Ухвала

від 24.01.2022 по справі 335/13414/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.01.2022 Справа № 335/13414/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУ № 335/13414/21 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Провадж. № 11-сс/807/109/22 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

24 січня 2022 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду ОСОБА_2 , вирішуючи питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року задоволено клопотання слідчого про арешт майна та накладено арешт на майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТІС ПЛЮС», з подальшою забороною користування та розпорядження ним.

На зазначену ухвалу слідчого судді ОСОБА_3 , який є працівником ТОВ «АГРОТІС ПЛЮС», була подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є важливою складовою конституційного права особи на судовий захист.

Однак формулювання ст.129 Конституції України не вказує на коло суб`єктів, які наділені правом оскарження судових рішень. Такі особи визначені КПК та іншими Законами.

При цьому ч.2 ст.24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

За змістом пунктів 19, 25, 26 ч.1 ст.3 КПК України потерпілий відноситься до числа учасників (сторін) кримінального провадження та учасників судового провадження.

З урахуванням пунктів 10, 24 частини 1 статті 3 КПК України, кримінальне провадження є цілісною відносно автономною полістадійною частиною кримінального процесу, що об`єднує комплекс взаємопов`язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, які, будучи спрямованими на вирішення загальних завдань кримінального провадження через досягнення конкретного правового результату, здійснюються уповноваженими суб`єктами з приводу процесуальних відносин (що можуть бути пов`язані чи не пов`язані безпосередньо з матеріально-правовими відносинами), які відрізняються предметною характеристикою, в особливому процесуальному порядку, результати яких формалізуються у відповідних процесуальних рішеннях.

До особливих процесуальних проваджень можна віднести провадження: з надання слідчим суддею дозволу на проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій; з розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого і прокурора, а також розв`язання інших процесуальних питань, що виникають під час досудового розслідування і віднесені до повноважень слідчого судді.

У межах кожного із проваджень існують різні порядки здійснення кримінальної процесуальної діяльності, що в сукупності дозволяють вирішити завдання конкретного різновиду процесуального провадження і всього кримінального провадження в оптимальний спосіб.

Так, порядок оскарження ухвал слідчого судді, які постановлені під час досудового розслідування та їх перелік передбачені частинами 1, 2 статті 309 КПК України. Серед таких ухвал значиться й ухвала слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, яка в силу положень частини 2 зазначеної норми КПК України може бути оскаржена під час досудового розслідування в апеляційному порядку.

Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу визначено ст.393 КПК України. Водночас, відповідно до положення п.7 ч.1 ст.393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.

Відповідно дост.55КПК Українипотерпілим укримінальному провадженніможе бутифізична особа,якій кримінальнимправопорушенням завданоморальної,фізичної абомайнової шкоди,юридична особа,якій кримінальнимправопорушенням завданомайнової шкоди,а такожадміністратор завипуском облігацій,який відповіднодо положеньЗакону України«Про ринкикапіталу таорганізовані товарніринки» дієв інтересахвласників облігацій,яким кримінальнимправопорушенням завданомайнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Проте, відповідно до наданих матеріалів ОСОБА_3 не має процесуального статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні, він не звертався з заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення або про залучення його до провадження як потерпілого.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що кримінально-процесуальний статус потерпілого, залежно від конкретної стадії кримінального провадження, відрізняється колом його прав та специфікою їх реалізації. Потерпілий на будь-якій стадії кримінального провадження залишається самостійним учасником кримінального провадження, а зміна його процесуального статусу характеризується лише колом його прав, які визначені для різних стадій кримінального провадження, відповідно до ст.56 КПК України.

Отже, потерпілий є учасником кримінального та судового провадження, однак на загальних підставах, але до жодної із сторін кримінального провадження не належить.

Потерпілий на стадії досудового розслідування правами сторони обвинувачення не наділений та, відповідно, не користується, а перелік його прав та обов`язків передбачено у статтях 56-57 КПК України.

Таким чином, з огляду на положення наведених правових норм, законодавчо не визначено право потерпілого, його законного представника чи представника оскаржити в апеляційному порядку постановлене слідчим суддею судове рішення про відмову у арешті майна.

Крім того, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такою загальною засадою кримінального провадження у цьому випадку є законність.

Статтею 174 КПК України визначено коло осіб, які можуть бути суб`єктами оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна. До таких осіб відноситься підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч.1 ст.64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути: особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю - у випадку, якщо власником майна, щодо якого здійснюється арешт, є юридична особа.

В наданих суду матеріалах відсутні будь-які документи на підтвердження того, що ОСОБА_3 є власником арештованого майна, будь-якого відношення у якості володільця чи користувача цього майна останній не має. Також відсутня довіреність, надана ТОВ «АГРОТІС ПЛЮС» на ім`я ОСОБА_3 , який має право представляти інтереси підприємства в суді. Не надав таких документів апелянт і разом з апеляційною скаргою.

Беручи до уваги вищевикладене, слід констатувати, що працівник юридичної особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не є особою, яка має право оскаржити в апеляційному порядку постановлену на стадії досудового розслідування ухвалу слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про арешт майна, в розумінні ч.1 ст.64-2, ч.1 ст.174, п.7 ч.1 ст.393, ч.1 ст.309 КПК України.

З урахуванням обставин цього кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_3 , який є працівником ТОВ «АГРОТІС ПЛЮС», не є особою, яка наділена правом апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року про задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Право на оскарження судового рішення не є абсолютним та, відповідно до змісту положень ст.24 КПК України щодо однієї з засад кримінального провадження, повинно здійснюватись у порядок, передбачений цим Кодексом.

Додатково вважаю за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка згідно ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, є частиною національного законодавства.

Так, у своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави (рішення у справі «Скорик проти України» від 08.01.2008 року).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

У такому випадку, апеляційний суд вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами, що у відповідності до вимог ст.399 КПК України.

Керуючись ст.399 КПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_3 апеляційну скаргу, подану ним на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про арешт майна.

Копію ухвали, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали.

Суддя Запорізького

апеляційного суд ОСОБА_2