Постанова

від 19.01.2022 по справі 640/11518/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11518/19 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправними дій, скасування доручення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування припису Комунального підприємства Київблагоустрій ВО КМР КМДА) № 1913410 від 04.06.2019 в частині об`єкту, який знаходиться за адресою:01014, м.Київ, АДРЕСА_3; визнання протиправними дії Департаменту міського благоустрою ВО КМР (КМДА) щодо видачі доручення №064-3235 від 10.06.2019 в частині об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування доручення Департаменту міського благоустрою ВО КМР (КМДА)№064-3235 від 10.06.2019 в частині об`єкту, який знаходиться за адресою: 01014, м.Київ, АДРЕСА_3.

Окружний адміністративний суд м. Києва своїм рішенням від 30 вересня 2021 року відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що цегляний паркан капітально зведений з дотриманням вимог чинного законодавства. Апелянт зазначив, що дій щодо самовільного встановлення паркану або самовільного захоплення земельної ділянки ним вчинено не було, оскільки відповідно до технічного паспорту є затверджений та діючий план земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку за вказаною адресою, виготовлений Київським МБП та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 13.11.2012, а також відсутній будь-який спір з боку власників сусіднього будинковолодіння.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначив, що жодних правовстановлюючих /дозвільних документів на встановлення спірної огорожі до Департаменту, як до контролюючого органу, на виконання вимог припису не надходило. Департамент зазначив, що згідно графічних матеріалів земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:82:104:0002 та 8000000000:82:104:0016 передані у приватну власність. Водночас проміжна ділянка 8000000000:82:104:0030 між вказаними ділянками в приватну власність ні позивачу, ні будь-кому іншому не передавалися та відповідно, є комунальною власністю.

Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що припис №1913410 від 04.06.2019 винесений інспектором КП Київблагоустрій у межах наданих повноважень, в порядку та у спосіб визначений Правилами благоустрою м.Києва. У зв`язку з відсутністю власника тимчасової споруди, інспектором було здійснено фото фіксацію наклеювання припису у відповідності до п.20.2.1 Правил благоустрою міста Києва. Оскільки будь-яких документів на виконання вимог припису до відповідача не надходило Департаментом прийнято рішення №064-3235, яким надано доручення відповідачу вжити заходи щодо демонтажу огорожі. КП "Київблагоустрій" зазначило, що матеріали справи не містять доказів того, що у позивача виникло право власності на спірну огорожу, а тому не можуть бути порушеними права які не виникли ( не існують).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/3 від земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 122712 від 16.05.2001.

Кадастровий номер земельної ділянки, 1/3 якої належить позивачу - 8000000000:82:104:0016 (надалі - 82:104:0016).

15 лютого 2019 року за вх.№064/2516 Департаментом міського благоустрою отримано звернення від ГО Твердиня щодо можливого порушення земельного законодавства. У вказаному зверненні зазначено, що про самовільне захоплення земельної ділянки, що належить місту та розташована між земельними ділянками по АДРЕСА_2 (к.н. 8000000000:82:104:002) та по АДРЕСА_3 (к.н. 8000000000:82:104:0016). Доступ до вказаної земельної ділянки обмежений парканом, що на думку представника ГО Твердиня встановлений власником земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

04 червня 2019 року посадовою особою КП Київблагоустрій після обстеження АДРЕСА_2 встановлено порушення п.20.1.1 Правил благоустрою, в зв`язку з чим складено припис №1913410, яким запропоновано власнику огорожі надати документи у визначений термін для підтвердження правомірності її встановлення.

Припис було наклеєно на огорожу, що підтверджується матеріалами фотофіксації.

Оскільки документи на підтвердження правомірності встановлення огорожі до КП у встановлений строк не надійшли Департаментом було видано доручення від 10.06.2019 №064-3235 яким доручено КП Київблагоустрій вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 та поінформувати Департамент у встановленому законодавством порядку.

Не погоджуючись з вказаними вище приписом та дорученням позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Департаменту та КП Київблагоустрій у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законами України від 21.05.1997 №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні , Про благоустрій населених пунктів , від 15.01.1999 №401-XIV Про столицю України - місто-герой Київ .

Статтею 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено перелік власних (самоврядних) та делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Зокрема, цією статтею врегульовано право виконавчих органів відповідних рад на організацію благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, тощо.

Згідно пункту 2 частини першої статті 22 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту; утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою; вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху; заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відповідно до частини другої статті 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів належить, зокрема: здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1,2 ст. 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Малою архітектурною формою у розумінні частини другої статті 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів є елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

Цією ж нормою Закону України Про благоустрій населених пунктів визначено, що до малих архітектурних форм належать, окрім іншого, огорожі, ворота, ґрати.

За змістом положень частини першої статті 26-1 Закону України Про благоустрій населених пунктів порушення об`єктів благоустрою, пов`язане з виконанням суб`єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об`єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - дозвіл), крім випадків, встановлених абзацами другим - четвертим частини першої цієї статті.

Дозвіл на порушення об`єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються: особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту; у складі підготовчих або будівельних робіт, право на виконання яких оформлене у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про благоустрій населених пунктів правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 затверджено Правила благоустрою м. Києва.

Згідно розділу 1 Правил благоустрою м. Києва тимчасова споруда - це споруда функціонального, декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Підпунктом 13.2.3 Правил благоустрою м. Києва визначено, що самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми підлягають демонтажу власником об`єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У разі якщо власник малої архітектурної форми не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об`єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил.

Відповідно до підпункту 20.2.11 Правил благоустрою м. Києва у разі виявлення уповноваженими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП Київблагоустрій самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 розділу XIII цих Правил благоустрою міста Києва.

Згідно підпункту 13.3.1 пункту 13.3 Правил благоустрою м. Києва у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київблагоустрій вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

Малі архітектурні форми мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, демонтаж яких має бути здійснений протягом одного дня з моменту отримання припису.

Протягом зазначеного у приписі строку власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) зобов`язаний за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми та провести відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення).

У разі невиконання припису уповноважена особа, яка внесла припис, у триденний строк складає протокол про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно пункту 13.3.3 Правил благоустрою міста Києва рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

Підпунктом 20.2.1 Правил благоустрою м. Києва передбачено, що якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов`язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об`єктів благоустрою.

У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд у м. Києві від 21 травня 2009 року № 462/1518.

У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.

В даному випадку предметом оскарження є припис від 04 червня 2019 року, винесений посадовою особою КП Київблагоустрій після обстеження АДРЕСА_3.

У вказаному приписі зафіксовано порушення п.20.1.1 Правил благоустрою та запропоновано власнику огорожі надати документи у визначений термін для підтвердження правомірності її встановлення.

Судом встановлено, що оскільки власник огорожі був відсутній, припис було наклеєно на огорожу, що підтверджується матеріалами фотофіксації.

Враховуючи те, що документи на підтвердження правомірності встановлення огорожі до КП у встановлений строк не надійшли Департаментом було видано оскаржуване доручення від 10.06.2019 №064-3235 яким доручено КП Київблагоустрій вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою за адресою: АДРЕСА_4 та поінформувати Департамент у встановленому законодавством порядку.

У адміністративному позові позивач зазначає, що цегляний паркан капітально зведений з дотриманням вимог чинного законодавства. Дій щодо самовільного встановлення паркану або самовільного захоплення земельної ділянки ним вчинено не було, оскільки відповідно до технічного паспорту є затверджений та діючий план земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку за вказаною адресою, виготовлений Київським МБП та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 13.11.2012.

Проте, згідно копії акта від 18.03.2018 №19-0187-06 обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 , обліковий код 82:104:0003, вказана земельна ділянка перебуває в комунальній власності, третім особам не передавалась. Вказана земельна ділянка огороджена парканом як єдине домоволодіння спільно з земельною ділянкою к.н.82:104:0016, яка рішенням КМР від 30.01.2001 №167-1/1144 передана у власність позивачу і двом іншим особам.

Додатком до акту є матеріал фотофіксації з якого візуально вбачається достовірність відомостей повідомлених в акті обстеження щодо огородження спірної земельної ділянки парканом, який прилягає до земельної ділянки позивача.

У матеріалах справи наявний лист №222-4747 від 20.07.2021, з яким КП Київблагоустрій звернулось до позивача і його представника із пропозицією надання доступу до земельної ділянки позивача з метою виготовлення звіту фахівця та відновлення межових знаків.

Проте листом від 23.07.2021 позивач відмовив в доступі до власної земельної ділянки посилаючись на відсутність правових підстав для доступу третіх осіб до належної йому на праві часткової спільної власності земельної ділянки.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи 24.06.2021 судом першої інстанції було запропоновано представнику позивача призначити судову експертизи в рамках якої на вирішення експерта мало бути поставлено питання щодо того, на якій земельній ділянці фактично знаходилась огорожа до моменту її часткового демонтажу. При цьому, оскільки огорожа була демонтована лише частково, проведення такої експертизи мало дати відповідь на питання, чи існує в рамках спірних правовідносин порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту.

Проте, представник позивача відмовився від пропозиції суду.

Водночас, як свідчать матеріали справи, 16 серпня 2021 року на замовлення відповідача спеціалістом із топографічно-геодезичних вишукувань Сергієнком було складено висновок для визначення фактичного положення елементів благоустрою щодо спірної земельної ділянки 82:104:0030, яка знаходить між земельною ділянкою позивача і земельною ділянкою 82:104:0002.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що межі земельних ділянок, що вказані у висновку свідчать про те, що огорожа знаходилась і після часткового демонтажу на даний час знаходиться на земельній ділянці 82:104:0030, яка не має жодного юридичного відношення до позивача.

Колегія суддів зазначає, що в контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Колегія суддів зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у межах спірних правовідносин, жодних рішень, які б мали відношення до позивача відповідачем не приймалося, не вчинялося відповідачем також і будь-яких дій по відношенню до позивача.

Як правильно зазначив суд першої інстанції позивач не зміг надати ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду жодного доказу, який би підтверджував знаходження спірної огорожі на належній позивачу земельній ділянці; відмовився від проведення експертизи та з посиланням на будь-які належні і допустимі докази не спростував доводів відповідача про те, що належна для знесення огорожа знаходиться на земельній ділянці 82:104:0030.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів вчинення відповідачами протиправних дій по відношенню до паркану, що перебуває на земельній ділянці позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через відсутність доказів порушеного права в рамках публічно-правових відносин.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 19.01.2022.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю.Коротких