Постанова

від 14.01.2022 по справі 640/373/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/373/21 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної охорони України, у якому просив:

- визнати протиправним рішення Управління Держаної охорони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності першої групи з 01.10.2018 внаслідок захворювань, що мали місце в період проходження їм військової служби,

- зобов`язати Управління Держаної охорони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому з 01.10.2018 інвалідності першої групи внаслідок захворювань, що мали місце в період проходженням військової служби, у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі або часткової втрати працездатності військовослужбовців, військовозобов`язаних призвані на навчальні (або перевірочні) та військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р № 975, та статті 21 Закону України Про Державну охорону органів державної влади України та посадових осіб з урахуванням виплаченої йому у відповідності до наказу Управління Державної охорони України від 22.12.2015 №753 одноразової грошової допомоги в розмірі 109620 грн. в зв`язку із встановленням другої групи інвалідності,

- зобов`язати Управління Державної охорони України, подати звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в він якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що йому у 2018 році повторно встановлено першу групу інвалідності з причин травми, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, а тому позивач має право на отримання одноразової допомоги. Апелянт зазначає, що первинно групу інвалідності йому встановлено у 2001 році, а тому висновки суду першої інстанції щодо існування певних в обмежень в часі є безпідставними.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Управлінні державної охорони України.

Наказом Начальника УДО України від 11.11.1994 № 65-ос По личному составу позивач був звільнений з військової служби згідно з пунктом 65 п.п. б (по возрасту) Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу - в запас ФСК Российской Федерации (а.с. 60).

06.11.2015 ОСОБА_1 звернувся до Управління державної охорони України із заявою про виплату грошової допомоги у зв`язку з встановленням з 19.05.2014 другої групи інвалідності.

14.12.2015 протоколом Комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності №72 призначено до виплати призначити одноразову грошову допомогу у розмірі 90 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (19.05.2014).

16.10.2018 позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням першої групи інвалідності, згідно довідки МСЕК серії АВ № 0963420 від 02.10.2018.

15.11.2018 протоколом Комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності №84 відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги на підставі вимог абз. 2 ч. 4 ст. 16-3 Закону 2011-ХІІ та абз.2 частини 2 Порядку №975, оскільки у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги порушеним, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі також - Закон №2011-ХІІ).

Так, право на виплату одноразової грошової допомоги (далі також - ОГД) передбачено Законом №2011-ХІІ.

Статтею 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975).

Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІII групи інвалідності (2001 рік).

Колегія суддів звертає увагу, що вперше законодавчо передбачено державне страхування і виплати в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та призваних на збори військовозобов`язаних встановлено статтею 41 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року № 3597-IV, чинній з 10 травня 2006 року по 01 січня 2007 року, якою, зокрема, визначено, що у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.

Законом України Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців від 04 липня 2012 року № 5040-VI (далі також - Закон № 5040-VI) Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців від 04 липня 2012 року № 5040-VI він набирає чинності з 01 січня 2014 року.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону України Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців від 04 липня 2012 року № 5040-VI його дія не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Відповідно до частини восьмої статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2021 року у справі № 480/4365/20 дійшов висновку, що оскільки до набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців від 04 липня 2012 року № 5040-VI законодавством не було установлено строків звернення заінтересованої особи до уповноваженої особи щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, то до випадків, які сталися до 01 січня 2014 року і щодо яких уповноваженим органом не було прийнято рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, трирічний строк, установлений статтею 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , необхідно застосовувати з 01 січня 2014 року. Строкові обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги установлені частиною восьмою статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців від 04 липня 2012 року № 5040-VI застосовується і до випадків, які сталися до 01 січня 2014 року, однак щодо яких рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, не приймалося.

Згідно із пунктом 4 статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , який набрав чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У подальшому Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей доповнено абзацом другим такого змісту: У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється .

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 зазначив, що абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців .

Ухвалюючи цю постанову, Судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17, від 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей : право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 інвалідність III групи встановлена під час первинного огляду органами МСЕК - 03.04.2001, у подальшому, під час повторного огляду, що відбувся 01.10.2018 позивача визнано інвалідом I групи, внаслідок захворювання, яке пов`язано з виконанням обов`язків військової служби.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки з дня встановлення позивачеві ІII групи інвалідності (03.04.2001) до дня встановлення позивачу І групи інвалідності (01.10.2018 року), а також з дня встановлення другої групи інвалідності (19.05.2014) по 01.02.2018, минуло понад два роки, відтак позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 580/676/20 та від 06 жовтня 2021 року у справі № 814/2283/16.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 14.01.2022р.)