Ухвала

від 27.01.2022 по справі 522/15037/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 522/15037/15

провадження № 61-18462ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ткачука О. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду від 28 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку Порто-Фрако , в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства акціонерного банку Порто-Фрако Красюка Ігоря Івановича до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду від 28 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2017 року в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2021 року дана касаційна скарга була залишена без руху для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з її копіями та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень; звернутись до суду касаційної інстанції з клопотанням (заявою) про поновлення строку касаційного оскарження, у якому (якій) навести поважні підстави для поновлення такого строку та надати докази для їх підтвердження; якій уточнити вимоги касаційної скарги щодо судових рішень які оскаржуються та надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги.

У грудні 2021 року на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції заявник надіслав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги та уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначив, що оскаржує судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вважає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 641/6120/14, від 23 січня 2019 року у справі № 803/273/16, від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Разом з тим, у наведених заявником постановах Верховного Суду інші предмет і підстави позовів, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також інше матеріально-правове регулювання спірних відносин, ніж у справі, яка є предметом перегляду.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Враховуючи викладене, заявник у відведений судом строк, не виконав вимог ухвали Верховного Суду від 03 грудня 2021 року, недоліки касаційної скарги не усунула, що перешкоджає суду касаційної інстанції відкрити касаційне провадження. Касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню

з нею, за відсутності обставин, що стали підставою для повернення касаційної скарги.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду від 28 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку Порто-Фрако , в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства акціонерного банку Порто-Фрако Красюка Ігоря Івановича до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. С. Ткачук