Ухвала

від 27.01.2022 по справі 530/1673/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 530/1673/19

провадження № 61-207ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства Агроекологія на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агроекологія про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом та просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди від 16 січня 2008 року у розмірі 18 735 грн 57 коп.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства Агроекологія (далі - ПП Агроекологія ) на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди від 16 січня 2008 року у розмірі 14 662 грн 62 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У грудні 2021 року ПП Агроекологія подало до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, що надійшла 05 січня 2022 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення у задоволеній частині скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Так відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 270 грн.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 18 735 грн 57 коп. та судових витрат , відтак, станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*100=227 тис.), тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Отже, зазначена справа № 530/1673/19 є малозначною у силу вимог Закону.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Указані заявником доводи касаційної скарги по суті висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання цієї справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України поширюються й на касаційне провадження.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Заявник реалізував своє право на апеляційний перегляд цієї справи.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають Конституції України.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню; заявником реалізовано право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору; не зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного підприємства Агроекологія на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агроекологія про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара