Рішення

від 03.12.2021 по справі 921/433/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/433/21

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

при секретарі судового засідання Шмир А.І.,

розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного агропромислового підприємства «Промінь» , юридична адреса: 48424, вул.Зелена, 70, с.Бариш Бучацького району Тернопільської області; адреса для листування: 48403, вул..Коцюбинського, 1, кВ.40, м.Бучач Тернопільська обл..

до відповідача: Чортківської районної державної адміністрації (вул. Шевченка, буд. 23, м. Чортків, Тернопільської області, 48500, ЄДРПОУ 04058315).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Бучацька міська рада, 48400, Тернопільська обл., м.Бучач, Майдан Волі, буд.1

про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Бучацької районної державної адміністрації № 480 від 19 листопада 2004 року «Про переведення земель колективних сільськогосподарських підприємств та не витребуваних земельних часток (паїв) до земель запасу» , в частині переведення земель, загальною площею 458,0 га, які перебували у власності та користуванні Селянської спілки «Промінь» /код ЄДРПОУ 03780754/ до земель запасу Бариської сільської ради /згідно з додатком № 1/.

За участю представників сторін:

Позивача: Лось А.М. - директор

Відповідача: не з`явився

Третя особа: Муж В.В. - представник Бучацької міської ради

Суть справи: Приватне агропромислове підприємство «Промінь» , юридична адреса: 48424, вул.Зелена,70, с.Бариш Бучацького району Тернопільської області; адреса для листування: 48403, вул.Коцюбинського, 1, кв.40, м. Бучач Тернопільська обл. звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Бучацької районної державної адміністрації, майдан Волі, буд.1, м.Бучач Тернопільської області, 48400; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Бучацька міська рада, 48400, Тернопільська обл., м.Бучач, Майдан Волі, буд.1 про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Бучацької районної державної адміністрації № 480 від 19 листопада 2004 року «Про переведення земель колективних сільськогосподарських підприємств та не витребуваних земельних часток (паїв) до земель запасу» , в частині переведення земель, загальною площею 458,0 га, які перебували у власності та користуванні Селянської спілки «Промінь» /код ЄДРПОУ 03780754/ до земель запасу Бариської сільської ради /згідно з додатком № 1/.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.07.2021 відкрито провадження у справі № 921/433/21; призначено у справі підготовче засідання на 03 серпня 2021 року об 11 год. 00 хв.; ухвалою суду від 03.08.2021 було відкладено підготовче засідання на 03 вересня 2021 року об 14 год. 00 хв.; залучено до участі у справі № 921/433/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Бучацьку міську раду, 48400, Тернопільська обл., м.Бучач; ухвалою суду від 03.09.2021 було замінено відповідача у справі № 921/433/21 Бучацьку районну державну адміністрацію (майдан Волі, буд.1, м.Бучач Тернопільської області, 48400, код ЄДРПОУ 04058315) на правонаступника - Чортківську районну державну адміністрацію (вул. Шевченка, буд. 23, м. Чортків, Тернопільської області, 48500, ЄДРПОУ 04058315); продовжено строк підготовчого провадження у справі № 921/433/21 на тридцять днів; відкладено підготовче засідання у справі № 921/433/21 на 21 вересня 2021 року об 15 год. 20 хв.; Зобов`язано позивача ПАП «Промінь» надіслати відповідачу - Чортківській районній державній адміністрації (вул. Шевченка, 23, м. Чортків, Тернопільська область) копію позовної заяви із доданими до неї документами, відповідно до вимог частини 2 статті 172 Господарського процесуального кодексу України, докази надіслання надати суду ( опис вкладення та розрахунковий документ); запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: позивачу: відповідь на відзив (у разі отримання відзиву), оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу; заяви з процесуальних питань (при наявності); відповідачу: відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу; заяви з процесуальних питань (при наявності).

21.07.2021 року від Бучацької міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 6018 від 21.07.2021 року), в якому третя особа вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки, зміни до статуту ПАП "Промінь" не заслуговують на увагу, оскільки статут юридичної особи є одностроннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. У випадку реорганізації селянської спілки "Промінь" в ПАТ "Промінь" за нею б зберігся ідентифікаційний номер юридичної особи.

Враховуючи інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань селянська спілка "Промінь" значиться в реєстрі з номером 03780754 і припинила діяльність у 2004 році, а ПАП "Промінь" значиться в реєстрі з номером 30812017 та записом про правонаступництво з 2000 року. Таким чином, зважаючи на різні коди юридичних осіб, а також на дату припинення діяльності селянської спілки "Промінь" у 2004 році, то є неможливими відносини правонаступництва з 2000 року.

Крім того, зміни в реєстраційні дані ПАП " Промінь" щодо правонаступника селянської спілки "Промінь" було внесено тільки 10.03.2020 року на підставі неналежних документів, що також ставить під сумнів факт правонаступництва: виписка з протоколу №2 зборів уповноважених с/спілки "Промінь" від 14 лютого 2000 року.

Третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача, вважає, що вказаний витяг з протоколу засвідчений печаткою ПАП "Промінь", а не селянської спілки "Промінь", відповідно не міг бути підставою для прийняття рішення про припинення селянської спілки шляхом приєднання. Також, згідно з виписки з протоколу прийнято рішення 225 уповноваженими особами (не загальними зборами), незважаючи на те, що членів селянської спілки згідно з додатком до державного акта є 1057 осіб.

З чого ставиться під сумнів правонаступництво без врахування інтересів інших членів селянської спілки (засновників) до ПАТ "Промінь", де засновником та власником є одна особа.

Крім цього, засновник ПАП "Промінь" гр. Ельденберг не входив до складу засновників чи членів селянської спілки "Промінь" та не входить до списку співвласників згідно з додатком до державного акта на право колективної власності на землю.

26.07.2021 року від позивача по справі надійшла відповідь на відзив, згідно якої ПП "Промінь", вважає аргументи викладені у відзиві на позов, необґрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи.

Позивач вважає, що селянська спілка "Промінь" реорганізована шляхом приєднання до іншої юридичної особи без створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу. Отже, за ПАП "Промінь" не міг бути збережений код селянської спілки "Промінь".

Також позивача зазначив, що факт правонаступництва ПАП "Промінь" підтверджується також рішенням Бучацького районного суду від 13 вересня 2006 року, рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 28 грудня 2006 року у справі №2-368 (2006р.), постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у справі № 595/646/20. У вказаних рішеннях судами встановлено, що Приватне агропромислове підприємство "Промислове" є правонаступником селянської спілки "Промінь".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 921/433/21 на 12 жовтня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 921/433/21 на 16 листопада 2021 року ; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: позивачу: оригінал Протоколу № 2 зборів уповноважених с/спілки "Промінь" від 14 лютого 2000 року; відповідачу: заперечення на відповідь на відзив (у разі її отримання ), оформлені згідно вимог ст. 167 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до них доказів позивачу.

16.11.2021 на адресу суду від Приватного агропромислового підприємства «Промінь» надійшли письмові пояснення № 5/11/2 від 15.11.2021. У своїх поясненнях позивач зазначає про відсутність у ПАП "Промінь" оригіналу Протоколу № 2 зборів уповноважених с/спілки "Промінь" від 14 лютого 2000 року, оскільки документи с/с "Промінь" с.Бариш Бучацького району під час реорганізації /2000р./ були передані на зберігання в Бучацький районний архів. Дана обставина підтверджується довідкою Бучацького державного районного архіву №77 від 14.03.2003 /додаток №13 до позовної заяви/.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2021 року закрито підготовче засідання праву № 921/433/21 призначено до судового розгляду по суті на 03.12.2021 року.

30.11.2021 року від Приватного агропромислового підприємства "Промінь" надійшли письмові пояснення (№ 9778 від 30.11.2021 року) в яких позивач, вважає аргументи Бучацької міської ради необґрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні даної справи, оскільки вважає, що Селянська спілка "Промінь" реорганізована у Приватне агропромислове підприємство "Промінь", отримала державний акт про право колективної власності на землю серії ТР№28, виданий Бариською сільською радою народних депутатів та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 1, згідно із яким Селянській спілці "Промінь" передано у колективну власність 2013,8 га земель сільськогосподарського призначення, з них (розпайовано) передано у власність громадянам, для ведення сільськогосподарського виробництва 1714,82 га. Інші землі не підлягали паюванню та залишилися у власності Підприємства.

Позивач вважає, що державний акт серії ТР № 28 на право колективної власності на землю є чинним ніким не скасований, відомості про належним чином оформлену відмову від землі відсутні, рішення суду про припинення права власності та користування відсутнє.

В судовому засіданні 03.12.2021 року представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив, позов задовольнити - визнати протиправним та скасувати розпорядження Бучацької районної державної адміністрації № 480 від 19 листопада 2004 року "Про переведення земель колективних сільськогосподарських підприємств та не витребуваних земельних часток (паїв) до земель запасу", в частині переведення земель, загальною площею 458,0га, які перебували у власності та користуванні Селянської спілки "Промінь" (код ЄДРПОУ 03780754) до земель запасу Бариської сільської ради (згідно з додатком №1).

Представник відповідача в судове засідання не прибув.

Представник третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бучацької міської ради, щодо позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, в задоволенні позову просив відмовити.

В ході розгляду даної справи господарським судом Тернопільської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 03.12.2021року, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом встановлено наступне:

Головою Бучацької районної державної адміністрації було прийнято Розпорядження № 480 від 19 листопада 2004 року «Про переведення земель колективних сільськогосподарських підприємств та не витребуваних земельних часток (паїв) до земель запасу» .

Даним розпорядженням землі, які перебували у користуванні Селянської спілки «Промінь» (код ЄДРПОУ 03780754) переведено до земель запасу Бариської сільської ради, на території якої вони розташовані (згідно з додатком№1).

Позивач вважає вказане розпорядження, в частині переведення земель, загальною площею 458,0 га, які перебували у користуванні Селянської спілки «Промінь» (код ЄДРПОУ 03780754) до земель запасу Бариської сільської ради (згідно з додатком №1), протиправним та просить скасувати , посилаючись на таке:

- правовідносини з припинення права колективної власності на землю, які регулюються нормами Земельного кодексу України у редакції 1990 року, який втратив чинність з 01 січня 2002 року та Земельним кодексом України у редакції 2001 року, Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року, Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» від 8 серпня 1995 року.

Згідно ст.ст. 3, 5 Земельного Кодексу України у редакції 1990 року, власність на землю в Україні має такі форми державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Земля передається у колективну власність безплатно.

Згідно ч.1ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України у редакції 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчувались державними актами, які видавались і реєструвались, у тому числі, сільськими Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видавався колективному сільськогосподарському підприємству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства і у колективній власності громадян;

- селянська спілка «Промінь» , реорганізована у Приватне агропромислове підприємство «Промінь» , отримала Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР №28. виданий Бариською сільською радою народних депутатів та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1, згідно із яким Селянській спілці «Промінь» передано у колективну власність 2013,8 га земель сільськогосподарського використання.

Відповідно до інформації наявної у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу: ПАП "Промінь"; ідентифікаційний код: 30812017; місцезнаходження: вулиця Зелена 70, село Бариш, Бучацький район, Тернопільська область. 48424) до Єдиного державного реєстру 21.03.2000 включено відомості про юридичну особу. Згідно відомостей, отриманих в порядку взаємного обміну інформацією з відомчих реєстрів органів статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України, вказана юридична особа перебуває на обліку: 22.03.2000, Головне управління регіональної статистики, 21680000; 23.03.2000, 55, Головне управління ДПС у Тернопільській області, Теребовлянське управління, Бучацька ДПІ (Бучацький район), 43142763 (дані про взяття на облік як платника податків); 30.06.2002, 19030419, Головне управління ДПС у Тернопільській області, Теребовлянське управління, Бучацька ДПІ (Бучацький район), 43142763 (дані про взяття на облік як платника єдиного внеску). Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: 03780754, селянська спілка «Промінь» , 48424, с. Бариш, Бучацький район, Тернопільська області.

- Селянська спілка «Промінь» , реорганізована у Приватне агропромислове підприємство «Промінь» , отримала належним чином оформлений Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР №28, виданий Бариською сільською радою народних депутатів та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1.

Згідно з державним актом, довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями (за даними форми 6-зем) по Бариській сільській раді, Бучацького району, Тернопільської області станом на 01.01.2004 року, відповіді Відділу у Бучацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 04.12.2020 року № 29-19-0 23-128/103-20, земельні ділянки з кадастровими номерами:

6121280400:01:001:1246 площею 9,1143 га, 6121280400:01:001:1248 площею 13,9027 га, 6121280400:01:001:0605 площею 5,1872 га, 6121280400:01:001:1274 площею 3,27 га, 6121280400:01:001:0850 площею 12,0 га, 6121280400:01:002:1254 площею 14,0 га,

6121280400:01:002:0604площею 13,36га, 6121280400:01:002:1261площею 8,98га, 6121280400:01:002:1262площею 8,5 га, 6121280400:01:002:0659 площею 11,8964га, 6121280400:01:001:1265площею 10,0га, 6121280400:01:001:1292площею 1,9934га, 6121280400:01:001:1294площею 1,9934га, 6121280400:01:001:1289площею 1,209га, 6121280400:01:001:1283площею 2,0га, 6121280400:01:002:0658площею 3,81га, 6121280400:01:002:1256площею 16,26га, 6121280400:01:002:0617площею 1,1055га,

6121280400:01:002:1253площею 9,24га, 6121280400:01:002:0618площею 2,1824га. 6121280400:01:002:1252площею 3,98га, 6121280400:01:002:0654площею 8,809га, 6121280400:01:002:0655площею 2,0га, 6121280400:01:002:0649площею 2,0га, 6121280400:01:002:0652площею 2,0га, 6121280400:01:002:0650площею 2,0га, 6121280400:01:002:0651площею 2,0га, 6121280400:01:002:0603площею 9,18га, 6121280400:01:002:1282площею 1,23га, 6121280400:01:002:0606площею 10,4га, 6121280400:01:002:1281площею 5,54га, 6121280400:01:002:0597 площею 1,88 га, 6121280400:01:002:0657 площею 2,2029 га, 6121280400:01:002:0620 площею 14,929 га, згідно землевпорядної документації та плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, дійсно входили до складу земель, які були надані Селянській спілці «Промінь» (код 03780754) у колективну власність та постійне користування, на підставі державного акту на право колективної власності на землю серія ТР №28, виданого Бариською сільською радою народних депутатів 17.02.1997 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1. який є чинним, ніким не скасований, відомості про належним чином оформлену відмову від землі відсутні, рішення суду про припинення права власності та користування відсутнє.

А відтак, зміни в земельному законодавстві після видачі Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №28, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Позивач, обгрунтовучи позов, наполягає на тому, що Розпорядження Бучацької районної державної адміністрації № 480 від 19 листопада 2004 року "Про переведення земель колективних сільськогосподарських підприємств та не витребуваних земельних часток (паїв) до земель запасу" прийнято відповідачем за відсутності необхідного обсягу повноважень та з численними порушеннями порядку встановлення, зміни цільового призначення земель та передачі земель в запас сільської ради, відтак, наявні достатні правові підстави для задоволення позову про визнання недійсним та скасування розпорядження № 480 від 19 листопада 2004 року «Про переведення земель колективних сільськогосподарських підприємств та не витребуваних земельних часток (паїв) до земель запасу» .

Проаналізувавши подані сторонами докази в обґрунтування відповідно їх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб.

Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року по справі № 907/29/19.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України, від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до статей 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

В силу приписів частини 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 статті 59 цього ж Закону передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси

Таким чином, обов`язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, Селянській спілці "Промінь" відповідно до державного акта серії ТР № 28 від 17.02.1997 було передано у колективну власність (відповідно до рішення Бариської сільської ради від 14.04.1997) 2013,8 га землі для сільськогосподарського використання. Додатком до акту є план зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність та список громадян - членів селянської спілки, про що наявна відмітка на акті.

Як вбачається з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань селянська спілка "Промінь" ідентифікаційний номер 03780754 і припинила діяльність в 2004 році.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 17.03.2020 року, ПАП "Промінь" значиться в реєстрі з номером 30812017 та записом про правонаступництво з 2000 року.

