Ухвала

від 31.01.2022 по справі 210/3216/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 210/3216/15-ц

провадження № 61-834ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 січня 2022 року засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у вказаній вище справі.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду прийнято 08 грудня 2021 року, повний текст складено 13 грудня 2021 року, останнім днем строку на касаційне оскарження судового рішення з дня складення повного судового рішення (з урахуванням вихідних) є 12 січня 2022 року.

За викладених обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 подана в передбачений законом строк.

Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц та від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19.

Однак, таке посилання не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, оскільки заявник не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Також, відповідно до пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.

Як вбачається зі змісту прохальної частини касаційної скарги, заявник просить скасувати рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, однак чітко не зазначає, яке саме судове рішення Верховний Суд має прийняти за наслідками розгляду її касаційної скарги.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги у відповідності до вимог статті 406 ЦПК України, зазначивши, яке саме судове рішення Верховний Суд має прийняти за наслідками розгляду її касаційної скарги.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником сплачено судовий збір не в повному обсязі.

До касаційної скарги додано квитанцію № 0.0.2409722174.1 від 10 січня 2022 року на суму 10 572 грн.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року Про судовий збір , який набрав чинності 01 листопада 2011 року, з подальшими змінами.

Згідно зі статтею 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір .

Заявник оскаржує судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду первісної та зустрічної позовної заяви.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону № 3674-VI за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

Отже, за змістом норм Закону № 3674-VIу разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

Зважаючи на те, що первісний позов пред`явлено у липні 2015 року, а зустрічний позов пред`явлено у квітні 2016 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2015 року та станом на 01 січня 2016 року.

Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (редакція закону на момент подачі позовної заяви).

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року становив 1 218 грн.

Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (редакція закону на момент подачі позовної заяви).

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становив 1 378 грн.

Отже, враховуючи сплачену суму судового збору в розмірі 10 572 грн, заявнику необхідно доплатити 10 516 грн ((1 218 грн * 3) + (1 378 грн * 5)* 200 %).

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити заявникові строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності залишити без руху.

Надати для усунення зазначеного вище недоліку строк до 02 березня 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко