Ухвала

від 31.01.2022 по справі 766/7772/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/819/572/22

Єдиний унікальний номер справи: 766/7772/21

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

31 січня 2022 року м. Херсон

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Херсонського апеляційного суду Воронцова Л.П., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 листопада 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного природного парку Нижньодніпровський , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

15 листопада 2021 Херсонський міський суд Херсонської області постановив у зазначеній справі рішення, на яке 19 січня 2022 року ОСОБА_1 з порушенням установленого статтею 354 ЦПК України строку на апеляційне оскарження, подав апеляційну скаргу.

21 січня 2022 року цивільна справа за вищезазначеною заявою витребувана Херсонським апеляційним судом, а 28 січня 2022 року справа надійшла на адресу суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на те, що повний текст рішення суду отримав наручно у канцелярії суду першої інстанції під розписку 21 грудня 2021 року. Просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до статті 354 ЦПК України, якою визначені строки на апеляційне оскарження, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно із частиною 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на матеріали справи, її розглянуто судом 15 листопада 2021 року за відсутності сторін із складенням повного тексту рішення суду, тому початок строку на апеляційне оскарження відраховується з дати складення повного тексту з 15 листопада 2021 року і закінчується 14 грудня 2021 року.

Згідно із супровідним листом копію рішення надіслано на адресу ОСОБА_1 15 листопада 2021 року, відомості щодо його отримання в матеріалах справи відсутні. (а.с. 116).

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено надану скаржником інформацію щодо дати отримання копії рішення суду 21 грудня 2021 року, тому ОСОБА_1 необхідно надати суду докази отримання ним повного тексту судового рішення 21 грудня 2021 року.

Крім того, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України скаржником до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Не містить апеляційна скарга і посилання на наявність підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач звернувся до суду із позовом, що має майновий характер.

З матеріалів справи вбачається, що крім позовних вимог про поновлення на роботі, скаржник просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Так, вимога щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підпадає під дію п. 1 ч. 1ст. 5 ЗУ Про судовий збір .

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1,2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР `Про оплату праці" середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Ураховуючи викладене, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18.

Таким чином, позивачі мають пільги зі сплати судового збору виключно за позовними вимогами, що стосуються стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. За іншими позовними вимогами у трудових спорах позивачі від сплати судового збору не звільняються.

Пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Законом України "Про судовий збір" також не передбачено.

Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 362 грн (908 х 150%), в частині стягнення середнього заробітку.

Керуючись статтями 185, 356, 357 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати скаржнику строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання доказів щодо дати отримання повного тексту судового рішення 21 грудня 2021 року, а також для надання доказів сплати судового збору у розмірі 1 362 грн за платіжними реквізитами Херсонського апеляційного суду ( Отримувач коштів: ГУК у Херсон обл/Херсон р-н/22030101;код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37959517;банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA208999980313121206080021451; код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Херсонський апеляційний суд(назва суду, де розглядається справа)).

Роз`яснити заявнику, що невиконання вимог ухвали суду, є підставою для визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення.

Відповідні документи щодо сплати судового збору необхідно подати до Херсонського апеляційного суду за адресою: м. Херсон, вул. 295 Херсонської стрілецької дивізії, №1-а, з посиланням на номер провадження 22-ц/819/572/22.

Суддя Л.П. Воронцова