Ухвала

від 24.01.2022 по справі 2-4309/12

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №2-4309/12

4-с/295/13/22

УХВАЛА

Про задоволення скарги

24.01.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого-судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Бугайчук А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Телічком Юрієм Анатолійовичем, на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця Богунського відділу ДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в межах цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та визнання розписки безгрошовою , -

ВСТАНОВИВ :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

Адвокат Телічко Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Войтко Н.В. щодо винесення 23.11.2021 р. постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №52184059; просить скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.11.2021 року у виконавчому провадженні №52184059 та визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Войтко Н.В. у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого 26.07.2013 року Богунським районним судом м. Житомира по справі №2-4309/12.

В обґрунтування скарги вказано, що згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.05.2012 року частково задоволено первісний позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 2 790 445, 00 грн, 1560,26 грн. судового збору та 120,00 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

26.07.2013 р. Богунським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист, відповідно до якого державним виконавцем Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 13.09.2016 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52184059.

23.11.2021 р. державним виконавцем Войтко Н.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю в боржника рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, відсутністю відомостей про отримання ним доходів, та відкритих банківських рахунків.

Адвокат Телічко Ю.А. зазначає, що рішення суду на день повернення виконавчого листа залишається не виконаним , заборгованість становить 2790445,00 грн.

Вважає, що постанова державного виконавця була винесена із порушенням вимог закону, оскільки державний виконавець не вжив всіх передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду, а відтак дії державного виконавця слід визнати протиправними, а постанову скасувати.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

17.01.2022 року ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира поновлено адвокату Телічку Юрію Анатолійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на звернення до суду зі скаргою. Прийнято скаргу до провадження, розгляд призначено на 16-00 год. 24 січня 2022 року.

Заявник в судове засідання 24.01.2022 року не з`явився, направив до суду заяву, в якій просив розглянути скаргу в його відсутність.

Державний виконавець Богунського відділ ДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Войтко Н.В. в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином (а.с. 238)

Верезумський та його представник - адвокат Янчук М.О. в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляд справи повідомлені належним чином (том ІІІ а.с. 235).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на те, що скаржник, представник боржника та державний виконавець Войтко Н.В. про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі учасників судового розгляду.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Судом встановлено, що згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.05.2013 рокуз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в сумі 2 790 445, 00 грн, 1560,26 грн. судового збору та 120,00 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист, який пред`явлений до виконання до Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

13.09.2016 року за заявою стягувача державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52184059.

23.11.2021 р. державним виконавцем Войтко Н.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Підставою для повернення виконавчого листа стала відсутність в боржника рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, відсутність відомостей про отримання ним доходів, та відкритих банківських рахунків. Здійснені державним виконавцем дії щодо розшуку іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, виявились безрезультатними. Залишок боргу складає 2779945,70 грн., залишок виконавчого збору -278015,59 грн.

ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА І МОТИВИ СУДУ

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя.

В силу статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до приписів частини 2 стати 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 431 ЦПК України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до положення статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналізуючи положення Закону України Про виконавче провадження , можна дійти висновку, що стадія примусового виконання судового рішення є невід`ємною частиною відновлення прав особи із застосуванням судової процедури, відповідно до якої стягувач має сподіватись на фактичну реалізацію своїх прав згідно із юридично закріпленим змістом впродовж чітко регламентованого строку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема, верховенство права; обов`язковість виконання рішень; справедливість, неупередженість та об`єктивність, що означає, що судове рішення буде виконано своєчасно, належним чином та у повному обсязі (стаття 2 Закону України Про виконавче провадження ).

У рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Процесуальний механізм виконання судового рішення визначається Законом України Про виконавче провадження , а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 (далі -Інструкція).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У частині першій статті 39 Закону України Про виконавче провадження міститься вичерпний перелік підстав - обставин закінчення виконавчого провадження, які свідчать про: а) виконання рішення згідно з виконавчим документом; б) неможливість виконання рішення.

Частиною 1 статті 74 Закону України Про виконавче провадження регламентовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження прямо передбачена необхідність вжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на встановлення та перевірку майнового стану боржника, та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, і повернення виконавчого документу можливе лише у разу відсутності результату таких заходів.

Судом встановлено, що виконавчий лист перебував на примусовому виконанні понад 5 років. За даний час сума боргу, яку сплатив ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , склала лише близько 13000,00 грн. при загальній заборгованості, яка підлягає стягненню 2790445 грн, тобто з боржника протягом 5 років перебування виконавчого листа на виконанні стягнуто лише 0,46 % від загальної суми боргу.

На час повернення виконавчого документа стягувачу залишок боргу складає 2779945,70 грн ., залишок виконавчого збору -278015,59 грн.

Крім того, судом встановлено, що на підставі розпорядження № 52184059 від 08.11.2021 року ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості перераховано 545,45 грн., які надійшли від ОСОБА_2 , які він сплачував в рахунок погашення заборгованості ( том ІІІ а.с. 184).

Таким чином, на думку суду, у державного виконавця були відсутні будь-які правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки рішення суду є не виконаним, а також беручи до уваги те, що боржник самостійно іноді в незначному розмірі перераховував через виконавчу служби кошти в рахунок погашення заборгованості.

З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачені Законом України Про виконавче провадження заходи щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв з порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого листа № 2-4309/12, виданого Богунським районним судом м. Житомира, на підставі якого стягується заборгованість за рішенням суду, яке повинно бути виконане, а тому суд приходить до висновку, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу були неправомірними, а винесена постанова підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає, що державний виконавець не надала суду докази, які б вказували на те, що нею вжиті всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії, направлені на виконання судового рішення. Беручи до уваги тривалість виконавчого провадження, незначний розмір заборгованості, яка була стягнута державним виконавцем за період перебування виконавчого листа на примусовому виконанні, суд вважає, що державний виконавець допустила бездіяльність у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого 26.07.2013 року Богунським районним судом м. Житомира по цивільній справі №2-4309/12.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги скарги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259-261, 268, 353, 447-453 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Телічка Юрія Анатолійовича задоволити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Войтко Надії Володимирівни щодо винесення 23.11.2021 р. постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №52184059.

Скасувати постанову державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Войтко Надії Володимирівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.11.2021 року у виконавчому провадженні №52184059.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Войтко Надії Володимирівни у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого 26.07.2013 року Богунським районним судом м. Житомира у цивільній справі №2-4309/12.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Стрілецька