Рішення

від 31.05.2021 по справі 826/14878/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року м. Київ № 826/14878/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до проДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві скасування податкових повідомлень - рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №317/17-20 та №318/17-20 від 05.03.2013 та №1868/17-20 від 19.06.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року позов задоволено частково; визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 05 березня 2013 року №317/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 82426,23 грн. (у тому числі: основний платіж - 67284,02 грн., штраф - 15142,21 грн.), від 05 березня 2013 року №318/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 271220,03 грн. (у тому числі: основний платіж - 189992,57 грн., штраф - 81227, 46 грн.), від 19 червня 2013 року №11/17-20 у повному обсязі; відмовлено у задоволенні позову в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2013 року №317/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 10078,86 грн. (у тому числі: основний платіж - 6719,24 грн., штраф - 3359,62 грн.), від 05 березня 2013 року №318/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 11857,50 грн. (у тому числі: основний платіж - 7905,00 грн., штраф - 3952, 50 грн.).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 09.08.2018р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2013р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2018 справу №826/14878/13-а прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

На вимогу суду про надання пояснень щодо висновків викладених в постанові Верховного Суду від 09.08.2018, сторони не надали жодних доказів та пояснень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Відповідно до наказу від 17.12.2012 №1941/17-20 та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ "Селестин-Консалт" в червні-липні 2011р., ТОВ "Праймері Профіт" в березні 2012р., ТОВ "Аквамарин Групп" в квітні 2012р., ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" в липні-серпні 2012р., за результатами якої відповідачем складено акт від 28.01.2013 №79/17.20-23/ НОМЕР_1 .

В акті зазначено про порушення позивачем пп. 16.1.4 ст. 16, п. 177.2 ст. 177 ПК у зв`язку з включенням до складу валових витрат 435313,27 грн., сплачених на користь ТОВ "Селестин-Консалт" за продукти харчування (овочі, фрукти, салати).

Також, в акті зазначено про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку в розмірі 197897,57 грн., нарахованого (сплаченого) за придбання у ТОВ "Селестин-Консалт", ТОВ "Праймері Профіт", ТОВ "Аквамарин Групп", ТОВ "Компанія Скрап Продакшн".

Згідно з актом зміст порушень полягає у тому, що операції купівлі-продажу товарів (продуктів харчування) та робіт з фасування і пакування продуктів харчування між позивачем і ТОВ "Селестин-Консалт", ТОВ "Праймері Профіт", ТОВ "Аквамарин Групп", ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" не спричиняють настання правових наслідків, а отже, за висновком відповідача, їх не можна вважати пов`язаними з отриманням доходів, тому відсутні підстави для формування валових витрат і податкового кредиту.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про заниження податкових зобов`язань з ПДФО на 74003,26 грн. та з ПДВ на 197897,57 грн.

Судом встановлено, що на підставі даного акта перевірки відповідачем винесено позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 05.03.2013 №317/17-20, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДФО на 92505,08 грн. (у т.ч.: основний платіж - 74003,26 грн., штраф - 18501,82 грн.);

- від 05.03.2013 №318/17-20, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 283077,53 грн. (у т.ч.: основний платіж - 197897,57 грн., штраф - 85179,96 грн.).

Також, на підставі даного акта та рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду скарги від 24.05.2013 №813/7/12-3-03 відповідачем винесено позивачу податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 №11/17-20, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДФО на 18499,80 грн. штрафних санкцій.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено перевіркою і не заперечується позивачем, останнім відображено у податковому обліку результати фінансово-господарських відносин з ТОВ "Селестин-Консалт" та задекларовано у складі валових витрат за червень-липень 2011р. 435313,27 грн. і в складі податкового кредиту з ПДВ 87062,65 грн. (у т.ч.: за червень 2011р. - 27539,65 грн., за липень 2011р. - 59523 грн.), нарахованих у зв`язку з придбанням товарів.

До перевірки представник позивача надав наступні необхідні видаткові (ВН) і податкові накладні (ПН), виписані на виконання договору поставки від 05.01.2011 №010111, які підтверджують придбання позивачем товарів (продукти харчування: овочі, фрукти, салати) у ТОВ "Селестин-Консалт" у червні, липні 2011р. на загальну суму 395788,30 грн. (без ПДВ), а також нарахування ПДВ у сумі 79157,65 грн., а саме:

- ВН і ПН від 03.06.2011 №10 на суму 86303,64 грн. (у т.ч. ПДВ - 14383,94 грн.);

- ВН і ПН від 10.06.2011 №37 на суму 78934,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 13155,71 грн.);

- ВН і ПН від 01.07.2011 №8 на суму 50000 грн. (у т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.);

- ВН і ПН від 04.07.2011 №23 на суму 76000 грн. (у т.ч. ПДВ - 12666,67 грн.);

- ВН і ПН від 06.07.2011 №41 на суму 60000 грн. (у т.ч. ПДВ - 10000 грн.);

- ВН і ПН від 11.07.2011 №68 на суму 34848 грн. (у т.ч. ПДВ - 5808 грн.);

- ВН і ПН від 12.07.2011 №74 на суму 41412 грн. (у т.ч. ПДВ - 6902 грн.);

- ВН і ПН від 15.07.2011 №105 на суму 47448 грн. (у т.ч. ПДВ - 7908 грн.).

До суду позивач надав банківські виписки про перерахування коштів ТОВ "Селестін Консалт" в оплату за придбані товари, які не заперечувалися представником відповідача.

Також, позивачем надано до суду докази на підтвердження того, що товари придбавалися ним з метою подальшої їх реалізації в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності, а саме: господарські договори, за умовами яких позивач виступав Продавцем або Постачальником товарів (овочі, фрукти, салати та ін.), а також складені на їх виконання первинні документи (видаткові та податкові накладні, платіжні документи).

Засвідчені копії вказаних видаткових і податкових накладних, які надавалися до перевірки та наявні у справі (т.1, а.с. 79-94), відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, які відповідно ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 117, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання товарів і є законною підставою для формування та документального підтвердження валових витрат у сумі 395788,30 грн. і податкового кредиту з ПДВ у сумі 79157,65 грн., нарахованих в межах здійснення господарської діяльності.

Таким чином, надані позивачем докази спростовують висновки перевірки щодо відсутності правових наслідків по операціях купівлі-продажу між позивачем і ТОВ "Селестин-Консалт" у червні, липні 2011р., непов`язаності цих операцій з господарською діяльністю позивача та про порушення вищевказаних норм ПК і заниження податкових зобов`язань з ПДФО на 67284,02 грн. і з ПДВ на 79157,65 грн. за червень, липень 2011р.

Заперечення відповідача і його посилання в акті перевірки на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 18.10.2012 №4438/22-4/37194274 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Селестин-Консалт" не містять фактичних даних, які б спростовували доводи позивача і надані ним докази. Посилання відповідача на лист ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 11.09.2012 №2649/7/07-08/90 щодо непричетності засновника ТОВ "Селестин-Консалт" ОСОБА_2 до створення вказаного підприємства і посилання на доданий до цього листа протокол допиту свідка від 19.01.2012 суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують належну правосуб`єктність ТОВ "Селестин-Консалт" на час здійснення господарських операцій з позивачем у червні, липні 2011р., а саме фактів офіційної реєстрації ТОВ "Селестин-Консалт" суб`єктом господарювання юридичною особою та платником ПДВ, а також не спростовують правового значення первинних документів, складених за такими операціями, які від імені ТОВ "Селестин-Консалт" підписані уповноваженою особою - директором ОСОБА_3 , про що вірно зазначено на с. 25 акта перевірки.

Разом з тим, під час перевірки і в ході судового розгляду справи позивачем документально не було підтверджено понесення (нарахування) і правомірність включення до складу валових витрат коштів у сумі 39524,97 грн. та до складу податкового кредиту за липень 2011р. ПДВ у сумі 7905 грн., що вбачається з наступного.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 ст. 44 ПК визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як встановлено судом, до завершення перевірки і протягом 5 днів після одержання акта перевірки позивачем не було надано до ДПІ документів, які б підтверджували задекларовані показники понесення решти валових витрат у сумі 39524,97 грн. та ПДВ у сумі 7905 грн., у зв`язку з чим та згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК такі документи були відсутні у позивача на час складення звітності. При цьому виїмка цих документів або інше вилучення правоохоронними органами не проводилась.

Згідно з реєстром виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011р. позивачем відображено податкову накладну ТОВ "Селестин-Консалт" від 07.07.2011 №47 на суму 47430 грн. (у т.ч. ПДВ - 7905 грн.). Однак, як зазначено судом вище і не спростовано позивачем, до перевірки і до суду такої податкової накладної надано не було. Під час розгляду справи суд витребував такі документи у позивача, однак представник позивача до суду їх не надав.

Таким чином, суд не вбачає порушень зі сторони відповідача і погоджується з його висновком про відсутність належного документального підтвердження правильності декларування спірних сум валових витрат у розмірі 39524,97 грн. та податкового кредиту з ПДВ за липень 2011р. у сумі 7905 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Селестин-Консалт".

Віднесення вищевказаних сум до складу валових витрат і податкового кредиту з ПДВ без належного документального підтвердження свідчить про порушення позивачем п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 198.6 ст. 198 ПК, а тому висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат на 39524,97 грн. та податкового кредиту з ПДВ за липень 2011р. на 7905 грн., внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід на 39524,97 грн. та податкові зобов`язання з ПДВ на 7905 грн., є вірним і обґрунтованим.

Вказане порушення призвело до заниження ПДФО на 6719,24 грн. та ПДВ на 7905 грн., тому донарахування вказаних податкових зобов`язань і застосування штрафних санкцій у розмірі 3359,62 грн. з ПДФО та 3952,50 грн. з ПДВ відповідає вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ст. 123 ПК і суд не вбачає підстав для скасування у цій частині податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 №317/17-20, №318/17-20.

Також, судом становлено, що позивачем відображено у податковому обліку результати фінансово-господарських відносин з ТОВ "Праймері Про-фіт", ТОВ "Аквамарин Групп", ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" та задекларовано у складі податкового кредиту з ПДВ 110834,92 грн., у т.ч.: за березень 2012р. - 27516,45 грн. по операціям з ТОВ "Праймері Профіт", за квітень 2012р. - 44263,50 грн. по операціям з ТОВ "Аквамарин Групп", за липень 2012р. - 21408,68 грн. і за серпень 2012р. - 17646,29 грн. по операціям з ТОВ "Компанія Скрап Продакшн", нарахованого у зв`язку з придбанням товарів і робіт.

А) До перевірки представник позивача надав наступні видаткові (ВН) і по-даткові накладні (ПН), виписані на виконання договору поставки від 01.11.2011 №01112011, які підтверджують придбання позивачем товарів (продукти харчування: овочі, фрукти, салати) у ТОВ "Праймері Профіт" у березні 2012р. на загальну суму 137582,20 грн. (без ПДВ), а також нарахування ПДВ у сумі 27516,45 грн., а саме:

- ВН від 12.03.2012 №299 і ПН від 12.03.2012 №103 на суму 57222,23 грн. (у т.ч. ПДВ - 9537,03 грн.);

- ВН від 15.03.2012 №300 і ПН від 15.03.2012 №138 на суму 10867,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 1811,17 грн.);

- ВН від 20.03.2012 №320 і ПН від 20.03.2012 №179 на суму 56184,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 9364,07 грн.);

- ВН від 2203.2012 №321 і ПН від 22.03.2012 №202 на суму 40824,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 6804,16 грн.).

Б) До перевірки представник позивача надав необхідні акт здачі-прийняття робіт від 28.04.2012 №273 та податкову накладну від 28.04.2012 №273 на суму 265581 грн., виписані на виконання договору №010412 про виконання робіт з фасування (маркування) та пакування продукції від 01.04.2012, які підтверджують придбання позивачем робіт з фасування і пакування овочів і фруктів у ТОВ "Аквамарин Групп" у квітні 2012р. на загальну суму 221317,5 грн. (без ПДВ), а також нарахування ПДВ у сумі 44263,50 грн.

В) До перевірки представник позивача надав наступні необхідні видаткові (ВН) і податкові накладні (ПН), виписані на виконання договору поставки від 01.11.2011 №010812, які підтверджують придбання позивачем товарів (продукти харчування: овочі, фрукти, салати) у ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" у липні, серпні 2012р. на загальну суму 195274,83 грн. (без ПДВ), а також нарахування ПДВ у сумі 39054,97 грн., а саме:

- ВН від 02.07.2012 №2076 і ПН від 02.07.2012 №145 на суму 30000 грн. (у т.ч. ПДВ - 5000 грн.);

- ВН від 12.07.2012 №12074 і ПН від 12.07.2012 №143 на суму 44922,97 грн. (у т.ч. ПДВ - 7487,16 грн.);

- ВН від 30.07.2012 №30079 і ПН від 30.07.2012 №147 на суму 53529,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 8921,52 грн.);

- ВН від 16.08.2012 №782 і ПН від 16.08.2012 №43 на суму 55136,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 9189,43 грн.);

- ВН від 24.08.2012 №812 і ПН від 24.08.2012 №55 на суму 50741,17 грн. (у т.ч. ПДВ - 8456,86 грн.).

Також, до суду позивач надав банківські виписки про перерахування коштів ТОВ "Праймері Профіт", ТОВ "Аквамарин Групп", ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" в оплату за придбані товари і роботи, які не заперечувалися представником відповідача.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ "Праймері Профіт", ТОВ "Аквамарин Групп", ТОВ "Компанія Скрап Продакшн", обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих до перевірки видаткових та податкових накладних.

До суду позивачем надано, також, докази на підтвердження того, що товари придбавалися нею з метою подальшої їх реалізації в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності, а саме: господарські договори, за умовами яких позивач виступала Продавцем або Постачальником товарів (овочі, фрукти, салати та ін.), а також складені на їх виконання первинні документи (видаткові та податкові накладні, платіжні документи).

Надані до перевірки видаткові і податкові накладні є належними і допустимими доказами по справі, які відповідно ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання товарів і є законною підставою для формування і документального підтвердження податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 110834,92 грн., у т.ч.: за березень 2012р. - 27516,45 грн. по операціям з ТОВ "Праймері Профіт", за квітень 2012р. - 44263,50 грн. по операціям з ТОВ "Аквамарин Групп", за липень 2012р. - 21408,68 грн. і за серпень 2012р. - 17646,29 грн. по операціям з ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" у т.ч.: у сумі 27516,45 грн. по операціям з ТОВ "Праймері Профіт".

Таким чином, надані позивачем докази спростовують висновки перевірки щодо відсутності правових наслідків по операціях купівлі-продажу між позивачем і ТОВ "Праймері Профіт", ТОВ "Аквамарин Групп", ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" у березні, квітні, липні, серпні 2012р., непов`язаності цих операцій з господарською діяльністю позивача та про порушення вищевказаних норм ПК і заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 110894,92 грн.

Отже, донарахування вказаних податкових зобов`язань і застосування штрафних санкцій у розмірі 55417,46 з ПДВ є неправомірним і не відповідає вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ст. 123 ПК, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ від 05.03.2013 №318/17-20 є протиправним і підлягає скасуванню в цій частині.

Посилання відповідача в акті та надану до суду копію акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.07.2012 №2180/22-4 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Праймері Профіт" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Екопромисловці" за період з 01.03.2012 - 31.03.2012, суд не бере до уваги, оскільки взаємовідносини між ТОВ "Праймері Профіт" і ТОВ "Екопромисловці" не стосуються господарських операцій з позивачем і не впливають на правильність їх відображення в податковому обліку позивача.

Посилання відповідача в акті та надану до суду копію акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.07.2012 №797/22-20 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аквамарин Групп" з контрагентами за період з 01.02.2012 - 30.04.2012, суд не бере до уваги, оскільки взаємовідносини між ТОВ "Аквамарин Групп" і ТОВ "Карбонові технології", ТОВ "Структурум-груп" не стосуються господарських операцій з позивачем і не впливають на правильність їх відображення в податковому обліку позивача.

Посилання відповідача в акті та надану до суду копію акта ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 12.07.2012 №797/22-20 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" з контрагентами за період з 01.06.2012 - 31.08.2012, суд не бере до уваги, оскільки взаємовідносини між ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" і ТОВ "Будтранс", ТОВ Фірма "Етерія" не стосуються господарських операцій з позивачем і не впливають на правильність їх відображення в податковому обліку позивача.

Вищевказані "транзитні" акти інших органів ДПС не містять інших фактичних даних, які б спростовували доводи позивача і надані ним докази щодо фактів здійснення господарських операцій з ТОВ "Праймері Профіт", ТОВ "Аквамарин Групп", ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" у березні, квітні, липні, серпні 2012р. і правильності їх відображення в податковому обліку позивача. Водночас відображені в цих "транзитних" актах показники податкових зобов`язань з ПДВ контрагентів, задекларовані у т.ч. по операціям з позивачем, відповідають показникам податкового кредиту позивача й відсутні розбіжності.

Заперечення відповідача і його посилання в акті на ненадання до перевірки документів, підтверджуючих подальше використання товарів, суд вважає необґрунтованими і не бере до уваги, оскільки за своїм змістом повідомлення ДПІ від 17.12.2012 №6415/Т/17-232 про проведення перевірки (т.1 а.с.127) і лист-роз`яснення ДПІ від 09.01.2013 №14/Т/17-232 (т.3, а.с.15) таких вимог прямо не містять. Крім того, предмет перевірки передбачає дослідження фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Селестин-Консалт", ТОВ "Прай-мері Профіт", ТОВ "Аквамарин Групп", ТОВ "Компанія Скрап Продакшн", на підтвердження чого представник позивача надав ревізору необхідні документи. Водночас з іншими запитами про надання до перевірки документів, зокрема підтверджуючих подальший продаж товарів, відповідач до позивача чи його представника не звертався.

Твердження відповідача про недійсність, фіктивність і нікчемність господарських зобов`язань ТОВ "Селестин-Консалт", ТОВ "Праймері Профіт", ТОВ "Аквамарин Групп", ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" суд не бере до уваги, оскільки в порушення п. 83.1 ст. 83 ПК такі висновки зроблені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які б достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою стверджувати про недійсність або нікчемність правочинів, а також не відповідають вимогам ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 ЦК і ст.ст. 207, 208 ГК.

Верховний Суд в постанові від 09.08.2018 вказав, що З огляду на заперечення відповідачем спроможності ТОВ "Селестин-Консалт", ТОВ "Праймері Профіт", ТОВ "Аква-марин Групп", ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" виконати поставку згаданих товарно-матеріальних цінностей та послуг з фасування і пакування продуктів харчування на адресу позивача, як судом першої, так і апеляційної інстанції не досліджено й не з`ясовано обставин щодо наявності у цих підприємств управлінського та/або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів, які зазвичай необхідні для виконання таких спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги постачання. В матеріалах справи такі відомості відсутні. .

На вимогу суду про надання пояснень щодо висновків викладених в постанові Верховного Суду від 09.08.2018, сторони не надали жодних доказів та пояснень.

Разом з тим, судом встановлено, що в акті перевірки від 28.01.2013 №79/17.20-23/ НОМЕР_1 відсутні встановлені відповідачем порушення позивачем податкового законодавства щодо наявності/відсутності у ТОВ "Селестин-Консалт", ТОВ "Праймері Профіт", ТОВ "Аква-марин Групп", ТОВ "Компанія Скрап Продакшн" управлінського та/або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів.

Контролюючим органом таких порушень не було встановлено під час перевірки.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІI цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як зазначає Верховний Суд в постановах від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 та від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17, посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2018р. у справі №820/903/18, останній визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що посилання відповідача на зазначене вище кримінальне провадження, як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та його контрагентом, не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироку по зазначеному кримінальному провадженні.

Отже, донарахування вказаних податкових зобов`язань і застосування штрафних санкцій у розмірі 33642,01 грн. з ПДФО та 39578,83 грн. з ПДВ є неправомірним і не відповідає вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ст. 123 ПК, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 №317/17-20, №318/17-20 є протиправними і підлягають скасуванню в цій частині. Податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19.06.2013 №1868/17-20 є протиправним і підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню в частині рішення від 05.03.2013 №317/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 82426,23 грн. (у тому числі: основний платіж - 67284,02 грн., штраф - 15142,21 грн.); від 05.03.2013 №318/17-20, у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 271220,03 грн. (у тому числі: основний платіж - 189992,57 грн., штраф - 81227,46 грн.) та рішення від 19.06.2013 №11/17-20 у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147,00грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.03.2013 №317/17-20 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 82426,23 грн. (у тому числі: основний платіж - 67284,02 грн., штраф - 15142,21 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.03.2013 №318/17-20, у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 271220,03 грн. (у тому числі: основний платіж - 189992,57 грн., штраф - 81227,46 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 19.06.2013 №11/17-20.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147,00грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін