Рішення

від 27.01.2022 по справі 352/2117/21

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2117/21

Провадження № 2/352/137/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Бурштинської ТЕС про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 13.10.2021 р. звернувся до суду з позовом до відповідача ППО Бурштинської ТЕС про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 172738,74 грн. за період з 01.01.2021 р. до 12.07.2021 р. Просив відповідно до ч.2 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку;

Заявлений позов обґрунтовував тим, що його звільнено з роботи з посади голови профспілкового комітету Бурштинської ТЕС 18 квітня 2018 р., проте при звільненні йому не виплачено всіх належних сум заробітної плати. Лише на підставі судових рішень - рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31.03.2021 р., яким на його користь з відповідача стягнуто заробітну плату в частині невиплаченого окладу у розмірі 63870,11 грн., та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 23.06.2021 р., якою на його користь з відповідача стягнуто невиплачену премію за період з 01.10.2017 р. до 18.04.2018 р. у розмірі 55507,97 грн., - відповідач провів з ним остаточний розрахунок 13.07.2021 р. Згідно ст.117 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, тому він має право на відшкодування середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні. Період затримки розрахунку з 01.01.2021 р. до 12.07.2021 р. становить 129 робочих днів. Виходячи з розміру його середньоденної зарплати у 1339,06 грн. (24176,02 грн. за вересень 2017 р. + 32064,68 грн. за жовтень 2017 р. = 56240,70 грн. : 42 роб. дні) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 172738,74 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності та задоволити позов.

Представник відповідача у поданій суду заяві просив справу розглянути без участі сторони відповідача, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. У наданому суду відзиві голова ППО Бурштинської ТЕС позов не визнав, посилаючись на те, що позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем, а тому на нього не поширюються норми КЗпП України в частині трудових відносин як працівника. Вказаний спір не є трудовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, зазначив, що позивачем, окрім даного позову, подано ще три позови про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, два з яких вже вирішено: рішеннями Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12.10.2021 р. та від 13.01.2022 р., які не набрали законної сили, з відповідача стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.04.2018 р. до 21.10.2018 р. та за період з 22.11.2018 р. до 31.12.2019 р. у розмірі 50000 грн. за кожний період; третя справа про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 336104,06 грн. за період з 01.01.2020 р. до 31.12.2020 р., яка передана за підсудністю з Івано-Франківського міського суду до Галицького районного суду, ще не вирішена. У загальному позивач заявив до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку на суму 1 081 960,48 грн. Вважає, що позивач діє недобросовісно, подавши позови у різні суди з розбивкою по періодах. З позовом про стягнення невиплаченої зарплати позивач звернувся лише 04.11.2019 р., тобто через 16 місяців після прийняття розпорядження про звільнення, що свідчить про свідоме затягування ним часу для збільшення періоду нарахувань. Крім того, вважає, що наявні підстави для зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц. З огляду на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог просив у позові відмовити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 розпорядження ЦК Укрелектропрофспілки від 12.06.2018 р. № 02-28/46 Про чинність розпорядження ЦК ЦК Укрелектропрофспілки від 25 вересня 2017 року № 02-28/60 Про звільнення з посади ОСОБА_1 з урахуванням тривалості розгляду спору та, приймаючи до уваги дату отримання офіційного тексту постанови Верховного Суду та її зміст, змінено дату звільнення позивача ОСОБА_1 з посади голови профспілкового комітету ППО Бурштинської ТЕС з 21.09.2017 р. на 18.04.2018 р. (а.с.7-8).

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 31.03.2021 р. у цивільній справі № 341/1890/19, яке набрало законної сили згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 23.06.2021 р., з відповідача ППО Бурштинської ТЕС стягнуто на користь позивача заробітну плату в частині невиплаченого окладу в розмірі 63870,11 грн. (а.с.11 зв.ст. - 15).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.06.2021 р. з відповідача на користь позивача стягнуто також невиплачену премію за період з 01.10.2017 р. до 18.04.2018 р. у розмірі 55507,97 грн. (а.с.16-20).

На виконання судових рішень відповідач здійснив остаточний розрахунок з позивачем 13.07.2021 р., що підтверджується копією платіжного доручення від 13.07.2021 р. № 302 (а.с.21).

Вказані обставини сторонами визнаються.

У відповідності з вимогами ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаними вище судовими рішеннями встановлено обставини щодо невиплати позивачу посадового окладу і премії та на підставі ст.116 КЗпП України стягнуто невиплачені відповідачем суми.

Дана справа, предметом спору у якій є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, також підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що даний спір не є трудовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що позивач у передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячний строк після проведення з ним остаточного розрахунку звернувся до суду з даним позовом.

Суд погоджується з наведеним позивачем у позовній заяві розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2021 р. до 12.07.2021 р., який відповідачем фактично не оспорювався.

Розрахунок зроблено на підставі довідки відповідача від 20.11.2017 р. № 256 про доходи позивача, копія якої міститься на а.с.9, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями), листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 р. № 3501-06/219 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік .

Виходячи з розміру середньоденної зарплати позивача у 1339,06 грн. (24176,02 грн. за вересень 2017 р. + 32064,68 грн. за жовтень 2017 р. = 56240,70 грн. : 42 р. д.), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2021 р. до 12.07.2021 р., у якому було 129 робочих днів, становить 172738,74 грн. (1339,06 грн. х 129 р. д.).

При вирішенні даного спору суд відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц.

Встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст.117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Враховуючи вищезазначене, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У рамках розгляду даної справи суд, зменшуючи розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, враховує наступні обставини.

Розмір простроченої заборгованості відповідача по виплаті позивачу належних йому сум при звільненні становив 119378,08 грн., з яких 63870,11 грн. посадового окладу та 55507,97 грн. премії.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної суми заборгованої заробітної плати за період з жовтня 2017 р. до 18.04.2018 р. лише 04.11.2019 р., тобто через 16 місяців після прийняття розпорядження про звільнення ЦК Укрелектропрофспілки від 12.06.2018 р., яким змінено дату звільнення позивача з посади голови профспілкового комітету ППО Бурштинської ТЕС з 21.09.2017 р. на 18.04.2018 р.

Позивач, розбивши період з 19.04.2018 р. до 12.07.2021 р. на чотири періоди, звернувся з чотирма позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому два позови про стягнення середнього заробітку в розмірі 200859 грн. за період з 19.04.2018 р. до 21.10.2018 р. та в розмірі 372258,68 грн. за період з 22.11.2018 р. до 31.12.2019 р. подані позивачем до Галицького районного суду Івано-Франківської області, по них ухвалені судові рішення, які не набрали законної сили. Третій позов про стягнення середнього заробітку в розмірі 336104,06 грн. за період з 01.01.2020 р. до 31.12.2020 р. подано до Івано-Франківського міського суду, який передав позов за підсудністю у порядку ч.2 ст.27 ЦПК України до Галицького районного суду.

Четвертий позов про стягнення середнього заробітку врозмірі 172738,74 грн. за останній період з 01.01.2021 р. до 12.07.2021 р., поданий позивачем до Тисменицького районного суду в порядку ч.1 ст.28 ЦПК України, розглядається у рамках даної справи.

Наведені обставини свідчать про недобросовісність дій позивача у спірних правовідносинах. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 161/11565/19, у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У загальному за чотирма позовами позивач заявив до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на суму 1 081 960,48 грн. Суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення обсяг відповідальності відповідача слід вважати нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення та несправедливим щодо відповідача, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання відповідачем інших зобов'язань.

З урахуванням вказаних обставин, з огляду на неспівмірність заявленої позивачем до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних позивачу виплат за період з 01.01.2021 р. до 12.07.2021 р. у розмірі 30000 грн.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на суму 30000 грн.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що визначено судом як вид відповідальності роботодавця за допущене порушення, відсутні підстави для допуску рішення у частині до негайного виконання.

З урахуванням вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на те, що ухвалою суду від 15.12.2021 р. позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 1727,39 грн. до ухвалення судового рішення у справі, з відповідача слід стягнути у дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 300 грн. та з позивача - судовий збір у розмірі 1427,39 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями), листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 р. № 3501-06/219 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік , керуючись ст. 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Бурштинської ТЕС про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволити частково.

Стягнути з Первинної профспілкової організації Бурштинської ТЕС , код ЄДРПОУ 25989644, у користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. за період з 01 січня 2021 року до 12 липня 2021 року.

У решті позову на суму 142738,74 грн. відмовити.

Стягнути з Первинної профспілкової організації Бурштинської ТЕС , код ЄДРПОУ 25989644, у дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 300 (триста) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1427 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 39 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Первинна профспілкова організація Бурштинської ТЕС , м. Бурштин Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 25989644.

Повне судове рішення складено 01.02.2022 р.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