Постанова від 21.12.2021 по справі 910/2440/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2021 р. Справа№ 910/2440/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Мальченко А.О.

Куксова В.В.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.12.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Концерну "Військторгсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 (суддя Сівакова В.В., повний текст рішення складено 13.07.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест"

до Концерну "Військторгсервіс"

про стягнення 619 462,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" звернулось до суду з позовною заявою до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення 675 174,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останнім на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 1/П-2020 від 30.04.2020 в період з 08.09.2020 по 12.09.2020 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 712 089,34 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Згідно з п. 2.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 21 календарного дня. Проте відповідач в порушення умов договору розрахунок за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 675 174,73 грн, з яких 612.089,34 грн основного боргу, 27.281,41 грн пені, 28.008,33 грн інфляційні втрати, 7.795,65 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 позов задоволено частково.

Стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" 562 089 грн 34 коп. основного боргу, 24 791 грн 11 коп. пені, 25 720 грн 40 коп. інфляційних втрат, 6 200 грн 43 коп. 3% річних, 9 282 грн 02 коп. витрат по сплаті судового збору та 19 868 грн 01 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Концерн "Військторгсервіс" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи та які суд визнав встановленими, а також з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того скаржник зазначає, що доданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2020 року підписаний невстановленими особами, адже не містить вказівки щодо прізвища та ініціалів нібито підписантів представників відповідача та позивача. Крім того, товарно-транспортні накладні № Р227 від 09.09.2020, № Р228 від 09.09.2020, № Р230 від 09.09.2020, № Р226 від 10.09.2020, № Р229 від 10.09.2020, № Р231 від 10.09.2020, № Р223 від 12.09.2020, № Р 224 від 12.09.2020, № Р225 від 12.09.2020 не містять вказівки на прізвище та ініціали нібито підписанта вказаних документів зі сторони відповідача. Отже скаржник вважає, що акт звірки та ТТН не є належними доказами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Євсіков О.О., Мартюк А.І.

Розпорядженням в.о керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у зв`язку перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2440/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2021 для розгляду справи №910/2440/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі №910/2440/21 апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 06.10.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Розпорядженням в.о керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у зв`язку перебуванням судді Мартюк А.І. на лікарняному, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2440/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 для розгляду справи №910/2440/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 апеляційну Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М. Л.

Клопотання Концерну "Військторгсервіс" про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 - задоволено та поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 та призначено до розгляду на 17.11.2021.

Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

25.10.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просить залишити в силі.

25.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5524/21 від 01.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Мальченко А.О., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Мальченко А.О., Куксов В.В.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

16.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" надійшли додаткові пояснення.

У період з 08.11.2021 по 19.11.2021 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, тому судове засідання, яке призначене на 17.11.2021, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 розгляд апеляційної скарги Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 призначено на 01.02.2022 в режимі відеоконфіренції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 виправлено допущену в п.1 резолютивній частині ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 описку, а саме замість - "Розгляд апеляційної скарги Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 призначити на 01.02.2022 об 13:10 год. в режимі відеоконфіренції, зал судових засідань №16 (другий поверх)" зазначити : "Розгляд апеляційної скарги Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 призначити на 21.12.2021 в режимі відеоконфіренції.

21.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 21.12.2021 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити в силі.

Скаржник свого представника в судове засідання 21.12.2021 не направив.

Колегія суддів дійшла до висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційних скарг у даній справі за відсутності представника скаржника.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, 30.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" (постачальник, позивач) та Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1/П-2020 (далі - договір).

У відповідності до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується на умовах, передбачених цим договором, постачати в асортименті продукти харчування (далі - товар) покупцеві, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар. Товар (продукти харчування), що постачається повинен відповідати описам до продуктів харчування з 1001 по 5021 найменувань продуктів до Каталогу продуктів харчування, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 591 від 15.11.3019.

Даний спір виник у зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору вартість поставленого товару повністю не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 562089,34 грн та за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 25038,57 грн пені, 25720,40 грн інфляційних втрат та 6614,44 грн 3% річних.

Беручи до уваги викладене, місцевий господарський суд дійшов до висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, кількість, ціна, строк поставки, адреса поставки товару вказується в замовленнях покупця, погоджених з постачальником, які є невід`ємною частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Замовлення подається покупцем не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до передбачуваної дати поставки на електронну адресу постачальника rostorg.invest2020@gmail.com.

Постачальник поставляє товар покупцю на умовах DDP (доставка на склад

покупця) в строки та за адресою, що визначаються покупцем в замовленні (п. 2.2 договору).

У відповідності до п. 2.4 договору право власності на товар переходить до покупця з дня поставки товару. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, (далі по тексту - ТТН), які складаються у двох примірниках: один для покупця, один - постачальнику.

Згідно з п. 2.7 договору у момент приймання-передачі товару постачальник надає покупцю сертифікат якості виробника, якісне посвідчення.

Відповідно до п. 2.9 договору у разі поставки товару, не вказаного в замовленні або понад кількість, зазначеного в замовленні, а також у разі поставки неякісного товару або не допоставки товару, покупець зобов`язаний повідомити про це постачальника, і має право відмовитися від даного товару, обов`язково зробивши позначку про причини відмови в ТТН. Якщо зазначені позначки в ТТН відсутні, то вважається, що товар поставлений в повному обсязі без явних недоліків.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не подано доказів в підтвердження того, що товар за договором був переданий без передбачених договором супутніх документів, зокрема наявність будь-якого листування з цього приводу.

Як слідує з матеріалів справи, постачальник передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 712 089,34 грн, що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 217 від 08.09.2020 на суму 275.103,16 грн,

№ 227 від 09.09.2020 на суму 100.850,40 грн,

№ 228 від 09.09.2020 на суму 97.376,66 грн,

№ 230 від 09.09.2020 на суму 100.850,40 грн,

№ 226 від 10.09.2020 на суму 4.202,10 грн,

№ 229 від 10.09.2020 на суму 42.685,33 грн,

№ 231 від 10.09.2020 на суму 17.634,10 грн,

№ 248 від 10.09.2020 на суму 825,00 грн,

№ 223 від 12.09.2020 на суму 6.900,96 грн,

№ 224 від 12.09.2020 на суму 14.899,32 грн,

№ 225 від 12.09.2020 на суму 50.761,91 грн.

Також позивачем до позовної заяви в якості доказів в підтвердження поставки товару відповідачу подано товарно-транспорті накладні № Р217 від 08.09.2020, № Р227 від 09.09.2020, № Р228 від 09.09.2020, № Р230 від 09.09.2020, № Р226 від 10.09.2020, № Р229 від 10.09.2020, № Р231 від 10.09.2020, № Р241 від 10.09.2020, № Р223 від 12.09.2020, № Р 224 від 12.09.2020, № Р225 від 12.09.2020.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що посилання відповідача на те, що зазначені товарно-транспорті накладні не містять вказівки на прізвище та ініціали нібито підписанта вказаних документів зі сторони відповідача є необгрунтованими, оскільки

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи, та є одним із документів, який можуть використовувати для списання ТМЦ, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, відсутність у накладних вказівки на прізвище та ініціали особи, яка отримала товар за цими накладними, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі.

Таким чином, відтиск печатки Концерну "Військторгсервіс" філія "Східна" на вказаних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних є свідченням участі Концерну "Військторгсервіс", як юридичної особи, у здійсненні господарських операцій за цими накладними.

У відповідності до статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Матеріали справи не містять, а відповідачем доказів в підтвердження отримання товару не у визначеній згідно домовленостей сторін кількості не подано. Також не подано наявність листування з приводу усунення невідповідностей.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено п. 3.3 договору, що всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 3.4 договору датою оплати товару вважається дата перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.5 договору постачальник зобов`язується зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства. При виписці рахунку і податкової накладної за поточний період враховується поворотна продукція, а саме: товар, не прийнятий покупцем з причин, зазначених у ТТН, згідно п. 2.9. цього договору. При реєстрації постачальником податкових накладних застосовуються наступні реквізити Покупця: Отримувач: Концерн "Військторгсервіс", філія "Східна", Концерну "Військторгсервіс": ІПН: 336899226587; Код ЄДРПОУ Концерну "Військторгсервіс": 33689922: Номер філії: 26.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.7, 201.10 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Як вбачається з матеріалів справи, що за фактом постачання товару за договором (за вказаними вище видатковими накладними та на зазначені в них суми) позивачем подано податкові накладні № 218 від 10.09.2020, № 223 від 09.09.2020, № 224 від 09.09.2020. № 225 від 09.09.2020, № 226 від 10.09.2020, № 227 від 10.09.2020. № 228 від 10.09.2020, № 230 від 08.09.2020, № 239 від 12.09.2020, № 240 від 12.09.2020, № 241 від 12.09.2020, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наданими позивачем відповідними квитанціями.

Крім того, умовами договору сторони не визначили, що оплата поставленого товару має відбуватись з обов`язковим зазначенням в платіжному документі посилання на певні видаткові накладні або товарно-транспортні накладні, у зв`язку з чим позивачем здійснюється зарахування отриманих від відповідача коштів в рахунок погашення наявної на момент оплати заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем зараховано здійснені відповідачем оплати 13.10.2020 та 26.10.2020 в рахунок часткової оплати на суму 150.000,00 грн за накладною № 217 від 08.09.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2.1 договору за відсутності зауважень, приймати поставлені товари згідно з належним чином оформленими і підписаними документами (ТТН) та здійснювати оплату товару на умовах цього договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого згідно договору товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед постачальником, розмір якої складає 562.089,34 грн (712.089,34 грн - 150.000,00 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять, а відповідачем доказів того, що останній виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару в повному обсязі не подано.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 562.089,34 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату поставленого товару не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.3 договору за прострочення оплати покупцем вартості поставленого товару останній зобов`язується сплатити постачальнику неню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати товару.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати та за надані сервісні послуги відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розрахунок розміру якої здійснено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції та становить 24 791,11 грн.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 24 791,11 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача 25 720,40 грн інфляційних втрат та 6 614,44 грн - 3% річних.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 25 720,40 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Також місцевим судом здійснено розрахунок 3% річних, який перевірено судом апеляційної інстанції та встановлено, що задоволенню підлягає сума у розмірі 6 200,43 грн.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в іншій частині позовних вимог про стягнення пені та 3% річних слід відмовити, оскільки позивачем не враховано положення ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України у зв`язку з чим невірно визначено період прострочення.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 19.889,25 грн місцевий суд дійшов до наступних обґрунтованих висновків.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивач, в позовній заяві зазначав, що орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу становить приблизно 20.000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З матеріалів справи слідує, що 06.07.2020 між позивачем (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Компанія "Довіра" (виконавець) укладений договір про надання правової допомоги № 709/м, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов`язання надати замовнику правничу допомогу, а останній прийняти такі послуги та своєчасно їх оплатити.

Відповідно до п. 3.3 даного договору виконання послуги та її оплата підтверджується актом виконаних робіт, який підписується сторонами або їх уповноваженими представниками. Оплата послуг здійснюється на протязі 5 (п`яти) діб з моменту отримання замовником грошових коштів.

11.01.2021 між замовником та виконавцем укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги № 709/м від 06.07.2020, якою визначено наступне

1.1. Виконавець зобов`язується надати консультаційну та правову допомогу замовнику щодо витребування заборгованості з Концерну "Військторгсервіс" за договором поставки № 1/11-2020 від 30.04.2020.

1.3. Сторонами погоджено вартість окремих видів адвокатських послуг(додаток № 1 до додаткової угоди), а також визначено винагороду адвокату в результаті позитивного вирішення справи у розмірі два відсотка від задоволеної судом суми позову, яка сплачується до винесення рішення та корегується за результатами судового рішення.

1.4. Для виконання робіт та надання послуг, визначених в п. 1.1. даної додаткової угоди, визначається адвокати Клопков Сергій Миколайович та Марних Ярослав Олександрович.

17.03.2021 між сторонами складено акт надання послуг, яким засвідчено що замовник прийняв надані виконавцем послуги вартістю 19 889,25 грн, що включає в себе 12 389,25 грн - 2% суми позову (гонорар).

Позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання грошові кошти в розмірі 19 889,25 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 17.03.2021.

Підтвердженням того, що Марцих Ярослав Олескандрович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2044 від 12.02.2019.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів адвокатському об`єднанню на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, а тому, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 19 868,01 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, судом першої інстанції було всебічно досліджено матеріали справи, надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам з урахуванням всіх обставин справи, за результатами чого прийнято законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Відтак, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21.

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду 18.10.2021 дія оскаржуваного рішення була зупинена з огляду на приписи ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/2440/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/2440/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2022.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.О. Мальченко

В.В. Куксов