Постанова

від 14.01.2022 по справі 826/14878/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14878/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №317/17-20 та №318/17-20 від 05.03.2013 та №1868/17-20 від 19.06.2013.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року позов задоволено частково; визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 05 березня 2013 року №317/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 82426,23 грн. (у тому числі: основний платіж - 67284,02 грн., штраф - 15142,21 грн.), від 05 березня 2013 року №318/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 271220,03 грн. (у тому числі: основний платіж - 189992,57 грн., штраф - 81227, 46 грн.), від 19 червня 2013 року №11/17-20 у повному обсязі; відмовлено у задоволенні позову в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2013 року №317/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 10078,86 грн. (у тому числі: основний платіж - 6719,24 грн., штраф - 3359,62 грн.), від 05 березня 2013 року №318/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 11857,50 грн. (у тому числі: основний платіж - 7905,00 грн., штраф - 3952, 50 грн.).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 09.08.2018р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2013р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. При повторному розгляді, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.03.2013 №317/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 82426,23 грн. (у тому числі: основний платіж - 67284,02 грн., штраф - 15142,21 грн.);

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.03.2013 №318/17-20, у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 271220,03 грн. (у тому числі: основний платіж - 189992,57 грн., штраф - 81227,46 грн.);

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 19.06.2013 №11/17-20;

в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, під час розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення, не враховано доводи позивача, а також фактичні обставини у справі, що є порушенням ст. 242 КАС України.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу від 17.12.2012 №1941/17-20 та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ Селестин-Консалт в червні-липні 2011р., ТОВ Праймері Профіт в березні 2012р., ТОВ Аквамарин Групп в квітні 2012р., ТОВ Компанія Скрап Продакшн в липні-серпні 2012р., за результатами якої відповідачем складено акт від 28.01.2013 №79/17.20-23/3023108269.

В акті зазначено про порушення позивачем пп. 16.1.4 ст. 16, п. 177.2 ст. 177 ПК у зв`язку з включенням до складу валових витрат 435313,27 грн., сплачених на користь ТОВ Селестин-Консалт за продукти харчування (овочі, фрукти, салати).

Також, в акті зазначено про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку в розмірі 197897,57 грн., нарахованого (сплаченого) за придбання у ТОВ Селестин-Консалт , ТОВ Праймері Профіт , ТОВ Аквамарин Групп , ТОВ Компанія Скрап Продакшн .

Згідно з актом зміст порушень полягає у тому, що операції купівлі-продажу товарів (продуктів харчування) та робіт з фасування і пакування продуктів харчування між позивачем і ТОВ Селестин-Консалт , ТОВ Праймері Профіт , ТОВ Аквамарин Групп , ТОВ Компанія Скрап Продакшн не спричиняють настання правових наслідків, а отже, за висновком відповідача, їх не можна вважати пов`язаними з отриманням доходів, тому відсутні підстави для формування валових витрат і податкового кредиту.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про заниження податкових зобов`язань з ПДФО на 74003,26 грн. та з ПДВ на 197897,57 грн.

На підставі даного акта перевірки відповідачем винесено позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 05.03.2013 №317/17-20, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДФО на 92505,08 грн. (у т.ч.: основний платіж - 74003,26 грн., штраф - 18501,82 грн.);

- від 05.03.2013 №318/17-20, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 283077,53 грн. (у т.ч.: основний платіж - 197897,57 грн., штраф - 85179,96 грн.).

Також, на підставі даного акта та рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду скарги від 24.05.2013 №813/7/12-3-03 відповідачем винесено позивачу податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 №11/17-20, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДФО на 18499,80 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що надані позивачем докази спростовують висновки перевірки щодо відсутності правових наслідків по операціях купівлі-продажу та поставки товарів між позивачем та ТОВ Праймері Профіт , ТОВ Аква-марин Групп , ТОВ Компанія Скрап Продакшн . Крім того, за висновком суду, відповідачем безпідставно донараховано податкові зобов`язання і застосовані штрафних санкцій за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 33642,01 грн. та за платежем податок на додану вартість у розмірі 39578,83 грн. у зв`язку із документальним підтвердженням господарських операцій між позивачем та ТОВ Селестин-Консалт на підставі договору поставки у червні, липні 2011 року. Разом з тим, прийшов до висновку про безпідставність включення позивачем до складу витрат коштів у сумі 39524,97 грн. та до складу податкового кредиту в сумі 7905, 00 грн. по господарських операціях з ТОВ Селестин-Консалт за липень 2011 року у зв`язку із відсутністю їх документального підтвердження та у відповідній частині позову відмовив.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги на предмет законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції за наявними у ній доказами, колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відтак, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІI цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів перевірки убачається, що позивачем відображено у податковому обліку результати фінансово-господарських відносин з ТОВ Селестин-Консалт та задекларовано у складі валових витрат за червень-липень 2011р. 435313,27 грн. і в складі податкового кредиту з ПДВ 87062,65 грн. (у т.ч.: за червень 2011р. - 27539,65 грн., за липень 2011р. - 59523 грн.), нарахованих у зв`язку з придбанням товарів.

