Постанова

від 30.11.2022 по справі 640/11518/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 640/11518/19

адміністративне провадження № К/990/6396/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2021 (ухвалене судом у складі головуючого судді Григоровича П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 (прийняту судом у складі: головуючого судді Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправними дій, скасування доручення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідач-1, КП «Київблагоустрій») та Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідач-2, Департамент), в якому позивач просив:

-визнати протиправним та скасувати припис КП «Київблагоустрій» № 1913410 від 04.06.2019 в частині об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати протиправними дії Департаменту щодо видачі доручення № 064-3235 від 10.06.2019 в частині об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-скасувати доручення Департаменту №064-3235 від 10.06.2019 в частині об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить 1/3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачами вчинені протиправні дії з метою демонтажу огорожі, яка знаходиться на цій земельній ділянці.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2021, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що огорожа знаходилась та після часткового демонтажу на даний час знаходиться на земельній ділянці 82:104:0030, яка не має жодного юридичного відношення до позивача. Суди також зазначили, що відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16.02.2022 позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду від 30.09.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У скарзі зазначає посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права у випадку, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 28.07.2021 у справі №826/14879/16, від 27.01.2021 у справі №826/12531/17, від 27.04.2021 у справі №826/2841/17, від 28.02.2019 у справі №826/11229/17.

Відповідачі надіслали до Суду відзиви на касаційну скаргу, відповідно до яких заперечують проти її задоволення. Вказують, що згідно графічних матеріалів земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:82:104:0002 та 8000000000:82:104:0016 передані у приватну власність. Водночас проміжна ділянка 8000000000:82:104:0030 між вказаними ділянками у приватну власність ні позивачу, ні будь-кому іншому не передавалися та є комунальною власністю. Припис №1913410 від 04.06.2019 винесений інспектором КП «Київблагоустрій у межах наданих повноважень, у порядку та у спосіб визначений Правилами благоустрою м. Києва. У зв`язку з відсутністю власника тимчасової споруди, інспектором здійснено фотофіксацію наклеювання припису у відповідності до п.20.2.1 Правил благоустрою міста Києва. Оскільки будь-яких документів на виконання вимог припису не надходило Департаментом прийнято рішення №064-3235, яким надано доручення відповідачу-1 вжити заходи щодо демонтажу огорожі. КП "Київблагоустрій" зазначило, що матеріали справи не містять доказів того, що у позивача виникло право власності на спірну огорожу, а тому не можуть бути порушеними права які не виникли (не існують).

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Бевзенко В.М. (суддя-доповідач), Чиркін С.М., Стародуб О.П.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2022 року № 507/0/78-22 у зв`язку з виведенням судді Верховного суду в Касаційному адміністративному суді Бевзенка В.М. зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 18 квітня 2022 року №5), що унеможливлює його участь у розгляді судових справ, призначено повторний автоматизованих розподіл скарг та заяв.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2022 визначено склад колегії суддів: Тацій Л.В. (суддя-доповідач), Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.

Верховний Суд ухвалою від 18.05.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/3 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 122712 від 16.05.2001.

Кадастровий номер земельної ділянки, 1/3 якої належить позивачу - 8000000000:82:104:0016 (надалі - 82:104:0016).

15.02.2019 за вх.№064/2516 Департаментом міського благоустрою отримано звернення від ГО «Твердиня» щодо можливого порушення земельного законодавства. У вказаному зверненні зазначено, що про самовільне захоплення земельної ділянки, що належить місту та розташована між земельними ділянками по АДРЕСА_3 (к.н. 8000000000:82:104:002) та по АДРЕСА_2 (к.н. 8000000000:82:104:0016). Доступ до вказаної земельної ділянки обмежений парканом, що на думку представника ГО «Твердиня» встановлений власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

04.06.2019 посадовою особою КП «Київблагоустрій», після обстеження провулку Землянського, 4- 6, встановлено порушення п.20.1.1 Правил благоустрою, в зв`язку з чим складено припис №1913410, яким запропоновано власнику огорожі надати документи у визначений термін для підтвердження правомірності її встановлення.