Згідно ст. 37 ЦК ЦК УРСР (в редакції, чинній на той час) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Частина 4 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" передбачала, що підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до п.5 Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 538 від 14.07.1993, яка втратила чинність з 01.01.1996 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 22.01.1996) державний реєстратор складається з інформаційного фонду, до якого входять такі дані: ідентифікаційний код господарюючого суб`єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України, найменування суб`єкта українською, російською та, за бажанням, англійською мовами, юридична адреса, ознака особи, територіальна належність, відомча підпорядкованість, форма власності, форма господарської діяльності , кількість підрозділів (філій), ознака підрозділу (філії, дочірнього підприємства), прізвище керівника, види діяльності, а також дані про державну реєстрацію, інформація про засновників або інвесторів. Джерелом формування інвестиційного фонду є дані з резерву ідентифікаційний кодів, національні та міжнародні класифікатори, які використовуються під час обробки інформації в статистичних спостереженнях або при здійсненні фінансових та економічних операцій, а також інформація довідкового характеру.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 створено Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, формування бази даних якого, згідно з п.5 вказаної постанови, здійснювалось на основі Державного реєстру звітних /статистичних/ одиниць України із збереженням присвоєних суб`єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.

В п.15 Положення "Про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (в редакції, чинній на час перереєстрації селянської спілки у сільськогосподарське товариство) зазначалось, що у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є право наступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Перереєстрація суб`єкта підприємницької діяльності здійснюється у порядку встановленому для реєстрації. Перереєстрація проводиться у разі зміни форми власності, організаційної форми або назви суб`єкта підприємництва ( ч.8,ч.9 ст.8 Закону України "Про підприємництво" від 07.02.1991 № 698-XII 9 в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Норма такого ж змісту викладена у п. 15 Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності (затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 276 від 29.04.1994), зокрема, що перереєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для їх реєстрації.

Припинення юридичної особи тягне за собою виключення юридичної особи з державного реєстру України. Перереєстрація ж юридичної особи не має наслідком її припинення, виключення її з державного реєстру України, і при цьому залишається незмінним її ідентифікаційний код.

Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній собі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається.

Таким чином, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Приватне агропромислове підприємство "Промінь" зареєстроване як нова юридична особа, а не реорганізовано шляхом перетворення з Селянської спілки "Промінь", оскільки при прийнятті рішення про реорганізацію шляхом перетворення в іншу юридичну особу, колишні члени селянської спілки "Промінь" автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворення юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу учасників.

Натомість згідно зі статутом ПАП "Промінь", єдиним засновником є ОСОБА_1 (згідно редакції Статуту від 15.03.2000 року), ОСОБА_2 (згідно Нової редакції Статуту від 10.03.2020 року). Тобто перетворення селянської спілки "Промінь" у Приватне агропромислове підприємство "Промінь" не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) СС "Промінь", ЄДРПОУ 03780754 та ПАП "Промінь" ЄДРПОУ 30812017 не співпадають, ідентифікаційні коди юридичних осіб є різними.

Отже, реорганізація СС "Промінь", ЄДРПОУ 03780754 шляхом перетворення у ПАП "Промінь", ЄДРПОУ 30812017 не відбулося, оскільки 21.03.2000 року було проведено реєстрацію нового підприємства ПАП "Промінь", ЄДРПОУ 30812017.

За таких обставин ПАП "Промінь", ЄДРПОУ 30812017 не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних ділянок СС "Промінь" ЄДРПОУ 03780754, що є предметом спору.

З огляду на положення ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може трактуватися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражається в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Зокрема, ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17.

За змістом ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача права або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних осіб та юридичних осіб підприємців.

Проаналізувавши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, які мають значення в ході вирішення наявного спору, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд дійшов висновку, про відсутність порушеного права позивача, оскаржуваним розпорядженням Бучацької районної державної адміністрації № 480 від 19.11.2004 "Про переведення земель колективних сільськогосподарських підприємств та не витребуваних земельних ділянок (паїв) до земель запасу".

З огляду на вказане у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо заяви № 01-17/1640 від 21.09.2021 року Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256, ч.1 ст.261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду Украхни від 29.05.2013р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів роз`яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи висновки суду щодо недоведеності Позивачем порушеного права суд зазначає і про відсутність підстав до застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається наof probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі Серявін проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,126,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 31.01.2022.

Суддя А.М. Сидорук