До перевірки представник позивача надав видаткові (ВН) і податкові накладні (ПН), виписані на виконання договору поставки від 05.01.2011 №010111, які підтверджують придбання позивачем товарів (продукти харчування: овочі, фрукти, салати) у ТОВ Селестин-Консалт у червні, липні 2011р. на загальну суму 395788,30 грн. (без ПДВ), а також нарахування ПДВ у сумі 79157,65 грн., а саме:

- ВН і ПН від 03.06.2011 №10 на суму 86303,64 грн. (у т.ч. ПДВ - 14383,94 грн.);

- ВН і ПН від 10.06.2011 №37 на суму 78934,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 13155,71 грн.);

- ВН і ПН від 01.07.2011 №8 на суму 50000 грн. (у т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.);

- ВН і ПН від 04.07.2011 №23 на суму 76000 грн. (у т.ч. ПДВ - 12666,67 грн.);

- ВН і ПН від 06.07.2011 №41 на суму 60000 грн. (у т.ч. ПДВ - 10000 грн.);

- ВН і ПН від 11.07.2011 №68 на суму 34848 грн. (у т.ч. ПДВ - 5808 грн.);

- ВН і ПН від 12.07.2011 №74 на суму 41412 грн. (у т.ч. ПДВ - 6902 грн.);

- ВН і ПН від 15.07.2011 №105 на суму 47448 грн. (у т.ч. ПДВ - 7908 грн.).

До суду позивач надав банківські виписки про перерахування коштів ТОВ Селестін Консалт в оплату за придбані товари, які не заперечувалися представником відповідача.

Також, позивачем надано докази на підтвердження того, що товари придбавалися ним з метою подальшої їх реалізації в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності, а саме: господарські договори, за умовами яких позивач виступав Продавцем або Постачальником товарів (овочі, фрукти, салати та ін.), а також складені на їх виконання первинні документи (видаткові та податкові накладні, платіжні документи).

Засвідчені копії вказаних видаткових і податкових накладних, які надавалися до перевірки та наявні у справі (т.1, а.с. 79-94), відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, які відповідно ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 117, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання товарів і є законною підставою для формування та документального підтвердження валових витрат у сумі 395788,30 грн. і податкового кредиту з ПДВ у сумі 79157,65 грн., нарахованих в межах здійснення господарської діяльності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази спростовують висновки перевірки щодо відсутності правових наслідків по операціях купівлі-продажу між позивачем і ТОВ Селестин-Консалт у червні, липні 2011р., не пов`язаності цих операцій з господарською діяльністю позивача та про порушення вищевказаних норм ПК і заниження податкових зобов`язань з ПДФО на 67284,02 грн. і з ПДВ на 79157,65 грн. за червень, липень 2011р.

Разом з тим, заперечення відповідача і його посилання в акті перевірки на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 18.10.2012 №4438/22-4/37194274 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Селестин-Консалт не містять фактичних даних, які б спростовували доводи позивача і надані ним докази. Посилання відповідача на лист ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 11.09.2012 №2649/7/07-08/90 щодо непричетності засновника ТОВ Селестин-Консалт ОСОБА_2 до створення вказаного підприємства і посилання на доданий до цього листа протокол допиту свідка від 19.01.2012 суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують належну правосуб`єктність ТОВ Селестин-Консалт на час здійснення господарських операцій з позивачем у червні, липні 2011р., а саме фактів офіційної реєстрації ТОВ Селестин-Консалт суб`єктом господарювання юридичною особою та платником ПДВ, а також не спростовують правового значення первинних документів, складених за такими операціями, які від імені ТОВ Селестин-Консалт підписані уповноваженою особою - директором Яремчуком Денисом Олександровичем, про що вірно зазначено на с. 25 акта перевірки.

З матеріалів справи убачається, що позивачем відображено у податковому обліку результати фінансово-господарських відносин з ТОВ Праймері Про-фіт , ТОВ Аквамарин Групп , ТОВ Компанія Скрап Продакшн та задекларовано у складі податкового кредиту з ПДВ 110834,92 грн., у т.ч.: за березень 2012р. - 27516,45 грн. по операціям з ТОВ Праймері Профіт , за квітень 2012р. - 44263,50 грн. по операціям з ТОВ Аквамарин Групп , за липень 2012р. - 21408,68 грн. і за серпень 2012р. - 17646,29 грн. по операціям з ТОВ Компанія Скрап Продакшн , нарахованого у зв`язку з придбанням товарів і робіт.

