Ухвала

від 11.01.2022 по справі 380/14959/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/14959/21

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

11 січня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Бобик С.Ю.,

представника відповідача Громик Л.І.,

представника третьої особи Сендега Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Яворівської районної державної адміністрації до Управління Державного агентства рибного господарства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне підприємство Культурне рибне господарство Яворівське про визнання незаконним та скасування дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заступника керівника Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17-19; код ЄДРПОУ 02910031) в інтересах держави в особі Яворівської районної державної адміністрації (м. Яворів, вул. І. Франка, 8; код ЄДРПОУ 04055883) до Управління Державного агентства рибного господарства (79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 2а; код ЄДРПОУ 41759514) із вимогами:

- визнати незаконним та скасувати виданий Управлінням Державного агентства рибного господарства у Львівській області ПП КРГ Яворівське дозвіл №015 від 05.11.2018 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), з метою здійснення промислового вилову риби згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації водосховища Великий Гноєнець .

Ухвалою суд від 13.09.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 07.10.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

28.10.2021 за вх. №78708 від заступника керівника Львівської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення.

03.11.2021 за вх. №80112 від Яворівської районної державної адміністрації надійшло клопотання про заміну сторони, в якій просить замінити сторону позивача з Яворівської районної державної адміністрації на Новояворівську міську раду.

Ухвалою суду від 09.11.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне підприємство Культурне рибне господарство Яворівське .

Ухвалою суду від 07.12.2021 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

07.12.2021 за вх. №91561 від представника Львівської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення.

08.12.2021 за вх. №92368 представником Львівської обласної прокуратури подано відповідь на відзив на позовну заяву.

11.01.2022 за вх. №2575 від представника третьої особи надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначив, що прокурор в порушення вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру попередньо, до звернення до суду, не повідомляв про це третю особу чи його представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (відповідача) та не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва в суді законних інтересів держави, позовна заява повинна бути залишена без розгляду. Зазначив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Вказав, що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Яворівською районною державною адміністрацією, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. З огляду на наведене просить суд залишити позов без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Представник Львівської обласної прокуратури в засіданні суду заперечив щодо задоволення заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник відповідача не заперечував щодо задоволення такої заяви. Підтримує подану третьою особою заяву.

Представник третьої особи заяву про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, просив суд позов залишити без розгляду.

При вирішенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

При цьому в силу частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Закон України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно частини третьої, четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор, звертається до суду з позовною заявою та бере участь у розгляді справ за його позовами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Аналіз вказаної правової норми надає можливості дійти висновку, що Конституцією України передбачено дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави, а саме: 1) доведення, що обставини звернення є виключним випадком і 2) представництво здійснюється в порядку, визначеному законом.

При цьому, частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Публічно-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 19.02.2019 у справі № 925/226/18, від 25.09.2019 у справі № 201/5279/16, від 30.09.2019 у справі № 802/4083/15-а.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 0440/6738/18 зазначає, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Прокурор, обґрунтовуючи підстави звернення до суду, вказує на те, що позов у цій справі подано з метою захисту інтересів держави від порушень вимог природоохоронного законодавства щодо неправомірного фактичного використання водного об`єкту (земель водного фонду) водосховища Великий Гноєнець .

Сам позивач зазначає, що повноваження територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України з охорони навколишнього природнього середовища на місцевому рівні передано обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям.

Вказує, що видання Управлінням Державного агентства рибного господарства у Львівській області Приватному підприємству КРГ Яворівське дозволу №015 від 05.11.2018 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), з метою здійснення промислового вилову риби згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації водосховища Великий Гноєнець є порушенням інтересів держави у даному випадку.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель.

Згідно з положеннями ст.17-2 Водного кодексу України, до компетенції обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: видача дозволів на спеціальне водокористування; погодження проектів водоохоронних зон; вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин, визначених законом.

Зазначене дає підстави вважати, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в розумінні положень ч.5 ст.53 КАС України, у цій справі є місцева державна адміністрація.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №806/3184/18 та від 29.09.2020 року у справі №806/3182/18.

Суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Яворівською районною державною адміністрацією, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави. Сама по собі обставина на звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. Тому суд погоджується з доводами третьої особи, що прокурором не надано доказів, що ним проведено перевірку компетентного органу з питань дотримання законодавства, а також, що встановлені факти неналежного виконання таким компетентним органом своїх функцій, не є підставою для представництва інтересів держави прокурором.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема, не довів, що компетентний орган відсутній або не здійснює своїх повноважень щодо захисту інтересів держави. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень.

Обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 169 Кодексу адміністративного судочинства України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

У позовній заяві прокурором не зазначені причин, які перешкоджають Яворівській районній державній адміністрації самостійно звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування для реалізації законодавчо встановленого за ним обов`язку здійснювати заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, які водночас збігаються з інтересами держави, а саме, перешкоджати створенню загрози життю та здоров`ю людини.

У зв`язку з наведеним, суд зазначає про відсутність визначених законом підстав для звернення прокурора в інтересах держави (за наявності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції) з позовом про зобов`язання власника суб`єкта господарювання забезпечити виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також вимог приписів уповноваженого органу.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 року у справі № 320/1724/19, від 15.10.2019 року у справі № 810/3894/17, ухвалах від 15.04.2020 року у справі 580/4269/19, від 14.04.2020 у справі 580/36/20.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відтак, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини та відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також з огляду на те, що провадження по поданій справі відкрито, то суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, оскільки таку позовну заяву підписано прокурором, як особою, яка не має права її підписувати.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 925/226/18.

Керуючись ст.ст.240, 243, 248, 250, 256, 294, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

заяву третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Яворівської районної державної адміністрації до Управління Державного агентства рибного господарства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне підприємство Культурне рибне господарство Яворівське про визнання незаконним та скасування дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, він має право на повторне звернення до адміністративного суду, у загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13.01.2022.

Суддя Сподарик Н.І.