Ухвала

від 23.05.2024 по справі 2-4309/12

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №2-4309/12

6/295/163/24

УХВАЛА

щодо розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження

у праві виїзду за кордон

23.05.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретарясудового засідання Савченко Т.В.

заявника ОСОБА_1

представника заявника - адвоката Янчевської О.В.

представника стягувача - адвоката Жмуцького М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву, подану ОСОБА_1 , про скасування заборони виїзду за кордон у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним та визнання розписки безгрошовою, -

В С Т А Н О В И В:

10.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить скасувати заборону виїзду за кордон, яка застосована на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 05.10.2018 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

В обґрунтування заяви вказує, що на виконанні в Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-4309/12, виданого Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 2790445,00 грн, 1560,26 грн. судового збору та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що разом становить 2792125,26 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.10.2018 року задоволено подання державного виконавця та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, згідно виконавчого листа № 2-4309/12, виданого Богунським районним судом м. Житомира.

Заявник зазначає, що на день подання даної заяви обставини у справі змінилися, на теперішній час він проходить службу в Національній академії Національної гвардії України, з його грошового забезпечення здійснюються відрахування за виконавчим листом №2-4309/12, тобто намагається, за можливості, сплачувати заборгованість.

Крім того, вказав, що його як військовослужбовця та командира військового взводу за місцем проходження військової служби в Національній академії Національної гвардії України відібрано для направлення на тимчасову спеціальну військову підготовку за межі України для навчання роботи з військовою зброєю та технікою в межах міжнародної військової підтримки України.

ОСОБА_1 зауважив, що застосоване щодо нього обмеження у праві виїзду за кордон унеможливлює взяти участь у навчаннях, а тому просить його скасувати.

15.04.2024 заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.05.2024.

В судовому засіданні 23.05.2024 ОСОБА_1 заяву підтримав з підстав, викладених в ній. Додатково вказав, що з його заробітку на даний час стягуються кошти на виконання рішення суду, від виконання рішення суду не ухиляється. Разом з тим зазначив, що грошові кошти у ОСОБА_2 не брав і не повинен йому їх повертати.

Адвокат Янчевська О.В. заяву підтримала, просила задоволити. Зауважила, що заявник є військовослужбовцем, відібраний для направлення для навчання за кордоном, проте має обмеження у праві виїзду за кордон, його вже тричі виключали із списків осіб, які підлягають навчанню. ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішення суду. Разом з тим надати документи, які підтверджують, що її довіритель включений у списки для направлення для навчання за кордоном, можливість відсутня, оскільки вказані відомості відносяться до військової таємниці.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Жмуцький М.В. заперечував щодо скасування заборони виїзду за кордон. Зауважив, що відомості, викладені в заяві, не відповідають дійсності, обставини, які слугували обмеженням у виїзді за кордон, не змінились, боржник надалі вчиняє дії щодо штучного створення вигляду виконання рішення суду. Адвокат вказує, що заборона виїзду за кордон ОСОБА_1 є гарантом та єдиним дієвим заходом, який стимулює боржника виконувати судове рішення. Вважає, що заявник в добровільному порядку не бажає погашати заборгованість, хоча має таку можливість, протягом тривалого часу розмір загальної заборгованості практично не змінився, боржник ухиляється від виконання судового рішення. Просив відмовити в задоволенні заяви.

Старший державний виконавець Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васіна С. в судове засідання не з`явилась, 22.05.2024 направила відзив, в якому заперечувала щодо задоволення заяви ОСОБА_1 (Том № 4 а.с.133-134). В обґрунтування заперечень вказала, що з грошового забезпечення боржника за період з січня по квітень 2024 кошти примусово стягнуто в розмірі 28359,58 грн, а саме, на користь стягувача ОСОБА_2 - 25508,71 грн; 2550,87 - виконавчий збір; 300,00 - витрати виконавчого провадження; залишок заборгованості за виконавчим листом становить 2766616,55 грн, розгляд справи просила проводити у її відсутність.

Дослідивши заяву, долучені до неї матеріали, оглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №2-4309/12 від 22.05.2013 частково задоволено первісний позов ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 2 790 445, 00 грн, 1560,26 грн. судового збору та 120,00 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та про визнання розписки безгрошовою відмовлено за безпідставністю (Том №1 а.с. 239-240).

Рішення суду набрало законної сили, був виданий виконавчий лист, який був звернутий до примусового виконання.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.10.2018 було задоволено подання державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, згідно виконавчого листа № 2-4309/12, виданого Богунським районним судом м. Житомира (Том №2 а.с. 76-78).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 25.09.2019 ухвалу суду від 05.08.2018 залишено без змін (Том №2 а.с. 234-235).

20.08.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування заборони виїзду за кордон, згідно з ухвалою суду від 01.10.2020 заяву задоволено, скасовано ОСОБА_1 заборону виїзду за кордон (Том №3 а.с. 118-121).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 01.11.2021 ухвалу суду від 01.10.2020 скасовано, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (Том №3 а.с. 160-161).

10.12.2021 ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою про скасування заборони виїзду за кордон, ухвалою суду від 25.01.2022 в задоволенні заяви відмовлено, ухвала набрала законної сили (Том №3 а.с. 249-250).

Згідно з ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23.02.2022 задоволено заяву ОСОБА_2 і видано в справі дублікат виконавчого листа, який був втрачений при пересилці (Том № 4 а.с. 41). Дублікат виконавчого листа був виданий 24.05.2022.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васіної С. від 28.07.2022 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-4309/12 виданого 24.05.2022 (Том № 4 а.с. 56).

Відповідно до частин 1-3, 5ст. 441 ЦПК Українитимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до 33Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК Українипередбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згіднозі ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням.

Відтак скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Сукупність досліджених судом обставин справи, не дають на даний час підстав дійти переконливого висновку про наявність обставин, які давали б підстави для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання боргового зобов`язання, з метою забезпечення виконання якого боржник був обмежений у праві виїзду за кордон, фактично не виконане.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду, що кореспондується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України.

Частиною першоюстатті 18 ЦПКвизначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Так, матеріалами цивільної справи підтверджується, що судове рішення від 22.05.2013, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 2792 125, 26 грн, набрало законної сили 04.07.2013, виконавчий лист був прийнятий до примусового виконання 01.08.2013 (Том № 1 а.с. 280-281, 293).

Отже, протягом понад 10 років рішення суду залишається фактично не виконаним, що не відповідає засадам цивільного судочинства.

На даний час розмір грошового зобов`язання, яке підлягає стягненню, за повідомленням державного виконавця становить 2 766 616,55 грн. Тобто за весь період перебування виконавчого листа на примусовому виконанні з боржника стягнуто на виконання основного боргу лише 25508,71 грн, що є достатньо незначною частиною заборгованості і не становить навіть 1% від суми боргу. Частина коштів, яка була стягнута з боржника, звернута в рахунок стягнення збору за проведення виконавчих дій державним виконавцем.

При цьому, з матеріалів, які наявні в справі, вбачається, що ОСОБА_1 вчиняв дії щодо сплати заборгованості напередодні звернення з заявами про скасування обмежень у праві виїзду за кордон, а отримавши судове рішення, виконання рішення суду боржником припинялось, тобто намагався створювати враження, що не вчиняє дії, направлені на ухилення від виконання судового рішення, яке є обов`язковим до виконання в силу приписів ст. 18 ЦПК України, що є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Також судом встановлено, що до застосування відносно боржника обмежувального заходу у вигляді заборони у праві виізду за кордон, боржник взагалі не виконував рішення суду.

Отже, вбачається, що застосований до ОСОБА_1 обмежувальний захід є єдиним засобом, який спонукає його до виконання судового рішення.

З документів, які долучені до заяви про скасування обмеження у праві виїзду за кордон, вбачається, що ОСОБА_1 був мобілізований до лав Збройних Сил України з 02.05.2022 (Том № 4 а.с. 85-86), отже отримував грошове забезпечення.

Достовірно знаючи, що має не виконані грошові зобов`язання, фактично після січня 2022 року, коли йому було відмовлено в задоволенні заяві про скасування обмежень у праві виїзду за кордон, припинив виконувати рішення суду.

Лише 28.12.2023 державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яка була направлена до примусового виконання за місцем отримання грошового забезпечення.

В судовому засіданні представник стягувача - адвокат Жмуцький М.В. зазначав, що протягом тривалого часу не вдавалось встановити місце проходження служби ОСОБА_1 , про що неодноразово до виконавчої служби стороною стягувача направлялись запити, оскільки боржник жодним чином не виконував рішення суду.

Фактично рішення суду виконується, починаючи з 18.01.2024 року, що підтверджується змістом відзиву, який направлений державним виконавцем.

В судовому засіданні заявник, попри наявність рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим для виконання, стверджував, що не вважає, що має заборгованість перед ОСОБА_2 , що свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_1 від сплати боргу.

Отже, на переконання суду, такі дії боржника свідчать про свідоме ухилення ним від виконання судового рішення, а здійснення відрахувань з грошового забезпечення за місцем проходження служби, жодним чином не вказують на те, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання судового рішення.

Сам лише факт такого тривалого невиконання судового рішення, дії ОСОБА_1 під час виконавчого провадження, свідчать про свідоме ухилення від виконання грошового зобов`язання, яке присуджено до стягнення, і вказують на суттєве порушення майнових прав стягувача, що є підставою для застосування відносно боржника обмежувальних заходів.

В заяві про скасування обмеження у праві виїзду за кордон та в судовому засіданні ОСОБА_1 і адвокат Янчевська О.В. наполягали на скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, посилаючись на те, що застосування такого заходу позбавляє можливості ОСОБА_1 взяти участь у військових навчаннях, які відбуваються за кордоном.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується, що ОСОБА_1 , який є фахівцем Національної академії Національної гвардії України, може бути направлений на навчання за кордон та що наявна необхідність в залученні його для проходження навчання за кордоном в межах міжнародної підтримки України. До відповідної заяви заявник не долучив жодного документа на підтвердження таких доводів.

Отже, встановивши фактичні обставини, беручи до уваги те, що рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22.05.2013 залишається не виконаним протягом тривалого часу - понад 10 років, судом не встановлено, що боржник не ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього відповідним рішенням, судом не встановлено, що змінились обставини, які були підставою для застосування відносно боржника обмежувальних заходів, доводи, на які посилались заявник та його представник не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а відтак суд дійшов висновку, що заява про скасування заборони виїзду за кордон ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258-260, 353, 354, 441 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була застосована відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 05.10.2018 року, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення відповідно до положень ст. 261 ЦПК України.

Повний текст ухвали складений 28.05.2024

Суддя О.В. Стрілецька