До перевірки представник позивача надав наступні видаткові (ВН) і по-даткові накладні (ПН), виписані на виконання договору поставки від 01.11.2011 №01112011, які підтверджують придбання позивачем товарів (продукти харчування: овочі, фрукти, салати) у ТОВ Праймері Профіт у березні 2012р. на загальну суму 137582,20 грн. (без ПДВ), а також нарахування ПДВ у сумі 27516,45 грн., а саме:

- ВН від 12.03.2012 №299 і ПН від 12.03.2012 №103 на суму 57222,23 грн. (у т.ч. ПДВ - 9537,03 грн.);

- ВН від 15.03.2012 №300 і ПН від 15.03.2012 №138 на суму 10867,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 1811,17 грн.);

- ВН від 20.03.2012 №320 і ПН від 20.03.2012 №179 на суму 56184,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 9364,07 грн.);

- ВН від 2203.2012 №321 і ПН від 22.03.2012 №202 на суму 40824,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 6804,16 грн.).

До перевірки представник позивача надав необхідні акт здачі-прийняття робіт від 28.04.2012 №273 та податкову накладну від 28.04.2012 №273 на суму 265581 грн., виписані на виконання договору №010412 про виконання робіт з фасування (маркування) та пакування продукції від 01.04.2012, які підтверджують придбання позивачем робіт з фасування і пакування овочів і фруктів у ТОВ Аквамарин Групп у квітні 2012р. на загальну суму 221317,5 грн. (без ПДВ), а також нарахування ПДВ у сумі 44263,50 грн.

До перевірки представник позивача надав наступні необхідні видаткові (ВН) і податкові накладні (ПН), виписані на виконання договору поставки від 01.11.2011 №010812, які підтверджують придбання позивачем товарів (продукти харчування: овочі, фрукти, салати) у ТОВ Компанія Скрап Продакшн у липні, серпні 2012р. на загальну суму 195274,83 грн. (без ПДВ), а також нарахування ПДВ у сумі 39054,97 грн., а саме:

- ВН від 02.07.2012 №2076 і ПН від 02.07.2012 №145 на суму 30000 грн. (у т.ч. ПДВ - 5000 грн.);

- ВН від 12.07.2012 №12074 і ПН від 12.07.2012 №143 на суму 44922,97 грн. (у т.ч. ПДВ - 7487,16 грн.);

- ВН від 30.07.2012 №30079 і ПН від 30.07.2012 №147 на суму 53529,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 8921,52 грн.);

- ВН від 16.08.2012 №782 і ПН від 16.08.2012 №43 на суму 55136,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 9189,43 грн.);

- ВН від 24.08.2012 №812 і ПН від 24.08.2012 №55 на суму 50741,17 грн. (у т.ч. ПДВ - 8456,86 грн.).

Також, позивач надав банківські виписки про перерахування коштів ТОВ Праймері Профіт , ТОВ Аквамарин Групп , ТОВ Компанія Скрап Продакшн в оплату за придбані товари і роботи, які не заперечувалися представником відповідача.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ Праймері Профіт , ТОВ Аквамарин Групп , ТОВ Компанія Скрап Продакшн , обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих до перевірки видаткових та податкових накладних.

До суду позивачем надано, також, докази на підтвердження того, що товари придбавалися нею з метою подальшої їх реалізації в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності, а саме: господарські договори, за умовами яких позивач виступала Продавцем або Постачальником товарів (овочі, фрукти, салати та ін.), а також складені на їх виконання первинні документи (видаткові та податкові накладні, платіжні документи).

Надані до перевірки видаткові і податкові накладні є належними і допустимими доказами по справі, які відповідно ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання товарів і є законною підставою для формування і документального підтвердження податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 110834,92 грн., у т.ч.: за березень 2012р. - 27516,45 грн. по операціям з ТОВ Праймері Профіт , за квітень 2012р. - 44263,50 грн. по операціям з ТОВ Аквамарин Групп , за липень 2012р. - 21408,68 грн. і за серпень 2012р. - 17646,29 грн. по операціям з ТОВ Компанія Скрап Продакшн у т.ч.: у сумі 27516,45 грн. по операціям з ТОВ Праймері Профіт .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази спростовують висновки перевірки щодо відсутності правових наслідків по операціях купівлі-продажу між позивачем і ТОВ Праймері Профіт , ТОВ Аквамарин Групп , ТОВ Компанія Скрап Продакшн у березні, квітні, липні, серпні 2012р., непов`язаності цих операцій з господарською діяльністю позивача та про порушення вищевказаних норм ПК і заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 110894,92 грн.

Відтак, донарахування вказаних податкових зобов`язань і застосування штрафних санкцій у розмірі 55417,46 з ПДВ є неправомірним і не відповідають вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ст. 123 ПК, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ від 05.03.2013 №318/17-20 є протиправним і підлягає скасуванню в цій частині.

Разом з тим, посилання апелянта на подану до суду копію акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.07.2012 №2180/22-4 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Праймері Профіт щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ Екопромисловці за період з 01.03.2012 - 31.03.2012, суд не бере до уваги, оскільки взаємовідносини між ТОВ Праймері Профіт і ТОВ Екопромисловці не стосуються господарських операцій з позивачем і не впливають на правильність їх відображення в податковому обліку позивача.

Посилання апелянта на надану до суду копію акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.07.2012 №797/22-20 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Аквамарин Групп з контрагентами за період з 01.02.2012 - 30.04.2012, суд не бере до уваги, оскільки взаємовідносини між ТОВ Аквамарин Групп і ТОВ Карбонові технології , ТОВ Структурум-груп не стосуються господарських операцій з позивачем і не впливають на правильність їх відображення в податковому обліку позивача.

Посилання апелянта на надану до суду копію акта ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 12.07.2012 №797/22-20 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Компанія Скрап Продакшн з контрагентами за період з 01.06.2012 - 31.08.2012, суд не бере до уваги, оскільки взаємовідносини між ТОВ Компанія Скрап Продакшн і ТОВ Будтранс , ТОВ Фірма Етерія не стосуються господарських операцій з позивачем і не впливають на правильність їх відображення в податковому обліку позивача.

Вищевказані транзитні акти інших органів ДПС не містять інших фактичних даних, які б спростовували доводи позивача і надані ним докази щодо фактів здійснення господарських операцій з ТОВ Праймері Профіт , ТОВ Аквамарин Групп , ТОВ Компанія Скрап Продакшн у березні, квітні, липні, серпні 2012р. і правильності їх відображення в податковому обліку позивача. Водночас відображені в цих транзитних актах показники податкових зобов`язань з ПДВ контрагентів, задекларовані у т.ч. по операціям з позивачем, відповідають показникам податкового кредиту позивача й відсутні розбіжності.

Щодо посилання апелянта на ненадання до перевірки документів, підтверджуючих подальше використання товарів, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки за своїм змістом повідомлення ДПІ від 17.12.2012 №6415/Т/17-232 про проведення перевірки (т.1 а.с.127) і лист-роз`яснення ДПІ від 09.01.2013 №14/Т/17-232 (т.3, а.с.15) таких вимог прямо не містять.

Крім того, предмет перевірки передбачає дослідження фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Селестин-Консалт , ТОВ Прай-мері Профіт , ТОВ Аквамарин Групп , ТОВ Компанія Скрап Продакшн , на підтвердження чого представник позивача надав ревізору необхідні документи. Водночас з іншими запитами про надання до перевірки документів, зокрема підтверджуючих подальший продаж товарів, відповідач до позивача чи його представника не звертався.

Щодо доводів апелянта про недійсність, фіктивність і нікчемність господарських зобов`язань ТОВ Селестин-Консалт , ТОВ Праймері Профіт , ТОВ Аквамарин Групп , ТОВ Компанія Скрап Продакшн , колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 09.08.2018 вказав, що З огляду на заперечення відповідачем спроможності ТОВ Селестин-Консалт , ТОВ Праймері Профіт , ТОВ Аква-марин Групп , ТОВ Компанія Скрап Продакшн виконати поставку згаданих товарно-матеріальних цінностей та послуг з фасування і пакування продуктів харчування на адресу позивача, як судом першої, так і апеляційної інстанції не досліджено й не з`ясовано обставин щодо наявності у цих підприємств управлінського та/або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів, які зазвичай необхідні для виконання таких спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги постачання. В матеріалах справи такі відомості відсутні. .

Щодо висновків викладених в постанові Верховного Суду від 09.08.2018року сторони, при повторному розгляді справи, не надали жодних доказів та пояснень.

Разом з тим, судом першої інстанції враховано, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, що викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню в частині рішення від 05.03.2013 №317/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 82426,23 грн. (у тому числі: основний платіж - 67284,02 грн., штраф - 15142,21 грн.); від 05.03.2013 №318/17-20, у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 271220,03 грн. (у тому числі: основний платіж - 189992,57 грн., штраф - 81227,46 грн.) та рішення від 19.06.2013 №11/17-20 у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 14.01.2022р.)