Постанова

від 18.04.2022 по справі 130/2194/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/2194/19

Провадження № 22-ц/801/745/2022

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Михайленко А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молявчик Олексій Валерійович, на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Шепеля К. А. в залі суду в місті Жмеринка Вінницької області, повний текст якого складений 28 січня 2022 року,

у цивільній справі № 130/2194/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Жмеринської міської ради Вінницької області про поновлення строку позовної давності, визнання недійсними та скасування рішення Жмеринської міської ради та державного акту про право власності на землю,

встановив:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Жмеринської міської ради Вінницької області, в якому просить поновити її порушене право власності на земельну ділянку шляхом визнання недійсним та скасування рішення Жмеринської міської ради від 17 липня 2009 року №669 в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0462 га по АДРЕСА_1 та скасування державного акту серії ЯЛ №713298, виданого 30 вересня 2011 року ОСОБА_2 як власнику земельної ділянки площею 0,0462 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з одночасним виключенням з Державного земельного кадастру відомостей про цей державний акт.

Обґрунтовуючи позов, зазначила, що у її власності знаходиться будинковолодіння по АДРЕСА_2 . Земельна ділянка площею 0,0729 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку приватизована нею у 1996 році, що підтверджується державним актом про право власності на землю серії ВН, виданим 11 вересня 1996 року на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради №173 від 22 серпня 1996 року. Даний державний акт отримано в період паперової реєстрації, без зазначення в Державному земельному кадастрі кадастрового номера та координат розміщення поворотних точок. Позивач виготовила технічну документацію на свою земельну ділянку, яку здала державному кадастровому реєстратору для державної реєстрації свого права власності на земельну ділянку, однак 19 вересня 2017 року отримала відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з наявністю зауважень щодо валідності електронного документу, наявний перетин ділянок з ділянкою 0510300000:00:001:4419, площа накладення становить 5,5903 %. Позивачу повідомили, що на її земельну ділянку накладається земельна ділянка її сусіда ОСОБА_2 , що розташована в АДРЕСА_2 . Під час виготовлення технічної документації Жмеринською міською радою було допущено накладення меж земельних ділянок в бік зміщення спільної межі, в результаті чого відбулось фактичне зменшення площі земельної ділянки позивача, чим порушено її право власності на належну їй землю.

Змістивши самоправно межі земельних ділянок, відповідач ОСОБА_2 звернувся з позовом до Жмеринського міськрайонного суду про встановлення земельного сервітуту та відповідно до рішення суду від 18 жовтня 2018 року у справі №130/3042/16-ц позов відповідача частково задоволено та на земельній ділянці позивача встановлено земельний сервітут площею 4 кв.м. для надання відповідачу можливості обслуговувати свій гараж. Згідно з державним актом серії ЯЛ №713298 від 30 вересня 2011 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0462 га по АДРЕСА_2 . Відповідно до державного акта ВН від 22 грудня 1995 року про право приватної власності ця ж земельна ділянка площею 0,0443 га за вказаною адресою була передана у приватну власність ОСОБА_3 .

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, однак договору про відчуження земельної ділянки між ними укладено не було. Тобто мала місце подвійна приватизація однієї і тієї ж земельної ділянки. Відповідачі у справі спільно провели приватизацію земельної ділянки, яка вже перебувала у приватній власності ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 знав про наявність державного акту на ім`я ОСОБА_3 , оскільки при подачі заяви до Жмеринської міської ради на повторну приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , вказав її площу у розмірі 0,0443 га, однак при виготовленні технічної документації на ділянку відповідача відбулось зміщення меж земельних ділянок і фактичне захоплення частини земельної ділянки позивача, оскільки площа земельної ділянки відповідача із 0,0443 га збільшилась до 0,0462 га, тобто на 0,0019 га.

Позивач вважає, що при прийнятті рішення Жмеринською міською радою про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки в АДРЕСА_2 , грубо порушено законодавство України та її права, оскільки було фактично зменшено площу належної їй земельної ділянки.

Таким чином відбулось фактичне позбавлення права ОСОБА_1 на частину належної їй земельної ділянки, яке вона просить відновити.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в сумі 7 200 грн.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, за проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 8400 грн - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач з метою захисту своїх прав звернулась до суду із вимогою про визнання недійсним рішення Жмеринської міської ради про затвердження технічної документації та про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 0510300000:00:001:4419 за адресою АДРЕСА_1 , однак належних та допустимих доказів, підстав для визнання недійсним такого рішення суду не надано, не здобуто їх також і в ході судового розгляду. Враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, що позивач обрала неправильний спосіб захисту своїх прав і інтересів, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

З таким рішенням не погодилась позивач ОСОБА_1 та через свого представника - адвоката Молявчика О. В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, однак договору про відчуження земельної ділянки між ними укладено не було. Тобто мала місце подвійна приватизація однієї і тієї ж земельної ділянки. Відповідачі у справі спільно провели приватизацію земельної ділянки, яка вже перебувала у приватній власності ОСОБА_3 .

Під час приватизації земельної ділянки позивача по АДРЕСА_2 , та сусідньої ділянки по АДРЕСА_1 , в 1996 році, між ними були погоджені спільні межі, та встановлена (зафіксована) конфігурація їхніх ділянок. На основі державних актів, був встановлений паркан, який виконував функції межових знаків та залишився в такому ж стані і до сьогодні.

Звертає увагу, що при прийнятті рішення про затвердження технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 , Жмеринська міська рада порушила її права, оскільки затвердивши межі ділянки в тому вигляді як це зроблено, було порушено межі суміжних ділянок, зменшено площу її ділянки та змінено конфігурацію меж. Приймаючи рішення про передачу ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки, Жмеринською міською радою не було припинено право власності на дану земельну ділянку попереднього власника ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що вона вправі самостійно обирати спосіб захисту своїх порушених прав, який вважає максимально ефективним у даній ситуації. Вказує, що спірна частина земельної ділянки фактично не вибула з її користування і перебуває в її користуванні до цього часу. Отже існує спір про юридичну реєстрацію права власності на неї, відповідно позовні вимоги стосуються скасування рішення міської ради та державного акту про право власності на землю, що перешкоджають цьому.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Путілін Є. В. направив до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Щодо посилання позивача на державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 від 22.12.1995 на площу земельної ділянки 443 кв.м., звертає увагу суду на те, що рішенням третейського суду від 13.11.2006 справа № 4-06, вказаний державний акт визнано таким, що втратив чинність та визнано за ОСОБА_2 право на отримання державного акта на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Зазначає, що про скасування вказаного рішення третейського суду позивачем заяв не подавалось, отже воно є чинним.

Звертає увагу суду на те, що при розгляді справи № 130/30442/16-ц на яку посилається позивач по справі ОСОБА_2 не доводив і не надавав доказів щодо правомірності видачі йому державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки предметом позовних вимог було усунення ОСОБА_2 перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту, тому фактично при поставлені питань на розгляд експерта і дослідженні доказів по вказаній справі суд вийшов за межі позовних вимог, посилаючись на висновок експерта, складений Вінницьким відділенням КНДІСЕ 5 липня 2018 року №5440/17-21 і досліджувані ним докази (встановлення обставин, щодо наявності двох державних актів на одну і туж земельну ділянку, відповідності технічної документації вимогам закону та інше).

Вказує, що надана на розгляд експерта та суду по справі № 130/30442/16-ц технічна документація з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки виготовлена в 2017 році не містила відомостей збору та аналізу виконавцем наявних документації із землеустрою, планово-картографічних матеріалів, що стали підставою для передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 . Так надана позивачем по справі № 130/30442/16-ц документація виготовлена в 2017 році знову ж таки не затверджена. Тому вказаний доказ не є належним і допустимим і складений на підставі порівняння вказаної документації і висновок експерта, в якому зазначено про нібито суміщення земельних ділянок не може також бути належним і допустимим доказом.

Посилаючись на практику Верховного Суду зауважує, що в даній цивільній справі визнання недійсним державного акту на право приватної власності виданого ОСОБА_2 не призведе до поновлення та захисту прав (власника), тому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Молявчик О. В. вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити в повному обсязі. Позивач суду пояснила, що у них з попереднім власником суміжної земельної ділянки ніколи не було конфліктів з питань користування земельними ділянками, були встановлені межі. Відповідач ОСОБА_2 побудував хостел і постійно зменшує розміри земельної ділянки, якою користується позивач.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Путілін Є. В. заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник Жмеринської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.

По справі встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 , яка зареєстрована по АДРЕСА_2 , на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради народних депутатів від 22 серпня 1996 року №173 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0729 га по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку (т.1 а.с.11).

Згідно з копією державного акту про право приватної власності на землю ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради народних депутатів від 21 грудня 1995 року №260 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0443 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку (т.1 а.с.12).

Відповідно до копії державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №713298 ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Жмеринської міської ради 23 сесії 5 скликання №669 від 17 липня 2009 року є власником земельної ділянки площею 0,0462 га, що розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13).

З копії архівного витягу із рішення №336 Виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 21 грудня 2006 року про вилучення та надання земельних ділянок, їх приватизацію, затвердження документації із землеустрою вбачається, що виконком міської ради вирішив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю ОСОБА_2 площею 0,0443 га по АДРЕСА_1 , у тому числі 0,0136 га - під будівлями, 0,307 га - під двором; змінити ОСОБА_2 функціональне використання частини присадибної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0080 га для комерційних потреб без зміни цільового призначення землі (т.1 а.с.14-15).

ОСОБА_2 15 грудня 2006 року звернувся із заявою до міського голови, у якій просив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують його право власності на присадибну ділянку площею 0,0443 га по АДРЕСА_1 , та змінити функціональне використання частини присадибної ділянки площею 0,008 га, для комерційних потреб (т.1 а.с.16).

Відповідно до копії рішення №669 Жмеринської міської ради 23 сесії 5 скликання від 17 липня 2009 року про приватизацію земельних ділянок, міська рада вирішила передати земельну ділянку безоплатно у власність, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю та видати державний акт на право власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у користуванні громадян, по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 площею 0,0462 га, у тому числі 0,0215 га - під будівлями, 0,0247 га - під двором (т.1 а.с.17).

ОСОБА_1 19 вересня 2017 року отримала рішення №РВ-0500389322017 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме наявні зауваження щодо валідності електронного документу, перетин ділянок з ділянкою 0510300000:00:001:4419, площа співпадає на 0,5903% (т.1 а.с.18-20, 177-178).

У справі 130/3042/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні та користуванні майном та встановлення земельного сервітуту Жмеринським міськрайонним судом 18 жовтня 2018 року винесено рішення про часткове задоволення позову та встановлення на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 , постійний безоплатний земельний сервітут площею 4 кв.м. для проходу з метою обслуговування гаражу, розташованого по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 . В решті позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.21-25).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 5 липня 2018 року №5440/17-21, межі земельної ділянки загальною площею 0,0729 га, що розташована по АДРЕСА_2 , яка перебуває у фактичному користуванні власника ОСОБА_1 , відповідають межам земельної ділянки, визначеним в технічній документації 2017 року та в правовстановлюючих документах. Межі земельної ділянки загальною площею 0,0462 га, що розташована по АДРЕСА_2 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , не відповідають межам земельної ділянки, визначеним в Технічній документації 2007 року та правовстановлюючих документах. Земельна ділянка ОСОБА_1 відповідно до меж, визначених технічною документацією 2017 року, правовстановлюючими документами та відповідно до фактичних меж перетинається (накладається) з земельною ділянкою ОСОБА_2 (т. 1 а.с.26-70).

Згідно з рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 13 листопада 2006 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку розміром 0,0443 га по АДРЕСА_1 , яка, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, рахується за ОСОБА_3 . Визнано таким, що втратив чинність державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_3 . Жмеринською міською радою відповідно до рішення від 21 грудня 1995 року №260, зареєстрований в книзі державних актів на право колективної власності на землю за №2284 щодо земельної ділянки площею 0,0443 га, згідно з кадастровим планом. Визнано за ОСОБА_2 право на отримання державного акта на земельну ділянку розміром 0,0443 га по АДРЕСА_1 (а.с.87-88).

Земельно-кадастровим бюро 7 лютого 2007 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , розміром 0,0462 га (т.1 а.с.89-111, 129-156, 185-216).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року у справі №130/3042/16-ц зобов`язано Управління Держгеокадастру надати суду оригінали технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , а також надати інформацію стосовно внесення до бази даних Держгеокадастру координат земельної ділянки ОСОБА_1 (т.1 а.с.112).

На виконання ухвали від 10 березня 2017 року відділ у Жмеринському району Головного управління Держгеокадастру надає належним чином завірену копію технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . Технічна документація із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 до відділу не надходила, інформація стосовно внесення до бази даних Держгеокадастру координат земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 у відділі відсутня (т.1 а.с.113).

ОСОБА_2 2 жовтня 2014 року подавав до Жмеринського міськрайонного суду позовну заяву до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом демонтажу самовільно збудованого паркану (т.1 а.с.114).

Головне управління Держгеокадастру 23 грудня 2019 року на запит адвоката Молявчика О. В. повідомляє, що відповідно до інформації відділу у Жмеринському районі ГУ Держгеокадастру, згідно з книгою реєстрації державних актів про право приватної власності на землю на території Жмеринської міської ради під №2284 зареєстрований державний акт ВН від 22 грудня 1995 року на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0443 га на ім`я ОСОБА_3 . Інформація про скасування вказаного державного акту в управлінні відсутня. Інформації про надходження до Головного управління рішення Третейського суду від 13 листопада 2006 року у справі 4-06, не виявлено (т.1 а.с.218).

На підставі договору №300 від 20 липня 2017 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,0729 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.220-239).

Відповідно до висновку експерта за результатами судової земельно-технічної експертизи №ОС-385, складеного 11 червня 2021 року, за відсутності інформації про документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0729 га, розташованої по АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_1 та інформації в електронному вигляді про розмір, межі та конфігурацію даної земельної ділянки, встановити її місце розташування не вбачається можливим. Встановити, чи накладається дана земельна ділянка із земельною ділянкою площею 0,0462 га кадастровий номер 050300000:00:001:4419, що розташована по АДРЕСА_2 , що належить на правах приватної власності ОСОБА_2 та зареєстрована в базі Державного земельного кадастру, відповідно до меж визначених правовстановлюючими документами, не вбачається можливим (т.2 а.с.17-46).

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні висновку експерт неодноразово зазначала, що технічна документація на земельну ділянку площею, 0,0729 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 відсутня, хоча ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовлену ФОП ОСОБА_4 , яка не містить відомостей збору та аналізу виконавцем наявних документації із землеустрою, планово-картографічних матеріалів, що стали підставою для передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 (т.1 а.с.220-239), тому експерт її до уваги не взяла, в зв`язку з чим і надала висновок про неможливість надання відповідей на поставлені перед нею питання.

Отже місцевий суд вважає, що позивач не надала всіх належних доказів для можливості проведення об`єктивної експертизи, на підставі висновку якої можна було б отримати відповіді на поставлені запитання.

Таким чином, враховуючи та аналізуючи усі надані докази, суд дійшов до висновку про те, що визнання недійсним та скасування рішення 23 сесії 5 скликання Жмеринської міської ради №669 від 17 липня 2009 року в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки в АДРЕСА_2 площею 0462 га та визнання недійсним і скасування виданого 30 вересня 2009 року державного акту серії ЯЛ №713298, не є ефективним способом захисту та не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Однак з таким висновком колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Згідно з діючим на час видачі Державного акта серії ВН від 11.09.1996 ОСОБА_1 та серії ВН від 22.12.1995 ОСОБА_3 , законодавством, зокрема ЗК України від 18 грудня 1990 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України» від 15 лютого 1993 року № 10 (втратив чинність 09 квітня 2003 року), громадянам України передаються безплатно земельні ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, індивідуального дачного і гаражного будівництва. Передача громадянам України безплатно у приватну власність земельних ділянок, вказаних у частині першій цього пункту, провадиться тільки один раз по кожному виду їх цільового використання, про що обов`язково робиться Радами народних депутатів відповідна відмітка у паспорті або документі який його замінює, та інші.

Положеннями статті 22 ЗК України 1990 року передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до положень статті 22 ЗК України 1990 року, яка була чинною на час виділення позивачу земельної ділянки, остання приступила до використання наданої земельної ділянки, були відсутні спори з власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 щодо суміжних меж та її розмірів.

Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18), від 30 травня 2018 року у справі N 923/466/17 (провадження N 12-89гс18), Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 297/1903/16-ц (провадження № 61-26296св18).

Факт правомірності володіння та користування земельною ділянкою позивачем ОСОБА_1 підтверджено наданими доказами у справі, що є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом свого порушеного права.

На вказане Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області належної уваги не звернув та, ухвалюючи 18 січня 2022 року рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 помилково вважав, що визнання недійсним та скасування рішення 23 сесії 5 скликання Жмеринської міської ради від 17 липня 2009 року та визнання недійсним і скасування виданого на підставі нього державного акту не є ефективним способом захисту та не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Судом встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 28.05.1996 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , однак договору про відчуження присадибної земельної ділянки між ними укладено не було.

Отже, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства (ВП ВС, № 689/26/17 від 16 червня 2020 р.)

Відповідно до копії рішення № 669 Жмеринської міської ради 23 сесії 5 скликання від 17 липня 2009 року про приватизацію земельних ділянок, міська рада вирішила передати земельну ділянку безоплатно у власність, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю та видати державний акт на право власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у користуванні громадян, по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 площею 0,0462 га, у тому числі 0,0215 га - під будівлями, 0,0247 га - під двором (т. 1 а. с. 17).

Згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №713298 ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Жмеринської міської ради 23 сесії 5 скликання №669 від 17 липня 2009 року є власником земельної ділянки площею 0,0462 га, що розташована по АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 13).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 5 липня 2018 року №5440/17-21, межі земельної ділянки загальною площею 0,0729 га, що розташована по АДРЕСА_2 , яка перебуває у фактичному користуванні власника ОСОБА_1 , відповідають межам земельної ділянки, визначеним в технічній документації 2017 року та в правовстановлюючих документах. Межі земельної ділянки загальною площею 0,0462 га, що розташована по АДРЕСА_2 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , не відповідають межам земельної ділянки, визначеним в Технічній документації 2007 року та правовстановлюючих документах.

Головне управління Держгеокадастру 23 грудня 2019 року на запит адвоката Молявчика О.В. повідомило, що відповідно до інформації відділу у Жмеринському районі ГУ Держгеокадастру, згідно з книгою реєстрації державних актів про право приватної власності на землю на території Жмеринської міської ради під №2284 зареєстрований державний акт ВН від 22 грудня 1995 року на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0443 га на ім`я ОСОБА_3 . Інформація про скасування вказаного державного акту в управлінні відсутня. Інформації про надходження до Головного управління рішення Третейського суду від 13 листопада 2006 року у справі 4-06, не виявлено (т. 1 а. с. 218).

Отже, є слушними доводи апеляційної скарги про те, що при передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, відбулася подвійна приватизація земельної ділянки за тією ж адресою: АДРЕСА_1 , без припинення права власності на дану ділянку за попереднім власником ОСОБА_3 , що є порушенням вимог закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».

Суд відхиляє доводи представника відповідача - адвоката Путіліна Є. В. про те, що посилання позивача на державний акт, виданий ОСОБА_3 22.12.1995, є безпідставними, оскільки рішенням третейського суду від 13.11.2006 (т. 1 а. с. 87-88) він втратив чинність, а також визнано за ОСОБА_2 право власності та право на отримання державного акту на земельну ділянку.

Обов`язковість виконання рішення третейського суду передбачена тільки для сторін третейського розгляду справи. Рішення суду, третейського суду не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі, незалежно від того, чи було таке рішення в подальшому оскаржене і скасоване.

Оскільки рішення третейського суду у справі, в якій особа не була відповідачем, не створює для цієї особи правових наслідків, то рішення третейського суду від 13 листопада 2006 року не спричинило припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, а також таке рішення не створило жодних правових наслідків і не підлягало виконанню Жмеринською міською радою.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, що висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 січня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з відповідачів ОСОБА_2 та Жмеринської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути в рівних частках судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 768,40 грн та апеляційної скарги в розмірі 1 152,60 грн, а всього 1 921 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молявчик Олексій Валерійович, задовольнити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання недійсними та скасування рішення Жмеринської міської ради та державного акту про право власності на землю задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення 23 сесії 5 скликання Жмеринської міської ради від 17 липня 2009 року №669 в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0462 га по АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЛ №713298, виданий 30 вересня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0462 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 0510300000:00:001:4419 з одночасним виключенням з Державного земельного кадастру відомостей про цей державний акт.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та Жмеринської міської (код ЄДРПОУ 03084233, місцезнаходження: м. Жмеринка, вул. Центральна, буд. 4, Вінницька область) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судових витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку розглядом справи.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2022 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

В. В. Сопрун