Постанова

від 24.01.2022 по справі 908/1133/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2022 року м. Дніпро Справа № 908/1133/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А. , Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-МК»

на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 року (суддя Колодій Н.А.) у справі № 908/1133/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» , (адреса місцезнаходження: 69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, б. 4, адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 20-В)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-МК» , (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 82-б, оф. 1)

про стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-МК» про стягнення штрафних санкцій за договором № 628-18 від 16.08.2018р.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 року у справі № 908/1133/21 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-МК» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул.Незалежної України, 82-б, оф. 1, ЄДРПОУ 25478719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» , (адреса місцезнаходження: 69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, б. 4, адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 20-В, ЄДРПОУ 37167460) 1 227 935 (один мільйон двісті двадцять сім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн 52 коп. суми пені, 38 033 (тридцять вісім тисяч тридцять три ) грн. 40 коп. суми штрафу; 18 989 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 53 коп. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат-МК» , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 року у справі № 908/1133/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано заяву відповідача про застосування строку позовної давності та не застосовано до спірних правовідносин спеціальну позовну давність в один рік, передбачену ст. 258 Цивільного кодексу України, строк якої на думку апелянта сплив 16.01.2020р.

Серед іншого, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом ухвалено рішення з урахуванням пояснень позивача від 23.07.2021, в яких позивачем уточнено період нарахування пені, що на думку апелянта є зміною позовних вимог. Посилаючись на те, що зазначенні пояснення відповідачу не надсилалися, а також те, що ці пояснення прийняті судом після закриття підготовчого провадження, апелянт вбачає в таких діях суду першої інстанції порушення принципу диспозитивності.

Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про початок перебігу строку виконання робіт з наступного дня після здійснення передплати. Так, на думку відповідача, договір № 628-18 від 16.08.2018р. не містить положень щодо прив`язки дати здійснення позивачем передплати до терміну початку виконання робіт відповідачем. До того-ж, апелянт звертає увагу, що п. 3.1. договору містить три елементи, з виконання позивачем яких настають зобов`язання відповідача з виконання робіт у встановлений договором строк: здійснення передплати у відповідності до п. 2.3.1. договору та виконання позивачем своїх зобов`язань по п. 2.3.2 та розділу 5 договору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-МК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 року у справі № 908/1133/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.12.2021р. о 11:00 год., учасникам справи встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою та безпідставною.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що у зв`язку з прийняттям Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» строки позовної давності, унормовані зокрема ст. 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Отже, строк позовної давності за позовними вимогами, які є предметом позову у цій справі, на момент звернення позивача до суду не сплив.

Позивач, посилаючись на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, вважає помилковим твердження апелянта про те, що строк позовної давності щодо штрафних санкцій, які є предметом позову у цій справі, сплив 16.01.2020р. На думку позивача, шестимісячний період нарахування штрафних санкцій у спірних правовідносинах почався з 16.01.2019р. і закінчився 15.06.2019р., отже, річний строк позовної давності за період нарахування цих штрафних санкцій припадав на період дії карантину.

Щодо початку перебігу строку виконання робіт, позивач вважає, що у відповідності до умов договору № 628-18 від 16.08.2018р. цей строк повинен обчислюватися з моменту перерахування позивачем передплати, а саме з 18.08.2018р., отже, строк виконання робіт закінчився 15.01.2019р.

В судовому засіданні 16.12.2021р. по справі оголошено перерву до 24.01.2022р.

10.01.2022р. представником ТОВ «Агат-МК» подано додаткові пояснення, у яких відповідач зазначає, що початок перебігу строку виконання робіт за договором пов`язаний не лише із попередньою оплатою, а і з дотриманням зокрема розділу 5 договору. В свою чергу, за умовами п. 5.1. договору замовник зобов`язаний підготувати приміщення об`єкта для здійснення монтажних робіт та письмово повідомити про це виконавця. Враховуючи відсутність вказаного повідомлення з боку ТОВ «Запорізький тепло-енерго проект» , апелянт вважає, що в даному випадку мало місце просточення кредитора (позивача) та мали місце наслідки, встановлені нормами ЦК України та п. 3.2. договору, а саме продовжувалися терміни виконання робіт з боку ТОВ «Агат-МК» . Стверджує, що відсутність з боку ТОВ «Агат-МК» порушення строків виконання робіт за договором № 628-18 від 16.08.2018р. встановлена в рішенні Господарського суду Запорізької області від 20.05.2021р. у справі № 908/202/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021р.

Представник апелянта у судовому засіданні 24.01.2022р. доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законними та обгрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат-МК» (виконавець, відповідач) укладено договір № 628-18 від 16.08.2018р., відповідно до умов якого (п.1.1. договору), відповідач зобов`язувався виконати монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування приміщень УДГ блоку №2 Трипільської ТЕС, згідно з проектом №611-17-ОВ, а позивач зобов`язувався прийняти роботу і оплатити її на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2. договору, загальна вартість замовлених робіт складає 5 433 343,25 грн. (п`ять мільйонів чотириста тридцять три тисячі триста сорок три грн. 25 коп.).

Разом з договором сторонами було підписано додаток № 1 - кошторисна документація, сума якої відповідає загальній сумі договору, визначеної в п. 1.2. договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що при зміні цін і умов ціноутворення, індексації заробітної плати, а також зміні інших істотних умов виконавець має право запропонувати переглянути суму договору за попереднім погодженням з Замовником до підписання актів здачі-приймання виконаних робіт та остаточного розрахунку за даним договором. Узгодження на зміну загальної суми договору оформлюється додатковою угодою.

У пункті 3.1. договору, сторони узгодили, що виконавець (відповідач) виконує монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування за 150 (сто п`ятдесят календарних днів) за умови своєчасної оплати, відповідно до п.2.3.1. і виконання замовником (позивач) своїх зобов`язань по п.2.3.2. та розділу 5 цього договору.

Згідно п.2.3.1. договору, замовник здійснює передплату до 01.10.2018р.

- 1 000 020,00 (один мільйон двадцять грн. 00 коп.), з урахуванням ПДВ 20% - 166 670,00 грн. - на закупівлю обладнання та матеріалів або іншу суму за попередньою домовленістю сторін, в межах 20% від ціни договору.

На виконання вказаного пункту договору, вищезазначена передплата була перерахована позивачем на користь відповідача 17.08.2018р., що підтверджується платіжним дорученням №437 від 17.08.2018р. на суму 1 000 020,00 грн., копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно п.2.3.2. договору, наступні розрахунки за цим договором здійснюються оплатою Актів здачі-приймання виконаних робіт за формами Ф-2, Ф-3 протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту їх підписання.

За результатами виконання робіт сторонами складено відповідні Акти приймання виконаних робіт та вартості устаткування, а саме:

- За лютий 2019р. на загальну суму 1 901 482,75 грн.;

- За квітень 2019р. на загальну суму 1 718 975,57 грн.;

Акт приймання виконаних робіт №2-1-34/3 (275) (локальний кошторис 2-1-34/2-1-34), підписаний сторонами 09.04.2019р. на суму 538 652,78 грн., додатково до нього:

- акт вартості устаткування №2-1-34/4 (276) від 09.04.2019р. на суму 47 636,12 грн.;

- акт вартості устаткування №2-1-35/1 (277) від 09.04.2019р. на суму 28 109,11 грн.;

Акт приймання виконаних робіт №2-1-36/2 (278) (локальний кошторис 2-1-36/2-1-36), підписаний сторонами 09.04.2019р. на суму 6 009,17 грн., додатково до нього:

- акт вартості устаткування №2-1-37/2 (279) від 09.04.2019р. на суму 1 098 568,39 грн.;

- За травень 2019р. на загальну суму 237 491,46 грн.;

Акт приймання виконаних робіт №2-1-36/3 (295) (локальний кошторис 2-1-36/2-1-36), підписаний сторонами 10.05.2019р. на суму 2 938,92 грн., додатково до нього:

- акт вартості устаткування №2-1-37/3 (296) від 10.05.2019р. на суму 179 331,79 грн.;

Акт приймання виконаних робіт №2-1-34/5 (294), підписаний сторонами 10.05.2019р. 10.05.2019р. на суму 55 220,75 грн.

Позивачем було здійснено на користь відповідача платежі за договором на загальну суму 2 210 000,00 грн. (не враховуючи вищезазначену попередню оплату), що підтверджується наступними платіжними документами:

- платіжне доручення №975 від 19.09.2018р. на суму 300 000,00 грн,;

- платіжне доручення №1040 від 01.10.2018р. на суму 150 000,00 грн.;

- платіжне доручення №1117 від 18.10.2018р. на суму 100 000,00 грн.;

- платіжне доручення №577 від 24.10.2018р. на суму 150 000,00 грн.;

- платіжне доручення №1314 від 13.11.2018р. на суму 30 000,00 грн.;

- платіжне доручення №4172 від 20.11.2018р. на суму 170 000,00 грн.;

- платіжне доручення №66 від 15.01.2019р. на суму 100 000,00 грн.;

- платіжне доручення №173 від 23.01.2019р. на суму 190 000,00 грн.;

- платіжне доручення №4207 від 11.02.2019р. на суму 100 000,00 грн.;

- платіжне доручення №4289 від 19.02.2019р. на суму 70 000,00 грн.;

- платіжне доручення №4460 від 11.03.2019р. на суму 120 000,00 грн.;

- платіжне доручення №4625 від 01.04.2019р. на суму 450 000,00 грн.;

- платіжне доручення №4791 від 24.04.2019р. на суму 280 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума проведених позивачем платежів, з урахуванням попередньої оплати у сумі 1 000 020,00 грн., складає 3 210 020,00 (три мільйони двісті десять тисяч двадцять грн. 00 коп.).

Підставою для звернення позивача до суду із даним позовом стало невиконання відповідачем робіт у строк, встановлений п. 3.1. договору, у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції, передбачені п. 6.1. договору, у відповідності до якого за невиконання робіт в термін, передбачений п.3.1. договору виконавець виплачує замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі 2% від суми вартості робіт, зазначеної у договорі, а за порушення понад 20 (двадцять) календарних днів також, окрім пені, виконавець сплачує штраф 7% від вартості робіт.

На підставі викладеного, позивачем за період з 15.01.2019 по 10.05.2019 нарахована пеня в розмірі 12 279 355,18 грн. та штраф у розмірі 380 334,03 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, з метою дотримання з боку учасників процесу принципу пропорційності, який є одним із завдань господарського судочинства, а саме враховуючи, що нараховані штрафні санкції є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором, позивач зменшив суму неустойки на 90% та пред`явив до стягнення суму пені в розмірі 1 227 935,52 грн. та штраф в розмірі 38 033,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення з боку відповідача строків виконання робіт, передбачених п. 3.1. договору, та, як наслідок, обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій за вказане порушення умов договору. При цьому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем в межах строків позовної давності, у зв`язку з чим відхилив заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності.

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 193 ГК України зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір № 628-18 від 16.08.2018р. є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються у договорі підряду.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили строк виконання робіт - за 150 п`ятдесят календарних днів.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянтом оскаржуються висновки суду першої інстанції щодо встановлення моменту, з якого почався відлік строку виконання відповідачем його обов`язку за договором.

Отже, в п. 3.1. договору сторони передбачили виконання замовником окремих умов, за яких виконавець здійснює роботи у встановлений договором строк:

- здійснення замовником попередньої оплати згідно з п. 2.3.1. договору;

- виконання замовником зобов`язань по п. 2.3.2. договору;

- виконання замовником зобов`язань згідно з розділом 5 договору.

Пунктом 2.3.1. договору передбачений обов`язок замовника здійснити попередню оплату до 01.10.2018р. Згідно з платіжним дорученням № 437 на суму 1 000 020,00 грн., копія якого міститься в матеріалах справи, цей обов`язок виконано замовником 17.08.2018р., тобто, в межах строку, передбаченого договором.

Згідно з п. 2.3.2. договору, наступні розрахунки за цим договором здійснюються оплатою Актів здачі-приймання виконаних робіт за формами Ф-2, Ф-3 протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту їх підписання. З аналізу даного пункту договору вбачається, що він регулює порядок оплати замовником вже виконаних робіт. Отже, цей пункт договору ніяким чином не впливає на момент, з якого виконавець мав приступити до виконання робіт. Обставини невиконання замовником умов п. 2.3.2. договору, на які посилається апелянт, могли би мати наслідком зміну кінцевого терміну виконання робіт, проте, матеріали справи не містять відповідних звернень виконавця до замовника про притримання результатів робіт або узгодження сторонами зміни строку виконання робіт тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє твердження апелянта на обставини невиконання замовником обов`язку з оплати виконаних робіт, а також на факти, встановлені судовими інстанціями у справі № 908/202/21, оскільки предметом спору у вказаній справі було саме несплата замовником вже виконаних робіт.

Розділом 5 договору передбачені обов`язки замовника по сприянню підрядникові у виконанні роботи. Зокрема, апелянт посилається на невиконання замовником п. 5.1. договору, яким передбачений обов`язок замовника підготувати приміщення об`єкта для здійснення робіт та повідомити виконавця про будівельну готовність. Саме відсутністю відповідного повідомлення замовника про готовність об`єкта до виконання робіт апелянт обґрунтовує ненастання обов`язку виконавця щодо початку виконання робіт.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, виконавець приступив до виконання робіт, що свідчить про отримання виконавцем від замовника відповідного повідомлення про будівельну готовність об`єкта. Проте, матеріали справи такого повідомлення не містять, що виключає можливість суду встановити дату цього повідомлення, а отже, і виключає можливість сторін спору посилатися на таке повідомлення в обґрунтування своєї позиції зі спору.

До того ж, згідно з п. 3.2. договору, у разі зміни замовником початкового технічного завдання, невиконання зобов`язань по пп. 2.3.1, прострочення виконання зобов`язань по пп. 2.3.2. більше ніж на 10 (десять) днів та розділу 5 договору, терміни виконання робіт за цим договором продовжуються, і погоджуються сторонами додатково.

Тобто, якщо позивачем були б допущені порушення вищезазначених умов договору, в зв`язку з чим могли б виникнути підстави для продовження строків виконання робіт, то сторони, в такому випадку, повинні були оформити такі зміни в письмовому вигляді.

Натомість, будь-який письмовий документів з цього приводу відповідачем до матеріалів справи не надано, що свідчить про відсутність з боку останнього претензій, щодо належного виконання позивачем своїх зобов`язань, передбачених зокрема розділом 5 договору.

Таким чином, в цьому спорі, єдиною умовою договору, з виконанням замовником якої можливо встановити момент, з якого почався перебіг строку виконання робіт за договором, - це сплата замовником попередньої оплати. Оскільки згідно з п. 3.1. договору умовою початку виконання відповідачем робіт є здійснення позивачем передплати, то саме з дати її здійснення і має розпочинатися строк виконання робіт.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обов`язок виконавця приступити до виконання робіт настав на наступний день після здійснення попередньої оплати замовником.

Враховуючи, що попередня оплата перерахована замовником на користь виконавця 17.08.2018р., судом першої інстанції вірно встановлено, що обов`язок відповідача з виконання робіт за договором настав з 18.08.2018р.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Строк виконання робіт, сторони визначили у пункті 3.1. договору, відповідно до якого відповідач зобов`язався виконати монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування за 150 календарних днів.

Як встановлено вище, початок строку виконання робіт відраховується з наступного дня після здійснення передплати, а саме з 18.08.2018р., відтак кінець строку виконання робіт (150 календарних днів) припадає на 15.01.2019р.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 15.01.2019р. жодного акту приймання виконаних робіт між сторонами підписано не було, що свідчить про порушення відповідачем строку виконання робіт, встановленого сторонами в п. 3.1. договору, у зв`язку з чим позивач набув право на нарахування неустойки.

Відповідно до п. 6.1. договору, за невиконання робіт в термін, передбачений п. 3.1. договору, виконавець виплачує замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі 2% від суми вартості робіт, зазначеної у договорі, а за порушення понад 20 (двадцять) календарних днів також, окрім пені, виконавець сплачує штраф 7% від вартості робіт.

На підставі викладеного, позивачем за період з 15.01.2019р. по 10.05.2019р. нарахована пеня в розмірі 12 279 355,18 та штраф у розмірі 380 334,03грн.

При цьому, в позовній заяві позивачем зазначено, що з метою дотримання з боку учасників процесу принципу пропорційності, який є одним із завдань господарського судочинства, а саме враховуючи, що нараховані штрафні санкції є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором, позивачем зменшено суму неустойки на 90% та заявлено до стягнення суму пені в розмірі 1 227 935,52 грн. та штраф у розмірі 38 033,40 грн.

Отже, враховуючи вірно встановлений судом першої інстанції факт порушення відповідачем строку виконання робіт, а також передбачені умовами договору штрафні санкції за таке порушення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність нарахування позивачем сум пені та штрафу у заявлених в позовній заяві розмірах.

Щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, про що було заявлено відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, та на що вказує апелянт в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, положення глави 19 Цивільного кодексу України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 Цивільного кодексу України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Наведений висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 08.02.2017р. у справі № 910/29752/15.

Відповідно до п. 6.1. договору, за невиконання робіт в термін, передбачений п. 3.1 договору, виконавець виплачує замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі 2% відсуми вартості робіт, зазначеної у договору, а за порушення понад 20 (двадцять) календарних днів також, окрім пені, виконавець сплачує штраф 7% від вартості робіт.

Судом першої інстанції встановлено, що визначене договором зобов`язання по виконанню робіт мало бути виконано відповідачем у строк до 15.01.2019р., отже, право на нарахування позивачем пені у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання за договором виникло 16.01.2019р.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивач має право на нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем умов договору з 16.01.2019р. по 10.05.2019р. (фактичний строк виконання робіт). При цьому, оскільки строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію, в даному випадку строк позовної давності спливав протягом періоду з 16.01.2020р. по 10.05.2020р. по кожному дню окремо.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що місцевим господарським судом вірно застосовано положення Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12 наступного змісту: 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого триває на момент розгляду даної справи.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, сума пені, право на нарахування якої має позивач, та по якої не сплив строк позовної давності, а саме за період з 12.03.2020р. по 10.05.2020р., є більшою ніж пред`явлена позивачем до стягнення.

Згідно ж з поясненнями позивача, які подавалися ним до суду першої інстанції, заявлена до стягнення сума пені у розмірі 1 227 935,52 грн., нараховувалася саме за період прострочення з 12.03.2020р. по 10.05.2020р.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1 227 935,52 грн.

Водночас, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача штрафу, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

З урахуванням п. 6.1. договору, штраф може бути нараховано починаючи з 21-го дня прострочення.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що штраф на відміну від пені не нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, а тому право на нарахування позивачем штрафу у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання за договором виникло 06.02.2019р., а річний термін строку спеціальної позовної давності скінчився 16.02.2020р., тобто до встановлення в Україні карантину.

До суду з вимогою про захист своїх порушених відповідачем прав позивач звернувся 23.04.2021р., що підтверджується відміткою відділу документального забезпечення (канцелярії).

Відповідачем у суді першої інстанції була заявлена заява про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки Позивач звернувся до суду з позовом 23.04.2021р., тобто поза межами річного строку, установленого законом для вимог про стягнення штрафу, а відповідачем до ухвалення рішення у справі було заявлено про застосування позовної давності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення штрафу.

Отже, в частині стягнення з відповідача штрафу рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та дослідивши надані сторонами по справі докази, дійшов вірного висновку щодо умов спірного договору стосовно строків виконання робіт, вірно прийняв до уваги положення Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» щодо застосування положень цього закону в частині вимог про стягнення пені та прийняв вірне рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, проте, невірно застосував положення зазначеного закону в частині стягнення штрафу, у зв`язку з чим рішення суду в частині стягнення штрафу підлягає скасуванню.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 року у справі № 908/1133/21 підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 року у справі № 908/1133/21 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 38 033,40 грн. штрафу, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-МК» 38 033,40 грн. штрафу та 570,50 грн. судового збору. В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 року у справі № 908/1133/21 підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-МК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 року у справі № 908/1133/21 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 року у справі № 908/1133/21 - скасувати в частині стягнення з відповідача 38 033,40грн. штрафу.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-МК» 38 033,40грн. штрафу та 570,50грн. судового збору .

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2021 року у справі № 908/1133/21 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепло-енерго проект» (адреса місцезнаходження: 69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, б. 4, адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 20-В, ЄДРПОУ 37167460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-МК» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 82-б, оф. 1, ЄДРПОУ 25478719) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 855,75грн.

Видачу наказу згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 28.01.2022 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.А. Коваль