Постанова

від 20.01.2022 по справі 440/624/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 440/624/19 Головуючий у 1 інстанції: Кос І.Б.

Провадження № 22-ц/811/3038/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м.Львів

Справа №440/624/19

Провадження № 22ц/811/3038/21

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Буського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Буську 11 травня 2021 року у складі судді Кос І.Б., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Буської міської ради Львівської області, з участю третьої особи: ОСОБА_4 , про визнання недійсним рішення, зобов`язання вчинити певні дії та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

11 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернулася з цим позовом, просила зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати 8 металевих стовпів огорожі, які самочинно встановлені поза межами належної йому на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 4620610100:13:005:0106 на її (позивача) земельній ділянці на АДРЕСА_1 , а також звільнити земельну ділянку від бетонних блоків; визнати недійсним рішення Буської міської ради Львівської області №142 від 5 грудня 2018 року Про встановлення межі земельної ділянки на АДРЕСА_2 ; зобов`язати Буську міську раду погодити межі земельної ділянки згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 , розробленого ПП Центр ринкових досліджень . В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що після смерті ОСОБА_5 вона (позивач) успадкувала житловий будинок із приналежними до нього господарськими будівлями на АДРЕСА_1 , які були виділені переселеній із Польщі (с. Костево Перемишльського повіту) її родині. Зазначає, що 11 грудня 2014 року Буська міська рада Львівської області прийняла рішення про надання їй ( ОСОБА_2 ) дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,10 га за вказаною адресою для передачі її у власність та відмовила у наданні дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 0,14 га для ведення особистого селянського господарства. Вказує, що при повторному розгляді заяви 20 травня 2015 року їй (позивачу) надано дозвіл для виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,075 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_3 для передачі її у власність. Стверджує, що 14 травня 2018 року вона уклала договір на виготовлення проекту землеустутрою щодо відведення земельної ділянки із землевпорядною фірмою ПП Центр ринкових досліджень , якою виконано відповідні роботи та вимірювання межових точок земельної ділянки. У період розробки вказаного проекту землеустрою у липні 2018 року суміжний землекористувач ОСОБА_3 почав самочинно встановлювати бетонні металеві споруди під огорожу. Зазначає, що у зв`язку з цим 4 липня 2018 року вона (позивач) звернулася зі скаргою до Буської міської ради про вжиття заходів для припинення незаконних дій. Згідно матеріалів проекту землеустрою, розробленого ПП Центр наукових досліджень по межі А-Б земельна ділянка межує із землями Буської міської ради, по межі Б-В - землі ОСОБА_3 , по межі В-Г - землі ОСОБА_4 , по межі Г-Д - землі ОСОБА_2 , по межі Д-С - землі ОСОБА_6 . Суміжні землекористувачі ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_7 , межі земельної ділянки погодили, акт узгодження меж та акт прийому передачі межових знаків на зберігання підписали. Проте, відповідач ОСОБА_3 і третя особа ОСОБА_4 меж земельної ділянки не погодили, оскільки третя особа відсутня по місцю проживання, а відповідач відмовився підписати узгодження меж. Вважає, що такі дії перешкоджають завершити приватизацію земельної ділянки. На підставі цього вона (позивач) звернулася до міської ради із заявою від 17 січня 2019 року про погодження меж земельної ділянки без підпису суміжних землекористувачів. 5 грудня 2018 року Буською міською радою прийнято рішення №142 Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яке порушує її ( ОСОБА_2 ) земельні права та прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки про розгляд спірного питання її не повідомили, а про його прийняття позивач довідалась із відповіді міської ради на її заяву від 17 січня 2019 року. Цим рішенням безпідставно визначено межу, яка не відповідає землекористуванню позивача та не взято до уваги проект землеустрою ПП Центр ринкових досліджень . Просить позов задовольнити.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 11 травня 2021 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Буської міської ради Львівської області № 142 від 5 грудня 2018 року Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду оскаржила позивач. Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Буського районного суду Львівської області від 11 травня 2021 року по справі № 440/624/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_3 демонтувати металеві стовпи під огорожу у кількості 8 шт., які самочинно встановлені поза межами належної йому на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером - 4620610100:13:005:0106 на земельній ділянці позивача на АДРЕСА_1 ; звільнити земельну ділянку від бетонних блоків та відмовити у задоволенні похідної позовної вимоги про зобов`язання Буської міської ради погодити межі земельної ділянки згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ-01.03) за адресою: АДРЕСА_1 , розробленого приватним підприємством Центр ринкових досліджень . В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що вона має цивільний інтерес в оформленні правав власності на земельну ділянку. Спір між сторонами виник щодо узгодження межі їхніх земельних ділянок, які є суміжними.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Буської міської ради Львівської області №84 від 20 травня 2015 року Про розгляд заяви ОСОБА_2 позивачеві надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,075 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_3 для передачі її у власність. Проект щодо відведення земельної ділянки подати на розгляд та затвердження в міську раду в установленому порядку.

На замовлення позивача ПП Центр ринкових досліджень розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що даний спір виник між сторонами у зв`язку з непідписанням акту погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 суміжними землекористувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що перешкоджає завершенню процедури приватизації. Представником позивача ОСОБА_7 17 січня 2019 року до Буської міської ради подано заяву про погодження меж земельної ділянки без підпису суміжних землекористувачів. До вказаної заяви додано приміник Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовлений ПП Центр ринкових досліджень .

Рішенням Буської міської ради №142 від 5 грудня 2018 року Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 було встановлено межу між земельними ділянками, які будуть передаватись ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4) згідно варіанту Б виготовленої схеми встановлення межі по АДРЕСА_2 .

У листі Буської міської ради №48 від 14 лютого 2019 року зазначено, що після розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 , було виявлено, що конфігурація земельної ділянки не відповідає конфігурації, затвердженій рішенням №142м від 5 грудня 2018 року, а тому позивачці рекомендовано привести конфігурації та межі земельної ділянки у відповідність до вказаного рішення.

Оскаржуване рішення мотивовано наступним.

Частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала доказів, що частина земельної ділянки, на якій встановлені металеві стовпи під огорожу поза межами земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 , належить їй на праві власності або вона має інше речове право на таку.

Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно статті 396 ЦК України, винятково особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Частиною першою статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Тобто, сам факт реєстрації права власності за позивачем на житловий будинок АДРЕСА_1 не є підставою для виникнення у неї права власності на відповідну земельну ділянку, яке повинно набуватися згідно із встановленою процедурою. Така процедура передбачає необхідність погодження відповідних меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не є належним позивачем за її вимогами про зобов`язання відповідача ОСОБА_3 здійснити демонтаж металевих стовпів під огорожу у кількості 8 шт., а також звільнити земельну ділянку від бетонних блоків, оскільки вона не є ні власником, ні законним земелекористувачем відповідної земельної ділянки, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Буськ, від імені якої дії Буська міська рада, яка такого позову не заявляла, про що не заперечується учасниками справи.

Докази на якій саме земельній ділянці встановлені стовпи, якщо на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача, то яку її частину відгороджено,- відсутні. Не визначено розміри та конфігурація земельних ділянок. Зазначені питання могли бути вирішені за умови проведення відповідної експертизи. Обізнані із своїми правами сторони клопотання про проведення експертизи не заявляли, самостійно таку не провели.

Оскаржуване рішення в частині вирішення позовної вимоги щодо визнання недійсним рішення Буської міської ради №142 від 5 грудня 2018 року Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 з мотивовано наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (ч. 3 ст. 158 ЗК України).

Згідно частини другої статті 159 цього Кодексу земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

В силу приписів частини третьої статті 159 ЗК України розгляд і прийняття рішення можливе через відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору, що не зупиняє його розгляду і прийняття рішення. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття (ч. 5 ст. 159 ЗК України).

Статтею 160 цього Кодексу передбачено, що сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Судом встановлено, що розгляд питання та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення №142 від 5 грудня 2018 року Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 проведено без участі позивача чи її представника, як і без їх повідомлення про розгляд цього земельного питання. Відтак спірне рішення органу місцевого самоврядування ухвалене з істотним порушенням встановленої законодавством процедури для розгляду земельних спорів, що унеможливило реалізацію позивачем її прав і законних інтересів, а тому залишатись в силі не може та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Буської міської ради погодити межі земельної ділянки згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 , розробленого приватним підприємством Центр ринкових досліджень з наступних мотивів.

Відповідно до статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до компетенції міської ради, зокрема, належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна (п. 30) та вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34). Повноваження органів місцевого самоврядування у цій сфері є дискреційними і зобов`язувати їх приймати конкретне рішення як спосіб захисту без передбачених законом передумов не відповідає законодавству. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача; зобов`язання суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 24 квітня 2019 року в справі №128/3751/14-а, що є обов`язковою для застосування в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду, а суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову - в частині визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення меж спірної земельної ділянки, що є належним засобом захисту порушеного права позивачки та відмовив у решті вимог за їх безпідставністю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають матеріалам справи та встановленим обставинам, не спростовані доводами апеляційної скарги.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 11 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Постанову складено і підписано 24 січня 2022 року.

Головуючий

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р. В. Савуляк