Рішення

від 19.01.2022 по справі 920/1043/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.2022м. СумиСправа № 920/1043/21 Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Осокіної А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1043/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (вул. Машинобудівників, буд. 4В, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, ідентифікаційний код 30048570),

до відповідача: Фермерського господарства Урожай (вул. Мезенівська, буд. 105, смт Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область, 42400, ідентифікаційний код 23635296),

про стягнення 193 387,13 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - адвокат Колісник Б.О. за довіреністю від 03.05.2021 № 3 та згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.10.2018 серії ЧЦ № 000301 приймав участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

22.09.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки № 17/45 від 27.10.2017 в сумі 193 387,13 грн, в тому числі: 23 072,46 грн - інфляційні нарахування; 45 060,60 грн - 48 % річних, 33 795,45 грн - пеня, 91 458,62 грн - штраф; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 17/45 від 27.10.2017 щодо оплати поставленого товару, а тому наявні підстави для нарахування інфляційних втрат, 48 % річних від простроченої суми основної заборгованості, пені та штрафів відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7 договору поставки № 17/45 від 27.10.2017.

У позовній заяві позивач зазначає, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 20 000,00 грн, виходячи із запланованої витрати часу (10 год.) на надання правової допомоги в розрахунку вартості 1 години надання послуг 2 000,00 грн та гонорару успіху (плата за досягнення позитивного результату) 5 % від стягнутої суми заборгованості відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги від 25.11.2020 № 25/11.

Позивач також зазначає, що за наслідком вчинених необхідних у справі дій, в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, ним буде надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання позивачу правничої допомоги. Для встановлення судом розміру витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, відповідні докази будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, шляхом подання суду відповідної заяви.

Ухвалою від 27.09.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1043/21; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті на 04.11.2021, 10:30; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 22.10.2021; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 25.10.2021.

06.10.2021 представником відповідача подано до суду заяву від 06.10.2021 б/н (вх. № 3647), де представник позивача просить суд надати можливість для ознайомлення з матеріалами справи та продовжити відповідачу строк для подання відзиву.

20.10.2021 відповідачем подано до суду відзив від 20.10.2021 б/н (вх. № 8861/21), де відповідач проти позову заперечує та просить суд зменшити розмір неустойки, відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 33 795,45 грн пені, 91 458,62 грн штрафу та 45 060,60 грн 48 % річних, а також відмовити у стягнення витрат на оплату професійної правової допомоги. Відповідач зазначає, що позивач свідомо надав відповідачу строк на проведення розрахунків за отриманий товар, відносно якого термін затримки розрахунків є відносно невеликим.

20.10.2021 представником відповідача подано до суду заяву про застосування позовної давності від 20.10.2021 б/н (вх. № 3796 від 20.10.2021), де представник відповідача просить суд відмовити позивачу у стягненні пені у розмірі 33 795,45 грн, штрафу у розмірі 91 458,62 грн та 48 % річних у розмірі 45 060,60 грн у зв?язку зі спливом позовної давності.

Також 20.10.2021 представником відповідача подано до суду заяву про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження від 20.10.2021 б/н (вх. № 3795 від 20.10.2021), де представник відповідача з метою забезпечення дотримання принципу пропорційності та змагальності сторін, враховуючи завдання господарського судочинства та значення справи для сторін, просить суд здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 01.11.2021 у справі № 920/1043/21 судом постановлено заяву відповідача - Фермерського господарства Урожай (вул. Мезенівська, буд. 105, смт Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область, 42400, ідентифікаційний код 23635296) про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження від 20.10.2021 б/н (вх. № 3795 від 20.10.2021) задовольнити; подальший розгляд справи № 920/1043/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі відповідно до частини шостої статті 250 ГПК України; замінити засідання для розгляду справи по суті, призначене ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 про відкриття провадження у справі № 920/1043/21 на 04.11.2021, 10:30, підготовчим засіданням; призначити підготовче засідання на 04.11.2021, 10:30 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

03.11.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив б/д, б/н (вх № 9234/21 від 03.11.2021), де представник позивача зазначає, що твердження відповідача про недопущення ним порушень договору і платіжної дисципліни є безпідставними та не підтверджуються поважними та ґрунтовними обставинами, що свідчать про невиконання ним своїх зобов`язань через обставини непереборної сили або випадку. Представник позивача зазначає, що відповідачем допущено суттєві порушення строків оплати поставлених товарів. Незважаючи на наданий товарний кредит тривалістю більше 11 місяців (оплата до 10.09.2018) для товарів по додатку № 1 на суму в розмірі 452 611,05 грн, відповідач до вказаного великого строку відстрочення оплати товарів додатково ще затримав їх оплату на 3 (три) місяці. Тобто, незважаючи на суттєвий строк наданого товарного кредиту 11 місяців, відповідач додатково допустив суттєві строки порушення грошових зобов`язань по договору поставки та грубе порушення умов договору щодо своєчасної оплати отриманих товарів. Позивачем не пропущено строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог, строк позовної давності на час звернення позивача з позовом до суду не закінчився та є продовженим на строк дії карантину, що підтверджується висновками Верховного Суду в постановах від 25.08.2021 у справі № 914/1560/20 та від 06.05.2021 у справі № 903/323/20.

У клопотанні від 01.11.2021 б/н (вх. № 9235/21 від 03.11.2021) представник позивача зазначає про неможливість його участі у підготовчому засіданні 04.11.2021, 10:30 через участь у іншому судовому засіданні у справі № 910/13292/21 у Господарському суді м. Києва та просить суд закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Ухвалою від 04.11.2021 у справі № 920/1043/21 судом постановлено у задоволення заяви представника відповідача - Фермерського господарства Урожай (вул. Мезенівська, буд. 105, смт Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область, 42400, ідентифікаційний код 23635296) від 06.10.2021 б/н (вх. № 3647 від 06.10.2021) щодо продовження строку на відзив відмовити; відкласти підготовче засідання на 16.12.2021, 11:30.

26.11.2021 представником відповідача подано до суду заяву про застосування позовної давності від 25.11.2021 (вх. № 4207 від 26.11.2021), відповідно до якої відповідач просить суд у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити у зв?язку зі спливом позовної даності посилаючись на те, що починаючи з 10.09.2018 позивач набув право вимоги сплати відповідачем заборгованості за договором, і відповідно нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання його умов, проте з позовом позивач звернувся до суду 22.09.2021, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого договором. Як зазначає відповідач, позивач не просить суд поновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропуску цього строку.

07.12.2021 представником позивача до суду надіслано електронною поштою заяву б/д, б/н (вх. № 4325 від 07.12.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 07.12.2021 у справі № 920/1043/21 судом постановлено заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4-В) - адвоката Колісника Б.О. (ІНФОРМАЦІЯ_1) б/д, б/н (вх. № 4325 від 07.12.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 920/1043/21 задовольнити; провести підготовче засідання у справі № 920/1043/21, призначене на 16.12.2021, 11:30 за участю представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4-В) - адвоката Колісника Б.О. (ІНФОРМАЦІЯ_1) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua ).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16.12.2021 у справі № 920/1043/21 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/1043/21 до судового розгляду по суті в судове засідання на 19.01.2022, 11:00.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні по суті в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon , відповідно до вимог статті 197 ГПК України. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні у приміщенні суду, усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності.

05.01.2022 представником позивача надіслано до суду письмові заперечення щодо пропущення позивачем строків позовної давності б/д, б/н (вх. № 56/22 від 05.01.2022, вх. № 421 від 19.01.2022), де представник позивача зазначає, що строк позовної давності (статті 257-258 ЦК України) в силу пункту 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України продовжено на строк дії карантину.

У судовому засіданні 19.01.2022 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до приписів частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої постановлено долучити до матеріалів цієї справи надіслані представником позивача письмові заперечення.

18.01.2022 представником відповідача надіслано до суду електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи від 18.01.2022 б/н (вх. № 407), де представник відповідача просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з захворюванням на коронавірсну інфекцію члена його сім`ї та перебуванням представника відповідача на самоізоляції.

Суд розглянувши вищезазначене клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого ГПК України строку, зокрема з підстави першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, підставою для відкладення розгляду справи згідно наведеної норми є наявність поважних причин неявки учасника справи.

При цьому заявником не надано суду доказів у розумінні статей 76-78 ГПК України щодо неможливості прибуття представника у судове засідання, або причин, що перешкоджають подати, в тому числі в електронному вигляді, заяви по суті справи та/або докази, чи обставин, які унеможливлюють участь у судовому засіданні дистанційно (у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів).

А тому суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи за його необґрунтованістю та недоведеністю.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 19.01.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

27.10.2017 між сторонами укладено договір поставки № 17/45 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого в терміни, визначені договором, постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо- технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що за договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом пунктом 2.2 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (пункт 3.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у додатках до цього договору. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (пункти 6.2, 6.3 договору).

Відповідно до пункту 11.2 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повних розрахунків.

