Постанова

від 24.11.2021 по справі 331/5809/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 331/5809/16-ц

провадження № 61-16408св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Вісті-Інформ , ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вісті-Інформ на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Крилової О. В., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Вісті-Інформ , ОСОБА_3 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказував, що на Інтернет-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , який належить ТОВ Вісті-Інформ , ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено статтю (інтерв`ю) з губернатором Запорізької області ОСОБА_3 , що має назву ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначав, що оспорювана інформація, викладена у вказаній статті, є недостовірною, порушує його особисті немайнові права, ділову репутацію, завдала йому моральної шкоди.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію з матеріалу ІНФОРМАЦІЯ_2 , поширену у мережі інтернет, а саме: Вы живете в Запорожье в квартире ОСОБА_1 …- С этой квартиры я уже съехал. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит. Когда собирался в Запорожье, попросил близких друзей найти мне жилплощадь. Ко мне привели женщину - подписал с ней договор. Я не знал кому принадлежит квартира. Со временем узнал от соседей , Хотя у меня вопросы к медиа-холдингу, почему он участвует в обливание меня грязью ( Глобал медиа холдинг , объединяет телевизионные, радио, печатные и интернет ресурсы - авт.)? ; зобов`язати відповідачів протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати вказану інформацію; заборонити відповідачам поширювати будь-яким чином вказану інформацію; стягнути з ТОВ Вісті Інформ на користь ОСОБА_1 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 вересня 2016 року залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2 та ухвалою цього ж суду від 8 грудня 2016 року провадження у справі закрито в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 .

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 25 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 як співавтор спірного матеріалу реалізував конституційні права на свободу думки і слова та, поширюючи вказану інформацію, діяв добросовісно, оскільки отримав її з відкритих у мережі Інтернет джерел та друкованих засобів масової інформації. Крім того, поширена інформація є оціночним судженням; позивачем не надано доказів на підтвердження порушення особистих немайнових прав.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 липня

2019 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пономарьовою В. М.; скасовано рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 25 лютого 2019 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , інформацію з матеріалу ІНФОРМАЦІЯ_2 , поширену в мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме : Вы живете в Запорожье в квартире ОСОБА_1 …- С этой квартиры я уже съехал. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит. Когда собирался в Запорожье, попросил близких друзей найти мне жилплощадь. Ко мне привели женщину - подписал с ней договор. Я не знал, кому принадлежит квартира. Со временем узнал от соседей… .

Зобов`язано ТОВ Вісті Інформ , ОСОБА_2 протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням у справі спростувати вказану інформацію у спосіб її поширення та заборонено ТОВ Вісті Інформ і ОСОБА_2 поширювати спростовану інформацію в подальшому у будь-який спосіб.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювана інформація є фактичним твердженням, оскільки може бути перевірена за відомостями відповідних реєстрів. Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 на час призначення головою Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_3 не належала на праві власності квартира у місті Запоріжжя.

Апеляційний суд зазначив, що про негативність поширеної інформації, яка викликала суспільний інтерес свідчить її жваве обговорення користувачами Інтернет-мережі, але зміст коментарів, здебільшого, носить негативний характер, зокрема, і щодо можливого корупційного зв`язку ОСОБА_1 з посадовою особою органу виконавчої влади - ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 є головою наглядової ради холдингу Global Spirits - одного з найбільших виробників алкоголю в СНД та успішним бізнесменом, відомим, зокрема, своєю благодійною діяльністю, тому вказана інформація порушує немайнові права позивача, оскільки надає привід громадськості сприймати його відносини з посадовою особою органу влади як корупційний зв`язок.

Також апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди за рахунок

ТОВ Вісті Інформ , зазначивши, що відповідно до статті 35 Закону України Про інформаційні агентства та статті 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні відповідна редакція та журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У вересні 2019 року ТОВ Вісті Інформ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня

2019 року і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 25 лютого 2019 року.

Касаційна скарга ТОВ Вісті-Інформ мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про існування правових підстав вважати оспорювану інформацію фактичними твердженнями, поширеними відповідачами, оскільки у вказаній статті автор виклав інтерв`ю з ОСОБА_7 , яке міститься на дослідженому судами відеозаписі. Крім того, оспорювану інформацію не можна фактичним твердженням, оскільки вона по суті є уточнюючим питанням, заданим ОСОБА_7 .

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про порушення немайнових прав позивача поширенням оспорюваної інформації, яка свідчить про наявність неправомірного зв`язку між ОСОБА_3 та позивачем, оскільки вказані обставини не зазначались у статті, а надання їм такої оцінки є особистою думкою позивача.

Заявник вказує, що апеляційний суд не врахував висновків, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року, якою скасовано рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 24 січня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2017 року у цій справі та направлено справу на новий розгляд. Суд касаційної інстанції зазначав про неврахування судами попередніх інстанцій того, що позивач є публічною особою, необґрунтування необхідності втручання суду в процес реалізації автором конституційного права на свободу думки і слова та неспростування доводів відповідача про те, що, поширюючи інформацію, він діяв добросовісно, отримавши інформацію із відкритих в мережі Інтернет джерел та друкованих засобів масової інформації; встановлення, яким чином поширення такої інформації порушує особисті немайнові права позивача, є обов`язковою умовою відповідальності.

Крім того, у вересні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня

2019 року і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 25 лютого 2019 року.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 аналогічні доводам касаційної скарги ТОВ Вісті-Інформ .

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пономарьова В. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ Вісті-Інформ , у якому, посилаючись на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та додержання норм процесуального права, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами і ухвалою цього ж суду

від 17 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на Інтернет-сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, який належить ТОВ Вісті-Інформ ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщена стаття (інтерв`ю) з губернатором Запорізької області ОСОБА_3 , що має назву ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У вказаній статті зазначено наступне: - Завершая беседу. Вы живете в Запорожье в квартире ОСОБА_1 . <...> - Знаю этого человека опосредовано. С этой квартиры я уже съехал. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит. <...> Когда собирался в Запорожье, попросил близких друзей найти мне жилплощадь. Ко мне привели женщину - подписал с ней договор. Я не знал кому принадлежит квартира. Со временем узнал от соседей. <...> .

Крім цього, у статті зазначалося: - Как вы оцениваете вклад ОСОБА_1 в развитие региона? <...> - Не могу сказать. Не видимся. Он пропал из поля зрения. Хотя у меня вопросы к медиа-холдингу, почему он участвует в обливании меня грязью ( Глобал медиа холдинг , объединяет телевизионные, радио, печатные и интернет ресурсы - авт.)? .

Суди встановили, що інтерв`ю надав ОСОБА_3 - голова Запорізької державної адміністрації, а брав інтерв`ю головний редактор інформаційного агентства

ТОВ Вісті-Інформ ОСОБА_2 .

З висновку експертного дослідження спеціаліста з комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 24 вересня 2016 року № 11/09-16 суди встановили, що кількість переглядів вказаної статті в мережі Інтернет становить

5 241 користувачів, веб-сторінка з оспорюванню текстовою інформацією знаходиться у вільному доступі у глобальній мережі Інтернет.

Також судами встановлено, що вказана стаття в мережі Інтернет в частині поширеної інформації щодо проживання губернатора Запорізької області

ОСОБА_3 в квартирі ОСОБА_1 викликала суспільний інтерес, що підтверджено коментарями користувачів, зокрема, стала підставою для публікацій в інших засобах масової інформації відомостей про те, що ОСОБА_3 орендував квартиру, яка належить ОСОБА_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 64646286 від 29 липня 2016 року суди встановили, що ОСОБА_1 будь-якої нерухомості не має.

Зі змісту заяви ОСОБА_3 від 8 жовтня 2016 року суди встановили, що він ніколи не проживав у квартирі ОСОБА_1 .

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 є головою наглядової ради холдингу Global Spirits, який є одним з найбільших виробників алкоголю в СНД, відомий своєю благодійною діяльністю, успішний бізнесмен України, входить до першої десятки кращих менеджерів України за версією журналу Компаньйон .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ Вісті-Інформ на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня

2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційних скарг і відзиву на касаційну скаргу ТОВ Вісті-Інформ , суд дійшов таких висновків.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

З позиції правової природи, право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Колегія суддів наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

Згідно зі статтею 201 ЦК України (тут і надалі - у редакції Кодексу, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд зазначив, що поширена відповідачами інформація про ОСОБА_1 є фактичним твердженням, оскільки обставини щодо належності останньому на праві власності квартири у місті Запоріжжя можливо перевірити за даними Державних реєстрів.

З вказаними висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі

№ 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено правовий висновок такого змісту: При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право .

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак в цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовно-стилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Крім того, у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого

2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати, зокрема, рекомендації, що містяться в Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

У зазначеній Резолюції визначено, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Системний аналіз зазначених норм права з урахуванням релевантної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише сама така інформація, висловлена чи написана відповідачем у цій категорії справ. Тобто, предметом спору у цій категорії справ є спірна інформація, що передається дослівним цитуванням (без редагування, корегування, власного розуміння позивача).

Тобто, конкретно висловлена особою інформація (сказана, написана, надрукована в ЗМІ) повинна бути предметом дослідження та правового аналізу у справах про захист честі, гідності і ділової репутації. Саме сказані висловлювання відповідачем, тобто дослівне твердження, досліджуються на предмет оціночності суджень із урахуванням вживаних особою слів та виразів із використанням мовно-стилістичних засобів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Суд не вправі зобов`язувати відповідача спростувати ту інформацію, яка ним особисто не була висловлена.

Суд першої інстанції допитав у якості свідка ОСОБА_2 , який зазначив, що до інтерв`ю з губернатором Запорізької області ОСОБА_3 він як журналіст з різних джерел отримав інформацію про те, що ОСОБА_1 проживав у квартирі на АДРЕСА_1 ; пізніше у цій квартирі почав проживати ОСОБА_3 . Між інших питань, які він задавав ОСОБА_3 , ОСОБА_2 уточнив у нього раніше отриману інформацію щодо його місця проживання у місті Запоріжжя.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції зазначив, що за своєю структурою матеріал ОСОБА_8 : скандал с антиографом - это отвлечение внимания от продажи оружия с целью дистабилизации ситуации в Запорожской области є інтерв`ю - діалогом, яке побудовано за схемою питання + відповідь .

Оцінивши фразу журналіста ОСОБА_2 Завершая беседу. Вы живете в Запорожье в квартире ОСОБА_1. Знаю, что у вас с ним хорошие отношения… , суд першої інстанції врахував, що кінець зазначеної фрази позначений розділовим знаком у вигляді трьох поставлених поряд крапок, що свідчить про незакінченість поставленого ОСОБА_2 питання. Однак подальша пряма мова ОСОБА_3 в оспорюваній інформації: - С этой квартиры я уже съехал. Когда переехал, только потом узнал, что она ему принадлежит. Когда собирался в Запорожье, попросил близких друзей найти мне жилплощадь. Ко мне привели женщину - подписал с ней договор. Я не знал кому принадлежит квартира. Со временем узнал от соседей , свідчить про те, що респондент ( ОСОБА_3 ) зрозумів суть незавершеного питання, і надав на нього відповідь.

Суд апеляційної інстанції вказаних обставин не врахував, не надав оцінки оспорюваній інформації у повному обсязі, не спростував висновків суду першої інстанції про те, що оспорювана інформація є незакінченим питанням.

У рішенні ЄСПЛ у справі Газета Україна-Центр проти України від 15 жовтня 2010 року в підпункті g пункту 46 суд зазначив про те, що преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, а і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій (рішення у справі Перна проти Італії (980_051) (Perna v. Italy) [ВП], заява N 48898/99, п. 39,

від 6 травня 2003 року, з подальшими посиланнями).

Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль сторожового пса суспільства (рішення у справі The Observer and The Guardian v. the United Kingdom , від 26 листопада 1991 року, Series A no. 216). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у поширенні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення у справі Педерсен і Баадсгаард проти Данії (980_247); рішення у справі Торгейр Торгейрсон проти Ісландії від 25 червня 1992 року, Series A, no. 239; рішення у справі Джерсільд проти Данії ).

Суд апеляційної інстанції належним чином на зазначені норми матеріального права та практику Європейського суду з прав людини уваги не звернув, вказуючи на те, що оспорювана інформація містить фактичні дані стосовно належності позивачу квартири у місті Запоріжжя, не врахував, що вказана інформація стала відома ОСОБА_2 зі статті на веб-сайті www.subbota.сom.ua і викладена ним в інтерв`ю у вигляді питання ОСОБА_3 , тому оспорювана інформація є оціночними судженнями.

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості та не підлягають перевірці на предмет відповідності фактичним даним.

Виходячи зі змісту вказаних відомостей, в яких міститься аналіз події та особиста думка автора стосовно цієї події, а також її особисті висновки, ця інформація не може тлумачитися як недостовірна інформація щодо позивача.

Крім того, місцевий суд вказав про ненадання позивачем належних та допустимих доказів того, що спірною фразою журналіста порушені його особисті немайнові права. Посилання позивача про те, що подана у статті необмеженому колу осіб недостовірна інформація про нього фактично створює у споживачів такої інформації враження про наявність певного неформального зв`язку між позивачем та ОСОБА_3 , за висновком суду першої інтанції є його особистим враженням (особистою думкою).

Вважаючи порушеними немайнові права ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначив про обговорення матеріали користувачами Інтернет мережі, що викликало суспільний інтерес, та врахував зміст коментарів які носять негативний характер, зокрема, і щодо можливого корупційного зв`язку між бізнесменом та посадовою особою органу виконавчої влади.

Апеляційний суд не врахував, що у спірній статті відсутні посилання на можливий корупційний зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а негативний характер для позивача носять коментарі до поширеної статті, які не є предметом перегляду у цій справі, і доказів їх поширення відповідачами матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є, зокрема, встановлені обставини про те, що поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, тому дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що поширена відносно ОСОБА_1 інформація є оціночним судженням та не порушує особисті немайнові права.

Суд апеляційної інстанції, неповно врахувавши обставини справи, помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Суд апеляційної інстанції на підставі оцінки тих же доказів дійшов протилежних висновків, не вказавши на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, допущених при оцінці доказів, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з

додержанням вимог закону, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване рішення

Згідно зі статтею 413 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд скасовує постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року і залишає в силі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 25 лютого 2019 року.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням касаційних скарг з ОСОБА_1 на користь

ТОВ Вісті-Інформ та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений ними за подання: апеляційних скарг у лютому 2017 року

по 3 334,76 грн; касаційних скарг у квітні 2017 року по 3 637,92 грн; касаційних скарг у вересні 2019 року по 2 204,80 грн, а всього по 9 177,48 грн.

Керуючись статтями 400, 413 ЦПК України у редакції , чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вісті-Інформ та касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2019 року скасувати і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя

від 25 лютого 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вісті-Інформ 9 177,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 177,48 грн.

Постанова набирає законної сили з моментуїї прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук