Постанова

від 26.01.2022 по справі 357/3131/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/407/2022

Справа 357/3131/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 січня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Караван - Т.У.Р. на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Бебешка М.М. в м. Біла Церква у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, приватного підприємства КАРАВАН-Т.У.Р. , треті особи державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Панасюк Валентина Леонідівна, Фермерське господарство ЮР-АГРО 2014 про визнання припиненими договорів оренди землі та визнання незаконним та скасування частини наказу,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В березні 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом про визнання припиненими договорів оренди землі та визнання незаконним та скасування частини наказу.

Позов обґрунтовували тим, що ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 421733 від 15 жовтня 2009 року належала земельна ділянка пл. 4,0121 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 32220485800:03:007:0018, та на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 05 серпня 2014 року - земельна ділянка пл. 1,0899 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

09 січня 2013 року та 07 серпня 2014 року ОСОБА_4 уклала з ПП КАРАВАН-Т.У.Р. договори оренди землі строком на 5 років щодо вказаних земельних ділянок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я позивачів видано свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки.

28 грудня 2020 року позивачами було укладено з ФГ ЮР-АГРО 2014 договори оренди землі строком на 7 років щодо цих земельних ділянок, за новим орендарем здійснено державну реєстрацію права оренди.

01 березня 2021 року голова ФГ ЮР-АГРО 2014 повідомив їх, що на підставі наказу Міністерства юстиції України в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано право оренди ФГ ЮР-АГРО 2014 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485800:03:007:0018 та 3220485800:01:001:0082, тому що договори оренди землі, укладені з ПП КАРАВАН-Т.У.Р. , є поновленими на той же самий строк і на них же самих умовах. 02 березня 2021 року з офіційного веб-сайту Мін`юсту їм стало відомо, що наказом № 624/5 від 17 лютого 2021 року скаргу ПП КАРАВАН-Т.У.Р. від 27 січня 2021 року задоволено частково, зокрема скасовано рішення від 20 січня 2021 року № 5627882 та 56229295, прийняті державним реєстратором Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області Панасюк В.Л. та виконання цього покладено на Офіс протидії рейдерству. Підставою винесення цього наказу став висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 11 лютого 2021 року за результатами розгляду скарги ПП КАРАВАН-Т.У.Р. від 27 січня 2021 року за № 2894-33-21. За інформаційними довідками від 09 березня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, тобто скасовані, записи про інше речове право № 40189006 від 16 січня 2021 року та № 40190517 від 18 січня 2021 року.

Звертаючись до Мін`юсту зі скаргою, ПП КАРАВАН-Т.У.Р. стверджувало, що договори оренди землі, укладені з ОСОБА_4 , після закінчення строку їх дії вважаються поновленими на той же самий строк і на тих же самих умовах, які були передбачені договорами. Разом із тим, за умов п. 3.1 договорів оренди, укладених з ПП КАРАВАН-Т.У.Р. , договір укладено на 5 років з правом пролонгації строку дії договору в порядку, встановленому умовами даного договору. Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі та п. 13.2 цих договорів, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, при цьому буквальний аналіз словосполучення в п. 3.1 цих договорів із правом пролонгації свідчить, що це лише право, а не безумовна підстава для пролонгації, і для пролонгації необхідно вчинити певні дії, щоб скористатися цим правом. Однак ПП КАРАВАН-Т.У.Р. не направляло ані попередньому власнику, ані позивачам повідомлення про намір продовжити орендні правовідносини з проектами додаткової угоди, а відповідно останні його не отримували, тому орендар вважається таким, що відмовився від права на поновлення договорів оренди.

Вважали наказ Міністерства юстиції України № 624/5 від 17 лютого 2021 року в частині скасування рішень про державну реєстрацію прийнятим незаконно, без належного об`єктивного з`ясування обставин, тому підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги в березні 2021 року, просили визнати припиненими договори оренди землі, укладені 09 січня 2013 року та 07 серпня 2014 року з ПП КАРАВАН-Т.У.Р. щодо оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3220485800:03:007:0018 та 3220485800:01:001:0082 та відсутнім право оренди ПП КАРАВАН-Т.У.Р. на земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами, визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 624/5 від 17 лютого 2021 року в частині скасування рішень від 20 січня 2021 року № 56227882 та 56229295, прийнятих державним реєстратором Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області Панасюк В.Л. та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасування державної реєстрації іншого речового права № 40189006 від 16 січня 2021 року та № 40190517 від 18 січня 2021 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2021 року позов задоволено частково, визнано припиненими договори оренди землі, укладені 09 січня 2013 року та 07 серпня 2014 року з ПП КАРАВАН-Т.У.Р. щодо оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3220485800:03:007:0018 та 3220485800:01:001:0082 та відсутнім право оренди ПП КАРАВАН-Т.У.Р. на земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами, в решті позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідач ПП КАРАВАН-Т.У.Р. , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2021 року в частині визнання припиненими договорів оренди землі та відсутнім права оренди ПП КАРАВАН-Т.У.Р. на земельні ділянки, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові, в іншій частині рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на ст. 31, 32-2, 33 Закону України Про оренду землі , ст. 126-1 ЗК України, вказуючи, що ст. 33 Закону містить імперативний припис про те, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк, відтак ненадсилання орендарем проекту додаткової угоди орендодавцю не може бути підставою для відмови в поновленні договору оренди. Дане положення міститься у п. 14.2 договорів оренди землі від 09 січня 2013 року та 07 серпня 2014 року.

Вказував, що згідно зі змінами до Закону України Про оренду землі , які набрали чинності 15 липня 2020 року, законодавець виключив ч. 6 ст. 33 Закону та помістив її в новій редакції в ЗК України, доповнивши главу 19 статтею 126-1. Статтею 32-2 Закону України Про оренду землі визначено, що поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому ст. 126-1 ЗК України. Дія цієї статті поширюється на правочини, укладені після набрання чинності внесених змін до Закону України Про оренду землі , а відтак, на правочини, в тому числі вищевказані договори оренди, як такі, що укладені до внесення відповідних змін до Закону України Про оренду землі , дія вищевказаної статті не застосовується.

Крім того, якщо платник продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то до поновлення дії договору оренди такий платник буде сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі, при цьому річна сума платежу не може бути меншою розміру, встановленого п.п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до відомостей на виплату готівки за 2020 рік вбачається, що за користування земельними ділянками позивачів ПП КАРАВАН-Т.У.Р. продовжувало виплачувати власникам земельних ділянок орендну плату, що свідчить про їх згоду на пролонгацію договорів оренди землі. ПП КАРАВАН-Т.У.Р. як орендар сплачує орендну плату за земельні ділянки, що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку за 2020 рік. Таким чином, відповідач продовжує надалі добросовісно користуватися земельними ділянками позивачів та виконує всі умови, передбачені договорами оренди землі.

Від позивачів ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі представника Плаксія Р.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачі просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Посилалися на те, що згідно п. 14 договорів оренди землі, укладених з ПП КАРАВАН-Т.У.Р. , по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі); сторони домовились, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі. Умови цього пункту за змістом відповідають умовам ст. 33 Закону України Про оренду землі в редакції на момент підписання цих договорів.

Наводив правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19, про те, що ст. 33 Закону до зміни її редакції вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проєктом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало; якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди.

Вказував, що оскільки початком відліку строку дії договорів оренди землі, укладених з відповідачем, є 09 січня 2013 року та 07 серпня 2014 року, а відповідач у визначений законом строк не надіслав орендодавцям повідомлення про поновлення з проєктом відповідної додаткової угоди, додаткових угод укладено не було, то навіть за відсутності письмових заперечень орендодавців щодо поновлення договорів з 09 січня 2018 року та 07 серпня 2019 року відповідно дія цих договорів оренди землі припинилася і як наслідок припинилося право оренди відповідача на спірні земельні ділянки.

Просив стягнути з апелянта на користь позивачів судові витрати, надав розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., сплачених позивачем ОСОБА_3 .

Від відповідача Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, просив прийняти законне та обґрунтоване рішення по справі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В частині відмови в позові про визнання частково незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 624/5 від 17 лютого 2021 року, рішення суду першої інстанції ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.

Рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, а саме в частині задоволення вимог про визнання припиненими договорів оренди землі, укладених 09 січня 2013 року та 07 серпня 2014 року з ПП КАРАВАН-Т.У.Р. та визнання відсутнім право оренди ПП КАРАВАН-Т.У.Р. на земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПП КАРАВАН-Т.У.Р. не дотримався вимог ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не повідомивши орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, не направив з цього приводу листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 09 січня 2013 року ОСОБА_4 уклала договір оренди землі з ПП КАРАВАН-Т.У.Р. строком на 5 років з правом пролонгації строку дії договору в порядку, встановленому умовами даного договору, згідно якого нею надано, а орендарем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області пл. 4.0121 га. з кадастровим номером 3220485800:03:007:0018 сільськогосподарського призначення для ведення орендарем товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 11 - 14 т. 1).

Згідно п. 13 договору оренди, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Орендодавець зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендаря про неможливість чи небажання продовження строку дії договору у майбутньому.

Згідно п. 14 договору оренди, по закінченню строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Сторони домовились, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі.

Згідно п. 17 договору оренди, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації.

24 грудня 2014 року прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ПП КАРАВАН-Т.У.Р. (а. с. 16 т. 1).

07 серпня 2014 року ОСОБА_4 уклала договір оренди землі з ПП КАРАВАН-Т.У.Р. строком на 5 років з правом пролонгації строку дії договору в порядку, встановленому умовами даного договору, згідно якого нею надано, а орендарем прийнято в строкове платне користування земельну ділянку на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області пл. 1,0899 га. з кадастровим номером 3220485800:01:001:0082 сільськогосподарського призначення для вирощування орендарем сільськогосподарської продукції та аналогічними умовами щодо припинення дії договору, поновлення строку дії договору і набуття ним чинності, визначених п. 13, 14, 17 (а. с. 17- 19 т. 1).

05 лютого 2015 року прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ПП КАРАВАН-Т.У.Р. (а. с. 21 т. 1).

24 листопада 2015 року позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 одержано свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого спадщина складається з земельних ділянок пл. 1,0899 га, кадастровий номер 3220485800:01:001:0082, та 4,0121 га., 3220485800:03:007:0018 (а. с. 22 - 27, 36 - 41 т. 1).

28 грудня 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 уклали з ФГ ЮР-АГРО 2014 договори оренди землі, зареєстровані 28 грудня 2020 року, за умовами яких в оренду ФГ ЮР-АГРО 2014 передано в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва пл. 1,0899 га, кадастровий номер 3220485800:01:001:0082, та 4,0121 га., 3220485800:03:007:0018 строком на 7 років (а. с. 42 - 55 т. 1).

На а. с. 100 - 109 т. 1 наявна копія податкової декларації ПП КАРАВАН-Т.У.Р. з додатками та відомості на виплату готівки за листопад 2020 року щодо орендної плати.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Згідно з ч. 4 ст. 3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) і підтримана постановами Верховного Суду, прийнятими пізніше, зокрема 10 вересня 2021 року в справі № 535/1095/20 (провадження № 61-9347св21), 06 вересня 2021 року в справі № 278/3528/19 (провадження № 61-1536св21) та інших.

Оскільки державна реєстрація договорів оренди землі від 09 січня 2013 року та 07 серпня 2014 року, укладені ОСОБА_4 з ПП КАРАВАН - Т.У.Р. здійснена відповідно 24 грудня 2014 року та 03 лютого 2015 року, п`ятирічний строк чинності даних договорів сплив 24 грудня 2019 року та 03 лютого 2020 року відповідно.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на час спливу чинності договорів договори оренди, укладених з ПП КАРАВАН - Т.У.Р. ) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20), та зазначила, що процедура поновлення договору оренди землі та процедура укладення такого договору на новий строк справді мали би відрізнятися, причому у разі поновлення договору мав би існувати спеціальний порядок державної реєстрації права оренди на новий строк. Але стаття 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проєктом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало. Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі. […] Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18). Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою .

При цьому виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі ). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 34-38.2 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) фактично підтримала свої висновки, викладені у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) щодо обов`язку орендаря у строки, визначені законом повідомити про поновлення договору оренди, щодо загального та спеціального правила продовження оренди землі (частини п`ята, шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ), щодо мовчазної згоди з обов`язковим оформленням договірних відносин шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі відмови орендодавця від цього - у судовому порядку.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не намагався реалізувати своє переважне право продовження користування земельною ділянкою та своєчасно не надіслав позивачам відповідні пропозиції з проєктом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, і доводами апеляційної скарги даних обставин не спростовується.

Оскільки ПП КАРАВАН - Т.У.Р. та позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у встановлений частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі строк не уклали додаткову угоду, спрямовану на продовження терміну дії договорів оренди землі від 09 січня 2013 року та 07 серпня 2014 року, саме по собі подальше користування орендарем земельною ділянкою, сплата ним орендної плати та відсутність заперечень орендодавців з цього приводу не свідчить про автоматичне продовження орендних правовідносин (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 19 жовтня 2021 року в справі № 615/1410/17, провадження № 61-21657св19, від 03 листопада 2021 року в справі № 317/277/19, провадження № 61-15314св20).

За таких обставин, правильними є висновки суду першої інстанції, зроблені з врахуванням правових висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, про визнання припиненими договорів оренди землі та відсутності такого права у ПП КАРАВАН - Т.У.Р. , а доводи апеляційної скарги, що ПП КАРАВАН - Т.У.Р. як орендар сплачує орендну плату за земельні ділянки, про що ним надано копію податкової декларації платника єдиного податку за 2020 рік та відомості на виплату готівки за 2020 рік, не ґрунтуються на вимогах закону та правових висновках Верховного Суду та відхиляються апеляційним судом.

З урахуванням вищевикладеного, не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі не вимагається, і що ненадіслання орендарем проєкту додаткової угоди орендодавцю не може бути підставою для відмови в поновленні договору оренди.

Апеляційний суд відхиляє посилання апеляційної скарги на положення п. 14.2 договорів оренди землі від 09 січня 2013 року та 07 серпня 2014 року, оскільки ч. 3 ст. 792 ЦК України чітко встановлює, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, чинна редакція якого мала бути врахована сторонами вказаних договорів оренди землі при їх укладенні, однак цього ними здійснено не було.

Доводи апеляційної скарги, що на спірні правовідносини не поширюється дія ст. 126-1 ЗК України, яка набрала чинності 16 липня 2020 року, висновків суду першої інстанції не спростовують та відхиляються апеляційним судом.

З урахуванням наведеного, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги, що рішення в частині задоволення позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належної оцінки, і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

Відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 10000 грн., належним чином підтверджені копією розрахунку витрат на правничу (правову) допомогу на підставі договору № 51/Ц від 06 березня 2021 року, складеному 06 грудня 2021 року, з детальним описом робіт (наданих послуг), копією акту від 06 грудня 2021 року про надання правничої (правової) допомоги, копією рахунку-фактури № 2-51/Ц від 06 грудня 2021 року, копією квитанції в сумі 10000 грн. від 06 грудня 2021 року, копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги в Київському апеляційному суді адвокатом Плаксієм Р.В. (а. с. 55 - 59 т. 2). При цьому апеляційний суд враховує, що доводів щодо спростування розміру заявлених судових витрат або їх неспівмірності відповідачем заявлено не було.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Караван - Т.У.Р. залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства Караван - Т.У.Р. (Київська область Білоцерківський район с. Розаліївка код ЄДРПОУ 34637521) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 10000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 27 січня 2022 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.