На виконання умов договору 27.10.2017 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 1-ЗЗР до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 565 763,81 грн, в т.ч. ПДВ.

За умовами цієї додаткової угоди відповідач зобов`язаний сплати позивачу:

- 20 % вартості товару, що складає 113 152,76 грн, до 27.10.2017;

- 80 % вартості товару, що складає 452 611,05 грн, до 10.09.2018.

На виконання додатку № 1-ЗЗР до договору позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 565 763,81 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 9678 від 30.10.2017.

04.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток № 2 до договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 4 682,04 грн, в т.ч. ПДВ.

За умовами цієї додаткової угоди відповідач зобов`язаний сплати позивачу 1000 % вартості товару до 31.10.2018.

На виконання додатку № 2 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 4 682,04 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 3840 від 04.05.2018.

Всього на виконання умов договору та додатків до нього №№ 1-2 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 570 445,85 грн, в т.ч. ПДВ.

Проте, всупереч умовам договору відповідачем сплачено кошти за поставлені товари за додатками №№1-2 з порушенням строків оплати, визначених договором.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар (надані послуги) без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар (надані послуги) не розрахувався у встановлені договором та додатками до нього строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7 договору за порушення передбачених договором зобов`язань встановлено, що відповідач:

- за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (пункту 7.1.1 договору);

- у разі прострочення відповідачем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, відповідач сплачує додаткового штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого товару (пункт 7.8 договору);

- у разі невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 договору відповідач, відповідно до статті 625 ЦК України, сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, 48 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (пункт 7.7 договору).

Пунктом 7.9 договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до статті 259 ЦК України, продовжується до 3-х років.

Відповідачем сплачено за поставлені товари: 113 152,76 грн, в т.ч. ПДВ, - 27.10.2017; 107 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, - 16.11.2018; 190 000,00 грн, в т.ч. ПДВ -22.11.2018; 160 293,09 грн, в т.ч. ПДВ - 03.12.2018, що підтверджується копіями відповідних банківських виписок.

У зв`язку з наведеним, у відповідності до статті 7 договору, позивачем нараховано відповідачу:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (пункт 7.1.1 договору) в розмірі 33 795,45 грн за періоди: з 11.09.2018 по 16.11.2018, з 17.11.2018 по 22.11.2018, з 23.11.2018 по 03.12.2018 та з 01.11.2018 по 03.12.2018;

- штрафи (пункт 7.8 договору) в розмірі 91 458,62 грн;

- 48 % річних від простроченої суми (пункт 7.7 договору) в розмірі 45 060,60 грн за періоди: з 11.09.2018 по 16.11.2018, з 17.11.2018 по 22.11.2018, з 23.11.2018 по 03.12.2018 та з 01.11.2018 по 03.12.2018;

- суму інфляційних втрат (інфляційної складової) (частина друга статті 625 ЦК України) - 23 072,46 грн за періоди: з 11.09.2018 по 16.11.2018, з 17.11.2018 по 22.11.2018, з 23.11.2018 по 03.12.2018 та з 01.11.2018 по 03.12.2018.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки починаючи з 10.09.2018 позивач набув права вимагати від відповідача сплати заборгованості за договором, і відповідно, нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання його умов, проте позивач звернувся до суду із цим позовом 22.09.2021, тобто з пропущенням строку позовної давності, передбаченого пунктом 7.9 договору.

Позивач заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що строк позовної давності позовної давності (статті 257-258 ЦК України) в силу пункту 12 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин. Дію карантину, встановленого постановою № 211, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 981 від 22.09.2021 карантин продовжено до 31.12.2021. Враховуючи зазначене, позивач зазначає, що строки позовної давності продовжено до завершення строк карантину, який діє починаючи з 12.03.2020 та наразі триває.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Статтею 266 цього ж Кодексу визначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (частина перша статті 259 ЦК України).

Як зазначає відповідач строк позовної давності за зобов`язаннями відповідача закінчується: за додатком № 1 до договору від 27.10.2017 - 27.10.2017 та 10.09.2018; за додатком № 2 до договору від 04.05.2018 - 31.10.2018.

Позовну заяву подано позивачем до суду 17.09.2021.

В обгрунтування підстав продовження строку позовної давності за вимогами щодо стягнення з відповідача пені, 48 % річних, інфляційних та штрафів позивача посилається на пункт 7.9 договору, де сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширення, коронавірусної хвороби (COVID-2019) № 540-ІХ від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: Під час дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину .

Таким чином, законодавець при внесені відповідних змін Цивільного кодексу України не передбачив продовження строків, визначених статтею 259 цього Кодексу на строк дії такого карантину, тому до спірних правовідносин щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафів зазначена норма закону не підлягає застосуванню.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Отже, оскільки позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за додатком № 1 від 27.10.2017 до договору після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 33 643,06 грн, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 152,39 грн за додатком № 2 від 04.05.2018 до договору визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в іншій частині пені за договором поставки суд відмовляє у зв`язку зі спливом позовної давності.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання перед позивачем за договором поставки, права позивача щодо нарахування штрафу передбачена сторонами у договорі, штрафні санкції розраховані позивачем арифметично вірно, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 91 458,62 грн штрафу є правомірними, обґрунтованими та підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 23 072,46 грн та 48 % річних у сумі 45 060,60 грн суд зазначає наступне.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.7 договору у разі невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 договору відповідач, відповідно до статті 625 ЦК України, сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, 48 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості.

Пунктом 7.9 договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до статті 259 ЦК України, продовжується до 3-х років.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат та річних, позивачем нараховано відповідачеві інфляційні втрати в сумі 23 072,46 грн та 48 % річних в сумі 45 060,60 грн за періоди: з 01.06.2018 по 22.06.2018, з 26.05.2018 по 25.10.2018 та з 09.06.2018 по 27.11.2018.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за періоди: з 01.06.2018 по 22.06.2018, з 26.05.2018 по 25.10.2018 та з 09.06.2018 по 27.11.2018 суд вважає арифметично вірним.

Як встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем за договором поставки, права позивача щодо нарахування 48 % річних та інфляційних передбачені сторонами у договорі, і розраховані позивачем арифметично вірно, з урахуванням умов договору та строків позовної давності, оскільки вищезазначені суми не є штрафними санкціями, а мають характер компенсаційних витрат, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 20 598,64 грн та 48 % річних в сумі 108 153,63 грн, нарахованих за періоди: з 11.09.2018 по 16.11.2018, з 17.11.2018 по 22.11.2018, з 23.11.2018 по 03.12.2018 та з 01.11.2018 по 03.12.2018, є правомірними, обґрунтованими та підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 396,16 грн покладається на відповідача пропорційно розмірі задоволених позовних вимог.

Щодо покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач зазначає, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 20 000,00 грн, виходячи із запланованої витрати часу (10 год.) на надання правової допомоги в розрахунку вартості 1 години надання послуг 2 000,00 грн та гонорару успіху (плата за досягнення позитивного результату) 5 % від стягнутої суми заборгованості відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги від 25.11.2020 № 25/11.

Позивач також зазначає, що за наслідком вчинених необхідних у справі дій, в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, ним буде надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання позивачу правничої допомоги. Для встановлення судом розміру витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, відповідні докази будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, шляхом подання суду відповідної заяви.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В судовому засіданні по суті справи представником позивача заявлено клопотання про призначення судового засідання в порядку пункту 5 частини шостої статті 238 ГПК України для визначення розміру витрат на правову допомогу, а також про встановлення строку для подання стороною доказів щодо розміру відповідних витрат після ухвалення рішення в справі.

Дане клопотання відповідає вимогам чинного господарського процесуального законодавства, є встановленим правом сторони, а тому підлягає задоволенню й вирішенню в окремому судовому засіданні після ухвалення рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Урожай (вул. Мезенівська, буд. 105, смт Краснопілля, Краснопільський район, Сумська область, 42400, ідентифікаційний код 23635296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (вул. Машинобудівників, буд. 4В, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, ідентифікаційний код 30048570) пеню в сумі 152,39 грн (сто п`ятдесят дві гривні 39 коп.), штраф в сумі 91 458,62 грн (дев`яносто одну тисячу чотириста п`ятдесят вісім гривень 62 коп.), 48 % річних в сумі 45 060,60 грн (сорок п`ять тисяч шістдесят гривень 60 коп.), інфляційні втрати в сумі 23 072,46 грн (двадцять три тисячі сімдесят дві гривні 46 коп.) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 396,16 грн (дві тисячі триста дев`яносто шість гривень 16 коп.).

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 33 643,06 грн відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката на 03.02.2022, 09:30 . Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, проспект Шевченка Тараса, 18/1, 1-й поверх, зал судового засідання № 2.

6. Зобов`язати позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (вул. Машинобудівників, буд. 4В, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, ідентифікаційний код 30048570) надати суду докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі № 920/1043/21 у відповідності до положень частини восьмої статті 129 ГПК України.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 31 січня 202 року.

Суддя Ю.А. Джепа