Рішення

від 28.12.2021 по справі 371/1571/17

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.12.2021 Єдиний унікальний № 371/1571/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року м. Миронівка

ЄУН 371/1571/17

Провадження № 2/371/293/21

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі :

секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Шкребтія В.В. ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представників відповідача ОСОБА_4 , Лисюк О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Миронівської міської ради про визнання частково незаконними рішень сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки та їх державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 29 листопада 1999 року, на підставі договору купівлі - продажу, вона придбала житловий будинок під номером АДРЕСА_1 .

Також вона являється власницею земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3222988304:04:201:0015, та земельної ділянки площею 0,0608 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222988304:04:201:0016, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 є власником сусідньої садиби, що розташована по АДРЕСА_3 . У 2016 році відповідач заклав фундамент, а весною 2017 року побудував сарай, частина якого на 0,73 метра розташована на земельній ділянці, що належить їй. Сарай було побудовано відповідачем із зміщенням на 1,77 метра від умов, визначених будівельним паспортом. Вказане суперечить умовам розташування вказаного об`єкту, встановленим в будівельному паспорті № 3 від 16 червня 2017 року.

В сараї відповідач тримає велику кількість свиней та зерно. На її земельну ділянку витікають продукти життєдіяльності тварин, що розповсюджують неприємний запах та принаджують гризунів.

Будівництво сараю та тримання свиней здійснено відповідачем із порушенням державних будівельних норм, що порушує її право, як власника суміжної земельної ділянки. Вона не може встановити огорожу по межі з садибою відповідача, оскільки на ній знаходиться новозбудований сарай .

Вважає, що споруджений сарай є самочинним будівництвом, перешкоджає їй у здійсненні нею права власності, в позасудовому порядку відповідач усунути перешкоди відмовляється, а тому просила зобов?язати його знести самочинно побудовану господарську будівлю (сарай), згідно будівельного паспорта під номером АДРЕСА_2 .

14 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Миронівського районного суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, відновлення меж земельної ділянки, визнання незаконними рішень сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 обґрунтував тим, що він є власником Ѕ частини житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 . Вказане майно він успадкував від ОСОБА_6 . Будинок розташований на належній йому на праві власності земельній ділянці площею 0,1306 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

З позивачем за первинним позовом ОСОБА_1 , яка є власником житлового будинку та двох земельних ділянок, розташованих за адресою : АДРЕСА_1 , вони мають спільну межу.

Зазначив, що згідно земельно - кадастрових книг Центральненської сільської ради Миронівського району Київської області у користуванні ОСОБА_6 , а потім і у його користуванні перебувала земельна ділянка площею 0,15 га.

На підставі рішення Центральненської сілської ради № 96-15-У від 17 серпня 2007 року, йому передано у власність земельну ділянку площею 0,1306 га, що на 0,0194 га менше, ніж фактично перебувало у його користуванні.

У користуванні попередніх власників житлового будинку по АДРЕСА_1 , а потім і в користуванні ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка максимальною площею 0,29 га, а за даними Центральненської сільської ради до приватизації за ОСОБА_1 числилася земельна ділянка площею 0,15 га.

На підставі рішення Центральненської сільської ради № 96-15-У від 17 серпня 2007 року, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,3108 га, з них для обслуговування житлового будинку 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства 0,0608 га, що на 0,0208 га більше за площу, яка перебувала у її фактичному користуванні.

У 2017 році він вирішив здійснити реконструкцію Ѕ частини належного йому житлового будинку, господарських будівель і споруд, у зв?язку з чим замовив та виготовив будівельний паспорт.

До виникнення спору в 2017 році він не звертав уваги на розбіжності у площах земельних ділянок, земельними ділянками вони користувалися за фактичним землекористуванням.

Згодом було встановлено, що під час приватизації ним та ОСОБА_1 земельних ділянок, спеціалістами землевпорядної організації, які займалися виготовленням технічної документації на земельні ділянки, були допущені помилки, в результаті яких межі земельних ділянок, зазначених у державних актах, не співпадають із фактичними межами землекористування. Суміжна межа частково проходить під його сараєм.

Вважає, що приватизація земельних ділянок, що належать йому та ОСОБА_1 була здійснена з істотними помилками, що призвело до невідповідності меж земельних ділянок, зазначених у державних актах на право власності на земельні ділянки, їх фактичному землекористуванню, що призвело до того, що межа земельної ділянки проходить під господарською будівлею (сараєм), внаслідок чого порушується його право власності на вказану господарську будівлю.

Просив визнати частково незаконним рішення Центральненської сільської ради Миронівського району Київської області № 95-15-У від 17 серпня 2007 року Про приватизацію земельних ділянок громадянами села П?ятихатки Миронівського району Київської області в частині надання дозволу на приватизацію земельних ділянок та дозволу на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Визнати частково незаконним рішення Центральненської сільської ради Миронівського району Київської області № 126-20-У від 18 січня 2008 року Про затвердження технічної документації в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Поліщука А.С. від 14 грудня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Центральненської сілської ради Миронівського району про усунення перешкод в користуванні власністю, відновлення меж земельної ділянки, визнання незаконним рішень сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки та зустрічну позовну заяву об?єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про знесення нерухомого майна, яке є самочинним будівництвом.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 листопада 2018 року, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Миронівського районного суду № 134 від 5 листопада 2018 року, головуючим по справі визначено суддю Капшук Л.О.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 19 березня 2019 року Миронівську міську раду Миронівського району Київської області залучено до участі у справі, як правонаступника відповідача за зустрічним позовом Центральненської сільської ради Миронівського району Київської області.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року призначено у справі комплексну судову земельно - технічну експертизу з питань землеустрою, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року провадження у справі поновлено.

Аргументи учасників справи

18 березня 2019 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шкребтія В.В. надійшла заява про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_3 звернувся до директора ТОВ Укрприватзем із заявою на виготовлення технічної документації щодо оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,1306 га у травні 2007 року. Землевпорядною організацією була виготовлена технічна документація, за абрисами та кадастровим планом якої площа земельної ділянки становила 0,1306 га. Відповідно до рішення Центральненської сільської ради Миронівського району № 96-15-У від 17 серпня 2007 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 413861 від 20 січня 2012 року, ОСОБА_3 набув права власності на земельну ділянку площею 0,1306 га. Вказане свідчить про його обізнаність про фактичну площу набутої у власність земельної ділянки. З цих підстав вважає, що ОСОБА_3 пропущено як спеціальний строк звернення до суду щодо оскарження рішень суб?єкта владних повноважень, так і загального строку позовної давності щодо порушення його прав фізичною особою та скасування права власності.

4 червня 2021 року від представника відповідача за первинним позовом ОСОБА_3 - адвоката Лисюк О.В. надійшла заява про поновлення перебігу строку позовної давності. Заява обґрунтована тими обставинами, що про порушення права користування та права на отримання у власність земельної ділянки площею 0,1500 га і про те, що землевпорядною організацією при виготовленні державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 було помилково включено частину земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 , останній дізнався після того, як ОСОБА_1 у 2017 році звернулася до суду з позовом про знесення самочинного будівництва. Із землевпорядної документації та матеріалів інвентаризаційної справи, що надані в ході розгляду справи, ОСОБА_3 стало відомо про те, що частина його реконструйованого сараю, який належав ще його бабусі ОСОБА_6 , опинилася на виділеній земельній ділянці ОСОБА_1 . Вважає, що строк позовної давності ОСОБА_3 пропущено з поважних причин, просила поновити ОСОБА_3 перебіг строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання незаконними рішень сільської ради та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки.

В судовому засіданні позивач за первинним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Шкребтій В.В. заявлені позовні вимоги про знесення самочинного будівництва підтримали повністю. Позовні вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом про визнання незаконними рішень сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки не визнали. Обгрунтовуючи вимоги за первісним позовом в своїх поясненнях послалися на обставини та підстави, викладені у позовній заяві.

ОСОБА_1 на запитання учасників удового розгляду пояснила, що придбала житловий будинок по АДРЕСА_1 в 1990 році. У правовстановлюючих документах площа земельної ділянки, яка перебувала у користуванні попередніх власників зазначена не була. Документи на приватизацію земельної ділянки вона подала в 1994 році, а у 2007 році отримала правовстановлюючі документи, якими їй, внаслідок приватизації, передано у власність дві земельні ділянки площею 0,25 га та 0,0608 га. Під час приватизації відбулося зменшення земельної ділянки, що перебувала в її користуванні, зі сторони городу, за рахунок збільшення її площі зі сторони огорожі, а тому вона не бачила ніяких порушень. Під час приватизації обміри земельних ділянок та встановлення межових знаків не здійснювалися. ОСОБА_3 почав у 2016 році зводити капітальний сарай на межі земельних ділянок. На місці, де ОСОБА_7 почав зводити сарай, не було капітальної будівлі, там була дров`яна споруда. Вона зверталася до нього із зауваженням щодо порушення меж, проте він не реагував. В зв`язку з чим вона змушена була звернутися до суду з позовом.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 до нього про знесення самочинного будівництва не визнав, свої позовні вимоги про визнання незаконними рішень сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки підтримав в повному обсязі з підстав та за обґрунтувань, викладених в зустрічній позовній заяві.

Додатково ОСОБА_3 пояснив, що вважає оспорювані рішення сільської ради незаконними, оскільки він мав право на приватизацію земельної ділянки площею 0,15 га. Саме така площа перейшла у користування його бабусі ОСОБА_6 та використовувалася нею згідно земельно - кадастрової та земельної шнурової книги сільської ради. Вказане право користування перейшло до нього після спадкування житлового будинку АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_6 . У правовстановлюючих документах про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 не було зазначено про перехід до нього в порядку спадкування земельної ділянки площею 0,15 га.

Під час приватизації земельної ділянки, розміщеної під його будинком, заяву на виготовлення технічної документації із зазначенням площі земельної ділянки, що підлягає приватизації 0,1306 га, він не писав, кому належить підпис на вказаній заяві йому невідомо. Під час приватизації фактично межі земельних ділянок не погоджувалися, до виникнення конфліктної ситуації користування земельними ділянками відбувалося за встановленим часом фактичним землекористуванням.

Коли він вирішив зводити капітальний сарай на своїй ділянці, він погоджував місце його зведення з ОСОБА_1 . Вона не заперечувала проти місця його розташування під час зведення фундаменту, навпаки була задоволена, що стіна сараю буде слугувати межею між земельними ділянками. Крім того, вказаний спірний сарай зводився чітко на місці розташування старого дерев`яного сараю, який належав ще ОСОБА_6 . Тому визначена в будівельному паспорті відстань, що мала бути між сараєм та межею фактично під час зведення фундаменту не вимірювалася.

Про те, що межа між земельними ділянками проходить під сараєм, і частина будівлі сараю знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 , йому стало відомо лише після виникнення спору в 2017 році, коли були складені ситуаційні плани. Тоді ж йому стало відомо, що у його бабусі у користуванні перебувала земельна ділянка площею 0,15 га. До цього часу він не знав про цей факт, а тому питання про неправомірність рішень сільської ради щодо передачі йому у власність земельної ділянки меншого розміру, не підіймав. Саме тоді йому стало відомо про порушення його права, бо з земельної шнурової книги йому стало відомо, що під час приватизації земельна ділянка, що перебувала у користуванні його бабусі зменшилася на 0,02 га, а у ОСОБА_1 навпаки збільшилася на таку площу.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 додатково пояснив, що в свідоцтві про право на спадкування житлового будинку АДРЕСА_3 , на підставі якого право власності перейшло до бабусі ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , зазначено, що будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,15 га. Відповідно до ОСОБА_3 перейшло право на таку ж площу земельної ділянки. У користуванні ОСОБА_1 знаходилася земельна ділянка площею 0,29 га, а тому приватизації підлягала земельна ділянка саме такою площею, а не більшою, як це відбулося фактично.

Звернув увагу на те, що встановлення Хоменками залізобетонної огорожі, зокрема останньої його секції, відбувалася на земельній ділянці, що перебувала у користуванні ОСОБА_6 з її дозволу. Користування земельними ділянками відбулося за фактичним землекористуванням, а тому ОСОБА_3 не звертав уваги щодо розбіжностей у документах на право власності та фактичним користуванням. Під час приватизації фактично межі не визначалися і не встановлювалися.

Вважає незаконними оспорювані рішення сільської ради та державні акти на право власності на земельні ділянки, належні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки площі земельних ділянок, передані у власність в наслідок приватизації, не відповідають площам, які фактично перебували в користуванні у сторін.

Представник відповідача - Миронівської міської ради в судове засідання не з?явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи за відсутності представника Миронівської міської ради.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він проживає в частині житлового будинку АДРЕСА_3 ?ятихатки, що належить його племіннику ОСОБА_3 . З ОСОБА_1 у нього склалися неприязні сусідські відносини. Зазначив, що допомагав ОСОБА_3 будувати спірний сарай, який було збудовано на місці старої древлянки. ОСОБА_1 не заперечувала проти такого місця розташування сараю, оскільки їй в цьому випадку не довелося споруджувати огорожу. Користування земельними ділянками здійснювалося за фактичним землекористуванням, які межі земельних ділянок встановлені в правовстановлюючих документах йому невідомо.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельних ділянок площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3222988304:04:201:0015 та площею 0,0608 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222988304:04:201:0016, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджуються даними державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 413862 та серії ЯЖ № 413863, виданих Центральненською сільською радою 07 липня 2008 року (а.с. 7-8, том 1).

ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 набув право власності на Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 .

Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Центральненською сільською радою 19 грудня 2003 року (а.с. 50, том1), свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 4606 від 31 серпня 2004 року (а.с. 52, том 1), Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4624991 від 2 вересня 2004 року, виданого Білоцерківським МБТІ (а.с. 53, том 1), Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 109656482 від 29 грудня 2017 року (а.с. 54, том 1).

В травні 2007 року до ТОВ Укрприватзем ОСОБА_3 було подано заяву на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку з зазначенням площі 0,1306 га (а.с. 101, том 1).

13 червня 2007 року ОСОБА_1 було подано до ТОВ Укрприватзем заяву на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення державного акту на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з площею 0,25га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0608 га (а.с. 102, том 1).

За даними акту встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, складеного за участі землевласника ОСОБА_3 , суміжних землекористувачів ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та представника Центральненської сільської ради площа земельної ділянки згідно кадастрового плану складає 0,1306 га. Ніяких претензій при встановленні зовнішньої межі не заявлено, межі погоджені і не викликають спірних питань. Акт містить підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 107, том 1)

Відповідно до рішення Центральненської сілської радм Миронівського району Київської області № 96-15-У від 17 серпня 2007 року Про приватизацію земельних ділянок громадянами с. П?ятихатки Миронівського району Київської області , передано безоплатно внаслідок приватизації та надано дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю громадянам, які не оформили право приватної власності на земельні ділянки, надані їм у користування. За даними додатку до вказаного рішення - списку громадян на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки під номером 12 значиться ОСОБА_3 (затверджена площа земельної ділянки 0,13059 га) та під номером 18 значиться ОСОБА_1 (затверджена площа земельної ділянки 0,13059 га) (а.с. 103-105)

Вказані обставини підтверджуються даними технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 (а.с. 101-116, том 1).

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 413861, виданого Центральненською сільською радою 20 січня 2012 року, ОСОБА_3 набув права власності на земельну ділянку площею 0,1306 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222988304:04:201:0014, що розташована по АДРЕСА_4 , (а.с. 12, том1).

За даними повідомлення Центральненської сілської ради № 02/31-753 від 24 листопада 2017 року, житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_3 належать ОСОБА_3 (а.с. 15).

В 2017 році ОСОБА_3 замовив в ПП Архбудренесанс будівельний паспорт № 3 Реконструкція Ѕ частини індивідуального житлового будинку та будівництво господарських будівель і споруд від 16 червня 2017 року (а.а.10-11, том 1).

Відповідно до пункту 3 містобудівних та планувальних вимог та обмежень до забудови земельної ділянки, що встановлені в будівельному паспорті № НОМЕР_2 Реконструкція Ѕ частини індивідуального житлового будинку та будівництво господарських будівель і споруд від 16 червня 2017 року, мінімально допустимі відстані від об?єкта, який проектується, до меж земельної ділянки повинен становити 1,0 м.(а.с. 56-75, том 1).

Частина будівлі сараю, що збудований ОСОБА_3 на належній йому земельній ділянці, розташована на земельній ділянці ОСОБА_1 (на 0,73 метра).

Вказана обставина підтверджується даними ситуаційних планів земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 (а.с. 14, 87,88, том 1), акту обстеження присадибних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 16 листопада 2017 року (а.с. 17, том 1), кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер 3222988304:04:201:0014 та кадастрового плану ділянки фактичних обмірі станом на 11 травня 2017 року (а.с. 89, 90, том 1), кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер 3222988304:04:201:0015 та кадастрового плану ділянки фактичних обмірі станом на 11 травня 2017 року (а.с. 91, 92, том 1).

За даними довідки Центральненської сільскої ради Миронівського району Київської області № 02/33-54 від 17 січня 2018 року, за ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , до приватизації числилась земельна ділянка площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Після приватизації фактична площа земельної ділянки становить 0,1306 га. За ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , до приватизації числилась земельна ділянка площею 0,15 га. Фактично ОСОБА_1 приватизувала дві земельні ділянки за зазначеною адресою, з яких 0,25 га - з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та 0,0608 га - для ведення особистого селянського господарства. Загальна площа приватизованих земельних ділянок ОСОБА_1 становить 0,3108 га (а.с.117, том 1).

Відповідно до даних земельно - кадастрової книги за 1986-1991 роки, у ОСОБА_6 в користуванні перебували земельні ділянки загальною площею 0,15 га, з яких 0,13 га - пашні, 0,01 га - садів, 0,01 га під будівлями. В користуванні ОСОБА_1 перебували земельні ділянки загальною площею 0,15 га, в тому числі 0,09 га пашні, 0,05 га садів, 0,01 га під будівлями (а.с. 118, том 1).

Відповідно до даних, наданих Центральненською сільською радою, у ОСОБА_3 в користуванні перебували земельні ділянки загальною площею 0,1306 га, з яких 0,0906 га - ріллі, 0,0200 га - садів, 0,02 га під будівлями. В користуванні ОСОБА_1 перебували земельні ділянки площею 0, 2500 га, 0,0608 га (а.с. 119, том 1).

Відповідно до даних земельно - шнурової книги Миронівського Науково - дослідного інституту селекції і насінництва пшениці Миронівського району за 1973 - 1980 роки, у ОСОБА_6 в користуванні перебували земельні ділянки загальною площею 0,15 га, з яких 0,13 га - ріллі, 0,01 га - садів, 0,01 га під будівлями. В користуванні ОСОБА_10 (попередній власник садиби, належної ОСОБА_1 ) перебували земельні ділянки загальною площею 0,20 га, в тому числі 0,18 га ріллі, 0,01 га садів, 0,01 га під будівлями (а.с. 120-121, том 1).

