Вирок
від 26.01.2022 по справі 753/11023/13-к
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11023/13-к

провадження № 1-кп/753/4/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кишинів, Республіки Молдова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого по АДРЕСА_2 , несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 17 січня 2012 року),

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, будучи приватним адвокатом, з корисливих мотивів, вчинив пособництво в одержанні хабара оперуповноваженими відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків (далі ВБНОН) Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві у розмірі 40000 грн. за наступних обставин.

4 квітня 2013 року оперуповноваженими ВБНОН Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по вул. Харківське шосе (неподалік універсаму «Київ») в м. Києві був затриманий ОСОБА_12 , у якого виявили порошкоподібну речовину, яку останній мав намір збути ОСОБА_13 .

Після цього ОСОБА_12 було доставлено до Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві, що в м. Києві по вул. Кошиця, 3-а, де ОСОБА_9 та ОСОБА_10 висунули останньому вимогу про передачу хабара в розмірі 7000 доларів США за складання документів про виявлений злочин, пов`язаний з незаконним зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ст. 309 КК України). При цьому останні зазначили, що в разі незгоди на їх пропозицію, ними буде складено документи за ст. 307 КК України, яке передбачає більш суворе покарання (зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з метою збуту).

Оскільки ОСОБА_12 погодився на таку пропозицію, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , надав йому номер мобільного телефону адвоката ОСОБА_2 , з яким вони мали обговорити умови передачі хабара.

Так, ОСОБА_12 5 квітня 2013 року зустрівся з ОСОБА_2 в м. Києві. ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, маючи на меті своїми діями сприяти ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, тобто, будучи пособником, підтвердив ОСОБА_12 раніше висунуту до нього вказаними особами вимогу про передачу хабара в сумі 7000 доларів США, при цьому, погодившись на зменшення розміру хабара до 5000 доларів США.

Цього ж дня, 5 квітня 2013 року, приблизно о 15.30 15.50 год., ОСОБА_2 знову зустрівся з ОСОБА_12 біля станції метро «Позняки», що по проспекту Бажана в м. Києві, де у власному автомобілі Киа Рио д.н.з. НОМЕР_1 отримав від останнього хабара у сумі 40000 грн. для подальшої їх передачі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . При цьому, з метою надання законності своїм діям, ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_12 договір про надання правової допомоги та зателефонував ОСОБА_10 , повідомивши про одержання хабара.

У подальшому, ОСОБА_2 прибув до приміщення Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул.. Кошиця, 3а, де передав ОСОБА_10 частину одержаного від ОСОБА_12 хабара в розмірі 36000 грн.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 17 січня 2012 року) як умисні дії у пособництві в одержанні службовими особами хабара за виконання дій в інтересах того, хто дає хабара, з використанням свого службового становища, у значному розмірі, за попередньою змовою групою осіб між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.27,ч.3ст.368КК України(вредакції Законувід 17січня 2012року) не визнав і пояснив, що 4 квітня 2013 року приблизно о 23 год. йому зателефонував раніше незнайома особа на ім`я ОСОБА_14 . Він повідомив, що йому необхідна допомога в Дарницькому РУ ГУМВС України в м. Києві. Оскільки було пізно, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_12 зустрітися на наступний день та обговорити укладення договору. 5 квітня 2013 року приблизно з 08 год. до 09 год. йому зателефонував ОСОБА_12 та попросив про зустріч. ОСОБА_2 погодився та сказав куди під`їхати. Приїхавши приблизно через годину, ОСОБА_12 повідомив, що працівники ВБНОН Дарницькому РУ ГУМВС України в м. Києві затримали його та доставили до районного управління, де у нього було вилучено наркотичну речовину. В ході розмови ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_12 , що його затримали з грубим порушенням вимог КПК, а його дії підпадають під ст. 309 КК, а не ст. 307 КК України. Пропозицій щодо звільнення останнього від кримінальної відповідальності за грошову винагороду від ОСОБА_2 не надходило, а ОСОБА_12 не повідомляв, що у нього вимагають кошти працівники поліції. На запитання ОСОБА_12 : чи можна вирішити питання не притягнення його до кримінальної відповідальності? ОСОБА_2 відповів, що не потрібно нікому давати хабаря, а оплата послуг адвоката вийде дешевше. Потім ОСОБА_12 запропонував йому оплатити гонорар в розмірі 5000 доларів США. ОСОБА_2 погодився та запропонував зустрітися пізніше для підписання угоди про надання правової допомоги. Після цього, в цей же день, йому зателефонував ОСОБА_12 та запропонував зустрітися біля станції метро «Позняки». Так, 5 квітня 2013 року приблизно о 15 год. 45 хв. ОСОБА_2 під`їхав на своєму автомобілі Кіа Ріо на місце зустрічі та запропонував ОСОБА_12 присісти в машину. Там він проконсультував останнього, узгодив позицію по справі, та ОСОБА_12 підписав угоду про надання правової допомоги, сплативши одразу повну суму гонорару в розмірі 40000 грн. Після цього його було затримано і він добровільно віддав 40000 грн. та 3000 доларів США, які він отримав від іншого клієнта.

Крім того, ОСОБА_2 стверджував, що ані 4 квітня, ані 5 квітня 2013 року він не зустрічався з працівниками поліції для вирішення питання щодо надання хабара та таке питання не обговорював. ОСОБА_9 він взагалі не знав, особисто був знайомий з ОСОБА_10 , але жодних стосунків з ним не підтримував. Коли ОСОБА_2 уперше зателефонував ОСОБА_12 , то повідомив, що йому його порадили працівники поліції, однак не уточнював, які саме. Уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_12 у незаконний спосіб він не обіцяв, ніякі гроші ОСОБА_10 не передавав.

1.Докази, які надані стороною обвинувачення для підтвердження свого висновку щодо винуватості ОСОБА_2 .

В процесі судового розгляду стороною обвинувачення - прокурором, для з`ясування і перевірки обставин пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення, надані для дослідження наступні докази:

- витяг з ЄРДР від 6 березня 2013 року у кримінальному провадженні № 42013110000000228 за ч. 3 ст. 364 КК України щодо неправомірних дій працівників Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві;

- витяг з ЄРДР від 5 квітня 2013 року у кримінальному провадженні № 42013110000000228 за ч. 3 ст. 368 КК України щодо факту вимагання у ОСОБА_12 хабара в сумі 7000 доларів США працівниками правоохоронних органів;

- рапорт від 6 лютого 2013 року ст. оперуповноваженого 2 сектору 1 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_15 щодо встановлення в ході виконання ОРЗ фактів схиляння оперуповноваженим ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, громадянина ОСОБА_13 до можливих неправомірних дій, пов`язаних з вимаганням хабарів від осіб реалізаторів наркотичних засобів;

- заява ОСОБА_13 від 7 лютого 2013 року щодо добровільної згоди в прийнятті участі в ОРЗ щодо розкриття злочинної діяльності співробітників ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві;

- заява ОСОБА_13 від 5 березня 2013 року щодо неправомірних дій співробітників ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві;

- постанова слідчої ОСОБА_16 від 7 березня 2013 року щодо залучення до конфіденційного співробітництва з подальшим виконанням спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації громадянина ОСОБА_17 ;

- письмова згода ОСОБА_17 на залучення його до конфіденційного співробітництва від 7 березня 2013 року та протоколом попередження його про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування;

- постанова слідчого ОСОБА_16 від 29 березня 2013 року щодо залучення до конфіденційного співробітництва з подальшим виконанням спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації у період з 11 березня 2013 року по 11 травня 2013 року громадянина ОСОБА_12 ;

- письмова згода ОСОБА_12 на залучення його до конфіденційного співробітництва від 29 березня 2013 року та протоколом попередження його про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування;

- протокол про використання заздалегідь ідентифікованих імітаційних засобів від 4 квітня 2013 року, складеного співробітником ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_18 на виконання доручення на підставі постанови прокурора ОСОБА_19 про проведення НСД контролю за вчиненням злочину імітування обстановки злочину від 1 квітня 2013 року, з якого вбачається, що за участю понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . ОСОБА_12 вручено несправжні наркотичні засоби для імітування обстановки злочину в ході проведення НСД контролю за вчиненням злочину;

- постанова про призначення судово-хімічної експертизи від 3 квітня 2013 року щодо дослідження імітаційних наркотичних засобів;

- висновок експерта № 84/5 від 3 квітня 2013 року щодо відсутності у досліджених зразках наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів;

- протоколом та фотокопіями до нього від 5 квітня 2013 року про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, з якого вбачається, що на підставі постанови прокурора ОСОБА_19 про проведення НСД контролю за вчинення злочину - імітування обстановки злочину із застосуванням спеціальних імітаційних засобів, заздалегідь ідентифікованих грошових коштів від 5 квітня 2013 року у присутності понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_22 . ОСОБА_12 вручено 40000 грн. з метою викриття ОСОБА_2 та співробітників ВБНОН (т. 9 а.с. 172-193);

- протокол огляду місця події від 5 квітня 2013 року, з якого вбачається, що у присутності двох понятих в кабінеті № 320 ВБНОН Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 3а, на підставі ст. 237 КПК України, проведено огляд, під час якого з кишені чоловічої куртки вилучено згорток, в якому знаходяться грошові кошти в національній валюті номіналом по 50,100,200 грн., а також паспорт на ім`я ОСОБА_10 (т. 9 а.с. 199-203);

- ухвала слідчого судді від 26 березня 2013 року щодо надання дозволу на обшук службового кабінету № 322 оперуповноваженого ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_9 ;

- протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_17 з фото таблицями до нього від 7 березня 2013 року, де в папці «принятые» містяться повідомлення отримані від абоненту ОСОБА_23 за номером НОМЕР_2 ;

- протокол обшуку від 5 квітня 2013 року, з якого вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києві від 26 березня 2013 року у присутності понятих на робочому місці ОСОБА_9 вилучено, крім іншого, кримінальні провадження № 12013110020004235, № 12013110020004518;

- постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 5 квітня 2013 року щодо задоволення клопотання прокурора ОСОБА_24 про проведення обшуку адвоката ОСОБА_2 (т.9. а.с. 227);

- протокол обшуку особи від 5 квітня 2013 року, з якого вбачається, що у присутності понятих в портфелі ОСОБА_2 виявлено грошові кошти в сумі 40000 грн. (т. 9 а.с. 229-250);

- ухвала судді Голосіївського районного суду м. Києва від 5 квітня 2013 року щодо надання дозволу на обшук автомобіля Киа Рио д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрованого за ОСОБА_2 ;

- ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 6 квітня 2013 року про надання дозволу слідчому на вилучення у приміщенні Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 3а, протоколу вилучення наркотичних засобів у ОСОБА_12 несправжніх (імітаційних) наркотичних засобів, пояснення ОСОБА_12 , а також відеозаписів із камер зовнішнього спостереження Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за 4 квітня 2013 року;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 9 квітня 2013 року та додатками до нього, з якого вбачається, що слідчий ОСОБА_25 на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 6 квітня 2013 року про надання тимчасового доступу до речей і документів ознайомився з матеріалами кримінального провадження № 12013110020004781 в 1 томі та сервером чергової частини Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві;

- заява ОСОБА_12 від 5 квітня 2013 року про вимагання у нього працівниками ВБНОН Дарницького РУ 7000 доларів США хабара (т. 10 а.с. 43);

- постанова про уточнення анкетних даних ОСОБА_13 від 14 березня 2013 року;

- договір про надання правової допомоги від 5 квітня 2013 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 ;

- протокол огляду від 9 квітня 2013 року договору про надання правової допомоги від 5 квітня 2013 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 ;

- висновок експерта № 359 від 9 квітня 2013 року, з якого вбачається, що вилучена у ОСОБА_12 порошкоподібна речовина містить психотропну речовину метамфетамін, обіг якої обмежено, загальною масою 0,554г. (т. 10 а.с. 57);

- ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року про надання слідчому тимчасового доступу до речей та документів, а саме, об`єкту дослідження експертизи НДЕКЦ при УМВС № 359 від 9 квітня 2013 року та самого висновку;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 8 травня 2013 року, де за участю понятих слідчим вилучено висновок експерта № 359 від 9 квітня 2013 року та об`єкт дослідження;

- протокол огляду від 13 травня 2013 року, об`єктом якого є вилучений висновок експерта № 359 та наркотична речовина;

- висновок експерта № 122/5 від 25 червня 2013 року, з якого вбачається, що в наданій на дослідження речовинах міститься психотропна речовина, обіг якої обмежено, - метамфетамін, загальною масою 0,529г.;

- постанова від 20 травня 2013 року про приєднання предмету до провадження як речового доказу: грошових коштів в сумі 36000 грн. та 40000 грн.; 3000 доларів США (т.10 а.с. 85);

- протокол затримання ОСОБА_2 6 квітня 2013 року, відповідно до якого, у останнього нічого не вилучено;

- повідомленням Голови Ради адвокатів України від 11 квітня 2013 року про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 червня 2013 року, з якого вбачається, що ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , як осіб, що затримали його 4 квітня 2013 року;

- клопотання прокурора ОСОБА_24 про надання дозволу слідчому на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_2 , а саме: аудіо, відео контролю особи, спостереження за особою у публічно доступних місцях, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абоненту НОМЕР_3 ;

- доручення слідчого ОСОБА_16 від 5 квітня 2013 року оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України щодо приватного адвокату;

- постанова прокурора м. Києва ОСОБА_24 від 5 квітня 2013 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину імітування обстановки злочину із застосуванням спеціальних заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів), відповідно до якої залучено ОСОБА_12 до проведення вказаної слідчої дії, а також, заздалегідь ідентифіковані засоби грошові кошти, в сумі, відповідно до висунутої вимоги(т. 10 а.с. 141);

- доручення слідчого ОСОБА_16 від 12 березня 2013 року оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України щодо оперуповноваженого ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві;

- постанова прокурора м. Києва ОСОБА_19 від 1 квітня 2013 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину імітування обстановки злочину із застосуванням несправжніх (імітаційних) засобів (несправжніх наркотичних засобів), відповідно до якої залучено ОСОБА_17 та ОСОБА_12 до проведення вказаної слідчої дії, а також, несправжні (імітаційні засоби) несправжні наркотичні засоби в кількості за необхідністю;

- доручення прокурора м. Києва ОСОБА_19 від 1 квітня 2013 року оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій відносно оперуповноваженого ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві;

- протокол від 29 травня 2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії із відеозаписом зустрічі приватного адвоката ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_12 5 квітня 2013 року, в ході якої останній передав ОСОБА_2 грошові кошти та підписав договір про надання юридичних послуг (т. 10 а.с. 160);

- протокол від 29 травня 2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії відео контролю оперуповноваженого ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_9 ;

- протокол від 29 травня 2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо контролю адвоката ОСОБА_2 від 5 квітня 2013 року, де зафіксовано розмову між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 (т. 10 а.с. 169);

- протокол від 29 травня 2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо контролю оперуповноваженого ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_9 , з якого вбачається, що останній в розмові 4 квітня 2013 року повідомляє ОСОБА_12 про наявність у нього людини на ім`я « ОСОБА_26 », якого ОСОБА_9 радить як гарного юриста (т. 10 а.с. 206);

- протокол огляду від 31 травня 2013 року компакт дисків, що направлені слідчому СБУ разом з протоколами за результатами проведення негласних слідчих дій, де знаходиться відеозапис розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_12 (т. 10 а.с. 217-250);

- протокол від 11 квітня 2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абоненту НОМЕР_4 , що перебуває у користуванні ОСОБА_2 (т. 11 а.с. 8-11);

- протокол допиту свідка ОСОБА_27 слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, з якого вбачається, що він був присутній в якості свідка під час особистого обшуку ОСОБА_2 . Купюри, які було вилучено, оголошувалися вголос. Там було 40000 грн. і 3000 доларів. Крім нього понятими були ще ОСОБА_28 , ОСОБА_29 . Особа відносно якої проводилася слідча дія, добровільно віддала грошові кошти зі свого кейсу. ОСОБА_2 зазначив, що це гроші від клієнта (т. 5 а.с. 208-213);

- аудіо допиту свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29 слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, пояснення яких є ідентичними поясненням свідка ОСОБА_27 , з яких вбачається, що вони, також, були залучені в якості свідків при обшуку ОСОБА_2 , під час якого у останнього було виявлено 40000 грн. та долари.

Також, судом за клопотанням прокурора було безпосередньо допитано свідків:

- ОСОБА_12 , який пояснив, що події, пов`язані з даним кримінальним провадження, він вже майже не пам`ятає, обвинуваченого ОСОБА_2 не знає. Колись у 2013 році в нього була ситуація пов`язана з наркотиками, які в нього знайшли працівники правоохоронних органів та почали вимагали гроші, тому він написав про це заяву до ЗБУ. Його залучили до співробітництва і він передав комусь в машині кошти, суму яких та купюри не пам`ятає. Крім того зазначив, що в тій ситуації, яка склалася, він знайшов адвоката, з яким уклав договір. Адвоката він вже не пам`ятає, але стверджує, що той в нього гроші не вимагав, а грошові кошти він передавав не йому, а працівникам поліції. Також, свідок зазначив, що дату та час, коли його допитували, він точно не пам`ятає, але це було в той день, коли він передавав гроші. При цьому, при ознайомленні з протоколом його допиту (т. 11 а. с. 32), ОСОБА_12 підтвердив, що підписи на ньому належать йому;

- ОСОБА_30 , який пояснив, що він був залучений до проведення слідчих дій в м. Києві у якості свідка. Що саме відбувалося, хто і кому передавав гроші, він уже не пам`ятає. Така особа як ОСОБА_12 , йому невідома. Пам`ятає, що був обшук під час якого було вилучено купюри по 500 грн. Йому казали, що вони були помічені;

- ОСОБА_22 , який пояснив, що він був запрошений у якості понятого в 2013 році разом з ОСОБА_30 . Був понятим при передачі грошей та обшуку дома. ОСОБА_12 він не знає. Як відбувалася передача коштів, вже не пам`ятає.

На переконання прокурора вказані докази повністю підтверджують винуватість обвинуваченого.

2.Позиція обвинуваченого, докази та клопотання подані під час судового розгляду стороною захисту.

Сторона захисту категорично заперечуючи винуватість ОСОБА_2 , надала суду наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні:

-лист відповідь старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Н. Довбиш від 23 грудня 2013 року № 06/4-15872-13, відповідно до якого 5 квітня 2013 року о 13 год. 38 хв. матеріали досудових розслідувань за № 42013110000000228 та № 42013110000000335 об`єднані в одне провадження з присвоєнням єдиного унікального номеру 42013110000000228 (т. 9 а.с. 79);

-лист відповідь в.о. начальника управління організаційного забезпечення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи ОСОБА_31 , з якого вбачається, що датою об`єднання кримінальних проваджень № 42013110000000228 та № 42013110000000335 є 5 квітня 2013 року о 13 год. 44 хв. (т. 9 а.с. 80 на звороті);

-протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 5 квітня 2013 року, з якого вбачається, що його допит розпочався о 21 год. 00 хв., а закінчився о 21 год. 45 хв. (т. 11 а.с. 32);

-протоколи допиту свідків ОСОБА_32 від 19 квітня 2013 року, ОСОБА_33 від 19 квітня 2013 року, ОСОБА_20 від 17 квітня 2013 року, ОСОБА_22 від 17 квітня 2013 року, з яких вбачається, що їх місце роботи є внутрішні війська військової служби (т. 11 а.с. 37, 41, 46, 51);

-лист командира військової частини НОМЕР_5 від 24 квітня 2013 року № 31506, з якого вбачається, що ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_32 є військовослужбовцями військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_5 управління ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 11 а.с. 55);

-лист від 15 липня 2013 року № 17/784 про надання інформації щодо проходження служби військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 (т. 11 а.с. 76);

-лист Ради Адвокатів міста Києва від 24 липня 2013 року № 99 щодо не надходження інформації про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2

-відповідь заступника прокурора міста Києва від 16 травня 2013 року про відсутність порушення права на захист при затриманні ОСОБА_2 (т. 11 а.с. 88);

-повідомлення про підозру ОСОБА_2 за 3 ст. 368 КК України від 6 квітня 2013 року, затверджене прокурором міста Києва ОСОБА_24 ;

-повідомлення про підозру ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України від 20 червня 2013 року, затверджене прокурором міста Києва ОСОБА_24 ;

-ухвала заступника голови Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_34 від 11 березня 2013 року (т. 11 а.с. 144);

-ухвала голови Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_35 від 5 квітня 2013 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_2 (т. 11 а.с. 145).

На переконаннясторони захистустороною обвинуваченняне доведеноналежними тадопустимими доказамивинуватість ОСОБА_2 у вчиненніним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 17 січня 2012 року).

Крім того, зазначено, що:

- прокурором не виносилося окрема постанова про об`єднання матеріалів досудового розслідування за № 42013110000000228 (щодо неправомірних дій працівників Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві) та за № 42013110000000335 (щодо ОСОБА_2 ) в одне кримінальне провадження;

- в матеріалах кримінального провадження відсутні й будь-які відомості про прийняття керівником органу досудового розслідування постанови про визнання слідчих ОСОБА_16 , ОСОБА_25 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 ОСОБА_39 особами, які будуть здійснювати повноваження слідчих у даному кримінальному провадженні, а є лише доручення.

Також, захисник заявив клопотання про визнання недопустимими наступні доказами:

-повідомлення про підозру ОСОБА_2 , оскільки він має статус адвоката, і згідно ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», повинно було бути вручено виключно прокурором м. Києва ОСОБА_24 , а не слідчим ОСОБА_16 ;

- постанов прокурора ОСОБА_19 про проведення НСД контролю за вчинення злочину від 1 квітня 2013 року, 5 квітня 2013 року; про проведення освідування адвоката ОСОБА_2 від 5 квітня 2013 року, про розсекречення матеріалів носіїв інформації від 16 травня 2013 року, про виділення матеріалів досудового розслідування від 21 червня та 1 липня 2013 року, оскільки у витягах з ЄРДР від 6 березня та 10 квітня 2013 року відсутні відомості про призначення прокурорів, які були уповноважені здійснювати процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, зокрема, прокурора ОСОБА_19 ;

- клопотань прокурора м. Києва ОСОБА_24 від 5 квітня 2013 року до слідчого судді про проведення особистого обшуку адвоката ОСОБА_2 та його автомобіля, про надання дозволу на проведення НСД відносно ОСОБА_2 , трьох повідомлень про підозру адвокату ОСОБА_2 від 6, 15 квітня, 20 червня 2013 року, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутнє процесуальне рішення про призначення останнього прокурором у даному кримінальному провадженні;

- ухвали голови Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_35 від 5 квітня 2013 року про надання дозволу на проведення НСД щодо ОСОБА_2 (далі ухвала голови АСмК), оскільки було задоволено клопотання прокурора м. Києва ОСОБА_24 щодо якого в матеріалах кримінального провадження відсутнє процесуальне рішення про призначення останнього прокурором у даному кримінальному провадженні. Також, у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова прокурора ОСОБА_19 від 5 квітня 2013 року про проведення контролю за вчинення злочину, на яку йде посилання в ухвалі голови суду;

- протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених засобів від 5 квітня 2013 року та ксерокопії грошових купюр, оскільки понятими під час цієї слідчої дії були працівники правоохоронних органів, а в протоколі вказано, що він складений на підставі постанови старшого прокурора ОСОБА_19 про проведення НСД контролю за вчиненням злочину від 5 квітня 2021 року, яка відсутня в матеріалах провадження та стороні захисту не відривалася;

- протоколу ОМП кабінету № 320 від 5 квітня 2013 року та відеозаписи до нього, оскільки огляд проводився за відсутності ухвали слідчого судді,

- протоколу обшуку особи від 5 квітня 2013 року, в ході якого у ОСОБА_2 було вилучено грошові кошти в сумі 40000 грн., та додатки до нього, оскільки обшук адвоката проведено на підставі постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва, а не ухвали слідчого судді цього суду, постанова про обшук отримана на підставі клопотання прокурора м. Києва ОСОБА_24 , який не призначений у цьому кримінальному провадженні, при обшуку був відсутній представник ради адвокатів регіону, обшук проводився у нічний час;

- заяви ОСОБА_12 від 5 квітня 2013 року про вимагання у нього хабара, оскільки вона не містить відмітки про дату її прийняття та реєстрацію, що виникає сумнів у добровільності її написання останнім, у заяві відсутні будь-які посилання на ОСОБА_2 ;

- речові докази - грошові кошти в сумі 36000 грн., 40000 грн., 3000 доларів США, оскільки при врученні ОСОБА_12 40000 грн. та складанні протоколу приймали участь у якості понятих особи, які є працівниками правоохоронних органів, 36000 грн. вилучені при ОМП кабінету № 320 Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві без ухвали слідчого судді, стороні захисту не надавався доступ до речових доказів;

- 2 протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 29 травня 2013 року відео та аудіо контроль особи, відносно приватного адвоката ОСОБА_2 за 5 квітня 2013 року та всі додатки до нього, оскільки слідча дія проведена на підставі ухвали голови АСмК, яка не була відкрита стороні захисту належним чином під час досудового розслідування. Крім того, вказана ухвала голови АСмК могла бути отримана лише після 21 год. 45 хв. 5 квітня 2013 року (коли закінчився допит свідка ОСОБА_12 , про що зазначено в самій ухвалі суду), проте відео контроль зустрічі здійснювався з 15 год. 30 хв. до 15 год. 50 хв. 5 квітня 2013 року, тобто, до отримання ухвали голови АСмК, а аудіо контроль проводився взагалі з 08 год. ранку 5 квітня 2013 року, тобто, до реєстрації кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України, яка відбулася лише о 13 год. 38 хв., та отримання ухвали голови голови АСмК. Крім того, у протоколах не зазначено характеристики спеціальних технічних засобів, які використовувалися для фіксації ходу негласної слідчої дії;

- протокол огляду легалізованих матеріалі НСД від 31 травня 2013 року та всі додатки до нього, оскільки він є похідним від вказаних вище протоколі, які є недопустимими;

- протокол за результатами проведення НСРД від 11 квітня 2013 року про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абоненту НОМЕР_4 , що перебуває у користуванні ОСОБА_2 , оскільки слідча дія проводилася на підставі ухвали голови АСмК, яка не була відкрита стороні захисту належним чином під час досудового розслідування, слідча дія проводилася 5 квітня 2013 року у період часу з 14 год. 10 хв. до 15 год. 40 хв., тобто, до отримання ухвали голови АСмК.

3.Мотиви і оцінки суду за наслідками перевірки обставин висунутого обвинувачення і перевірки їх доказами наданими сторонами кримінального провадження під час судового розгляду.

Суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:

«Частина 2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Частина 4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Так, судом було встановлено наступне.

Згідно з вимогами ч. 1,3 ст. 214, ч. 1 ст. 217КПК України у кожному випадку виявлення даних про вчинення кримінального правопорушення вносяться відповідні відомості до ЄРДР та розпочинається досудове розслідування, здійснення якого без внесення таких відомостей до ЄРДР не допускається, а у випадках необхідності - в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 110, ст. 283КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

За текстом обвинувального акта, що є предметом даного судового розгляду, таким є кримінальне провадження № 42013110000000228 від 6 березня 2013 року.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в ньому знаходяться 2 витяги з ЄРДР:

-6 березня 2013 року у кримінальному провадженні № 42013110000000228 у зв`язку з реєстрацією повідомлення щодо неправомірних дій працівників Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за ч. 3 ст. 364 КК України;

-5 квітня 2013 року у кримінальному провадженні № 42013110000000228, який містить ще й відомості за ч. 3 ст. 368 КК України по факту вимагання у ОСОБА_12 хабара в сумі 7000 доларів США працівниками правоохоронного органу.

Згідно постанови заступника прокурора м. Києва ОСОБА_40 від 5 квітня 2013 року про призначення групи прокурорів, 5 квітня 2013 року кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання хабара у громадянина ОСОБА_12 внесено до ЄРДР за № 42013110000000335 (т. 1 а.с. 12-13).

Цього ж дня, 5 квітня 2013 року, матеріали досудових розслідувань за № 42013110000000228 та № 42013110000000335 об`єднані в одне провадження з присвоєнням єдиного унікального номеру 42013110000000228 (т. 1 а.с. 18).

Згідно відповіді старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних проваджень ОСОБА_41 на лист адвоката ОСОБА_8 від 23 грудня 2013 року, кримінальне провадження за № 42013110000000335 було внесено до реєстру 5 квітня 2013 року о 13 год. 38 хв. 26 сек. (т. 9 а.с.79), а об`єднання кримінальних проваджень відбулося 5 квітня 2013 року о 13 год. 44 хв. (т. 9 а.с. 80 на звороті).

Відповідно до ч. 5 ст.217КПК рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається виключно прокурором.

Чинний КПК у ст. 110 передбачає, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечуються дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов`язана із дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб`єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження та можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об`єктивності владних суб`єктів.

У свою чергу постанова прокурора має відповідати вимогам ст. 110 КПК, зокрема, виготовлятися на офіційному бланку та підписуватися службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Між тим, в матеріалах справи взагалі відсутня постанова прокурора про об`єднання матеріалів досудового розслідування за № 42013110000000228 та за № 42013110000000335 в одне кримінальне провадження, що вказує на не прийняття останнім процесуального рішення з цього питання.

Наявність листа відповіді прокурора про внесення таких даних в ЄРДР не може замінити постанову прокурора про об`єднання матеріалів досудового розслідування, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує правові наслідки у вигляді об`єднання в одне декількох конкретних кримінальних проваджень.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що на час виконання вимог ст. 290 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42013110000000228, та під час судового розгляду в суді першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 110, 217 КПК України, не містилась постанова прокурора про об`єднання матеріалів досудового розслідування за № 42013110000000228 та за № 42013110000000335 в одне кримінальне провадження, а тому у органа досудового розслідування не було законних підстав збирати докази щодо ОСОБА_2 , повідомляти йому про підозру та направляти відносно останнього обвинувальний акт до суду в рамках саме кримінального провадження за № 42013110000000228 від 6 березня 2013 року, оскільки кримінальне провадження за № 42013110000000335 щодо ОСОБА_2 не було об`єднано з кримінальним провадженням за № 42013110000000228 обвинувальний акт в межах якого було направлено до суду.

Тому,обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 17 січня 2012 року) знаходяться поза межами даного судового розгляду в контексті приписів ч. 1 ст. 337 КПК України, оскільки не охоплюються межами висунутого обвинувачення згідно з обвинувальним актом в межах кримінального провадження № 42013110000000228 від 6 березня 2013 року, який поданий до суду і є предметом судового розгляду.

Оскільки вирок суду не може ґрунтуватися на висунутому за таких обставин обвинуваченні, тому надані на його підтвердження докази щодо винуватості ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України слід визнати недопустимими.

Між тим, суд вирішив не обмежуватися лише наведеними висновками для прийняття рішення по суті висунутого обвинувачення ОСОБА_2 , надавши, у такому випадку, виключно за для досягнення істини у справі, оцінку доказам, якими сторона обвинувачення обґрунтувала свою позицію про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

1. Стосовно доводів сторони захисту, що по даному кримінальному провадженні здійснено слідчі дії та прийнято процесуальні рішення неуповноваженими на те слідчими, оскільки відсутня постанова про призначення групи слідчих, то суд виходить з наступного.

Як убачається з долучених прокурором витягів з ЄРДР від 6 березня 2013 року та 5 квітня 2013 року (т. 9 а.с. 133), в них зазначені слідчі ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , як такі, що мають повноваження з проведення досудового розслідування.

Між тим, надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо проведення досудового розслідування не уповноваженим слідчими, суд виходить з рішення Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 жовтня 2021 року (справа № 724/86/20 провадження № 51-1353кмо21), з якого вбачається, що за приписами п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214КПК України визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування.

Відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування відповідно до п. 2 ч. 2 ст.39КПК України керівник органу досудового розслідування має право лише вмотивованою постановою, як і призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування.

Таким чином, системне тлумачення зазначених норм свідчить про те, що законодавець у своїй термінографічній практиці застосовує словосполучення «визначати слідчого» та «призначати слідчого» як синонімічного змісту терміни, що мають тотожне семантичне значення стосовно визначення обсягу, форми та змісту дій, які вони характеризують.

Статтею 110КПК України установлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Така специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова вбачається із тлумачення положень ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214КПК України у взаємозв`язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу.

Об`єднана палата в контексті застосування приписів ст.110КПК України виходить з того, що зміст і значення процесуального рішення у формі постанови визначає не виключно його назва, а зміст, структура і обсяг викладеної у процесуальному рішенні інформації про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні з огляду на приписи зазначеної статті кримінального процесуального закону.

Отже, процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст.110КПК України. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла.

Водночас витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні, оскільки він не є процесуальним рішенням, а отже, не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування.

На підставі викладеного вище, Об`єднана палата прийшла до висновку, що процесуальне рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має прийматися у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.

При цьому таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування.

В аспекті застосування приписів ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214КПК у взаємозв`язку з положеннями ст.110цього Кодексу недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод права на справедливий суд.

Відповідно до ст.62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачиться на її користь.

За змістом статей 86, 87КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, невід`ємною складовою якого є здійснення процесуальних дій уповноваженою на те особою в конкретному кримінальному провадженні. Збирання доказів неуповноваженою особою є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті застосування приписів статей 412, 438КПК України.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи, що прокурором в судовому засіданні не було надано рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, яке обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови, суд приходить до висновку про недопустимість доказів, зібраних слідчими ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою. Зокрема, це стосується наступних письмових документів, поданих прокурором у якості доказу винуватості ОСОБА_2 :

-протоколу від 5 квітня 2013 року, з якого вбачається, що огляд місця події, а саме, кабінету №320ВБНОН ДарницькогоРУГУ МВСУкраїни вм.Києві заадресою:м.Київ,вул.Кошиця,3а,під часякого зкишені чоловічоїкуртки вилученозгорток,в якомузнаходяться грошовікошти внаціональній валютіноміналом по50,100,200грн.,а такожпаспорт наім`я ОСОБА_10 ,оскільки булопроведено неуповноваженим слідчим ОСОБА_16 (т. 9 а.с. 199-203);

-протоколу обшуку особи та додатків до нього від 5 квітня 2013 року, з якого вбачається, що у присутності понятих в портфелі ОСОБА_2 виявлено грошові кошти в сумі 40000 грн., який проведено неуповноваженим слідчим ОСОБА_36 (т. 9 а.с. 229-250);

-протоколу від 9 квітня 2013 року огляду договору про надання правової допомоги від 5 квітня 2013 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , оскільки проведено неуповноваженим слідчим ОСОБА_16 (т. 10 а.с. 53-54);

-постанови проприєднання предметудо провадженняяк речовогодоказу від20травня 2013року грошових коштівв сумі36000грн.,40000грн.,3000доларів США,оскільки винесенанеуповноваженим слідчим ОСОБА_16 (т. 10 а.с. 85 -90);

-протоколу затриманняособи,підозрюваної увчинені злочину ОСОБА_2 від 6квітня 2013року,оскільки затриманнявідбувалося неуповноваженоюособою - слідчим ОСОБА_37 (т. 10 а.с. 105-110);

-доручення слідчої ОСОБА_16 оперативному підрозділуна проведенняслідчих (розшукових)дій впорядку ст.40КПК Українивід 5квітня 2013року (т.10а.с.139),як таке,що наданонеуповноваженим слідчим;

-протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29 травня 2013 року, складений співробітником 2 управління ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_18 , щодо проведення негласної слідчої дії відео контроль особи ОСОБА_2 , як такий, що складено на виконання доручення (№ 06/3-499т від 5 квітня 2013 року), надане неуповноваженим слідчим ОСОБА_16 (т. 10 а.с. 160);

-протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29 травня 2013 року, складений співробітником 2 управління ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_18 , щодо проведення негласної слідчої дії аудіо контроль особи ОСОБА_2 , як такий, що складено на виконання доручення (№ 06/3-499т від 5 квітня 2013 року), надане неуповноваженим слідчим ОСОБА_16 (т. 10 а.с. 169-175);

-протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11 квітня 2013 року, складений співробітником 2 управління ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_18 , щодо проведення негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абоненту № НОМЕР_4 , що перебуває у постійному користуванні адвоката ОСОБА_2 у період з 5 квітня 2013 року по 10 квітня 2013 року, як такий, що складено на виконання доручення (№ 06/3-499т від 5 квітня 2013 року), надане неуповноваженим слідчим ОСОБА_16 (т.11 а.с. 8-11);

-протоколу від31травня 2013року оглядулегалізованих матеріалівнегласних слідчихдій,які проводилисявідносно ОСОБА_2 (т.10а.с.246 250),як такий,що складенийнеуповноваженим слідчим ОСОБА_16 ;

-постанови від29березня 2013року щодозалучення доконфіденційного співробітництва ОСОБА_12 , яктакий,що складенийнеуповноваженим слідчим ОСОБА_16 .

2. Щодо доводів сторони захисту про відсутність повноважень у прокурора ОСОБА_24 на підписання підозри, оскільки він не входив до складу групи прокурорів, то суд зазначає наступне.

Адвокат належить до категорії тих осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження згідно зі статтею 480 КПК України. Однією зі складових особливого порядку кримінального провадження щодо адвоката є процедура здійснення повідомлення про підозру.

Загальні положення, які регулюють питання процедури повідомлення про підозру, містяться в главі 22 КПК України.

Так, частиною першою статті 276КПК України передбачені випадки, в яких повідомлення про підозру здійснюється обов`язково в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу. Частиною другою статті 276КПК України встановлено, що у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов`язані також детально роз`яснити кожне із зазначених прав, якщо підозрюваний висловить прохання про це (частина третя статті 276 КПК України).

Глава 22КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (частини перша і друга статті 278 КПК України).

За загальним правилом, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (частина перша статті 277 КПК України). Однак, в статті 276цього Кодексу зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 481КПК України (в редакції, що діяла на час вчинення злочину) письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень. Така ж норма закріплена п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Тобто, такі повноваження Генерального прокурора, його заступника, прокурора АРК Крим, області, міста Києва та міста Севастополя є винятковими і не можуть бути передоручене іншим прокурорам чи слідчим. Проте, для реалізації цих повноважень останні не повинні обов`язково здійснювати процесуальне керівництво у відповідному кримінальному провадженні, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство такої вимоги не встановлює (постанова ВП ВС від 11 грудня 2019 року в справі № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19).

Щодо доводів захисника про вручення підозри неналежною особою слідчим, а не безпосередньо прокурором м. Києва, то суд уважає, що вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз`яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру адвокату. Однак саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру адвокату іншим суб`єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це статтею 481КПК України суб`єктом, не порушує гарантії адвоката. Сам по собі факт особистої передачі повідомлення про підозру не забезпечує додаткового захисту особам, щодо яких визначено спеціальний порядок здійснення повідомлення про підозру.

Отже, уповноваження іншої особи на вручення повідомлення про підозру адвокату, рішення про здійснення якого прийнято належним суб`єктом, на завершальному етапі здійснення такого повідомлення, не призводить до порушення його гарантій.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідне доручення Генеральний прокурор, його заступник, прокурор АРК Крим, області, міста Києва та міста Севастополя могли надати лише тій уповноваженій особі, яка здійснювала досудове розслідування або входила до групи, яка призначена для здійснення цього кримінального провадження відповідно до статті 37 КПК України.

Проте, як вже було зазначено у даному вироку раніше, слідча ОСОБА_16 не є уповноваженою особою на здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні через відсутність постанови про призначення (визначення) групи слідчих, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не набув статусу підозрюваного за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

3. Крім того, у даному кримінальному провадженню проведено такий вид НСРД, як контроль за вчиненням злочину, при цьому докази здобуті за результатами його проведення, між іншим, покладені стороною обвинувачення в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Статтею 260 КПК України передбачено, що аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування особи, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Статтею 250 КПК України визначено порядок проведення НСРД до постановлення ухвали слідчого судді. Частиною 1 цієї статті передбачено, що у виняткових невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини КК, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_2 на підставі ухвали голови Апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2013 року проводилися наступні негласні слідчі дії, як: аудіо, відео контроль особи зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абоненту НОМЕР_4 . При цьому, голова суду ОСОБА_35 у своїй ухвалі як на підставу для задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на проведення вказаних негласних слідчих дій щодо ОСОБА_2 послався на вже встановлені факти, а саме: зустріч ОСОБА_2 та ОСОБА_12 5 квітня 2013 року (т. 11 а.с. 145), та показання свідка ОСОБА_12 (т. 11 а.с. 146).

Між тим, як убачається з протоколу допиту ОСОБА_12 , який був досліджений судом за клопотанням сторони захисту виключно для з`ясування дати та часу надання таких показань, останній надавав пояснення 5 квітня 2013 року з 21 год. 00 хв. по 21 год. 45 хв.(т.11 а.с. 32).

Також, будучи допитаним у судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення, свідок ОСОБА_12 зазначив, що він давав показання під час досудового розслідування в день передачі грошових коштів. Точного часу він вже не пам`ятає, але це було у другій половині дня. Крім того, останній, ознайомлюючись з протоколом свого допиту, де зазначено дату та час його допиту, підтвердив, що підписи на ньому належать йому.

Ураховуючи викладене, суд погоджується з думкою сторони захисту про те, що орган досудового розслідування не міг отримати ухвалу голови Апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2013 року про надання дозволу на проведення вказаних негласних слідчих дій щодо ОСОБА_2 до закінчення допиту ОСОБА_12 21 год. 45 хв.

Однак, згідно протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо контролю особи ОСОБА_2 від 29 травня 2013 року (т. 10 а.с. 169-175), вона проводилася 5 квітня 2013 року у період часу з 08год. 00 хв. по 13 год. 00 хв. та з 13 год. 30 хв. по 17 год. 00 хв., тобто, до отримання ухвали голови Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_35 .

Крім того, згідно протоколу від 11 квітня 2013 року за результатамипроведення негласноїслідчої (розшукової)дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абоненту НОМЕР_4 , що перебуває у користуванні ОСОБА_2 , вказана слідча дія також відбувалася 5 квітня 2013 року о 14 год. 01 хв., 14 год. 10 хв., 15 год. 12 хв., 15 год. 28 хв., 15 год. 40 хв., тобто, до отримання ухвали голови АСмК (т. 11 а.с. 8-11).

Це саме стосується й такої негласної слідчої дії, як відео контролю особи ОСОБА_2 від 5 квітня 2013 року, результати якої зафіксовано в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 29 травня 2013 року (т. 10 а.с. 160). І хоча в самому протоколі в порушення вимог ч. 3 ст. 104 КПК України не зазначено час проведення такої негласної слідчої дії, проте з обвинувального акту вбачається, що зустріч ОСОБА_12 з ОСОБА_2 , де відбувалася передача грошей, проходила у період часу з 15 год. 30 хв. по 15 год. 50 хв., тобто, до отримання ухвали голови Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_35 , в якій, зокрема міститься посилання на таку зустріч, як на таку, що вже відбулася.

Отже,суд приходитьдо висновку,що проведеннянегласних слідчихдій,як аудіо,відео контроль ОСОБА_2 та зняттяінформації зтранспортних телекомунікаційнихмереж поабоненту НОМЕР_4 ,що перебуваєу користуванні ОСОБА_2 , до постановлення ухвали голови Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_35 від 5 квітня 2013 року про надання дозволу на проведення таких дій, та за відсутності обставин, передбачених ч. 1 ст. 250 КПК, є грубим порушенням вимог КПК України і має наслідки недопустимості протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 29 травня 2013 року аудіо та відео контролю ОСОБА_2 (т. 10 а.с. 160, 169-175), протоколу від 11 квітня 2013 року за результатамипроведення негласноїслідчої (розшукової)дії -зняття інформаціїз транспортнихтелекомунікаційних мережпо абоненту НОМЕР_4 ,що перебуваєу користуванні ОСОБА_2 (т.11а.с.8-11), як доказу та похідних від них доказів оптичних дисків із відео та аудіо записом цих слідчих дій, а також, протоколу огляду від 31 травня 2013 року ком пакт дисків, що були направлені слідчому СБУ разом з протоколами за результатами проведення негласних слідчих дій, в частині, що стосується обвинувачення ОСОБА_2 (т. 10 а.с. 217-250).

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про визнання ухвали голови АСмК ОСОБА_35 недопустимим доказом через її не відкриття на досудовому розслідуванні, виходячи з наступного.

Частинами 1-10 ст.290КПК України визначено порядок відкриття матеріалів іншій стороні на стадії закінчення досудового розслідування. Зокрема, відповідно до ч. 2 цієї статті прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Частина 11 зазначеної статті зобов`язує сторони кримінального провадження здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, а відповідно до положень ч. 12 ст.290КПК України в разі, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Як убачається з матеріалів провадження, ухвала голови АСмК ОСОБА_35 від 5 квітня 2013 року було долучено до матеріалів кримінального провадження вже на стадії судового розгляду 26 червня 2017 року. Отже, з моменту відкриття стороною обвинувачення обвинуваченому та його захиснику цієї ухвали до ухвалення судом вироку сторона захисту мала достатньо часу, щоб підготуватися і скорегувати лінію захисту у зв`язку з відкриттям їй вказаного рішення.

Ураховуючи наведене, зокрема й процесуальну поведінку учасників кримінального провадження, суд уважає, що під час розгляду цього кримінального провадження не було порушено балансу інтересів сторін кримінального провадження, вони нарівно використовували надані їм процесуальні права на збирання і подання до суду доказів та у зв`язку з цим мали достатньо часу для обстоювання своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Відкриття стороні захисту ухвали голови АСмК ОСОБА_35 було здійснено з дотриманням вимог, передбачених ч. 11 ст. 290 КПК, а отже, підстави для визнання недопустимим доказом цієї ухвали відсутні (Постанова ВС від 9 червня 2021 року, справа № 645/1774/17-к, провадження № 51-1140км21).

4. Також, у даному кримінальному провадженню проведено такий вид НСРД, як контроль за вчиненням злочину - імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів від 5 квітня 2013 року.

Обов`язковим елементом порядку отримання доказів у результаті негласної слідчої (розшукової) дії є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Здійснення перевірки доказів на їх допустимість, якщо сторона захисту ставить їх під сумнів, є обов`язком суду, з чого випливає й необхідність дослідження дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, рішення про необхідність розсекречування яких, відповідно до ч. 1 ст. 255 КПК України та п. 5.9 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, приймає прокурор.

Крім того, зі змісту п. 3.2 рішення Конституційного Суду від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 убачається, що: визнаватися допустимим і використовуватись як доказ у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина в кримінальному процесі й ухвалення законного та справедливого рішення у справі; обвинувачення у скоєнні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням установлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Відповідно до ч. 4 ст.246КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 5 квітня 2013 року (т.9 а.с. 172-173), вказана слідча дія відбувалася на підставі постанови прокурора ОСОБА_19 від 5 квітня 2013 року про проведення контролю за вчиненням злочину.

Проте, під час досудового розслідування та в суді першої інстанцій, в порядку ст. 290 КПК України, вказана постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, стороні захисту не відкривалася, до матеріалів кримінального провадження не долучена, та суду не надавалася.

Стороні захисту та суду було надано лише одну постанову про проведення НС(Р)Д контролю за вчиненням злочину імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів від 5 квітня 2013 року, але винесену прокурором м. Києва ОСОБА_24 (т. 10 а.с. 141), яка не була реалізована.

В даному випадку могла йти мова про описку у прізвищі прокурора, якби сам прокурор м Києва ОСОБА_24 у своєму клопотанні до голови Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_35 про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій від 5 квітня 2013 року не посилався на таку постанову прокурора ОСОБА_19 від 5 квітня 2013 року (т. 10 а.с. 137). Крім того, й голова Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_35 у своїй ухвалі від 5 квітня 2013 року про надання дозволу на проведення НСД щодо ОСОБА_2 , також, посилається на відповідну постанову прокурора ОСОБА_19 від 5 квітня 2013 року про проведення контролю за вчиненням злочину (т. 11 а.с. 145), що дає суду підстави вважати, що така постанова прокурора ОСОБА_19 дійсно існувала, проте не була розсекречена і відкрита стороні захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів у результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення.

Суд погоджується з доводами сторони захисту про порушення органом досудового розслідування вимог ч. 12 ст. 290 КПК України щодо не відкриття їм постанови прокурора ОСОБА_19 про проведення контролю за вчиненням злочину від 5 квітня 2013 року.

Хоча постанова прокурора ОСОБА_19 про проведення контролю за вчиненням злочину від 5 квітня 2013 року не є доказом у розумінні статей 84, 99 КПК, оскільки в ній не містяться відомості, які можуть бути використані як докази, проте така постанова є процесуальною підставою для отримання доказу, а тому повинна бути надана стороні захисту для забезпечення принципу змагальності.

Отже, суд приходить до висновку, що відсутність процесуальних підстав для проведення НСРД, зокрема постанови прокурора ОСОБА_19 від 5 квітня 2013 року про проведення контролю за вчиненням злочину, позбавляє суд будь-яких передбачених законом підстав стверджувати про допустимість як протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 5 квітня 2013 року, так і похідних від нього доказів, а саме, ксерокопій купюр грошових коштів в сумі 40000 грн., номіналом по 500 грн. в кількості 80 купюр на 20 арк. (т. 9 а.с. 174 193), які є додатком до цього протоколу, так і постанови про визнання цих грошових коштів речовим доказами.

5. Також, по даному кримінальному провадженні, на підставі ст. 237 КПК України, було проведено огляд місця події від 5 квітня 2013 року - кабінету № 320 ВБНОН Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, під час якого з кишені чоловічої куртки вилучено згорток, в якому знаходилися грошові кошти в національній валюті номіналом по 50,100,200 грн. на загальну суму 36000 грн., а також паспорт на ім`я ОСОБА_10 (т. 9 а.с. 199-203). У подальшому вказані грошові кошти було визнано речовими доказами (т.10 а.с. 85).

Суд уважає за необхідне дати оцінку цьому доказу на предмет його допустимості з огляду на положення статей 233, 234, 237 КПК.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час процесуальної дії, визначеної органом досудового розслідування як огляд місця події від 5 квітня 2013 року, у службовому кабінеті ОСОБА_10 було вилучено грошові кошти в національній валюті номіналом по 50,100,200 грн. на загальну суму 36000 грн. Між тим, проведений органами досудового розслідування 5 квітня 2013 року огляд місця події, фактично є обшуком, що мав здійснюватися з урахуванням вимог статей 233, 234 КПК.

На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий та прокурор мали право увійти до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. Проте, у такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді (постанова ВС від 5 серпня 2020 року, справа № 700/361/17, провадження № 51-1840км20).

Проте, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук службового кабінету № 320, що свідчить про порушення органом досудового розслідування вимог статей 233, 234, 237 КПК під час проведення обшуку під виглядом огляду місця події від 5 квітня 2013 року, що є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, та тягне за собою визнання недопустимим доказом фактичних даних протоколу огляду від 5 квітня 2013 року та похідних від нього доказів постанови від 20 травня 2013 року про приєднання предмету до провадження як речового доказу грошових коштів в сумі 36000 грн.

6. Повертаючись до інших доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтувала винуватість ОСОБА_2 , а саме: витяг з ЄРДР від 6 березня 2013 року, витяг з ЄРДР від 5 квітня 2013 року, рапорт від 6 лютого 2013 року ст. оперуповноваженого 2 сектору 1 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_15 то вони не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України; заява ОСОБА_13 від 7 лютого 2013 року щодо добровільної згоди в прийнятті участі в ОРЗ щодо розкриття злочинної діяльності співробітників ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, заява ОСОБА_13 від 5 березня 2013 року щодо неправомірних дій співробітників ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, постанова слідчого ОСОБА_16 від 7 березня 2013 року щодо залучення до конфіденційного співробітництва з подальшим виконанням спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації громадянина ОСОБА_17 , письмова згода ОСОБА_17 на залучення його до конфіденційного співробітництва від 7 березня 2013 року та протоколом попередження його про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, постанова про призначення судово-хімічної експертизи від 3 квітня 2013 року щодо дослідження імітаційних наркотичних засобів, висновок експерта № 84/5 від 3 квітня 2013 року щодо відсутності у досліджених зразках наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, ухвала слідчого судді від 26 березня 2013 року щодо надання дозволу на обшук службового кабінету № 322 оперуповноваженого ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_9 , протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_17 з фото таблицями до нього від 7 березня 2013 року, протокол обшуку від 5 квітня 2013 року, з якого вбачається, що на робочому місці ОСОБА_9 вилучено, крім іншого, кримінальні провадження № 12013110020004235, № 12013110020004518, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 6 квітня 2013 року про надання дозволу слідчому на вилучення у приміщенні Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 3а, протоколу вилучення наркотичних засобів у ОСОБА_12 несправжніх (імітаційних) наркотичних засобів, пояснення ОСОБА_12 , а також відеозаписів із камер зовнішнього спостереження Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві за 4 квітня 2013 року, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 9 квітня 2013 року та додатками до нього, з якого вбачається, що слідчий ОСОБА_25 на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 6 квітня 2013 року про надання тимчасового доступу до речей і документів ознайомився з матеріалами кримінального провадження № 12013110020004781 в 1 томі та сервером чергової частини Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, постанова про уточнення анкетних даних ОСОБА_13 від 14 березня 2013 року; висновок експерта № 359 від 9 квітня 2013 року, ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року про надання слідчому тимчасового доступу до речей та документів, а саме, об`єкту дослідження експертизи НДЕКЦ при УМВС № 359 від 9 квітня 2013 року та самого висновку, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 8 травня 2013 року, де слідчим вилучено висновок експерта № 359 від 9 квітня 2013 року та об`єкт дослідження, протокол огляду від 13 травня 2013 року, об`єктом якого є вилучений висновок експерта № 359 та наркотична речовина, висновок експерта № 122/5 від 25 червня 2013 року, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 червня 2013 року, доручення слідчого ОСОБА_16 від 12 березня 2013 року, постанова прокурора м. Києва ОСОБА_19 від 1 квітня 2013 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину імітування обстановки злочину із застосуванням несправжніх (імітаційних) засобів (несправжніх наркотичних засобів), відповідно до якої залучено ОСОБА_17 та ОСОБА_12 до проведення вказаної слідчої дії, а також, несправжні (імітаційні засоби) несправжні наркотичні засоби в кількості за необхідністю, доручення прокурора м. Києва ОСОБА_19 від 1 квітня 2013 року, протокол від 29 травня 2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії відео контролю оперуповноваженого ВБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_9 то вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні саме відносно ОСОБА_2 .

Що стосується інших доказів: письмової згоди ОСОБА_12 на залученняйого доконфіденційного співробітництвавід 29березня 2013року,ухвали суддіГолосіївського районногосуду м.Києва від5квітня 2013року щодонадання дозволуна обшукавтомобіля КиаРио д.н.з. НОМЕР_1 ,зареєстрованого за ОСОБА_2 ,договору пронадання правовоїдопомоги від5квітня 2013року між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 ,протоколу від29травня 2013року зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії аудіо контролюоперуповноваженого ВБНОНДарницького РУГУ МВСУкраїни вм.Києві ОСОБА_9 ,то напереконання судувони не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки самих лише цих документів є недостатньо для спростування доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_2 надавав саме юридичні послуги ОСОБА_12 як адвокат.

Стосовно показань ОСОБА_12 , то суд звертає увагу, що останній в судовому засіданні не впізнав ОСОБА_2 , як особу, з яким він мав зустрітися для передачі хабара. В той час, ОСОБА_12 зазначив, що він дійсно зустрічався з адвокатом саме для укладення договору, однак про обставини зустрічі нічого пояснити не може через великий проміжок часу, який пройшов.

Щодо клопотання прокурора про надання йому тимчасового доступу до речей і документів, а саме, копій вироків Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року відносно ОСОБА_9 та відносно ОСОБА_10 від 3 липня 2013 року, то судом таке клопотання було визнано невмотивованим та необґрунтованим, оскільки остання не зазначила, яким чином вказані вироки можуть спростувати або підтвердити факти та обставин, що мають значення для даного кримінального провадження, враховуючи те, що вони не мають преюдиційного значення як доказ винуватості ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих йому діянь. Також, суд звертає увагу, що один з вироків відносно ОСОБА_9 був постановлений в рамках даного кримінального провадження шляхом затвердження угоди попереднім складом суду, про що прокурору було достеменно відомо, проте будь-яких клопотань про дослідження вказаного вироку на відповідній стадії заявлено не було, що, на думку суду, свідчить на затягування розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення.

Щодо клопотання прокурора на стадії закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами про допит ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у якості свідків, то воно судом також не було задоволено через його необґрунтованість. Так, прокурор, надаючи відповідь на питання суду, які саме обставини, що мають значення для даного кримінального провадження, останні мають підтвердити чи спростувати, зазначила, що їй взагалі невідомо, що саме вони можуть пояснити. Крім того, судом враховується, що пояснення вказаних осіб не є визначальними в даному кримінальному провадженні. Врахуванню підлягають обставини в їх сукупності, та не надається перевага одним обставинам над іншими. Отже, для підтвердження винуватості особи потребується сукупність доказів, у томі числі таких, які не викликають сумніву в їх правдивості та/або усувають вірогідність зацікавленості таких осіб.

Отже, повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст.368КК України (в редакції Закону від 17 січня 2012 року) передбачає відповідальність, зокрема, за умисні дії у пособництві в одержанні службовими особами хабара за виконання дій в інтересах того, хто дає хабара, з використанням свого службового становища, у значному розмірі, за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_2 протягом усього судового розгляду категорично не визнавав свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні та наполягав на тому, що він надав юридичні послуги ОСОБА_12 як захисник. При цьому, саме останній до нього звернувся за допомогою. Будь-яких питань щодо передачі грошових коштів працівникам міліції в якості хабара, ОСОБА_2 з ОСОБА_12 не обговорював.

Суд звертає увагу, що жоден із допитаних у справі свідків не надав показання про те, що ОСОБА_2 якимось чином сприяв вчиненню кримінального правопорушення іншими особами. Більш того, сам ОСОБА_12 у судовому засіданні стверджував, що він дійсно звертався за допомогою до адвоката, але для того, щоб той його захищав, у зв`язку з чим і був укладений договір між ними.

Щодо пояснень свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , які були допитані слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, та пояснень свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_22 , то вони підтверджують лише той факт, що останні були запрошені в якості понятих при проведенні певних слідчих дій, що не заперечується стороною захисту, проте не спростовують доводів ОСОБА_2 про те, що він надавав ОСОБА_12 лише правову допомогу за що отримав від останнього 40000 грн. в якості гонорару.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст.373КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, зокрема, у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а сам, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення та стороною захисту, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки сторона обвинувачення не довела, що в діянні останнього є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 17 січня 2012 року).

Долю речових доказів, які стосуються обвинувачення щодо ОСОБА_2 , суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 в пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 17 січня 2012 року) визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст.373КПК України за недоведеністю в діянні останнього складу даного кримінального правопорушення.

Після вступу вироку в законну силу, арешт на грошові кошти в сумі 3000 доларів США, накладений ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 6 квітня 2013 року (т. 10 а.с. 9), - скасувати, а грошові кошти повернути власнику ОСОБА_2 .

Речові докази: відеозапис з серверу DVR Партизан-1», які містяться на трьох CD-R дисках; три оптичних диски № D-090L; 7/D-264т; 7/С269т; оригінал договору про надання правової допомоги від 5 квітня 2013 року залишити зберігати при матеріалах справи; 40000 грн., які знаходяться на зберіганні у фінансово-економічному управлінні СБУ, - передати в рахунок держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1

Дата ухвалення рішення26.01.2022
Оприлюднено16.01.2023
Номер документу102865141
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —753/11023/13-к

Ухвала від 04.04.2024

Кримінальне

Дарницький районний суд міста Києва

Рудюк О. Ю.

Постанова від 20.10.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Наталія Олегівна

Ухвала від 09.08.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Наталія Олегівна

Ухвала від 21.07.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Наталія Олегівна

Ухвала від 21.07.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Марчук Наталія Олегівна

Ухвала від 26.05.2022

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Дзюбін В'ячеслав Вікторович

Вирок від 26.01.2022

Кримінальне

Дарницький районний суд міста Києва

Рудюк О. Ю.

Ухвала від 04.03.2021

Кримінальне

Дарницький районний суд міста Києва

Рудюк О. Ю.

Ухвала від 08.02.2021

Кримінальне

Дарницький районний суд міста Києва

Рудюк О. Ю.

Ухвала від 05.02.2021

Кримінальне

Дарницький районний суд міста Києва

Бондаренко М. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні