Постанова

від 24.04.2023 по справі 522/15037/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 522/15037/15-ц

провадження № 61-1213св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2021 року у складі судді Павлик І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. (далі - приватний виконавець), просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця від 26 липня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 522/15037/15-ц, виданим Приморським районним судом м. Одеси 04 жовтня 2016 року на примусове виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2016 року.

Скаргу обґрунтовано тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2016 року у справі № 522/15037/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» (далі - ПАТ АБ «Порто-Франко») заборгованість за кредитним договором від 20 квітня 2011 року № 157/1-11 у розмірі 259 763,59 грн.

04 жовтня 2016 року на виконання цього рішення Приморський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист № 522/15037/15.

05 квітня 2018 року право вимоги за кредитним договором від 20 квітня 2011 року № 157/1-11 перейшло до ОСОБА_2 , що підтверджується ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року.

26 липня 2018 року приватний виконавець Колечко Д. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа від 04 жовтня 2016 року № 522/15037/15-ц.

Постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено з порушенням пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), оскільки її винесено за заявою, поданою неналежною особою, а також із неправильним зазначенням стягувача.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, у задоволені скарги ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця Колечка Д. М. відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що в оскаржуваній постанові приватний виконавець вказав стягувачем ПАТ АБ «Порто-Франко», що узгоджується з виконавчим листом від 04 жовтня 2016 року № 522/15037/15-ц. На підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року постановою про заміну сторони виконавчого провадження від 26 липня 2018 року приватний виконавець замінив стягувача АТ АБ «Порто-Франко» на правонаступника - ОСОБА_2

ОСОБА_2 набув право стягувача за виконавчими листами, виданими Приморським районним судом м. Одеси 04 жовтня 2016 року № 522/15037/15-ц, тому приватний виконавець за його заявою обґрунтовано виніс оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 липня 2018 року № НОМЕР_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги на рішення приватного виконавця Колечка Д. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно зі статтею 442 ЦПК України до відкриття виконавчого провадження правонаступник первісного стягувача має право на заміну його як стягувача у виконавчому листі, а не на заміну як сторони виконавчого провадження, яка можлива лише за наявного виконавчого провадження.

Відповідно до статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з пунктом 12 глави ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження, якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження.

Стягувач визначений у виконавчому документі.

Правонаступник стягувача, який отримав згоду суду на заміну сторони виконавчого провадження, без постанови виконавця про заміну сторони виконавчого провадження не набуває статусу стягувача і, відповідно, не набуває права на звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Фізична особа не може бути кредитором у кредитних правовідносинах.

Відповідно до статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження заявник зазначив: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статтю 442 ЦПК України, кредитор у спірних правовідносинах вибув ще до моменту ухвалення рішення у справі, тобто замінено неналежного позивача на стадії виконання судового рішення; суди не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, провадження № 12-39гс20, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, провадження № 12-97гс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, провадження № 14-222цс18, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 686/1134/18, провадження № 61-2210св20.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у липні 2022 року, ОСОБА_2 заперечує проти доводів ОСОБА_1 , просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України або залишити касаційну скаргу без задоволення.

Відзив обґрунтовано тим, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, не є релевантними до обставин справи, яка переглядається у касаційному порядку.

Доводи заявника про незаконність заміни сторони виконавчого провадження не стосуються підстав його звернення до суду із скаргою на рішення приватного виконавця.

У поданій скаргі ОСОБА_1 не вказав, у чому саме полягає невідповідність виконавчого документа вимогам Закону.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови приватного виконавця Колечка Д. М від 26 липня 2018 року відмовлено.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2016 року у справі № 522/15037/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Порто-Франко» заборгованість за кредитним договором від 20 квітня 2011 № 157/1-11 у розмірі 259 763,59 грн.

04 жовтня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси видав виконавчі листи у справі № 522/15037/15-ц.

Постановою державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Одеси (далі - Суворовське ВДВС) від 10 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52605243 з виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2016 року у справі № 522/15037/15-ц.

Постановою головного державного виконавця Другого Суворовського ВДВС від 07 грудня 2017 року виконавчий лист повернено стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року у справі № 522/15037/15 замінено сторону виконавчого провадження - стягувача за виконавчими листами, виданими Приморським районним судом м. Одеси 04 жовтня 2016 року у справі № 522/15037/15 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2011 року № 157/1-11 у розмірі 259 763,59 грн та судового збору - 375,28 грн, з ПАТ АБ «Порто-Франко», яке було замінено на ТОВ «Ін-Фактор», на правонаступника - ОСОБА_2

26 липня 2018 року приватний виконавець Колечко Д. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа від 04 жовтня 2016 року № 522/15037/15-ц.

На виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року 26 липня 2018 року приватний виконавець Колечко Д. М. виніс постанову про заміну сторони виконавчого провадження: замінено стягувача АТ АБ «Порто-Франко» на правонаступника ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012 за конституційним зверненням ОСОБА_4 ).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що приватний виконавець виніс оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 липня 2018 року № НОМЕР_1 за заявою ОСОБА_2 відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Підставою оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 ОСОБА_1 зазначив те, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано неналежною особою та приватний виконавець неправильно вказав у постанові стягувача.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року у справі № 522/15037/15 замінено сторону виконавчого провадження - стягувача за виконавчими листами, виданими Приморським районним судом м. Одеси 04 жовтня 2016 року у справі № 522/15037/15, з ПАТ АБ «Порто-Франко», яке було замінено на ТОВ «Ін-Фактор», на ОСОБА_2 .

У вказаній справі встановлено, що постановою Суворовського ВДВС від 10 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчих листів у справі № 522/15037/15. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2017 року у справі № 522/15037/15 замінено сторону виконавчого провадження - стягувача, з ПАТ АБ «Порто-Франко» на ТОВ «Ін-Фактор», відкритого за виконавчим листом, виданим Приморським районним судом м. Одеси 04 жовтня 2016 року. ТОВ «Ін-Фактор» відступило на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» право вимоги, у тому числі, за кредитним договором від 20 квітня 2011 року № 157/1-11. 05 квітня 2018 року ТОВ «Дніпрофінансгруп» відступило на користь ОСОБА_5 право вимоги, у тому числі, за кредитним договором від 20 квітня 2011 року № 157/1-11.

Приморський районний суд м. Одеси в ухвалі від 11 червня 2018 року визнав набуття ОСОБА_6 права вимоги за кредитним договором від 20 квітня 2011 року № 157/1-11 правомірним, та відповідно до статей 512, 442 ЦПК України замінив сторону виконавчого провадження - стягувача за виконавчими листами.

Отже, ОСОБА_2 є правонаступником прав та обов`язків стягувача (первісного кредитора) ПАТ АБ «Порто-Франко».

Те, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року було замінено сторону виконавчого провадження - стягувача, з ПАТ «Порто-франко» на правонаступника ОСОБА_2 , а не стягувача у виконавчому документі, не спростовує правомірності дій приватного виконавця під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу адвоката Волинця В. В. в інтересах ОСОБА_1 , та залишено без змін ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року.

Отже, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року у справі № 522/15037/15 набрала законної сили.

Отримавши заяву від ОСОБА_2 , який є правонаступником прав та обов`язків стягувача ПАТ АБ «Порто-Франко» за кредитним договором від 20 квітня 2011 року № 157/1-11, тобто новим стягувачем, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, приватний виконавець відповідно до пункту 1 частин першої, п`ятої статті 26 Закону правомірно розпочав примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа та виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

Те, що виконавчий лист подано приватному виконавцю не АТ АБ «Порто-Франко», яке зазначено у виконавчих листах стягувачем, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не спростовує факту набуття ОСОБА_2 права вимоги до боржника.

В оскаржуваній постанові приватний виконавець стягувачем вказав ПАТ АБ «Порто-Франко», що узгоджується з виконавчим листом від 04 жовтня 2016 року № 522/15037/15-ц.

На виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року у справі № 522/15037/15 після відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 приватний виконавець виніс постанову про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача, з АТ АБ «Порто-Франко» на ОСОБА_2 .

Такий порядок дій приватного виконавця не має суттєвого правового значення та переслідує законну мету - початок процедури примусового виконання виконавчого документа, а тому дії державного виконавця в частині прийняття вказаної заяви були правомірними.

Таким чином, доводи касаційної скарги, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 липня 2018 року № НОМЕР_1 винесено всупереч пункту 1 частини першої статті 26 Закону, а саме за заявою, поданою неналежною особою, а також із неправильним зазначенням стягувача, спростовуються дослідженими у справі доказами.

Доказів на підтвердження незаконності дій приватного виконавця під час примусового виконання рішення суду ОСОБА_1 суду не надав.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 стосуються правомірності набуття ОСОБА_2 права вимоги за кредитним договором від 20 квітня 2011 року№ 157/1-11, що не є предметом скарги на рішення приватного виконавця.

Посилання заявника, що суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, провадження № 12-39гс20, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, провадження № 12-97гс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, провадження № 14-222цс18, та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 686/1134/18, провадження № 61-2210св20, є безпідставними.

Правові висновки, викладені у вказаних постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки є нерелевантними з урахуванням предмета скарги у справі, яка перегладається.

У жодній з указаних вище постанов суду касаційної інстанції не зроблено правового висновку про неможливість повторного відкриття виконавчого провадження за заявою правонаступника стягувача за наявності судового рішення про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача за виконавчими листами.

З огляду на це Верховний Суд відхиляє доводи відзиву ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко