Ухвала

від 31.01.2022 по справі 902/186/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 902/186/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД"

на рішення Господарського суду Вінницької області

(суддя - Міліціанов Р.В.)

від 21.07.2021

додаткове рішення Господарського суду Вінницької області

(суддя - Міліціанов Р.В.)

від 28.07.2021

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Олексюк Г.Є., судді - Гудак А.В., Мельник О.В.)

від 10.11.2021

у справі за позовом Приватного підприємства "Валентина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД"

про стягнення 1 797 479,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне підприємство "Валентина" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (далі - Товариство) 1 797 479, 41 грн заборгованості, з яких: 637 284, 29 грн - інфляційні втрати; 928 156,10 грн - пеня за період з 24.07.2020 по 25.02.2021, 232 039,02 грн - 3 % річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані простроченням поставки товару за договором поставки № АІ-00128 від 21.01.2020 (далі - договір).

3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.07.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у сумі 787 515,60 грн.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення неустойки в сумі 140 640,50 грн, 232 039,02 грн - 3% річних та 637 284, 29 грн - інфляційних втрат відмовлено.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що:

- Товариство прострочило поставку товару на суму 9 585 825,00 грн, тому за період з 17.07.2020 по 21.01.2021 (повернення попередньої оплати 22.01.2021) відповідно до пункту 8.2.1 договору, частини 6 статті 232 ГК України зобов`язано сплатити пеню у розмірі 581 581, 67 грн за період з 17.07.2020 по 17.01.2021;

- у стягненні інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити, оскільки стаття 625 ЦК України застосовується лише у разі порушення грошового зобов`язання, а у цій справі наявне порушення договірних зобов`язань щодо поставки товару у визначений строк;

- заперечення Товариства щодо неможливості з об`єктивних причин поставити товар у строки, передбачені пунктом 5.2 договору відхилено, оскільки:

а) не надано сертифікат Торгово-промислової палати на підтвердження наявності форс-мажорних обставин;

б) листи відповідача не містять переліку причин, які призвели до неможливості поставки товару, опису та терміну дії цих обставин, котрі перешкодили своєчасно поставити товар;

в) такі повідомлення мали бути направлені протягом строку поставки, а не після виникнення прострочення.

5. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.07.2021:

- стягнуто з відповідача на користь позивача 11 812,14 грн судових витрат зі сплати судового збору;

- судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15 150, 05 грн залишено за позивачем;

-залишено без розгляду заяву позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 97 151, 56 грн;

- стягнуто з позивача на користь відповідача 18 261,75 грн судових витрат на професійну правничу допомогу;

- судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 115 234,69 грн залишено за відповідачем;

- зобов`язано позивача сплатити на користь відповідача 6 449,61 грн різницю понесених судових витрат;

- роз`яснено, що сторони звільняються від відшкодування одна одній 11 812,14 грн понесених судових витрат.

6. Суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач порушив строк подання доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, не подав клопотання про поновлення процесуальних строків та обґрунтування поважності їх пропуску, тому його заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу залишається без розгляду відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України;

- відповідач заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 133 496,44 грн здав до відділення поштового зв`язку 23.07.2021, тому строк на її подання не пропустив;

- позивач не подав заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу, не ініціював питання щодо співмірності та пропорційності заявленої відповідачем суми витрат. Суд дійшов висновку самостійно надати оцінку критеріям формування розміру гонорару успіху адвоката;

- договір про надання правової допомоги № 05/21 від 12.01.2021 не визначає порядок обчислення гонорару у відсотковому відношенні до ціни позову та не передбачає такої форми оплати як гонорар успіху адвоката, тому обґрунтованими і доведеними є витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 32 500,00 грн, що підлягають відшкодуванню лише у сумі 18 261,75 грн (пропорційно розміру задоволених вимог).

7. 10.11.2021 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив частково.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови в позові про стягнення 232 039, 02 грн 3 % річних та 637 284, 29 грн інфляційних втрат скасував.

Прийняв у цій частині нове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача 194 530, 34 грн 3 % річних та 637 261, 32 грн інфляційних втрат.

У решті позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат - відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишив без змін.

Додаткове рішення суду першої інстанції змінив, стягнув з відповідача на користь позивача 24 287, 54 грн судового збору за подання позовної заяви.

Залишив без розгляду заяву позивача, в особі представника адвоката Олійника Романа Олександровича, про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 97 151, 56 грн.

Стягнув з позивача на користь відповідача 3 224, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 4011,97 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 17.07.2021 зобов`язання з поставки товару набуло статусу простроченого, а висновки щодо стягнення пені є обґрунтованими та законними;

- заперечення відповідача щодо застосування положень пункту 5.8. договору, як підстави для звільнення від нарахування штрафних санкцій та заходів відповідальності за порушення строків поставки товару, є необґрунтованими, оскільки відповідач не довів існування обставин, які не дали йому можливість виконати свої зобов`язання у встановлені строки, а надані листи були відхилені, як докази.

- після закінчення строку поставки у відповідача виникло зобов`язання повернути суму попередньої оплати, тому є грошовим і до спірних правовідносин застосовується частина 2 статті 625 ЦК України;

- суд першої інстанції неправильно застосував норму частини 2 статті 625 ЦК України та не врахував висновок щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) та від 15.05.2019 у справі № 331/5054/15-ц (провадження № 14-164цс19), які є найбільш релевантними, у зв`язку із чим дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо залишення заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 97 151, 56 грн без розгляду та відмови у задоволенні вимог відповідача щодо розподілу та відшкодування 100 996,44 грн (133 496,44 грн - 32 500,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу, що є гонораром успіху адвоката у розмірі 10% від розміру вимог, який погоджений лише в акті про надання послуг з правничої допомоги, а не в договорі про надання правової допомоги, що чинним законодавством не передбачено.

10. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з позивача слід стягнути 3 224, 00 грн витрат на правову допомогу (9,92 % понесених витрат відповідачем, пропорційно розміру вимог, у задоволенні яких позивачу було відмовлено).

11. 30.11.2021 Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 21.07.2021, додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з Підприємства на користь Товариства 133 496,44 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, 40 443,28 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 53 924,38 грн судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.

12. Верховний Суд ухвалою від 20.12.2021 касаційну скаргу залишив без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків шляхом приведення касаційної скарги відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

13. 30.12.2021 скаржник подав до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, яка зареєстрована канцелярією суду 17.01.2022.

14. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України щодо оскарження основного рішення скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

15. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки в даному випадку не мало місце прострочення грошового зобов`язання, попередня оплата повернута позивачу в межах строку встановленого умовами договору, яким визначено особливості щодо порядку змін строку поставки, а також умов та строку повернення попередньої оплати (протягом двох банківських днів з наступного дня після недосягнення домовленостей щодо нового строку поставки товару). Суди помилково ототожнили строк поставки товару зі строком повернення попередньої оплати, що обумовлює наявність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

16. В обґрунтування підстав для відступу від висновку Верховного Суду скаржник зазначає, що правовідносини у справах не є подібними, з огляду на:

- у справі, яка переглядається, не оспорювався факт того, що попередня оплата є грошовим зобов`язанням, а спірні правовідносини пов`язані з дослідженням питання дотримання умов пункту 5.8 договору в частині дотримання порядку погодження нових строків поставки товару та строків повернення попередньої оплати, як наслідок, встановлення підстав для стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені;

- у справі № 918/631/19 ключовим питанням було, чи є попередня оплата грошовим зобов`язанням і з якого моменту настає обов`язок повернення попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України;

17. Щодо оскарження додаткового рішення скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

18. В обґрунтування зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми частин 4, 5 статті 126 ГПК України, які визначають критерії співмірності витрат на оплату послуг адвоката та можливість зменшити суму витрат виключно на підставі клопотання іншої сторони та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19 (критерії співмірності витрат суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на їх неспівмірність, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям); додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2020 у справі № 911/4242/15, від 19.07.2021 року у справі № 910/16803/19, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 20.11.2020 у справі 910/13071/19 (суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи).

19. Крім того, скаржник не погоджується з висновками судів, що гонорар успіху не може бути відшкодований, який погоджений лише в акті про надання послуг, якщо сторони, керуючись принципом свободи договору, можуть змінити гонорар успіху у спосіб погоджений договором, в тому числі зафіксувати остаточну суму в акті наданих послуг. Висновок Верховного Суду щодо застосування статті 126 ГПК України стосовно способів погодження гонорару успіху відсутній, що є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

20. Відповідно до частини 3 статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

21. З огляду на зміст касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, ураховуючи її відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що підстави для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні, тому відкриває касаційне провадження у справі щодо оскарження основного рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України та щодо оскарження додаткового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

22. Також у касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, яке обґрунтовує тим, що зі скаржника може бути завчасно стягнуто кошти на користь позивача, які у випадку зміни або скасування рішення фактично не можливо буде повернути, що призведе до скрутного фінансового становища відповідача, заблокує його поточну господарську діяльність та призведе до необхідності скорочення частини персоналу чи можливого банкрутства товариства. Також скасування судових рішень, на підставі яких було видано виконавчі документи, ускладнить поворот виконання судового рішення, оскільки повернення коштів буде залежати від бажання та платоспроможності позивача.

23. Частиною 1 статті 332 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

24. Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 294 ГПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.

25. Отже, законодавець не обмежив дискреційні повноваження суду касаційної інстанції щодо підстав для зупинення виконання оскарженого рішення суду або зупинення його дії (якщо рішення не передбачає примусового виконання).

26. Водночас, Верховний Суд виходить з того, що особливістю таких ухвал суду касаційної інстанції є те, що вони приймаються лише після ухвалення судового рішення у справі, що набрало законної сили. Оскільки однією з основних засад судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини 1 статті 129 Конституції України, пункт 7 частини 3 статті 2 ГПК України), свобода судового розсуду при вирішенні питання щодо зупинення дії оскарженого рішення не є необмеженою, тому суд касаційної інстанції має право вчинити відповідні дії, але лише у виняткових випадках та за наявності вагомих на те підстав.

27. Заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19).

28. Отже, сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і переконливо довести, що незупинення дії оскарженого рішення може мати незворотні наслідки. Сама по собі незгода учасника судового процесу із мотивами ухваленого у справі судового рішення не є достатньою підставою для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судами норм права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення, а питання про зупинення дії рішення суду вирішує лише у разі необхідності.

29. Зважаючи на те, що скаржник не довів, що відмова у зупиненні призведе до неможливості здійснення повороту виконання рішення суду, а його клопотання мотивовано виключно припущеннями щодо наявності негативних наслідків у разі виконання рішення та не підтверджено будь-якими доказами, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень.

Керуючись нормами статей 234, 288, 290, 294, частини 4 статті 197, пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287, частини 3 статті 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 902/186/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.07.2021, додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021.

2. Призначити до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" у справі № 902/186/21 на 15 березня 2022 року о 10:30 год у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 2 (кабінет № 209).

3. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" про зупинення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 21.07.2021, додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.2021 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 у справі № 902/186/21.

4. Явка учасників справи в судове засідання не є обов`язковою.

5. Встановити позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 04 березня 2022 року . У разі закінчення 15 - денного строку з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає 15 - денний строк.

6. Роз`яснити учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, відповідно до ст. 197 ГПК України та Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196. У Верховному Суді наявна відповідна технічна можливість.

7. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/ .

8. Витребувати з Господарського суду Вінницької області або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 902/186/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко