 № 75/166/7, директор ТОВ «Веатекс» погодила умови проекту договору. Разом з цим, з протоколу переговорів від 23.04.2020 № 75/166/7 не вбачається, що директор ТОВ «Веатекс» під час участі у переговорах щодо закупівлі товару повідомляла про відмову виробника товару ТОВ «Андрекс» від виготовлення та поставки товару.

Матеріали справи не містять доказів того, що оголошення про проведення переговорної процедури закупівлі за ідентифікатором UA-2020-04-09-003656-b містило вимоги щодо обов`язкового долучення довідки (згоди) від виробника товару щодо можливості своєчасного постачання товару, яку відповідачу було запропоновано оприлюднити на веб-порталі Уповноваженого органу.

Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» та Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено повторного розгляду документів, поданих для участі у процедурі після проведення переговорів з учасником.

З огляду на наведене, новий гарантійний лист (згода від виробника №1704-3 від 17.04.2020), завантажений ТОВ «Веатекс» в автоматизовану електронну систему 24.04.2020 о 9:33 год., яким ТОВ «Веатекс» гарантувало Міністерству України поставку товару столові прибори і тарілки одноразового використання (392221 10-8) (ложки столові одноразові пластикові), Лот 2, виробником - ТОВ «ЮОН», Україна, 79070, м. Львів, вул. Пасічна, 133 не розглядався Міністерством оборони України.

Договір № 286/2/20/29 від 13.05.2020 був укладений між позивачем та відповідачем за результатом проведення переговорної процедури закупівлі UA-2020-04-09-003656-b про постачання столових приборів і тарілок одноразового використання для потреб військових частин Збройних Сил України (за кошти Державного бюджету України) за лотом 2.

Згідно Рознарядки Міністерства оборони України за Специфікацією, яка є Додатком 12.1.1 до Договору, встановлено строк постачання товару до 25.05.2020 включно.

Відповідно до Технічних вимог до кухонного приладдя, товарів для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (39220000-0) (ложки столові одноразові пластикові), а саме: Лот 2. Столові прибори і тарілки одноразового використання (39222110-8) (ложки столові одноразові пластикові), які є Додатком 12.1.2 до Договору, встановлені наступні вимоги до товару (виробу), зокрема:

Вироби відповідають вимогам чинного санітарного законодавства України, відповідають вимогам ТУ У 25.2-30267728-001-2003 «Посуд одноразового використання. Технічні умови» (зі змінами) виробника та дозволені для використання у громадському харчуванні. Виробник товару, його адреса: Товариство з обмеженою відповідальністю «Андрекс», Україна, 40030, Сумська обл., місто Суми, вулиця Харківська, будинок 2/1.

Наведені Рознарядка та Технічні вимоги, які в силу умов п. 12.1 Договору є невід`ємною частиною Договору, були підписані як з боку як позивача, так і з боку відповідача.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення Договору № 286/2/20/29 від 13.05.2020 на час його підписання у сторін були відсутні.

Доказів визнання недійсним спірного Договору та/або його окремих положень матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 3). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3).

Статтею 9 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» встановлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору, зокрема, з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Статтею 37 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в спірному випадку проводилась саме переговорна процедура закупівлі відповідно Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Відтак, при застосуванні частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" слід враховувати, що у разі застосування переговорної процедури умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від ціни пропозиції учасника.

У Ціновій пропозиція TOB «Веатекс» від 23.04.2020 № 22-3/1, завантаженій на вебсайті PROZZORO після проведення переговорів з Міністерством оборони України відсутня інформація про виробника товару, що пропонується до постачання. Таким чином, спірний Договір був укладений відповідно до Цінової пропозиції учасника переговорної процедури закупівлі - ТОВ «Веатекс», без порушення частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що доказів, які б свідчили про виконання відповідачем зобов`язань щодо постачання товару у строк, встановлений Договором, а саме до 25.05.2020 включно (п. 1.2, 5.1 Договору, Додаток 12.1.1 до Договору), як станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, так і станом на момент вирішення спору, - матеріали справи не містять. Доводів позивача щодо невиконання постачальником договірних зобов`язань (постачання товару), відповідачем спростовано не було.

З наявного в матеріалах справи листа позивача від 07.07.2020 № 286/6/4892, адресованого відповідачу, вбачається, що відповідно до положень пункту 6.2.4 Договору позивач повідомив відповідача про те, що він розриває в односторонньому порядку, зокрема, Договір № 286/2/20/29 на суму 889 740,00 грн.

Враховуючи наведені обставини та умови пункту 6.2.4 Договору, суд дійшов висновку, що Договір № 286/6/4892 від 13.05.2020 є розірваним достроково в порядку, передбаченому пунктом 6.2.4 Договору. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення постачання товару, та відповідно не надав суду доказів здійснення такої поставки, як в строк погоджений у Договорі № 286/2/20/29 від 13.05.2020, так і взагалі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору № 286/2/20/29 від 13.05.2020 та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої цим договором відповідальності.

Суд зазначає, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані з цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов спірного Договору, а саме щодо здійснення фактичної поставки товару в строк, визначений умовами Договору.

Як передбачено приписами ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Разом з тим, ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Як встановлено судом, умови Договору в частині визначеної сторонами граничної дати поставки товару 25.05.2020 включно не містять жодних відкладальних обставин у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України для невчинення дій з поставки/вчасної поставки товару.

Окрім того, жодних доказів наявності повідомлень відповідачем позивача як замовника щодо неможливості вчасного виконання своїх зобов`язань з поставки за Договором та/або наявності перешкод для здійснення останніх матеріали справи не містять.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, даною нормою, що належить застосуванню до правовідносин сторін, пов`язаних із виконанням зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, чітко встановлено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Як зазначалось вище, пунктом 7.3.6 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого або несвоєчасно поставленого товару та пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Враховуючи приписи ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Отже, норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та штраф, та, відповідно, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, неустойки (пені та штрафу), передбаченої пунктом 7.3.6 укладеного між сторонами Договору.

Таким чином, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд доходить до висновку про правомірність застосування позивачем передбаченої п. 7.3.6 Договору штрафної санкції у вигляді пені, а також наявність правових підстав для нарахування штрафу.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо поставки товару у строк, визначений умовами Договору, позивачем на підставі п. 7.3.6 Договору нараховано та пред`явлено до стягнення пеню в сумі 37 369,08 за період з 26.05.2020 по 06.07.2020, 20% штрафу в сумі 177 948,00 грн та 7% штрафу в сумі 62 281,80 грн, всього 277 598,88 грн, які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення неустойки, встановлено, що розмір пені в сумі 37 369,08 грн, 20% штрафу в сумі 177 948,00 грн та 7% штрафу в сумі 62 281,80 грн, заявлених позивачем до стягнення, відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 369,08 грн пені та 240 229,80 грн (177 948,00 грн + 62 281,80 грн = 240 229,80 грн) штрафу підлягають задоволенню у сумах, визначених позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «ГарсіяРуїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «ХіроБалані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії» свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 4 164,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веатекс» (Україна, 02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 7А, кімната 528 «Б»; ідентифікаційний код 42298183) на користь Міністерства оборони України (Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) 37 369,08 грн (тридцять сім тисяч триста шістдесят дев`ять гривень 08 коп.) пені, 240 229,80 грн (двісті сорок тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 80 коп.) штрафу та 4 164,00 грн (чотири тисячі сто шістдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 14.09.2021.

Суддя Гумега О.В.