Припис наклеєно на огорожу, що підтверджується матеріалами фотофіксації.

Оскільки документи на підтвердження правомірності встановлення огорожі у встановлений строк не надійшли Департаментом видано доручення від 10.06.2019 №064-3235 яким доручено КП «Київблагоустрій» вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою за адресою: м. Київ, провулок Землянський, 4 - 6 та поінформувати Департамент у встановленому законодавством порядку.

Не погоджуючись з вказаними приписом та дорученням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV).

У статті 1 цього Закону надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «благоустрій населених пунктів» - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

У свою чергу, за визначенням наданим у статті 1 Закону № 2807-IV, територія - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту.

Пунктом 5 частини 2 статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам`ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування; прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.082005 за № 927/11207, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва» затверджено Правила благоустрою міста Києва (надалі за текстом - Правила).

Підпунктом 19.1.1. пункту 19.1. Правил передбачено, що контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», цих Правил здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві, та управліннями (відділами) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій), а також Головним управлінням МВС України в м. Києві, іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в межах наданих повноважень, комунальними підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об`єктів благоустрою.

За підпунктом 19.2.1. пункту 19.2. Правил уповноважені працівники Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об`єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Уповноважені працівники районних управлінь (відділів) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій) мають право вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 13.2.3 Правил визначено, що самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об`єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В свою чергу, відповідно до підпункту 13.3.1. пункту 13.3. Правил, у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо) (далі - засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київблагоустрій» вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

Малі архітектурні форми, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, демонтаж яких має бути здійснений протягом одного дня з моменту отримання припису.

Протягом зазначеного у приписі строку власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) зобов`язаний за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, демонтаж (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та провести відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення).

У разі невиконання припису уповноважена особа, яка внесла припис, у триденний строк складає протокол про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами підпункту 13.3.2. пункту 13.3. Правил у разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

Згідно з підпунктом 13.3.3. пункту 13.3. Правил рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

З огляду на викладене Департамент благоустрою наділений контрольними повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, приймає рішення про демонтаж та вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою на: територіях загального користування; прибудинкових територіях; територіях будівель та споруд інженерного захисту територій; територіях підприємств, установ, організацій та закріплених за ними територіях на умовах договору.

У постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 826/14879/16 сформовано правовий висновок, відповідно до якого земельні ділянки, що перебувають у приватній власності фізичних осіб статтею 13 Закону № 2807-IV не віднесені до об`єктів благоустрою населених пунктів, через що КП "Київблагоустрій" були відсутні правові підстави для проведення обстеження будівель і споруд, що розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та видачі приписів, а у Департаменту, відповідно - на прийняття рішення у формі доручення про вжиття заходів шляхом демонтажу таких споруд.

Водночас, у справі, яка розглядається суди попередніх інстанцій встановили, що предметом оскарження є, зокрема, припис від 04.06.2019, винесений посадовою особою КП «Київблагоустрій» після обстеження провулку Землянського, 4 - 6.

У вказаному приписі зафіксовано порушення пункту 20.1.1 Правил благоустрою та запропоновано власнику огорожі надати документи у визначений термін для підтвердження правомірності її встановлення.

Підпунктом 20.2.1 Правил благоустрою м. Києва передбачено, що якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов`язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об`єктів благоустрою.

У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради «Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд у м. Києві» від 21.05.2009 № 462/1518.

У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.

Судами встановлено, що через відсутність власника огорожі, оскаржуваний у цій справі припис наклеєно на огорожу, що підтверджується матеріалами фотофіксації.

Враховуючи те, що документи на підтвердження правомірності встановлення огорожі до КП «Київблагоустрій» у встановлений строк не надійшли Департаментом видано доручення від 10.06.2019 №064-3235, яким доручено КП «Київблагоустрій» вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою за адресою: м. Київ, провулок Землянський 4 - 6 та поінформувати Департамент у встановленому законодавством порядку.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, наполягав на тому, що цегляний паркан капітально зведений з дотриманням вимог чинного законодавства. Дій щодо самовільного встановлення паркану або самовільного захоплення земельної ділянки ним вчинено не було, оскільки відповідно до технічного паспорту є затверджений та діючий план земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку за вказаною адресою, виготовлений Київським МБП та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 13.11.2012.

Судами попередніх інстанцій досліджена копія акту від 18.03.2018 №19-0187-06 обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 , обліковий код 82:104:0003. Відповідно до висновків, викладених у вказаному акті, вказана земельна ділянка перебуває в комунальній власності, третім особам не передавалась, але огороджена парканом як єдине домоволодіння спільно з земельною ділянкою кадастровий номер: 82:104:0016, яка рішенням КМР від 30.01.2001 №167-1/1144 передана у власність позивачу і двом іншим особам.

Додатком до акту є матеріал фотофіксації з якого візуально вбачається достовірність відомостей повідомлених в акті обстеження щодо огородження спірної земельної ділянки парканом, який прилягає до земельної ділянки позивача.

Крім того, у матеріалах справи наявний лист №222-4747 від 20.07.2021, з яким КП «Київблагоустрій» звернулось до позивача і його представника із пропозицією надання доступу до його земельної ділянки з метою виготовлення звіту фахівця та відновлення межових знаків.

Проте листом від 23.07.2021 позивач відмовив в доступі до власної земельної ділянки, покликаючись на відсутність правових підстав для доступу третіх осіб до належної йому на праві часткової спільної власності земельної ділянки.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що під час розгляду справи 24.06.2021 судом першої інстанції запропоновано представнику позивача призначити судову експертизу, в рамках якої на вирішення експерта мало бути поставлено питання щодо того, на якій земельній ділянці фактично знаходилась огорожа до моменту її часткового демонтажу. При цьому, оскільки огорожа була демонтована лише частково, проведення такої експертизи мало дати відповідь на питання, чи існує в рамках спірних правовідносин порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту.

Проте, представник позивача відмовився від пропозиції суду.

Водночас, як свідчать матеріали справи, 16.08.2021 на замовлення відповідача спеціалістом із топографічно-геодезичних вишукувань Сергієнком складено висновок для визначення фактичного положення елементів благоустрою щодо спірної земельної ділянки 82:104:0030, яка знаходить між земельною ділянкою позивача і земельною ділянкою 82:104:0002.

За результатами дослідження вказаного висновку, судами попередніх інстанцій встановлено, що, як демонтована частина огорожі, так і та, що залишилась недемонтованою, знаходяться на земельній ділянці 82:104:0030, яка перебуває у комунальній власності та не має жодного юридичного відношення до позивача.

Таким чином, у межах спірних правовідносин, жодних рішень, які б мали відношення до позивача відповідачами не приймалося, не вчинялися також і будь-які дій по відношенню до позивача.

В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача оскільки це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України;

в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.

Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.

Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Отже, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

З`ясування факту порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом передує розгляду питання щодо правомірності дій, котрі оскаржуються.

Така правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 826/8803/15 та від 22.04.2021 у справі № 640/2291/20.

Виходячи з викладеного, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Посилання заявника касаційної скарги на судові рішення Верховного Суду, висновки, викладені у яких, на переконання ОСОБА_1 , не враховані під час розгляду цієї справи, є безпідставними, оскільки такі висновки зроблені Верховним Судом при перегляді судових рішень, прийнятих за інших фактичних обставин. У цій справі висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтується виключно на недоведеності позивачем порушення оскаржуваними рішеннями його прав та інтересів, без надання оцінки відповідним рішенням суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022-без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді: С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець