Постанова

від 21.01.2022 по справі 420/11069/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/11069/20

Головуючий І інстанції Балан Я.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 01.04.2021р. ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

22.10.2020 року ОСОБА_1 , через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №15-10909/13-20-СГ від 15.06.2020р. про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Тимківської сільської ради Колимського району Одеської області (за межами населеного пункту ), орієнтовний розмір земельної ділянки 3,828 га із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №15-10942/13-20-СГ від 15.06.2020р. про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Тимківської сільської ради Колимського району Одеської області (за межами населеного пункту ), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовний розмір земельної ділянки 3,828 га із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності на території Тимківської сільської ради, Колимського району, Одеської області, кадастровий номер 5122585000:01:001:0598 (за межами населених пунктів);

- зобов`язати відповідач надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності на території Тимківської сільської ради, Колимського району, Одеської області, кадастровий номер 5122585000:01:001:0598 (за межами населених пунктів).

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року вказану вище позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року вказаний адміністративний позов на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою судді окружного суду від 04.11.2020р., позивач 13.11.2020р. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2020р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020р. вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020р. - задоволено клопотання апелянта про звільнення його від сплати судового збору, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020 року - задоволено заяву апелянта та виправлено описку в резолютивних частинах ухвал 5ААС від 02.12.2020р.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021р. - задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу судді ООАС від 04.11.2020р. та направлено справу до суду 1-ї інстанції для продовження розгляду по суті.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року - у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням окружного суду від 01.04.2021р., позивач 26.04.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2021р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити усі його позовні вимоги.

06.05.2021р. матеріали даної справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021р. - задоволено клопотання апелянта про звільнення його від сплати судового збору, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.

01.07.2021р. до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якій керівник ГУ Держгеокадастру в Одеській області категорично не визнав апеляційну скаргу та мотивовано просив залишити її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

15.05.2020р. позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастровий номер 5122585000:01:001:0598) для ведення фермерського та особистого селянського господарства (а.с.22-25).

15.06.2020р. ГУ Держгеокадастру в Одеській області, за результатами розгляду вказаних клопотань, прийнято накази №15-10939/13-20-СГ та №15-10909/13-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою з тих підстав, що бажані земельні ділянки рануше були включені до затвердженого Переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами (а.с.20-21).

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірних наказів відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Так, спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України Про особисте селянське господарство №742-IV від 15.05.2003р., Закону України Про фермерське господарство №973-IV від 19.06.2003р., Законом України Про землеустрій №858-IV від 22.05.2003р., Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (затв. Постановою КМУ №15 від 14.01.2015р. ), Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області (затв. наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016р., зареєстроване в МЮ України 25.10.2016р. за №1391/29521 ).

Якслідує зі змісту ст.3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як передбачено приписами ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п. а ч.3 ст.22 ЗКУ ).

У відповідносі до вимог ст.31 ЗК України, землі фермерського господарства складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно із ст.33 ЗК України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

У свою чергу, статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів; для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району (ст. 121 Земельного кодексу України).

Стаття 118 Земельного кодексу України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, приписами абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України чітко визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою ж для відмови у наданні такого дозволу може бути виключно лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У свою чергу, Закон України Про землеустрій визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Так, статтею 4 Закону України Про землеустрій встановлено, що суб`єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.

А як передбачено ст.5 Закону України Про землеустрій , об`єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно - територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Як передбачено приписами ст.8 Закону України Про землеустрій , регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АР Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.

Як загально відомо, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою №497-VIII від 02.06.2015р., стаття 186 Земельного кодексу України була викладена у новій редакції та відповідно, була змінена процедура погодження і затвердження документації із землеустрою.

Далі, як загально відомо, своєю Постановою №413 від 07.06.2017р. Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними .

Метою цієї Стратегії - є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників АТО), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Основними завданнями Стратегії є: впровадження засад стратегічного менеджменту в систему управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності; забезпечення оптимального використання земель, зокрема з урахуванням регіональних програм і планів розвитку територій, генеральних планів населених пунктів; підвищення рівня прозорості та публічності під час формування та реалізації державної земельної політики; підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель та сталого землекористування; запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву, підвищення рівня родючості ґрунтів; проведення рекультивації порушених земель.

Як вбачається зі змісту Механізму реалізації цієї Стратегії, Держгеокадастр реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до закону, державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; проводить моніторинг та оцінку результативності реалізації Стратегії.

Статтею 22 Закону України Про землеустрій встановлено, що землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень; рішення Верховної Ради АР Крим, Ради міністрів АР Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Як визначено приписами ч.ч.1-5 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до вимог ч.1 ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис ), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах ), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст.134 ЗК України визначено випадки, коли земельні ділянки державної або комунальної власності не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

А положеннями ч.1 ст.136 ЗК України визначено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У такому Переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

А у відповідності до ч.3 ст.136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Як передбачено ч.3 ст.135 ЗК України, організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Як вже зазначалося вище, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області (затв. наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016р. та зареєстроване в МЮ України 25.10.2016р. за №1391/29521 ).

Так, п.4 вказаного Положення №333 встановлено, що Головне управління Держгеокадастру в області, зокрема, забезпечує науково-експертне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, землеоціночних робіт, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів; здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством; вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; тощо.

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, звертає увагу, що аналіз положень статті 136 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що у разі віднесення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах, це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Окрім того, аналізуючи приписи ст.135 ЗК України можна дійти висновку й про те, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, як розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, є організатором земельних торгів та відповідно до вимог чинного законодавства наділений повноваженнями визначати перелік земельних ділянок державної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги.

Так, як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалося вище, головною і єдиною підставою для відмови позивачу у наданні йому дозволів на розробку проектів землеустрою було те, що спірні земельні ділянки, які він виявив бажання отримати у власність, раніше були внесені до Переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами.

Як свідчать матеріали справи, наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області №15-6437/13-19-СГ від 23.10.2019р. Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-6039/13-19-СГ від 15.10.2019р. спірна земельна ділянка, що розташована на території Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області з кадастровим номером 5122585000:01:001:0598 була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами (а.с.101-102).

Таким чином, враховуючи, що на момент звернення та розгляду заяв-копотань ОСОБА_1 щодо надання йому дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та фермерського господарства, а також прийняття відповідачем оскаржуваних рішень (наказів) з цього питання, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122585000:01:001:0598, наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області №15-6039/13-19-СГ від 15.10.2019р. (із змінами внесеними наказом №15-6437/13-19-СГ від 23.10.2019р .), ве була включена до Переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, що, в свою чергу, у силу приписів ч.3 ст.136 ЗК України, є самостійною підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, слід звернути увагу на те, що аналогічна правова позиція з цих спірних питань була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах по справі №815/3059/17 від 03.04.2018р., по справі №815/7279/16 від 22.11.2020р., по справі №819/1976/17 від 28.10.2020р.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних наказів щодо відмови у наданні позивачу дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, в зв`язку і чим, даний адміністративний позов дійсно задоволенню непідлягає.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321, 325, 328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2022р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: О.О. Димерлій

В.О. Скрипченко