Ухвала

від 08.08.2023 по справі 130/2194/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/2194/19

Провадження № 22-з/801/2/23

Категорія: 19

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

08 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Собцевої А. Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Молявчика Олексія Валерійовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 130/2194/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Жмеринської міської ради Вінницької області про поновлення строку позовної давності, визнання недійсними та скасування рішення Жмеринської міської ради та державного акту про право власності на землю,

встановив:

У провадженні Вінницького апеляційного суду перебувала вказана цивільна справа.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молявчик Олексій Валерійович, задоволено.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання недійсними та скасування рішення Жмеринської міської ради та державного акту про право власності на землю задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення 23 сесії 5 скликання Жмеринської міської ради від 17 липня 2009 року №669 в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0462 га по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯЛ №713298, виданий 30 вересня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0462 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 0510300000:00:001:4419 з одночасним виключенням з Державного земельного кадастру відомостей про цей державний акт.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та Жмеринської міської (код ЄДРПОУ 03084233, місцезнаходження: м. Жмеринка, вул. Центральна, буд. 4, Вінницька область) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судових витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку розглядом справи.

На виконання ухвали Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року, вказана цивільна справа 16 травня 2022 року направлена Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області на адресу суду касаційної інстанції для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 19.04.2022.

18 травня 2022 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Молявчика О. В. про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідачів понесені позивачкою судові витрати, у тому числі на правову допомогу, в повному обсязі.

27 червня 2023 року Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянуто зазначену касаційну скаргу за результатами якої постанову Вінницького апеляційного суду від 19.04.2022 залишено без змін.

24 липня 2023 року на вимогу апеляційного суду, надійшла цивільна справа № 130/2194/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Жмеринської міської ради Вінницької області про поновлення строку позовної давності, визнання недійсними та скасування рішення Жмеринської міської ради та державного акту про право власності на землю.

07 серпня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Молявчик О. В. подав заяву, в якій просить провести розгляд заяви без його участі, заяву підтримує та просить її задовольнити.

07 серпня 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Путілін Є. В. також подав заяву про проведення судового засідання без його участі в зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та поданої заяви, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до частини першою статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, постанова Вінницького апеляційного суду прийнята 19 квітня 2022 року за участю позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Молявчика О. В., повний текст постанови складено 21 квітня 2022 року.

Із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат заявник звернувся 18 травня 2022 року, тобто після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Станом на час прийняття постанови Вінницьким апеляційним судом 19 квітня 2022 року у цій справі в матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Так, в матеріалах справи міститься Договір про надання правничої допомоги у цивільній справі від 04.12.2019, укладений між адвокатом Молявчиком О. В. та ОСОБА_1 , який подано стороною позивача до суду першої інстанції, зі змісту якого неможливо встановити суму сплаченого адвокату гонорару та інших витрат, як зазначено у розділі 2 цього Договору. Не вказує таку суму і її складові представник позивача в поданій до суду заяві про винесення додаткового рішення.

Крім того, в апеляційній скарзі представник позивача не заявляв клопотання про відшкодування вказаних витрат, також в порушення статті 134 ЦПК України не надав попередній розрахунок витрат разом із апеляційною скаргою та у подальшому не подав всі необхідні докази понесених витрат, хоча не був позбавлений такої можливості.

В апеляційній скарзі представник позивача просив стягнути судові витрати з відповідачів, у зв`язку з чим апеляційним судом було вирішено питання розподілу судових витрат понесених в суді першої інстанції та в апеляційному суді тільки у вигляді судового збору.

Отже апеляційним судом встановлено, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач понесла у зв`язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

До цього позивач із заявами такого змісту не зверталася, документів, які б підтверджували понесені нею витрати на правничу допомогу до суду першої інстанції не подавала.

Зазначення ж у прохальній частині заяви узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Як було зазначено вище відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

За відсутності поданих у визначені процесуальним законодавством строки доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд позбавлений можливості прийняти додаткову постанову з даного питання адже на час прийняття апеляційним судом постанови по суті спору у справі докази наявних у заявника витрат на професійну правничу допомогу у матеріалах справи були відсутні.

Враховуючи викладене, заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Молявчика О. В. про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 12, 81, 83, 141, 270 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

постановив:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Молявчика Олексія Валерійовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 130/2194/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Жмеринської міської ради Вінницької області про поновлення строку позовної давності, визнання недійсними та скасування рішення Жмеринської міської ради та державного акту про право власності на землю - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 09 серпня 2023 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

В. В. Сопрун