З погосподарських книг домогосподарства ОСОБА_6 вбачається, що в 1995-2000 роках всього в її користуванні знаходилися земельні ділянки загальною площею 0,30 га (в 1995-1996 роках) та 0,27 га (в 1997-2000 роках), з яких 11,5 га - під будівлями для обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с. 122-123, том 1).

З погосподарських книг домогосподарства ОСОБА_3 вбачається, що в 2011 році всього в його користуванні знаходилися земельні ділянки площею 0,0200 га - для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель та площею 0,09 га - для ведення особистого селянського господарства. З 2012 року загальна площа земельних ділянок, яка значиться по погосподарській книзі за ОСОБА_3 , складає 0,1306 га, з яких 0,0200 га - для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель та площею 0,0906 га - для ведення особистого селянського господарства, 0,0200 га для індивідуального садівництва (а.с. 124-125, 132-133, том 1).

З погосподарських книг домогосподарства ОСОБА_1 вбачається, що в 1995-2000 роках в її користуванні знаходилася земельна ділянка площею 0,26 га - під будівлями, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель. В 2011 році загальна площа земельних ділянок, що перебували в її користуванні, становила 0,31 га. З 2012 року загальна площа земельних ділянок, які значаться по погосподарській книзі за ОСОБА_1 складає 0,25 га, з яких 0,0200 га - для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,2100 га - для ведення особистого селянського господарства, 0,0200 га для індивідуального садівництва (а.с. 126-131, том 1).

Актом обстеження присадибної ділянки ОСОБА_3 , складеним виконуючою обов?язки старости Центральненського старостинського округу № 1, представника Миронівської міської ради, землевпорядника Миронівської міської ради, начальника Миронівського районного управління Головного управління Держспоживслужби в Київській області, начальника відділу архітектури, містобудування житлово - комунального господарства та інфраструктури Миронівської РДА, встановлено, що на присадибній ділянці по АДРЕСА_3 розміщена нова господарська будівля, яка на час огляду не експлуатується. При огляді земельної ділянки її чітких меж не виявлено. У старій існуючій будівлі ОСОБА_3 утримує семеро свиней, біля існуючого сараю гноївка відсутня, вона розміщена на городі, на відстані понад 25 метрів від сусідньої будівлі ОСОБА_1 (а.с. 97, том 2).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з?ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об?єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов?язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб?єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб?єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов?язаний з?ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав, як власник земельної ділянки. Вимоги обґрунтувала тими обставинами, що ОСОБА_3 було порушено її право власності, оскільки зведений ним в 2017 році спірний сарай частково розміщується на належній їй земельній ділянці. Просила поновити її порушене право шляхом знесення спірного сараю, який було зведено з порушенням вимог технічної будівельної документації.

Суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 доведеними з огляду на наступне.

Стаття 78 ЗК України визначає, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до 79 ЗК України, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об?єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

У відповідності до пункту б. частини 1 статті 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, в тому числі споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Статтею 91 ЗК України встановлено обов`язок власників земельних ділянок дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов?язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Також статтею 106 ЗК України встановлено обов?язки щодо визначення спільних меж згідно з яким власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 статті 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частин 3,4 статті 373 ЦК України, право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об?єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частинами 1-3 статті 375 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу (частина 4 статті 375 ЦК України).

За правилом частини 1 статті 376 ЦК України, об?єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому, за положеннями частини 4 цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов?язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов?язана відшкодувати витрати, пов?язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно із частиною третьою статті 13 Конституції України, власність зобов?язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Правилами статті 13 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п?ятою цієї статті, суд може зобов?язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов?язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов?язків власник зобов?язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов?язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Судом встановлено, що в 2017 році ОСОБА_3 замовив в ПП Архбудренесанс будівельний паспорт № 3 Реконструкція Ѕ частини індивідуального житлового будинку та будівництво господарських будівель і споруд від 16 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 3 містобудівних та планувальних вимог та обмежень до забудови земельної ділянки, що встановлені в будівельному паспорті № 3 Реконструкція Ѕ частини індивідуального житлового будинку та будівництво господарських будівель і споруд від 16 червня 2017 року мінімально допустимі відстані від об?єкта, який проектується, до меж земельної ділянки повинен становити 1,0 м.

Згідно з пунктом 3.25* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44 (у редакції, чинній на час виготовлення будівельного паспорту та спорудження спірного сараю) для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

З пояснень ОСОБА_3 , наданих в судовому засіданні, вбачається, що він перед зведенням спірного сараю знав про невідповідність місця його розміщення, встановленого в технічній документації на будівництво. Підтвердив, що визначена в будівельному паспорті відстань, що мала бути між сараєм та межею фактично під час зведення фундаменту не вимірювалася.

Перед будівництвом спірного сараю ОСОБА_3 повинен був переконатися у дотриманні ним вимог будівельної технічної документації, відсутності порушення меж, визначених технічною документацією із землеустрою та правовстановлюючими документами на земельну ділянку, дотримання правил добросусідства.

Про наявність обставин, які б перешкоджали ОСОБА_3 перед початком будівельних робіт з будівництва спірного сараю визначити та встановити в натурі (на місцевості) межі належної йому земельної ділянки для уникнення порушення прав суміжного землевласника, він суду не повідомив.

Недотримання вказаних вимог призвело до порушення прав ОСОБА_1 , а тому вказане порушене право підлягає судовому захисту.

Судом сторонам неодноразово надавався строк для можливості врегулювати спір мирно, шляхом взаємних поступок. Проте сторони згоди не досягнули, ОСОБА_3 на запропоновану пропозицію ОСОБА_1 про зміну конфігурації земельних ділянок не пристав, заперечував проти відведення їй частини його земельної ділянки в районі городу в рахунок земельної ділянки, що знаходиться під спірною будівлею, оскільки в цьому випадку йому залишиться мало городу. Спірну будівлю перебудувати не погодився, наполягав на варіанті відшкодування вартості зайнятої ним земельної ділянки ОСОБА_1 грошовими коштами, на що остання не погодилася.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що нерухоме майно у виді сараю, будівництво якого здійснено на не відведеній для цієї мети земельній ділянці, з порушенням будівельних норм і правил, що призвело до порушення права власності ОСОБА_1 на частину належної їй земельної ділянки, підлягає знесенню за рахунок ОСОБА_3 .

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

За правилами статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об?єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об?єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об?єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів (частина 2). Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина 5). Формування земельних ділянок шляхом поділу та об?єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок (частина 6). Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частина 7).

Як вбачається з матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , ним у травні 2007 року було подано до ТОВ Укрприватзем заяву на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку з зазначенням площі 0,1306 га. Також ним підписано акт встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки в якому погоджені зовнішні межі виділеної йому земельної ділянки площею 0,1306 га.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_3 про те, що підпис на зазначеній заяві йому не належить, він не був обізнаний з розміром та конфігурацією (встановленими межами) власної земельної ділянки, наділеної йому у власність, оскільки зазначені параметри визначені у технічній документації із встановлення меж земельної ділянки та правовстановлюючих документах. Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи було відкликане ОСОБА_3 , повторно не заявлялося ні ним, ні його уповноваженим представником.

Суд, надаючи правову оцінку діям Центральненської сільської ради під час прийняття оспорюваних ОСОБА_3 рішень, зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Приймаючи оспорювані рішення Центральненська сільска рада керувалася даними технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, яка містить в тому числі заяву самого ОСОБА_3 з зазначенням площі земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність, а також акт погодження меж з підписом ОСОБА_3 та суміжних землекористувачів.

Встановлені обставини дають підстави для висновку, що прийняття оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування відбулося з дотриманням вимог законодавства, а отже вказані рішення є правомірними.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_3 про те, що він мав право на приватизацію земельної ділянки в розмірі 0,15 га, так як у його бабусі ОСОБА_6 перебувала в користуванні земельна ділянка саме такого розміру, з огляду на наступне.

З земельно - кадастрових та земельно - шнурових книг вбачається, що під будівлями, та для будівництва та обслуговування житлового будинку у ОСОБА_6 перебувала у користуванні земельна ділянка площею 0,01 га, за даними державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1306 га.

Тобто, площа земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що набута ОСОБА_3 внаслідок приватизації, не зменшилася, як стверджує відповідач, а навпаки - збільшилася.

В судовому засіданні встановлено, що до здійснення приватизації земельних ділянок сторонами, чіткі межі земельних ділянок, які перебували в їх користуванні, визначені не були. Технічна документація, що визначала б вказані межі, відсутня. ОСОБА_3 підтвердив факт користування ним земельною ділянкою такого ж розміру і конфігурації, що перебувала в користуванні його бабусі ОСОБА_6 до її смерті.

Також суд враховує той факт, що спорудження спірного сараю ОСОБА_3 почалося після складення технічної документації із землеустрою, якою були визначені і погоджені чіткі межі земельних ділянок, належних сторонам. З огляду на це, доводи ОСОБА_3 про те, що землевпорядною організацією невірно визначені межі земельних ділянок внаслідок чого межа земельної ділянки проходить під будівлею, суд не приймає.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року за клопотанням відповідача у справі призначено комплексну судову земельно - технічну експертизу з питань землеустрою. В ході її виконання, експертом було надіслано клопотання про надання засвідчених у відповідності до вимог законодавства копій технічної документації на належні сторонам земельні ділянки та проведення оплати експертизи.

Під час розгляду клопотання в судовому засіданні сторони зазначили, що з урахуванням наданих пояснень та з?ясованих в судовому засіданні фактів, вихідні дані для проведення експертизи відсутні.

Крім того, ОСОБА_3 не провів оплату рахунку за проведення земельно - технічної експертизи. Повідомленням № 30/31/20-41 від 23 червня 2020 року, експерт повернув ухвалу суду без виконання (а.с. 206-207, том 2).

Щодо застосування судом строку позовної давності

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з?ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв?язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв?язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Суд дійшов висновку, що права або охоронювані законом інтереси ОСОБА_3 оспорюваними рішеннями Центральненської сілської ради не порушені, вимоги про їх скасування є необґрунтованими, тому в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити саме в зв?язку з відстутністю порушеного права.

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов?язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що всі обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про знесення самочинного будівництва підлягають задоволенню.

В даному випадку позивач обґрунтувала та довела належними доказами порушення її прав, як власника земельної ділянки, розміщенням на ній частини об?єкту самочинного будівництва у виді сараю ОСОБА_3 .

Натомість ОСОБА_3 не довів правомірність спорудження частини будівлі сараю на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 , факту недотримання будівельних норм не спростував.

Щодо зустрічного позову про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на земельну ділянку, то ОСОБА_3 не довів порушення оспорюваними рішеннями його прав та законних інтересів чи факту прийняття вказаних рішень та державних актів з порушенням норм законодавства чи процедури їх прийняття.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги за зустрічним позовом не є доведеними.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 640 гривень, згідно з квитанцією.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений ОСОБА_1 підлягає стягненню стягненню з ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва задовольнити повністю.

Зобов?язати ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинно побудовану господарську будівлю (сарай), зазначену під номером 4 у будівельному паспорті № 3 Реконструкція Ѕ частини індивідуального житлового будинку та будівництво господарських будівель і споруд від 16 червня 2017 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Миронівської міської ради про визнання частково незаконними рішень сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки та їх державної реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання : кімната під номером АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_3 .

Відповідач: Миронівська міська рада Обухівського району Київської області, ідентифікаційний код 04054984, адреса місцезнаходження: будинок під номером 48, вулиця Соборності, місто Миронівка, Обухівський район, Київська область.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук