Рішення
від 18.01.2022 по справі 130/2194/19
ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/9/2022

130/2194/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2022 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря судового засідання Буга Р.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 2 Жмеринського міськрайонного суду по суті справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Жмеринської міської ради Вінницької області про поновлення строку позовної давності, визнання недійсними та скасування рішення Жмеринської міської ради та державного акту про право власності на землю,

проходить до такого.

Позиція позивача

Позивач 22 жовтня 2019 року звертається до суду з цим позовом і просить поновити її порушене право власності на земельну ділянку шляхом визнання недійсним та скасування рішення Жмеринської міської ради від 17 липня 2009 року №669 в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0462 га по АДРЕСА_1 та скасування державного акту серії ЯЛ №713298, виданого 30 вересня 2011 року ОСОБА_4 як власнику земельної ділянки площею 0,0462 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з одночасним виключенням з Державного земельного кадастру відомостей про даний державний акт.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у її власності знаходиться будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,0729 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку приватизована нею у 1996 році, що підтверджується державним актом про право власності на землю серії ВН, виданим 11 вересня 1996 року на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради №173 від 22 серпня 1996 року. Даний державний акт отримано в період паперової реєстрації, без зазначення в Державному земельному кадастрі кадастрового номера та координат розміщення поворотних точок. Позивач виготовила технічну документацію на свою земельну ділянку, яку здала державному кадастровому реєстратору для державної реєстрації свого права власності на земельну ділянку, однак 19 вересня 2017 року отримала відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з наявністю зауважень щодо валідності електронного документу, наявний перетин ділянок з ділянкою 0510300000:00:001:4419, площа накладення становить 5,5903 %. Позивачці повідомили, що на її земельну ділянку накладається земельна ділянка її сусіда ОСОБА_4 , що розташована в АДРЕСА_1 . Під час виготовлення технічної документації Жмеринською міською радою було допущено накладення меж земельних ділянок в бік зміщення спільної межі, в результаті чого відбулось фактичне зменшення площі земельної ділянки позивача, чим порушено її право власності на належну їй землю.

Змістивши самоправно межі земельних ділянок, відповідач ОСОБА_4 звернувся з позовом до Жмеринського міськрайонного суду про встановлення земельного сервітуту та відповідно до рішення суду від 18 жовтня 2018 року у справі №130/3042/16-ц позов відповідача частково задоволено та на земельній ділянці позивача встановлено земельний сервітут площею 4 кв.м. для надання відповідачу можливості обслуговувати свій гараж. Згідно з державним актом серії ЯЛ №713298 від 30 вересня 2011 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0462 га по АДРЕСА_1 . Відповідно до державного акта ВН від 22 грудня 1995 року про право приватної власності на цю ж земельну ділянку, площею 0,0443 га, земля належить ОСОБА_5 , попередньому власнику домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, однак договору про відчуження земельної ділянки між ними укладено не було. Тобто мала місце подвійна приватизація однієї і тієї ж земельної ділянки. Відповідачі у справі спільно провели приватизацію земельної ділянки, яка вже перебувала у приватній власності ОСОБА_5 ..

Відповідач ОСОБА_4 знав про наявність державного акту на ім`я ОСОБА_5 , оскільки при подачі заяви до Жмеринської міської ради на повторну приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 вказав її площу у розмірі 0,0443 га, однак при виготовленні технічної документації на ділянку відповідача відбулось зміщення меж земельних ділянок і фактичне захоплення частини земельної ділянки позивача, оскільки площа земельної ділянки відповідача із 0,0443 га збільшилась до 0,0462 га, тобто на 0,0019 га.

Позивач вважає, що при прийнятті рішення Жмеринською міською радою про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки в АДРЕСА_1 грубо порушено законодавство України та її права, оскільки було фактично зменшено площу належної їй земельної ділянки.

На підставі неправомірного рішення Жмеринської міської ради ОСОБА_4 видано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0462 га, який позивач просить визнати незаконним та скасувати реєстрацію права власності відповідача на вказану земельну ділянку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснює, що за адресою АДРЕСА_1 проживає з народження все своє життя. З сусідами жили дружно, спорів щодо меж земельних ділянок не було. Коли ОСОБА_5 продала свій будинок АДРЕСА_1 , то земельна ділянка для його обслуговування була нею приватизована, розмір ділянки становив 0,0443 га. Після придбання ОСОБА_4 будинку у ОСОБА_5 , він ходив через її частину земельної ділянки до свого гаража, однак коли він почав над гаражем добудовувати другий та третій поверхи, то позивач вирішила побудувати паркан від сусідів, оскільки виявилось, що вони будують готель і всі його відвідувачі мали б ходити до готелю через її двір. Через це у них з ОСОБА_4 та його дружиною виникали непорозуміння, а тому вона вирішила зареєструвати свою земельну ділянку у встановленому законом порядку та відгородити її парканом. Проте виявилось, що відповідач у Жмеринській міській раді отримав рішення, на підставі якого в подальшому і державний акт на земельну ділянку на більшу площу, ніж була у попереднього власника, тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та скасувати рішення Жмеринської міської ради та виданий на його підставі державний акт.

На підтвердження своїх вимог надала копії таких документів: державних актів про право власності на землю, витягу з рішення Жмеринської міської ради, заяви ОСОБА_4 до Жмеринської міської ради, рішення кадастрового реєстратора, плану меж земельної ділянки, рішення Жмеринського міськрайонного суду від 18 жовтня 2018 року та висновку земельно-технічної експертизи.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримує із викладених у ньому підстав, та зазначає, що початком перебігу строку позовної давності позивач зазначає 2016 рік, оскільки про порушення свого права дізналась, лише коли ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до неї про встановлення земельного сервітуту, справа № 130/3042/16-ц. До суду з позовом вони звернулись в 2019 році, тобто в межах встановленого законом трирічного строку, тому просить поновити строк позовної давності щодо оскарження рішення сесії Жмеринської міської ради від 17 липня 2009 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, визнати недійсним та скасувати це рішення, а також виданий на його підставі державний акт серії ЯЛ №713298, виданий 30 вересня 2011 року.

Позивач не може внести відомості до державного земельного кадастру про свою земельну ділянку через те, що суміжна земельна ділянка відповідача накладається на її земельну ділянку. Придбавши будинок у ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не купував у неї земельної ділянки для обслуговування будинку, а пішов іншим шляхом, а саме в 2006 році звернувся до третейського суду, рішенням якого скасовано державний акт на земельну ділянку, що належала ОСОБА_5 .. Відповідач ОСОБА_4 , маючи рішення третейського суду, звернувся до відповідача Жмеринської міської ради за отриманням дозволу на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Жмеринська міська рада повторно прийняла рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_4 , при чому приватизацію проведено на значно більшу площу землі, тобто відбулось накладення із земельною ділянкою ОСОБА_1 , яка через це позбавлена можливості зареєструвати право власності на свою земельну ділянку. Позивач отримала дозвіл міської ради на проведення приватизації належної їй земельної ділянки площею, яка вказана в державному акті 1996 року, тобто міська рада сама собі суперечить, оскільки видає документи на земельні ділянки із неіснуючими площами. Таким чином відбулось фактичне позбавлення права ОСОБА_1 на частину належної їй земельної ділянки, яке вона просить відновити.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, доручив представляти свої інтереси адвокату Путіліну Є.В..

Представник відповідача адвокат Путілін Є.В. подає відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в зв`язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю та пропущенням строків звернення до суду.

В судовому засіданні представник відповідача пояснює, що відповідач не визнає порушеного права позивача, поданий позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

В позовних вимогах позивач посилається на те, що їй було відмовлено у внесенні до державного земельного кадастру відомостей щодо земельної ділянки з підстав її суміщення із земельною ділянкою, належною на праві власності ОСОБА_4 , а також на наявність двох державних актів на одну і ту ж земельну ділянку, висновок судової земельно-технічної експертизи, проведеної в рамках іншої справи та те, що про порушення свого права позивачу стало відомо лише з розгляду справи №130/3042/16-ц.

Щодо посилання позивача на державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_5 від 22 грудня 1995 року на земельну ділянку площею 443 кв.м., то рішенням третейського суду від 13 листопада 2006 року, справа №4-06, вказаний державний акт визнано таким, що втратив чинність та визнано за ОСОБА_4 право на отримання державного акта на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

З огляду на придбання 28 травня 1996 року на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння у ОСОБА_7 і переходу права власності у відповідності до вимог статті 28 ЗК України в редакції 1991 року на земельну ділянку, яка була передана у власність рішенням виконкому Жмеринської міської ради від 21 грудня 1995 року №260 площею 0,0443га, ОСОБА_4 було замовлено виготовлення в ПП Земельно- кадастрове бюро вказаної технічної документації, яка містить всі необхідні документи, встановлені Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі , затвердженою наказом Держкомзему № 43 від 4 травня 1999 року (в редакції на момент виготовлення технічної документації зі складання державного акту 2007 рік).

Рішенням 23 сесії 5 скликання від 17 липня 2009 року №669 була затверджена вказана документація та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 669 кв.м., оскільки площа земельної ділянки була уточнена в результаті проведення кадастрової зйомки.

При розгляді справи №130/3042/16-ц, на яку посилається позивач, ОСОБА_4 не доводив і не надавав доказів щодо правомірності видачі йому державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки предметом позовних вимог було усунення ОСОБА_8 перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту, тому фактично при поставлені питань на розгляд експерта і дослідженні доказів по вказаній справі суд посилався на висновок експерта, складений Вінницьким відділенням КНДІСЕ 5 липня 2018 року №5440/17-21, у якому експерт брав для співставлення розмірів земельних ділянок технічну документацію зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, виготовлену ПП Земельно- кадастрове бюро в 2007 році, яка передувала прийняттю рішення про її затвердження Жмеринською міською радою та видачі державного акта, а також технічну документацію, виготовлену на замовлення ОСОБА_1 в 2017 році, адже на ухвалу суду технічна документація, що стала підставою для видачі ОСОБА_1 державного акту, надана не була в зв`язку з її відсутністю, що вбачається із ухвали Жмеринського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року та відповіді від 24 квітня 2017 року. Надана на розгляд експерта та суду по справі №130/3042/16-ц технічна документація з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, виготовлена в 2017 році, не містила відомостей збору та аналізу виконавцем наявних документації із землеустрою, планово-картографічних матеріалів, що стали підставою для передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 . В даній цивільній справі висновком експерта від 11 червня 2021року за №ОС-385 Вінницької торгово-промислової палати підтверджені доводи позивача про те, що в зв`язку з відсутністю технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого позивачу, неможливо встановити суміщення земельних ділянок.

Тому представник відповідача зазначає, що неможливість встановлення експертом висновку зумовлена тим, що виготовлена позивачем документація на земельну ділянку не відповідає вимогам закону, що також і стало відмовою державного реєстратора в реєстрації земельної ділянки позивача.

Позивачем обрано невірний спосіб захисту, належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Щодо строків звернення до суду то звертає увагу суду на те, що ще 10 лютого 2014 року ОСОБА_4 звертався з позовом до суду до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, додаючи до позовної заяви державний акт на право власності на земельну ділянку, що свідчить про те, що з 2014 року позивач ОСОБА_1 була обізнана про наявність державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 , який і став предметом спору по даній справі.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто позивачем порушено строки звернення до суду, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та стягнути витрати за проведення експертизи в сумі 8400 грн та оплату правової допомоги в сумі 7200 грн.

На підтвердження своєї позиції надає копію рішення третейського суду, технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , копію позовної заяви від 2 жовтня 2014 року, копію ухвали Жмеринського міськрайсуду від 10 березня 2017 року у справі №130/3042/16-ц та договір про надання правової допомоги.

Представник відповідача Жмеринської міської ради Кудіна С.А. в судове засідання не з`явилась, подала відзив на позовну заяву, у якому вважає вимоги позивача незаконними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки міською радою прийнято законне рішення на підставі технічної документації із землеустрою за адресою АДРЕСА_1 , що виготовлена Жмеринським земельно-кадастровим бюро. Відповідно до пояснювальної записки завідуючого бюро при виготовленні документації було детально досліджено місцеположення кутів зовнішніх меж земельної ділянки і встановлено по фактичному їх положенню на місцевості в присутності землевласника і узгоджено з суміжними землевласниками та землекористувачами, закріплено межовими знаками, складено протокол про погодження меж земельної ділянки, зацікавленими сторонами претензій не виявлено. Роботи виконано в повному обсязі відповідно до норм діючого на той час законодавства. На підставі виготовленої технічної документації із землеустрою щодо складання акту на право власності на земельну ділянку 17 липня 2009 року Жмеринською міською радою було прийнято рішення Про приватизацію земельних ділянок №669, яким було безоплатно передано у власність земельну ділянку ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , площею 0,0462 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:4882, із затвердженням технічної документації із землеустрою та правом на отримання акта на право власності на землю. Рішення Жмеринської міської ради вважає законним, обґрунтованим та прийнятим у межах повноважень, а тому підстави для його скасування відсутні.

Просить розгляд справи проводити у її відсутність та частково відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсними та скасування рішення сесії Жмеринської міської ради від 17 липня 2009 року №669 та державного акту серії ЯЛ№713298, виданого 30 вересня 2011 року ОСОБА_4 .

На підтвердження відзиву надала копію технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Позовна заява поступила до суду 22 жовтня 2019 року (а.с.4).

Визначено суддю для розгляду справи відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 22 жовтня 2019 року (а.с.71).

Направлено запит в порядку статті 187 ЦПК України щодо місця реєстрації відповідача 29 жовтня 2019 року (а.с.72), отримана відповідь 5 листопада 2019 року (а.с.74).

Позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі 6 листопада 2019 року (а.с.75).

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Путілін Є.В. надіслав до суду відзив на позовну заяву 27 листопада 2019 року (а.с.82-86).

Представник відповідача Жмеринської міської ради Кудіна С.А. через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву (а.с.122-127).

Адвокат Путілін Є.В. 5 грудня 2019 року подав заяву про проведення підготовчого судового засідання у його відсутність(а.с.157).

Відповідно до протоколу судового засідання від 5 грудня 2019 року, підготовче судове засідання відкладено (а.с. 164-165).

Відповіді на відзив надійшли до суду 17 грудня 2019 року (а.с. 171-172).

Представник відповідача ОСОБА_3 13 січня 2020 року подав заяву про проведення підготовчого судового засідання без його участі (а.с.173).

Відповідно до ухвали суду від 14 січня 2020 року, за клопотанням представника відповідача зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати суду відомості з державного земельного кадастру про земельну ділянку по АДРЕСА_1 та копії технічної документації із складання державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , виготовлену на замовлення ОСОБА_4 та технічної документації із землеустрою державного акта, виданого 11 вересня 1996 року на земельну ділянку по АДРЕСА_2 на замовлення ОСОБА_1 (а.с.181).

Технічна документація із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 надійшла до суду 18 лютого 2020 року (а.с.184-216).

ОСОБА_1 19 лютого 2020 року подала до суду заяву про долучення до матеріалів справи отриманої нею відповіді на запит з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та технічної документації на земельну ділянку по АДРЕСА_2 (а.с.217-239).

В підготовчому судовому засіданні 24 лютого 2020 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу. Провадження у справі зупинено (а.с.4 т.2).

З Вінницької торгово-промислової палати 29 липня 2020 року надійшло повідомлення про проведення експертизи 11 серпня 2020 року (а.с.11 т.2).

Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №ОС-385 надійшов до суду 5 липня 2021 року (а.с.16-46 т.2).

7 липня 2021 року провадження у справі поновлено, призначено підготовче судове засідання на 20 вересня 2021 року (а.с.49 т.2).

Ухвалою суду від 20 вересня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 22 листопада 2021 року (а.с.55).

В судовому засіданні 22 листопада 2021 року оголошено перерву до 18 січня 2022 року (а.с.63 т.2).

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Досліджуючи факти та питання права, що лежать в основі спору, суд установив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_2 (а.с.10).

Відповідно до копії державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_2 , на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради народних депутатів від 22 серпня 1996 року №173 передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,0729 га по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку (а.с.11).

Згідно з копією державного акту про право приватної власності на землю ОСОБА_5 , мешканці АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради народних депутатів від 21 грудня 1995 року №260 передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,0443 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку (а.с.12).

Відповідно до копії державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №713298 ОСОБА_4 , який проживає по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Жмеринської міської ради 23 сесії 5 скликання №669 від 17 липня 2009 року є власником земельної ділянки площею 0,0462 га, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с.13).

З копії архівного витягу із рішення №336 Виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 21 грудня 2006 року про вилучення та надання земельних ділянок, їх приватизацію, затвердження документації із землеустрою вбачається, що виконком міської ради вирішив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю ОСОБА_4 площею 0,0443 га по АДРЕСА_1 , у тому числі 0,0136 га - під будівлями, 0,307 га - під двором; змінити ОСОБА_4 функціональне використання частини присадибної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0080 га для комерційних потреб без зміни цільового призначення землі (а.с.14-15).

ОСОБА_4 15 грудня 2006 року звернувся із заявою до міського голови, у якій просив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують його право власності на присадибну ділянку площею 0,0443 га по АДРЕСА_1 , та змінити функціональне використання частини присадибної ділянки площею 0,008 га, для комерційних потреб(а.с.16).

Відповідно до копії рішення №669 Жмеринської міської ради 23 сесії 5 скликання від 17 липня 2009 року про приватизацію земельних ділянок, міська рада вирішила передати земельну ділянку безоплатно у власність, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю та видати державний акт на право власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у користуванні громадян, по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 площею 0,0462 га, у тому числі 0,0215 га - під будівлями, 0,0247 га - під двором (а.с.17).

ОСОБА_1 19 вересня 2017 року отримала рішення №РВ-0500389322017 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме наявні зауваження щодо валідності електронного документу, перетин ділянок з ділянкою 0510300000:00:001:4419, площа співпадає на 0,5903% (а.с.18-20, 177-178).

У справі 130/3042/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні та користуванні майном та встановлення земельного сервітуту Жмеринським міськрайонним судом 18 жовтня 2018 року винесено рішення про часткове задоволення позову та встановлення на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 , постійний безоплатний земельний сервітут площею 4 кв.м. для проходу з метою обслуговування гаражу, розташованого по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 .. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.21-25).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 5 липня 2018 року №5440/17-21, межі земельної ділянки загальною площею 0,0729 га, що розташована по АДРЕСА_2 , яка перебуває у фактичному користуванні власника ОСОБА_1 , відповідають межам земельної ділянки, визначеним в технічній документації 2017 року та в правовстановлюючих документах. Межі земельної ділянки загальною площею 0,0462 га, що розташована по АДРЕСА_1 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 , не відповідають межам земельної ділянки, визначеним в Технічній документації 2007 року та правовстановлюючих документах. Земельна ділянка ОСОБА_1 відповідно до меж, визначених технічною документацією 2017 року, правовстановлюючими документами та відповідно до фактичних меж перетинається (накладається) з земельною ділянкою ОСОБА_4 (а.с.26-70).

Згідно з рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 13 листопада 2006 року, за ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку розміром 0,0443 га по АДРЕСА_1 , яка, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, рахується за ОСОБА_5 .. Визнано таким, що втратив чинність державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_5 . Жмеринською міською радою відповідно до рішення від 21 грудня 1995 року №260, зареєстрований в книзі державних актів на право колективної власності на землю за №2284 щодо земельної ділянки площею 0,0443 га, згідно з кадастровим планом. Визнано за ОСОБА_4 право на отримання державного акта на земельну ділянку розміром 0,0443 га по АДРЕСА_1 (а.с.87-88).

Земельно-кадастровим бюро 7 лютого 2007 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , розміром 0,0462 га (а.с.89-111, 129-156, 185-216).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року у справі №130/3042/16-ц зобов`язано Управління Держгеокадастру надати суду оригінали технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , а також надати інформацію стосовно внесення до бази даних Держгеокадастру координат земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с.113).

На виконання ухвали від 10 березня 2017 року відділ у Жмеринському району Головного управління Держгеокадастру надає належним чином завірену копію технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 . Технічна документація із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 до відділу не надходила, інформація стосовно внесення до бази даних Держгеокадастру координат земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 у відділі відсутня (а.с.113).

ОСОБА_4 2 жовтня 2014 року подавав до Жмеринського міськрайонного суду позовну заяву до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом демонтажу самовільно збудованого паркану (а.с.114).

Головне управління Держгеокадастру 23 грудня 2019 року на запит адвоката Молявчика О.В. повідомляє, що відповідно до інформації відділу у Жмеринському районі ГУ Держгеокадастру, згідно з книгою реєстрації державних актів про право приватної власності на землю на території Жмеринської міської ради під №2284 зареєстрований державний акт ВН від 22 грудня 1995 року на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0443 га на ім`я ОСОБА_5 . Інформація про скасування вказаного державного акту в управлінні відсутня. Інформації про надходження до Головного управління рішення Третейського суду від 13 листопада 2006 року у справі 4-06, не виявлено (а.с.218).

На підставі договору №300 від 20 липня 2017 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,0729 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 (а.с.220-239).

Відповідно до висновку експерта за результатами судової земельно-технічної експертизи №ОС-385, складеного 11 червня 2021 року, за відсутності інформації про документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0729 га, розташованої по АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_1 та інформації в електронному вигляді про розмір, межі та конфігурацію даної земельної ділянки, встановити її місце розташування не вбачається можливим. Встановити, чи накладається дана земельна ділянка із земельною ділянкою площею 0,0462 га кадастровий номер 050300000:00:001:4419, що розташована по АДРЕСА_1 , що належить на правах приватної власності ОСОБА_4 та зареєстрована в базі Державного земельного кадастру, відповідно до меж визначених правовстановлюючими документами, не вбачається можливим (а.с.17-46 т.2).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу суд приходить до такого.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з положеннями статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

З метою захисту своїх прав позивач звернулась до суду із вимогою про визнання недійсним рішення Жмеринської міської ради про затвердження технічної документації та про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки за кадастровим номером 0510300000:00:001:4419 за адресою АДРЕСА_2 , однак належних та допустимих доказів, підстав для визнання недійсним такого рішення суду не надано, не здобуто їх також і в ході судового розгляду.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини першої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями статті 22 ЗК України в редакції 1990 року, чинній на момент видачі позивачеві та ОСОБА_5 державних актів про право приватної власності на землю, передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста .

У висновку за результатами проведення земельно-технічної експертизи №ОС-385, складеному 11 червня 2021 року, експерт Наталія Кацага неодноразово вказує на відсутність технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею, 0,0729 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 та зазначає наступне.

Відповідно до положень законів України Про Державний земельний кадастр , Про землеустрій , Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність , Порядку побудови Держаної геодезичної мережі №646 від 7 серпня 2013 року та інших нормативних актів з питань землеустрою та геодезії, певне місцеположення земельних ділянок визначається за допомогою просторово-часових координат у встановленій системі. Координати умовної системи координат 1963 року (СК-63) та Державної геодезичної референтної системи координат УСК-200 складаються із семизначних цифр.

Згідно з пунктами 3.5,4.3 Положення про порядок встановлення місцевих систем координат №245 від 3 липня 2001 року, місцева система координат - система координат, утворена від переобчислених координат системи 1942 року шляхом введення відповідного ключа переходу таким чином, щоб координати в місцевій системі складалися в метрах з п`ятизначних цифр.

Отже, місцеположення земельних ділянок визначається за координатами СК-63, УСК-200 або місцевих систем координат, за умови їх переобчислення до відповідної державної системи координат. Також за координатами поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок визначається їх площа та конфігурація. Геодезичні координати - широта і довгота, що визначають положення точки на поверхні еліпсоїда і відповідно на карті.

Згідно з вимогами статті 55 Закону України Про Землеустрій , встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості).

Таким чином, при наданні висновку експерт неодноразово зазначала, що технічна документація на земельну ділянку площею, 0,0729 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 відсутня, хоча ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовлену ФОП ОСОБА_10 , яка не містить відомостей збору та аналізу виконавцем наявних документації із землеустрою, планово-картографічних матеріалів, що стали підставою для передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с.220-239), тому експерт її до уваги не взяла, в зв`язку з чим і надала висновок про неможливість надання відповідей на поставлені перед нею питання.

Таким чином суд вважає, що позивач не надала всіх належних доказів для можливості проведення об`єктивної експертизи, на підставі висновку якої можна було б отримати відповіді на поставлені запитання.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 статті 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Щодо пропущення позивачем строків позовної давності, то суд не приймає твердження представника відповідача про те, що позивач знала про існування рішення Жмеринської міської ради та державного акта, виданого ОСОБА_4 ще з жовтня 2014 року, тобто з часу звернення до неї з позовом, оскільки суду не надано рішення у даній справі чи підтвердження того, що позивач отримувала копію позовної заяви з додатками чи приймала участь у справі під час її розгляду.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що початком перебігу позовної давності є момент у часі, коли ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 з позовом про усунення перешкод у володінні та користуванні майном та встановлення земельного сервітуту, тобто з 22 грудня 2016 року (а.с.21), а тому вважає, що позивачем не порушено строків звернення до суду.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту у даній справі, то суд приймає до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_3 та вважає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, щоб забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Велика Палата Верховного Суду у справі №911/3681/17 звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16.

Оскільки вимога про визнання недійсним рішення 23 сесії 5 скликання Жмеринської міської ради від 17 липня 2009 року № 669 про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, зокрема, задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Тому такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення Жмеринської міської ради без заявленя вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

За викладених вище обставин суд приходить до висновку про те, що визнання недійсним та скасування рішення 23 сесії 5 скликання Жмеринської міської ради №669 від 17 липня 2009 року в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_4 земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 0462 га та визнання недійсним і скасування виданого 30 вересня 2009 року державного акту серії ЯЛ №713298, не є ефективним способом захисту та не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Висновки суду

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позивач обрала неправильний спосіб захисту своїх прав і інтересів, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат

За вказаних обставин в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні, а з позивача на користь відповідача слід стягнути понесені ним витрати на правову допомогу, в розмірі 7200 грн.

Витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи суд залишає за відповідачем, оскільки саме ним ініціювалось питання про проведення такої експертизи, до того відповідей на поставлені запитання експерт не надав.

На підставі наведеного та керуючись статтями. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Жмеринської міської ради Вінницької області про поновлення строку позовної давності, визнання недійсними та скасування рішення Жмеринської міської ради та державного акту про право власності на землю - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в сумі 7200 (сім тисяч двісті) грн.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, за проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 8400 грн - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повне рішення складено 28 січня 2022 року.

Ім`я (найменування) сторін

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ідент.код НОМЕР_1 .

Представник позивача адвокат Молявчик Олексій Валерійович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000061 від 20 січня 2016 року.

Відповідач ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_2 .

Представник відповідача адвокат Путілін Євген Вікторович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 513 від 16 жовтня 2006 року.

Відповідач Жмеринська міська рада Вінницької області, вул.Центральна, 4 м.Жмеринка Вінницької області, код ЄДРПОУ 03084233.

Головуючий суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ

СудЖмеринський міськрайонний суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення18.01.2022
Оприлюднено01.02.2022
Номер документу102841959
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —130/2194/19

Ухвала від 08.08.2023

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Войтко Ю. Б.

Постанова від 27.06.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Грушицький Андрій Ігорович

Ухвала від 03.05.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Грушицький Андрій Ігорович

Постанова від 18.04.2022

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Войтко Ю. Б.

Постанова від 18.04.2022

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Войтко Ю. Б.

Ухвала від 23.03.2022

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Войтко Ю. Б.

Ухвала від 10.03.2022

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Войтко Ю. Б.

Рішення від 18.01.2022

Цивільне

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Шепель К. А.

Рішення від 18.01.2022

Цивільне

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Шепель К. А.

Ухвала від 20.09.2021

Цивільне

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Шепель К. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні