Постанова

від 26.01.2022 по справі 5023/1704/12

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м. Харків Справа №5023/1704/12

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гребенюк Н.В., суддя Сгара Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

апелянта - не з`явився;

арбітражний керуючий - Лялюк В.М., посвідчення №664 від 26.03.2013 року;

заінтересована особа (власник майна) ОСОБА_1 - Березовський Є.В., ордер серія АХ№1068717 від 24.05.2021 року, свідоцтво №1943 від 09.01.2018 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Алькор Інвест (вх.№3899Х/1-40) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 року у справі №5023/1704/12,

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків,

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 року (повний текст складено 14.12.2021 року, суддя Усатий В.О.) закрито провадження у справі №5023/1704/12 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду від 09.04.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Алькор Інвест з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 року у справі №5023/1704/12 скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що Кодекс України з процедур банкрутства, а саме, ч. 2 ст. 90 чітко встановлює випадки, у яких можуть бути застосовані інші, ніж передбачені пунктами 1-8 ч. 1 ст. 90 підстави для закриття провадження у справі, і така підстава може бути застосована лише із урахуванням положень ч. 2 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, якою чітко встановлено: Провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках передбачених пунктами З, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом . Таким чином, згідно ч. 2 ст. 90 КУзПБ підстави закриття провадження у справі встановлені п.6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути застосовані лише до визнання боржника банкрутом. Враховуючи той факт, що ФОП ОСОБА_2 було визнано банкрутом на підставі постанови від 24.04.2012 року, а смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після визнання її банкрутом, на цій стадії провадження у справі про банкрутство може бути застосоване виключне коло підстав для закриття провадження у справі, встановлених п.п. 1, 2,5, 6, 7 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства. Жодна із зазначених підстав не передбачає можливості закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю або припиненням фізичної особи-підприємця, визнаної банкрутом.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час винесення ухвали про закриття провадження у справі №5023/1704/12 не було досліджено питання щодо можливості правонаступництва у справі про банкрутство.

Апелянт зазначає, що ч.2 ст. 128 Господарського кодексу України та ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України вказують на те, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення, але встановлюючи майнові межі відповідальності фізичної особи-підприємця, не встановлює, однак, часових меж такої відповідальності, а майно фізичної особи ОСОБА_2 є предметом забезпечення вимог заставного кредитора у справі №5023/1704/12. Отже, суд повинен був встановити наявність правонаступників саме фізичної особи ОСОБА_2 в частині погашення вимог забезпечених кредиторів.

Скаржник вказує, що матеріалами справи підтверджується наявність спадкоємця, який прийняв спадщину та зобов`язаний забезпечити погашення вимог кредиторів, що не було враховано судом під час винесення ухвали від 09.12.2021 року по справі №5023/1704/12 і призвело до неправильного застосування судом підстави для закриття провадження у справі встановленої п.6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає відсутність правонаступника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за скаргою кредитора; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації такого права.

18.01.2022 року від ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Лялюк В.М. (вх.№597) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з позицією апелянта. Ліквідатор боржника вказує, що ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства містить підстави для закриття провадження у справі про банкрутство у тому числі питання щодо банкрутства фізичної особи-підприємця, але цією статтею не встановлена така підстава закриття провадження у справі про банкрутство, як смерть фізичної особи або оголошення її померлою. Можливість застосування підстав для закриття провадження у справі передбачених ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (загальні норми) встановлена п.9 ч.1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, як в інших випадках, передбачених законом . При цьому такі підстави можуть бути застосовані лише до визнання боржника банкрутом. Натомість, як свідчать матеріали даної справи, боржник у даній справі визнаний банкрутом ще у 2012 році.

24.01.2022 року від апелянта через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.№825), в якому просить розгляд справи призначений на 26.01.2022 року перенести, посилаючись на те, що повноважний представник у вказаний період (до 20.02.2022 року(буде знаходитись за межами міста Харкова за сімейними обставинами.

Розглянувши клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) згідно ухвали суду від 10.01.2022 року явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а апелянтом у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов`язковою;

3) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження для надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Так, кредитор - ТОВ Фінансова компанія Алькор Інвест ініціюючи апеляційне провадження виклав у апеляційній скарзі свої доводи. Позиція учасників даного судового процесу чітко і зрозуміло викладена у письмових документах, що наявні в матеріалах справи. Сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

4) бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного Господарського процесуального кодексу України;

5) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Таким чином, з огляду на наведене та на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники провадження у справі належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи та визнає за можливе провести судове засідання - розглянути апеляційну скаргу ТОВ Фінансова компанія Алькор Інвест за відсутністю його представника.

У судовому засіданні 26.01.2022 року представник заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвокат Березовський Є.В. оголосив клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ Фінансова компанія Алькор Інвест у справі №5023/1704/12 не є ані кредитором (конкурсним, забезпеченим, поточним), ані особою щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки. Вказане представник обґрунтовує обставинами, що були встановлені під час розгляду справи №5023/1668/12 і викладені у запереченнях проти відкриття апеляційного провадження.

Ліквідатор боржника проти клопотання про закриття апеляційного провадження заперечував.

Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2018 року у даній справі здійснено заміну кредитора ФОП ОСОБА_2 - ТОВ Фінансова компанія Форінт на його правонаступника - ТОВ Фінансова компанія Алькор Інвест . Вказана ухвала жодним учасником справи оскаржена не була та на даний час є чинною. Матеріали справи №5023/1704/12 не містять будь-яких відомостей щодо вибуття ТОВ Фінансова компанія Алькор Інвест як кредитора у даній справі.

Посилання на встановлені у справі №5023/1668/12 обставини є недоречними, оскільки стосуються правовідносин щодо іншого боржника та обсягу кредиторських вимог, зокрема, передання від Фінансова компанія Форінт на користь ТОВ Сегура Капітал права вимоги і заміни у зв`язку з цим кредитора у справі. При цьому встановленою обставиною є відмова у правонаступництві за вимогами які випливають з іпотечних договорів.

Таким чином, доводи заявника, що ТОВ Фінансова компанія Алькор Ін вест не є ані кредитором (конкурсним, забезпеченим, поточним), ані особою щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у даній справі є неспроможними.

Представник заінтересованої особи Міяхара І.Т. надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№953 від 26.01.2022 року), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об`єктивному досліджені матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2012 року в порядку ст.ст. 47-49 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції діючій на той час редакції - до 19.01.2013 року) порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою суду від 24.04.2012 року ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Ухвалою суду від 13.05.2019 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лялюка В.М.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить інформацію про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку зі смертю (дата запису: 10.01.2019 року, номер запису: 24800070006019320).

21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частинами 1, 2 статті 50 Цивільного кодексу України передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Пунктом 2 частини 4 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у разі її смерті проводиться державним реєстратором на підставі ксерокопії свідоцтва про смерть фізичної особи.

Встановивши обставину припинення суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю, необхідно надати правову оцінку тому, чи має місце правонаступництво та чи допускають спірні правовідносини правонаступництво.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Суд зазначає, що смерть фізичної особи, яка займалася підприємницької діяльністю, не передбачає правонаступництва, оскільки цей статус не допускає його автоматичного переходу до спадкоємців померлого - суб`єкта підприємницької діяльності.

Після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржник перебуває в особливому правовому режимі. Щодо боржника норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні в порівнянні з іншими нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Отже, з аналізу вищезазначених норм Кодексу України з процедур банкрутства, вбачається можливість заміни кредитора або іншого учасника провадження у справі, про права та обов`язків якого існує спір, на його правонаступника - іншу юридичну особу. Поряд із цим, Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено можливості заміни боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможність) на іншу особу, оскільки провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відкривається відносно конкретної особи у випадках та порядку, передбаченому Кодексом, про що вноситься відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи обставини даної справи, а саме смерть фізичної особи ОСОБА_2 і те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводів викладених у скарзі, щодо недопустимості застування наразі приписів ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно Кодекс України з процедур банкрутства (ст. 90) чітко встановлює суду обов`язок для закриття провадження у справі про банкрутство, якщо припинено в установленому законодавством порядку юридичну особу, яка є боржником, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Натомість, що стосується фізичних осіб, то тут законодавець обмежився лише четвертим розділом, який присвячено наслідкам закриття провадження у справі про банкрутство фізичних осіб-підприємців.

Тобто серед підстав закриття провадження у справі згідно зі ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства відсутня така підстава, як смерть боржника - фізичної особи-підприємця. Не міститься відповідної норми і в Книзі четвертій Кодексу України з процедур банкрутства, який присвячений відновленню платоспроможності фізичної особи.

Таким чином, виникає певна неузгодженість між чинними нормами Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства стосовно підстав для закриття провадження у справі.

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їх протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, відомі як колізія норм права. Колізія норми права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). У разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Кодекс України з процедур банкрутства є нормативно-правовим актом, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет стосовно норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, задоволення вимог кредиторів тощо.

Разом з тим, з огляду на обставини справи, можна стверджувати, що має місце не колізійність норм двох нормативно-правових актів, а аналогія права та закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Враховуючи, що наразі спірні правовідносини не врегульовані Кодексом України з процедур банкрутства, вони мають регулюватися виходячи із загальних принципів процесуального законодавства, тобто нормами Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, ухвала відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення ухвали Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 року у справі №5023/1704/12 без змін.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 269, 270, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Алькор Інвест залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 року у справі №5023/1704/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.01.2022 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Е.В. Сгара