Постанова

від 23.12.2024 по справі 640/373/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року

м. Київ

справа №640/373/21

адміністративне провадження № К/990/6932/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2021 (суддя Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2022 (колегія суддів: Грибан І.О., Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.) у справі № 640/373/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державної охорони України, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Управління Державної охорони України про відмову у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності І групи з 01.10.2018 внаслідок захворювань, що мали місце в період проходження військової служби;

- зобов`язати Управління Державної охорони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням йому з 01.10.2018 інвалідності І групи внаслідок захворювань, що мали місце в період проходженням військової служби, у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі або часткової втрати працездатності військовослужбовців, військовозобов`язаних призвані на навчальні (або перевірочні) та військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р № 975 (далі - Порядок № 975), та статті 21 Закону України «Про Державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» з урахуванням виплаченої йому у відповідності до наказу Управління Державної охорони України від 22.12.2015 №753 одноразової грошової допомоги в розмірі 109620 грн в зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 03.09.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2022, в задоволенні позову відмовив.

3. Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

4. Верховний Суд ухвалою від 12.05.2022 відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

6. У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні від усіх учасників, справа розглядається в порядку письмового провадження.

7. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Управлінні державної охорони України.

Наказом Начальника УДО України від 11.11.1994 № 65-ос «По личному составу» позивач звільнений з військової служби згідно з пунктом 65 підпунктом «б» Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу за віком.

Під час первинного медичного огляду 03.04.2001 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії КИЕ-1 № 049094. Причина інвалідності - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0079276 з 19.05.2014 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

06.11.2015 ОСОБА_1 звернувся до Управління державної охорони України із заявою про виплату грошової допомоги у зв`язку з встановленням з 19.05.2014 ІІ групи інвалідності.

14.12.2015 протоколом Комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності Управління Державної охорони України №72 призначено до виплати призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 90 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (19.05.2014).

Згідно довідки МСЕК серії АВ № 0963420 від 02.10.2018 ОСОБА_1 з 01.10.2018 встановлено І групу інвалідності. Причина інвалідності - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

16.10.2018 позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності.

15.11.2018 комісія з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності Управління державної охорони України протоколом № 84 відмовила позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги на підставі вимог абзацу 2 частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та абзацу 2 пункту 8 Порядку №975, оскільки у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.

Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з яким погодився апеляційний суд, мотивував рішення тим, що зміна групи інвалідності позивача відбулась після спливу дворічного строку, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, тому він не набув права на виплату доплати до одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності І групи.

ІV.ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. На обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що чинним на момент встановлення йому за результатами повторного огляду І групи інвалідності Порядком № 975 передбачено, що у разі встановлення іншої причини інвалідності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Вказане, на переконання позивача, залишилося поза увагою судами попередніх інстанцій, які мали застосувати положення Порядку № 975. Зазначає, що норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрала чинності 1 січня 2017 року. Оскільки раніше строків реалізації права на одноразову грошову допомогу передбачено не було, позивач має право на отримання цієї допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 0640/3968/18, від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17, від 22.08.2019 у справі № 806/2180/18.

Крім того вважає, що справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки при відкритті апеляційного провадження до складу колегії входив суддя Парінов А.Б., а у складі колегії суддів при прийнятті постанови був замінений на суддю Беспалова О.О.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

12. Згідно зі статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент первинного встановлення інвалідності) військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

13. Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент встановлення позивачу інвалідності ІІ групи) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

14. Суди встановили, що у 2015 році відповідно до положень Порядку № 975 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 90 кратного прожиткового мінімуму, встановленого на дату встановлення інвалідності.

15. Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 675 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи.

16. Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, що діє з 01.01.2014) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

17. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017) частину четверту статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим, яким передбачено: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

18. Пунктом 8 Порядку № 975 передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Обидві ці норми (абзац перший пункту 4 статті 16-3 Закону та пункт 8 Порядку № 975) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, або причини інвалідності, можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

19. Верховний Суд в постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 сформулював висновок про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:

(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку з встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються, починаючи з 01.01.2014;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

20. Колегія суддів не приймає посилання позивача на судову практику Верховного Суду, оскільки Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 відступив від позиції, викладеної в постанові від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17.

21. Проте колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України (Другий сенат) Рішенням від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі про посилений соціальний захист військовослужбовців положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII визнав такими, що не відповідають Конституції України, а саме: статтям 1, 3, частині першій та другій статті 8, частині п`ятій статті 17, частині першій статті 17 Конституції України.

22. Установлені приписами пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років є невиправданими і такими, що непропорційно обмежують право на посилений соціальний захист військовослужбовців, гарантований частиною першою статті 46 Конституції України у взаємозв`язку з частиною п`ятою її статті 17 (пункт 5.3. Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022).

23. Оспорювані приписи Закону, якими встановлено обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, не узгоджуються із засадничими конституційними цінностями, зокрема такими, як принцип поваги до захисту прав людини, принцип верховенства права в аспекті домірності та вимог щодо соціального захисту військовослужбовців (статті 3, 8, 17, 46 Конституції України) (пункт 6.2. Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022).

24. У постанові від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вирішуючи питання щодо відступу від висновків Верховного Суду у наведених вище правовідносинах, дійшла таких висновків:

(1) частина четверта статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України;

(2) правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постановах від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19, від 02.12.2022 у справі № 1.380.2019.006957, стосується редакції пункту четвертого статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ, що діяла до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022, і застосовується до правовідносин, що виникли до 06.04.2022.

25. До правовідносин, що виникли після 06.04.2022, стаття 16-3 Закону № 2011-ХІІ застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, оскільки його визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022.

26. В подальшому Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 240/19209/21 (постанова від 10.12.2024), у якій вирішувалось питання щодо застосування положень частини четвертої статті 7 КАС України до положень пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, які за Рішенням Конституційного Суду від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), до правовідносин, які виникли до ухвалення цього Рішення Конституційного Суду України, та питання відступу від висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21.

27. У постанові від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 Верховний Суд вказав, що у разі недотримання принципу верховенства права (відсутність дискримінації і рівність перед законом), невідповідності приписів закону нормам Конституції України, суд в силу приписів частини четвертої статті 7 КАС України при виборі норм права, які застосовуються до спірних відносин при вирішенні спору, має застосувати принцип верховенства права.

28. Суд має застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме, норми Конституції України, а не норми закону, оскільки пряме (безпосереднє) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України в цілому або частково.

29. Положення частини четвертої статті 7 КАС України мають бути застосовані до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними. Після прийняття рішення Конституційним Судом України застосуванню підлягають положення Конституції України із врахуванням юридичної позиції, сформульованої у рішенні Конституційного Суду України.

30. Установлені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, на думку судової палати, суперечать Конституції України з моменту встановлення такого обмеження.

31. Оскільки судовий захист не може бути побудовано на неправовому (неконституційному) законі, норму якого, до того ж, вже визнано неконституційною, відповідно виникає необхідність відступу від правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21 про те, що частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України та інших висновків у цій справі як похідних у правовідносинах щодо призначення одноразової грошової допомоги особам з інвалідністю, яка виникла внаслідок, зокрема поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, підвищення групи якої відбулось після спливу дворічного строку з дня встановлення первинної групи інвалідності.

32. Тому Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 дійшов висновків щодо необхідності застосування вказаних норм у подібних правовідносинах у такий спосіб:

1) на будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України;

2) суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин;

3) установлені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років суперечать Конституції України, а тому для вирішення цього спору підлягає застосуванню частина перша статті 46 Конституції України у взаємозв`язку з частиною п`ятою її статті 17 як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у Рішенні від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022.

33. Отже, незважаючи на те, що позивачу первинна ІІІ група інвалідності встановлена 03.04.2001, ІІ група встановлена 19.05.2014, а І група інвалідності у понад дворічний строк - 01.10.2018, і до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022, колегія суддів дійшла висновку, що частина четверта статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ щодо визначення підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, як то сплив дворічного строку у разі зміни групи інвалідності після первинного її встановлення, до спірних правовідносин не застосовується.

34. Застосовуючи указані вище висновки до обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункт 8 Порядку № 975 у зв`язку з тим, що заявнику групу інвалідності змінено після спливу двох років з дня встановлення первинної групи інвалідності, діяв всупереч принципу верховенства права (дотримання прав людини, відсутність дискримінації і рівність перед законом), не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України.

35. За таких обставин, рішення Управління державної охорони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю І групи від 15.11.2018 № 84 протиправне й має бути скасоване.

36. Колегія суддів звертає увагу, що встановлення інвалідності І групи понад дворічний строк після первинного встановлення є єдиною підставою відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням І групи інвалідності у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

37. Відповідно до частин першої - третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень та ухвалення нового про задоволення позову.

38. При цьому не приймаються посилання позивача в касаційній скарзі на ухвалення постанови суду апеляційної інстанції неповноважним складом суду з огляду на таке.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи № 640/673/21 від 08.10.2021 визначено склад суду: Грибан І.О. - головуючий, Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.

У зв`язку з відпусткою судді Парінова А.Б. на підставі розпорядження керівника апарату Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2022 № 160 проведено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Згідно проколу від 13.01.2022 до складу колегії суддів включено суддю Беспалова О.О.

Вказані дані є загальнодоступними, з якими позивач має можливість ознайомитись на онлайн-ресурсі «Судова влада України».

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку суду повідомляти учасників справи про зміну складу суду заздалегідь.

39. Оскільки в матеріалах справи немає доказів на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, немає.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, - Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2022 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Управління державної охорони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, оформлене протоколом засідання № 84 від 15.11.2018 комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності Управління державної охорони України.

Зобов`язати Управління державної охорони України (код ЄДРПОУ 00037478., вулиця Богомольця, 8, м. Київ) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності І групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Н.В. Коваленко

А.І. Рибачук