Рішення

від 11.05.2021 по справі 440/624/19

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/624/19

Провадження № 2/943/133/2021

11 травня 2021 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді - Коса І.Б.,

секретаря судового засідання - Дутки С.І.

за участю позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Жогальської І.Ф.

за участю представника Буської міської ради - Гуменного В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Буської міської ради Львівської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення, зобов`язання вчинити певні дії та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним вище позовом, у якому просить зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати металеві стовпи під огорожу у кількості 8 шт., які самочинно встановлені поза межами належної йому на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером - 4620610100:13:005:0106, на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , а також звільнити земельну ділянку від бетонних блоків. Крім того, позивач просить визнати недійсним рішення Буської міської ради Львівської області №142 від 05.12.2018 року Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Зобов`язати Буську міську раду погодити межі земельної ділянки згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 , розробленого ПП Центр ринкових досліджень .

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що після смерті дядька ОСОБА_4 вона успадкувала житловий будинок із приналежними до нього господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , які свого часу були виділені її родині як переселенцям із Польщі (с. Костево Перемишльського повіту). 11 грудня 2014 року Буська міська рада Львівської області прийняла рішення про надання дозволу позивачці на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,10 га в АДРЕСА_1 для передачі її у власність та відмовила у наданні дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 0,14 га для ведення особистого селянського господарства. При повторному розгляді заяви 20 травня 2015 року позивачці надано дозвіл для виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,075 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 для передачі її у власність. 14 травня 2018 року вона уклала договір на виготовлення проекту землеустутрою щодо відведення земельної ділянки із землевпорядною фірмою ПП Центр ринкових досліджень , якою виконано відповідні роботи та вимірювання межових точок земельної ділянки. У період розробки вказаного проекту землеустрою у липні 2018 року суміжний землекористувач ОСОБА_2 почав самочинно встановлювати бетонні металеві споруди під огорожу, у зв`язку із чим 4 липня 2018 року позивач звернулася зі скаргою до Буської міської ради про вжиття заходів для припинення незаконних дій. Згідно матеріалів проекту землеустрою, розробленого ПП Центр наукових досліджень : по межі АБ земельна ділянка межує із землями Буської міської ради, по межі БВ - землі ОСОБА_2 , по межі ВГ - землі ОСОБА_3 , по межі ГД - землі ОСОБА_1 , по межі ДС - землі ОСОБА_5 . Суміжні землекористувачі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_6 , межі земельної ділянки погодили, акт узгодження меж та акт прийомки передачі межових знаків на зберігання підписали. Проте, відповідач ОСОБА_2 і третя особа ОСОБА_3 меж земельної ділянки не погодили, оскільки третя особа відсутня по місцю проживання, а відповідач відмовився. Однак такі дії останніх порушують права позивачки, оскільки перешкоджають завершити приватизацію земельної ділянки, а тому її представником ОСОБА_6 було подано до міської ради заяву від 17.01.2019 про погодження меж земельної ділянки без підпису суміжних землекористувачів. Проте в лютому 2019 року на адресу її представника надійшла відповідь Буської міської ради, де зазначено про прийняття нею спірного рішення від 5 грудня 2018 року №142 Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яке порушує земельні права позивачки та прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки про розгляд спірного питання її не повідомили, а про його прийняття позивачка довідалась із вищевказаної відповіді, спірним рішенням безпідставно визначено межу, яка не відповідає землекористуванню позивачки та не взято до уваги проект землеустрою ПП Центр ринкових досліджень . Відтак, позивачка вважає що рішенням і діями відповідачів порушено її права, а тому просить заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 28.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.01.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у цій справі до вирішення іншої справи у подібних правовідносинах в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду з питань предметної та суб`єктної юрисдикції оскарження рішень органів місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 20.08.2020 року до участі в справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 19.11.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.12.2020 року.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Жогальська І.Ф. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали із наведених вище мотивів і просили суд їх задовольнити повністю. Представник позивачки також звернула увагу суду на раніше ухвалені між тими ж сторонами судові рішення (постанову Буського районного суду від 10.10.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2014 року), якими було захищено земельні права позивачки у спорі з Буською міською радою та ОСОБА_2 шляхом визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання відповідача розглянути питання про надання позивачці у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,14 га. та визнано недійсним державний акт на землю відповідачу ОСОБА_2 . Натомість у даному спорі Буська міська рада затвердила межі спірної земельної ділянки по незаконно встановлених стовпцях ОСОБА_2 без участі та повідомлення ОСОБА_1 , прийнявши оспорюване рішення, із яким позивач не погоджується. На даний час усі земельні ділянки в АДРЕСА_2 приватизовані, окрім земельної ділянки позивачки, конфігурація якої звужена за рахунок суміжних землекористувачів до 0,075 га. Вважає, що визнання недійсним рішення відповідача є належним способом захисту порушеного права та просить також зобов`язати сусіда ОСОБА_2 знести самочинно встановлені стовпці та бетонні блоки, які заходять на земельну ділянку, землекористувачем якої є позивачка.

Представник відповідача Буської міської ради - Гуменний В.Є. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, покликавшись на те, що спір між сусідами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є тривалим і довго не міг вирішитись, а тому міська рада запропонувала компромісне рішення, скасувавши державний акт на землю ОСОБА_2 , надавши йому 2,5 сотки землі, а ОСОБА_1 - 7,5 соток земелі згідно рішення ради у 2015 році. В грудні 2018 року ними прийнято рішення про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 між сторонами із конфігурацією земельної ділянки площею 0,075 га для позивачки таким чином, щоби вказана земельна ділянка примикала та мала доступ до проїзної частини вулиці (дороги). Вказана площа земельної ділянки є компромісною та ніким на даний час не оспорюється. Натомість позивачкою заперечується запропонована конфігурація вказаної ділянки та пропонується інша на підставі розробленого ними проекту землеустрою без участі представника Буської міської ради, яка не передбачає доступу до дороги, що в подальшому зумовить новий земельний спір, оскільки будь-яка земельна ділянка не може бути без виходу до вулиці.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, а від його повноважного представника - адвоката Гобечії І.Т. до суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, де представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову повністю, покликаючись на те, що він є власником сусідньої земельної ділянки площею 0,0701 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 4620610100:13:005:0106 і законне право користування цією землею підтверджується відповідними документами. Також зазначає про законність спірного рішення Буської міської ради №142 від 05.12.2018 року Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , а також Схеми встановлення межі по АДРЕСА_2 . Вказує, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, п. 3.12 якої передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання. Відповідно, у даній справі відсутність доказів зі сторони органу місцевого самоврядування повідомлення позивачки може слугувати лиш підставою оспорення закріплених межових знаків, але в жодному разі не затвердження конфігурації земельних ділянок. Акцентує також увагу, що ні позивачка, ні її представник не з`являлися для погодження меж земельної ділянки, хоча були повідомлені про необхідність погодження меж. Зокрема, розглядалися дві схеми конфігурації сусідніх земельних ділянок і жодна з них не була сприйнята позивачкою. Також вказав, що ОСОБА_3 не погодила позивачці меж у зв`язку з відсутністю за місцем проживання. Однак, власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Однак, такого оголошення не було. Щодо металевих стовпів, то усі бетонні блоки, стовпи тощо знаходяться на земельній ділянці, яка відповідачу належно відведена, а тому в силу ст. 41 Конституції України, підстави для задоволення негаторного позову відсутні, з яким вправі звертатися власник або законний користувач, яким позивачка не являється. Також вказав, що у випадку задоволення позовних вимог, жодні права чи інтереси позивачки не будуть захищені, а навпаки породять новий спір, адже визнання недійсним рішення Буської міської ради №142 від 05.12.2018 року тільки передбачає необхідність пошуку нових рішень спору, з яким так чи інакше знову не буде погоджуватися якась із сторін. Крім цього, повноваження органів місцевого самоврядування у цій сфері є дискреційними і зобов`язувати їх приймати конкретне рішення як спосіб захисту без передбачених законом передумов - не відповідає законодавству. Відтак, просить відмовити в позові повністю.

У поданій відповіді на відзив, представник позивачки покликається на те, що відповідачем ОСОБА_2 не в повній мірі з`ясовано характер спору, дійсні права та обов`язки сторін у спірних правовідносинах, а наведені аргументи не спростовують доводів позовної заяви. Поданий на розгляд Буського районного суду Львівської області спір виник на стадії формування земельної ділянки 0,0750 га для ведення особистого селянського господарства для передачі її у власність ОСОБА_1 після прийняття Буською міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та до державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянки по АДРЕСА_1 , яку приватизує позивачка перебуває у її користуванні, а раніше перебувала у користуванні її дядька-спадкодавця ОСОБА_4 . При виконанні постанови Буського районного суду Львівської області, Буською міською радою були прийняті рішення від 11 грудня 2014 року, від 20 травня 2015 року про надання дохзволу на розробку документації із землеустрою для передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства. Згідно обмірів земельної ділянки по АДРЕСА_1 , які були проведені при виконанні рішення Буської міської ради від 11 грудня 2014 року, фактична площа земельної ділянки становить орієнтовно 0,200 га. З них на земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 із кадастровим номером 4620610100:13:005:0192 зареєстровано за ОСОБА_1 на праві власності 9 лютого 2018 року на підставі рішення Буської міської ради №25 від 31.01.2018 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 та передачу її у власність ОСОБА_1 . Рішенням Буської міської ради №149 було погоджено межу землекористування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без її підпису згідно кадастрового плану і державного акту ОСОБА_2 . Рішенням №84 від 20 травня 2015 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,075 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 для передачі її у власність. Передача земельної ділянки у власність передбачає процедуру формування земельної книги, яка починається з прийняття рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою. Також, відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного заемельного кадастру, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку до прийняття рішення про її затвердження органом ждержавної влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, Буська міська рада у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 17 січня 2019 року Листом №48 від 14 лютого 2019 року відмовила у погодженні меж земельної ділянки ОСОБА_1 , які визначено Проектом землеустрою, розробленого ПП Центр ринкових досліджень , посилаючись на те, що конфігурація та межі земельної ділянки позивачки мають бути приведені у відповідність до Рішення Буської міської ради від 05.12.2018 року №142 Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Також, позивачка зазначила, що у таких правовідносинах орган місцевого самоврядування бере участь як особа приватного права та не здійснює владно-розпорядчих функцій і такі повноваження не є дискреційними.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилася. У поданих суду письмолвих поясненнях від 28.09.2020 року просить розгляд справи проводити без її участі та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на те, що вона свідомо не погодила позивачці межі спірної земельної ділянки, оскільки це враховує інтереси усіх суміжних землекористувачів та рішення представницького органу їх територіальної громади. Вважає оскаржуване рішення Буської міської ради Львівської області №142 від 05.12.2018 року Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 таким, що максимально враховує інтереси усіх зацікавлених осіб. Також третя особа вважає зобов`язання міської ради погодити межі земельної ділянки згідно проекту землеустрою ПП Центр ринкових досліджень прямим втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, чого суд не вправі робити, оскільки сам встановить такі межі, що не є компетенцією суду. Крім того покликається на те, що позивачка не являється власником чи законним землекористувачем спірної ділянки, на якій вона стверджує про самочинне встановлення стовпів, а саме лише покликання на фактичне землекористування не є підставою для виникнення чи реалізації речових прав. Відтак просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою - сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , про що вбачається із матеріалів справи (а.с. 12).

Рішенням Буської міської ради Львівської області №84 від 20.05.2015 року Про розгляд заяви ОСОБА_1 позивачці надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,075 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 для передачі її у власність. Проект щодо відведення земельної ділянки подати на розгляд та затвердження в міську раду в установленому порядку (а.с. 33).

На замовлення позивачки ПП Центр ринкових досліджень розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 36-61).

Як встановлено в судовому засіданні, що даний спір виник між сторонами у зв`язку з непідписанням акту погодження меж суміжними землекористувачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що перешкоджає завершенню процедури приватизації, представником позивачки - ОСОБА_6 17 січня 2019 року до Буської міської ради подано заяву про погодження меж земельної ділянки без підпису суміжних землекористувачів. До вказаної заяви додано вищезгаданий приміник Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовлений ПП Центр ринкових досліджень .

Рішенням Буської міської ради №142 від 5 грудня 2018 року Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 було встановлено межу між земельними ділянками, які будуть передаватись ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 додається) (а.с. 63).

Як вбачається із листа Буської міської ради №48 від 14.02.2019, де міститься обгрунтування прийнятого вищевказаного рішення, що розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 , було виявлено, що конфігурація земельної ділянки не відповідає конфігурації, затвердженій рішенням №142м від 05.12.2018, а тому позивачці рекомендовано привести конфігурації та межі земельної ділянки у відповідність до вказаного рішення (а.с. 62).

Частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, позивачкою не надано доказів, що частина земельної ділянки, на якій встановлені металеві стовпи під огорожу поза межами земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 належить їй на праві власності чи іншому речовому праві.

Відповідно до частини першої статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно статті 396 ЦК України, винятково особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 Цивільного кодексу України.

Крім цього, частиною першою статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Тобто, сам факт реєстрації права власності за позивачкою на житловий будинок по АДРЕСА_1 не є підставою для виникнення у неї права власності на відповідну земельну ділянку, яке повинно набуватися згідно із встановленою процедурою. Така процедура власне і передбачає необхідність погодження відповідних меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами.

Отже, на думку суду, ОСОБА_1 не є належним позивачем за її вимогами про зобов`язання відповідача ОСОБА_2 здійснити демонтаж металевих стовпів під огорожу у кількості 8 шт., а також звільнити земельну ділянку від бетонних блоків, оскільки вона не являється ні власником, ні законним земелекористувачем відповідної земельної ділянки, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Буськ, від імені якої дії Буська міська рада, яка такого позову не заявляла, про що не заперечується учасниками справи.

Натомість вимога позивачки про визнання недійсним рішення Буської міської ради №142 від 5 грудня 2018 року Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 є, на думку суду, обгрунтованою та підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах (ч. 3 ст. 158 ЗК України).

Згідно частини другої статті 159 цього Кодексу земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься . Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

В силу приписів частини третьої статті 159 ЗК України розгляд і прийняття рішення можливе через відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору, що не зупиняє його розгляду і прийняття рішення. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття (ч. 5 ст. 159 ЗК України).

Статтею 160 Земельного кодексу України передбачено, що сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Натомість, як убачається із матеріалів справи та не оспорюється учасниками справи, що розгляд питання та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення №142 від 5 грудня 2018 року Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 мало місце без участі позивачки чи її повноважного представника, як і без їх повідомлення про розгляд означеного земельного питання. Відтак спірне рішення органу місцевого самоврядування ухвалене з істотним порушенням встановленої законодавством процедури для розгляду земельних спорів, що унеможливило реалізацію позивачкою її прав і законних інтересів, а тому залишатись в силі не може та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Однак, що стосується вимоги позивачки про зобов`язання Буської міської ради погодити межі земельної ділянки згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 , розробленого приватним підприємством Центр ринкових досліджень , така, на думку суду, не може бути задоволена, виходячи із такого.

Відповідно до статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до компетенції міської ради, зокрема, належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна (п. 30) та вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34). Повноваження органів місцевого самоврядування у цій сфері є дискреційними і зобов`язувати їх приймати конкретне рішення як спосіб захисту без передбачених законом передумов - не відповідає законодавству. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 24 квітня 2019 року в справі №128/3751/14-а, що є обов`язковою для застосування в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду, а суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення .

За таких обставин, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в частині визнання недійсним рішення орагну місцевого самоврядування щодо встановлення меж спірної земельної ділянки, що є належним засобом захисту порушеного права позивачки, а в решті вимог слід відмовити за їх безпідставністю.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 83, 84, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Буської міської ради Львівської області № 142 від 05.12.2018 року Про встановлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Жогальська Інна Федорівна, 79020, м. Львів, проспект В. Чорновола, 63, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача: адвокат Гобечія Іраклій Тамазович, 79000, м. Львів, вул. Зелена, 186, офіс 409.

Відповідач: Буська міська рада Львівської області, 80500, м. Буськ, вул. 900-річчя Буська, 1, код ЄДРПОУ 26307575.

Представник відповідача: Гуменний Володимир Євстахійович, АДРЕСА_6.

Третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_7 ; РНОКПП невідомий.

Повний текст рішення виготовлено: 24.05.2021 року.

Суддя: І. Б. Кос