Рішення

від 18.01.2022 по справі 906/202/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/202/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сероветник О.А., ордер серії ЖТ №085250 від 20.04.2021;

від відповідача: Федосюк В.О., виписка з ЄДР від 05.11.2020;

від третіх осіб: не з`явилися;

присутній вільний слухач Богатчук О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "Ізумруд - 3" (с.Паволоч Попільнянського району Житомирської області)

до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (м.Житомир)

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 (м.Кривий Ріг);

2. Попільнянської селищної ради (смт.Попільня Житомирський район Житомирська область)

про визнання укладеною угоди до договору оренди землі

Фермерське господарство "Ізумруд - 3" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області та Попільнянської районної державної адміністрації про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №70 від 26.12.2010, який зареєстровано у Попільнянському районному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДКЗ" 27.12.2010, номер запису 0410219000097 в редакції, наведеній в позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.12.2010 ОСОБА_2 (засновник ФГ "Ізумруд-3") уклав з Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області договір оренди землі № 70, який зареєстровано 27.12.2010 року у Попільнянському районному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", відповідно до умов якого отримав в оренду на 5 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 30,00 га, у тому числі ріллі 30,00 га, що розташована на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області. Маючи намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на продовження дії (поновлення) договору оренди землі він звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (яке з 01.01.13 стало розпорядником земельної ділянки, що надавалася в оренду). Однак відповідач-1 листом повідомив про відсутність правових підстав для поновлення договору оренди землі через недотримання строків повідомлення про такий намір та можливість набуття ним права оренди на земельну ділянку на загальних підставах. Посилаючись на те, що протягом дії договору оренди використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, належним чином виконував договірні зобов`язання, своєчасно сплачував земельний податок, письмово повідомив відповідача-1 про намір продовжити дію договору оренди землі, фактично продовжив користування земельною ділянкою після закінчення дії договору, а Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не надіслало повідомлення про припинення дії договору, позивач вважає, що набув переважне право на укладення договору оренди землі на новий термін.

Ухвалою господарського суду від 03.03.2021, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.03.2021.

24.03.2021 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшов відзив від 23.03.2021 на позовну заяву, згідно з яким відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю, вказуючи, зокрема, на те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі", відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У статті 33 цього Закону міститься імперативна норма про повідомлення орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, з доданням до листа-повідомлення проекту додаткової угоди. Зазначає, що позивачем подано відповідне клопотання лише 31.05.2016, чим порушено п.8 договору оренди землі №70 від 26.12.2010, згідно з яким після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Оскільки орендарем не дотримано істотних умов договору, відповідач-1 вважає, що позивач втратив переважне право на подовження договору оренди (т.1, а.с.86-88).

24.05.2021 на адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наказів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 12.03.2021 про затвердження проектів землеустрою та інформаційних довідок з ДРРП про земельні ділянки. У поданому клопотанні також зазначено, що земельної ділянки з кадастровим номером 1824784800:01:000:0359 площею 30га (що є предметом позову) у зв`язку з її поділом та передачею у приватну власність фізичним особам, фактично та юридично не існує (т.1, а.с.155-156).

Ухвалою господарського суду від 25.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 14.06.2021.

14.06.2021 представник позивача подав заяву №134 від 14.06.2021 про закриття провадження у справі відносно відповідача-2 Попільнянської районної державної адміністрації у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України (т.1, а.с.190).

19.07.2021 на адресу суду від відповідача-1 надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 , оскільки рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаних осiб, які отримали безоплатно земельні дiлянки розміром по 2 га за рахунок земельної дiлянки, яка перебувала в оренді позивача (т.1, а.с.195).

Ухвалою суду від 19.07.2021 закрито провадження у справі №906/202/21 відносно Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України; заяву Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 19.07.2021 про залучення третіх осіб задоволено частково; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; у залученні до участі у справі інших осіб відмовлено; відкладено підготовче засідання на 09.08.2021.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2021 на підставі клопотання представника позивача відкладено підготовче засідання на 04.10.2021.

04.10.2021 представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Попільнянської селищної ради, яке обґрунтоване тим, що Попільнянська селищна рада на сьогоднішній день є розпорядником земельної ділянки, що є об`єктом оренди згідно договору оренди землі №70 від 26.12.2010, і винесене рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки (т.1, а.с. 219).

Ухвалою суду від 04.10.2021 клопотання представника позивача про залучення третьої особи від 04.10.2021 задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Попільнянську селищну раду.

Ухвалою суду від 06.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/202/21 до судового розгляду по суті на 18.01.2022.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у відповідних процесуальних заявах.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву тощо.

Представник третьої особи-1 у засідання не з`явився.

Представник третьої особи-2 у засідання не з`явився, на електронну адресу суду від Попільнянської селищної ради надійшло клопотання від 17.01.2022 за №86/02-13 про розгляд справи без участі представника селищної ради (т.2, а.с.7).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2004 ОСОБА_2 було прийнято рішення про створення Фермерського господарства "Ізумруд-3" (позивач), основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур; Державну реєстрацію Фермерського господарства "Ізумруд-3" проведено 16.09.2004, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 12971020000000027.

26.12.2010 року між ОСОБА_2 (орендар) та Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець) укладено договір оренди землі №70 (далі - Договір (т.1, а.с .13-14), за умовами якого на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 09.02.2009 №62 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Паволоцької сільської ради (п. 1 договору).

За умовами п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 30,00га, у тому числі ріллі-30,00га з земель запасу Паволоцької сільської ради.

Договір укладено на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію (п.8 договору оренди).

Відповідно до п.15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (п.16 договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.43 Договору).

Договір зареєстровано у Попільнянському районному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.12.2010 № 041021900097.

04.01.2011 сторони підписали акт про передачу та прийом орендарю земельної ділянки (а.с.15).

24.11.2015 з метою реалізації свого переважного права на продовження строку дії договору оренди ОСОБА_2 звернувся з відповідним повідомленням та проектом додаткової угоди до Попільнянської районної державної адміністрації.

Листом від 07.12.2015 за №1853/02-16 Попільнянська районна державна адміністрація Житомирської області повідомила про те, що у зв`язку із вступом в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на даний час належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Для поновлення договору оренди землі рекомендовано невідкладно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (відповідач) (т.1, а.с.18).

10.12.2015 голова ФГ "Ізумруд-3" звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про поновлення договору оренди землі №70 від 26.12.2010 площею 30га (т.2, а.с.9).

Розглянувши звернення позивача від 10.12.2015 відповідач повідомив, що ФГ "Ізумруд-3" звернулося з відповідною заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з порушенням строків, визначених умовами договору оренди землі від 26.12.2010, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для його поновлення (т.2, а.с.10).

31.05.2016 голова ФГ "Ізумруд-3" повторно звернувся з проектом додаткової угоди до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та з письмовим проханням продовжити термін дії договору оренди землі (т.1. а.с.19-20).

08.06.2016 відповідач листом за №3-5287/0-1605/6-16 повідомив позивача про відсутність правових підстав для поновлення договору оренди землі №70 від 26.12.2010, у зв`язку з недотриманням строку повідомлення орендаря про намір укладення договору оренди на новий строк.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, ОСОБА_2 звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

За результатами розгляду вказаного позову, 28.12.2016 Попільнянським районним судом було винесено рішення про задоволення позову; визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 70 від 26.12.2010 із змінами, внесеними додатковою угодою.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27.03.2017 вищевказане рішення Попільнянського районного суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2020 (т.1, а.с.67-70) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 28.12.2016 та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 27.03.2017 скасовано; провадження у справі №288/1512/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі закрито (т.1, а.с.67-70).

Згідно мотивувальної частини вищевказаної постанови, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про поновлення договору оренди земельної ділянки мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ФГ "Ізумруд-3" звернулося до господарського суду з даним позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №70 від 26.12.2010.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №70 від 26.12.2010 на підставі положень ч.1-5 та ч. 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 3 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124).

При цьому Законом України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Так, у частинах 1-5 статті 33 цього Закону, передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі №530/212/17, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала необхідність попереднього звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

Як вище зазначено, пунктом 8 договору оренди землі №70 від 26.12.2010 передбачено, що договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, за умовою п.8 договору оренди земельної ділянки від 26.12.2010 та з урахуванням приписів ч. ч. 2, 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендар мав переважне право на його поновлення на новий строк у разі звернення до орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору з письмовим повідомленням про намір продовжити його дію, до якого мав додати проект додаткової угоди.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 24.11.2015 позивач направив Попільнянській районній державній адміністрації Житомирської області лист щодо поновлення договору оренди землі № 70 від 26.12.2010.

07.12.2015 Попільнянською РДА на вказаний лист надано відповідь про необхідність звернення для вирішення даного питання до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оскільки розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на даний час належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

10.12.2015 позивач подав Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області заяву з проханням поновити договір оренди землі №70 від 26.12.2010, без відповідного проекту додаткової угоди.

22.12.2015 відповідач письмово повідомив голову ФГ "Ізумруд-3" про відсутність правових підстав для поновлення дії вказаного договору оренди землі №70 від 26.12.2010р., у зв`язку з недотриманням позивачем строку повідомлення про намір укласти договір оренди на новий строк.

Після закінчення строку дії договору 27.12.2015 року ФГ "Ізумруд-3" продовжило використовувати земельну ділянку. Відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не надсилав позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Листом-повідомленням від 31.05.2016 позивач просив відповідача поновити договір оренди землі на новий строк, надіславши разом з ним проект додаткової угоди, в якій зазначено, що розмір орендної плати становить 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та з поновленим терміном дії договору оренди землі на 7 років.

08.06.2016 у листі №3-5287/0-1605/6-16 відповідач повторно повідомив про відсутність правових підстав для поновлення договору оренди через недотримання строків повідомлення про намір поновлення договору оренди та набуття права оренди на земельну ділянку на загальних підставах, встановлених ст.ст.123, 124, 134 Земельного кодексу України.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що орендар звернувся до уповноваженого органу із заявою про поновлення договору з порушенням вимог ч.ч.2, 3 ст.33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та не повідомив відповідача (уповноважений орган) за 30 днів до спливу строку цього договору про намір його поновити, при цьому також не надав до заяви від 07.12.2015 про поновлення договору оренди землі проекту додаткової угоди.

Таким чином, заява від 10.12.2015 направлена Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області з порушенням строку, встановленого п.8 договору оренди №70 від 26.12.2010 та законом, за відсутності також проекту додаткової угоди, не підтверджує виконання позивачем умов, необхідних для захисту його прав у спосіб, встановлений чинним законодавством, оскільки виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про відмову у такому поновленні договору з надсиланням відповідного листа має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Що само по собі є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, зважаючи на положення частин 1 - 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та враховуючи встановлені судом обставини справи щодо не повідомлення відповідача (уповноважений орган) за 30 днів до спливу строку цього договору про намір його поновити, не направлення проекту додаткової угоди до спірного договору оренди землі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення вказаного договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки наразі немає передбаченої законом сукупності юридичних фактів, як обов`язкової передумови для поновлення договору оренди землі відповідно до ст.33 цього Закону України "Про оренду землі".

Окрім того, суд зауважує на тому, що звернення орендаря до уповноваженого органу із заявами про поновлення договору 10.12.2015 та 31.05.2016, не має вирішального правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", оскільки позивачем не дотримано процедури, встановленої ст.33 Закону України "Про оренду землі", яка дає орендареві підстави розраховувати на можливість такого поновлення в силу закону.

Також слід відзначити, що умовами договору оренди №70 від 26.12.2010 було передбачено, що договір укладається на 5 років.

Водночас, у редакції додаткової угоди до договору оренди землі (який було додано до листа-повідомлення від 31.05.2016) термін дії договору оренди землі становить не 5, а 7 років.

Тобто, звернувшись з даним позовом до суду, ФГ "Ізумруд-3", пропонувало поновити дію спірного договору на строк, відмінний від того, що був визначений у договорі оренди землі №70 від 26.12.2010.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що предметом спору є вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки площею 30га, кадастровий номер 1824784800:01:000:0359.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем здійснено поділ спірної земельної ділянки площею 30,00га, що розташована на території Паволоцького старостинського округу Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області на 15 земельних ділянок, яким присвоєно окремі кадастрові номери: 1824784800:01:000:0809; 1824784800:01:000:0810; 1824784800:01:000:0811; 1824784800:01:000:0812; 1824784800:01:000:0813; 1824784800:01:000:0814; 1824784800:01:000:0815; 1824784800:01:000:0816; 1824784800:01:000:0817; 1824784800:01:000:0818; 1824784800:01:000:0819; 1824784800:01:000:0820; 1824784800:01:000:0821; 1824784800:01:000:0822; 1824784800:01:000:0823.

На вказані земельні ділянки оформлено право власності фізичними особами на підставі відповідних наказів відповідача (т.1, а.с.158-180).

Земельні ділянки з кадастровими номерами 1824784800:01:000:0809; 1824784800:01:000:0810; 1824784800:01:000:0811; 1824784800:01:000:0812; 1824784800:01:000:0814; 1824784800:01:000:0815; 1824784800:01:000:0816; 1824784800:01:000:0817; 1824784800:01:000:0818; 1824784800:01:000:0819; 1824784800:01:000:0820; 1824784800:01:000:0821; 1824784800:01:000:0822; 1824784800:01:000:0823 фізичними особами, як власниками, відчужені на підставі договорів купівлі-продажу гр. ОСОБА_17 . Земельна ділянка кадастровий номер 1824784800:01:000:0813 на праві власності належить ОСОБА_18 (т.1, а.с.158-180).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1-2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Поряд з цим, за ч.1-2 ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

За ч.1-2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі N916/1415/19 Суд виклав правовий висновок стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що:

- держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання; такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача; якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (пункт 6.5),

- розглядаючи справу суд має з`ясувати чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором, чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (пункт 6.6),

- якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню; однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (пункт 6.7.),

- відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав; згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність; визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності (пункт 6.12).

Поряд з цим, у пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 суд зазначив, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

На підставі викладених правових положень слідує, що право позивача на заявлення конкретної позовної вимоги повинне узгоджуватися із правильністю, належністю та ефективністю обраного способу захисту порушених прав.

Частина 1 ст.162 ГПК України регламентує, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої цієї ж статті позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

У постанові від 04.12.2019 по справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно застосування цієї правової норми. Суд у пунктах 81, 83 та 86 вказав, що:

- предмет позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів,

- підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу,

- правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги,

- саме на суд покладений обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відтак, обов`язком позивача є самостійне визначення позовних вимог, наведення правових підстав позову, а обов`язком суду є надання правової кваліфікації відносинам сторін та правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

Суд враховує, що безумовною підставою для відмови у задоволенні позову може бути припинення існування переданої в оренду ділянки з визначеним кадастровим номером. У постанові КГС від 29.05.2019 №912/687/17 зазначено, що за обставин поділу спірної ділянки формування в її межах нових ділянок і передання їх у власність фізичним особам обраний позивачем спосіб захисту права на поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах не забезпечує ефективного захисту та відновлення порушеного права. Схожа думка викладена КГС і в постановах від 28.03.2019 №911/510/18, від 22.01.2019 №912/1856/16.

Подібну позицію викладено в постанові КГС від 13.05.2019 №927/660/17, де наголошено: оскільки суди встановили обставини зміни меж двох із п`яти ділянок, які входять до об`єкта оренди за договором, про поновлення якого ставиться питання, обставини відсутності орендованої за таким договором ділянки визначеної площі, обставини існування окремо сформованих ділянок із визначеними їм кадастровими номерами, станом на час звернення з позовом та на час розгляду цієї справи така ділянка не існує як об`єкт цивільних прав.

Присвоєння кадастрових номерів і формування нових ділянок, зареєстрованих у встановленому законом порядку, шляхом поділу раніше сформованої ділянки свідчить про виникнення нового з погляду положень закону об`єкта цивільних прав. Отже, вимога про поновлення договору оренди стосується ділянки, якої не існує, тобто порушуються приписи п.1 ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" щодо визначення такої істотної умови договору, як об`єкт оренди (постанова КГС від 4.06.2019 №926/1526/18).

У разі якщо заходи щодо поділу ділянки є чинними, відомості про оскарження та скасування цих заходів відсутні, поновлення прав позивача шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі потребуватиме об`єднання ділянок, утворених за наслідками поділу, та створення ділянок зі складу наявних ділянок, які вже сформовані як об`єкти цивільних прав, що не може бути вирішено в межах позову про поновлення договору оренди ділянки (постанова ВП ВС від 19.06.2018 №922/2383/16; постанови КГС від 28.03.2019 №911/510/18, від 27.03.2019 №911/512/18).

Як вже зазначалося, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1824784800:01:000:0359 поділена на 15 окремих земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери 1824784800:01:000:0809; 1824784800:01:000:0810; 1824784800:01:000:0811; 1824784800:01:000:0812; 1824784800:01:000:0814; 1824784800:01:000:0815; 1824784800:01:000:0816; 1824784800:01:000:0817; 1824784800:01:000:0818; 1824784800:01:000:0819; 1824784800:01:000:0820; 1824784800:01:000:0821; 1824784800:01:000:0822; 1824784800:01:000:0823 та які згодом було передано у власність фізичним особам.

В подальшому 14 земельних ділянок було придбано у власність ОСОБА_17 на підставі договорів купівлі-продажу.

Отже, наявність дійсних договорів купівлі-продажу земельних ділянок з іншою особою не вирішить спору про право оренди та не забезпечить захисту чи відновлення порушеного права позивача (схожа правова позиція викладена у постанови КГС від 30.01.2019 №902/576/17, від 23.01.2019 №902/619/17).

Таким чином, звернення до суду з вказаним позовними вимогами не захистить в повній мірі порушеного права позивача на оренду спірної земельної ділянки, оскільки вказана земельна ділянка поділена, тобто не існує як об`єкт цивільних прав, не використовується позивачем та перебуває у власності фізичної особи на підставі цивільно-правових угод (правочинів), які є чинними.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки не забезпечують ефективного захисту та відновлення порушеного права Фермерського господарства "Ізумруд-3".

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводам, наведеним позивачем по справі в обґрунтування позовних вимог, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду,зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 28.01.22

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 1 - у справу;

2 - позивачу (рек)

3 - відповідачу - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області (рек)

4 - третій особі - ОСОБА_18 ( АДРЕСА_1 ) (рек);

5 - третій особі - Попільнянській селищній раді (13501, Житомирська область, Житомирський район, селище міського типу Попільня, вул.Богдана Хмельницького, будинок 7) (рек)