Постанова
від 01.02.2023 по справі 210/3216/15-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 210/3216/15-ц

провадження № 61-834св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року під головуванням судді Вікторович Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив за ним та відповідачем ОСОБА_2 визнати право власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м; визнати за ним право власності на легковий автомобіль марки «MITSUBISHI Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску; визнати за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2011 року випуску.

У судовому засіданні, яке відбулось 15 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 від позову в частині виділення позивачу автомобіля «MITSUBISHI Pajero», номерний знак НОМЕР_1 відмовився у зв`язку з його продажем.

В обґрунтування позову зазначав, що сторони самостійно не можуть вирішити питання поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Вказував, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 18 серпня 1999 року, який розірвано рішенням суду від 14 травня 2015 року. Від шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час шлюбу сторонами у справі було придбано у власність квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «MITSUBISHI Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску та автомобіль марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2011 року випуску.

В квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки «MITSUBISHI Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску;

- автомобіль марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2011 року випуску;

- суму внесену в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Стожари» (далі - ТОВ ТД «Стожари») - 21 000 грн та суму фінансової допомоги - 4 571 000 грн;

- дохід від підприємницької діяльності - 5 031 211 грн;

- грошові кошти в сумі 6 071 808 грн та нараховані відсотки в сумі 111 225,01 грн, які обліковувалися на депозитних рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- грошові кошті в сумі 1 347 653 доларів США та нараховані відсотки в сумі 22 443,84 долара США, які обліковувалися на депозитних рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- грошові кошті в сумі 63 180 євро та нараховані відсотки в сумі 1 338 євро, які обліковувалися на депозитних рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Стягнути з ОСОБА_1 на її користь:

- 1/2 частину грошових коштів у розмірі 303 5904 грн, які обліковувалися на депозитних рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- 673 827 доларів США, які обліковувалися на депозитних рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- 31 590 євро, які обліковувалися на депозитних рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- 1/2 частину відсотків - у сумі 55 613 грн, які обліковувалися на депозитних рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- 11 222 доларів США, які обліковувалися на депозитних рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- 689 євро, які обліковувалися на депозитних рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- 1/2 частину суми внесення в статутний капітал ТОВ ТД «Стожари» - 10 500 грн та фінансової допомоги ТОВ ТД «Стожари» - 2 285 500 грн;

- 1/2 частину доходу від підприємницької діяльності позивача - 2 515 606 грн.

Розділити в натурі, залишивши за нею одноособове право на квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2011 року випуску, а за ОСОБА_1 одноособове право на автомобіль марки «MITSUBISHI Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

В обґрунтування позову зазначила, що вони з ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 серпня 1999 року, який розірвано рішенням суду від 14 травня 2015 року.

За період шлюбу, крім квартири та двох автомобілів, позивачем були відкриті депозитні рахунки у банках, тому грошові кошти на депозитних рахунках та нараховані відсотки, є також спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, позивачем за рахунок спільних коштів та в інтересах подружжя внесені грошові кошти у статутний капітал ТОВ ТД «Стожари» в розмірі 21 000 грн та надано ТОВ ТД «Стожари» фінансову допомогу на загальну суму 4 571 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 08 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності задовольнив.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності задовольнив частково.

Визнав об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - квартиру АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м.

Припинив право спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнав об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - автомобіль марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2011 року випуску.

Виділив ОСОБА_2 зі складу спільної сумісної власності та визнав за нею право власності на легковий автомобіль марки «HONDA CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2011 року випуску.

Визнав об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - суму внесення в статутний капітал ТОВ ТД «Стожари» - 21 000 грн та фінансової допомоги - 2 681 620 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку суми внесення в статутний капітал ТОВ ТД «Стожари» - 10 500 грн та фінансової допомоги - 1 340 810 грн.

Визнав об`єктом права спільної сумісної власності подружжя дохід від підприємницької діяльності - 416 525,56 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку суми доходу від підприємницької діяльності - 208 262,78 грн.

Визнав об`єктом права спільної сумісної власності подружжя грошові кошти, які обліковувалися на депозитних рахунках ОСОБА_1 - 3 548,34 євро та 30 000 доларів США, а також відсотки 60,79 євро; 396,32 доларів США та 711,33 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку грошових коштів, які обліковувалися на депозитних рахунках ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» - 1 874,17 євро, 15 000 доларів США, нараховані відсотки 30,40 євро, 198,16 доларів США та 355,67 грн.

В решті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності відмовив.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, місцевий суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог ОСОБА_1 .

Дійшовши висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог місцевий суд вважав позовні вимоги ОСОБА_2 частково обґрунтованими.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року скасував в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя повторної фінансової допомоги в сумі 2 681 620 грн та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Рішення місцевого суду скасував в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частки поворотної фінансової допомоги в сумі 1 340 810 грн та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Скасував рішення місцевого суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя доходу ОСОБА_1 від підприємницької діяльності в сумі 416 525,56 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частки суми доходу від підприємницької діяльності ОСОБА_1 в сумі 208 262,78 грн та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення місцевого суду залишив без змін.

Приймаючи постанову про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду та зазначав, що вирішуючи питання щодо позовних вимог сторін по справі про визнання спільним сумісним майном подружжя, поділу квартири та поділу автомобіля марки «HONDA CR-V» і автомобіля марки «MITSUBISHI Pajero» про наявність правових підстав для визнання спірної квартири спільним сумісним майном подружжя та поділу вказаної квартири між сторонами у справі із визнанням за кожним із подружжя права власності на 1/2 частину спірної квартири та наявності правових підстав для визнання автомобіля марки «HONDA CR-V» спільним сумісним майном подружжя та виділення вказаного автомобіля ОСОБА_2 зі складу спільної сумісної власності з визнанням за останньою права власності на вказаний автомобіль.

Вирішуючи питання поділу автомобіля марки «MITSUBISHI Pajero» місцевий суд виходив з того, що після розірвання шлюбу, неповнолітні діти сторін залишились проживати з ОСОБА_1 , наявна заборгованість зі сплати аліментів. Визнавши розмір сплачуваних ОСОБА_2 аліментів недостатнім на трьох дітей для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування суди вважали, що підстави для стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації при відступленні від рівності часток при поділі майна відсутні.

Суд апеляційної інстанції вказував, що оскільки автомобіль марки «MITSUBISHI Pajero» вибув з володіння сторін у справі, він не може бути поділений між сторонами, тобто виділений одній із сторін у користування, при цьому сторонами у справі не заявлялось позову в цій частині з інших підстав, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя має бути визнано лише автомобіль марки «HONDA CR-V».

Вирішуючи питання стягнення суми поворотної фінансової допомоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що з таблиці № 1 висновку № 37-18 від 05 грудня 2018 року встановлено, що за 1 квартал 2015 року виплачено позивачу 345 290 грн, а за 2 квартал 2015 року (квітень, травень, червень) - 681 240 грн, таким чином за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2015 року сума поворотної фінансової допомоги у сумі 1 548 760 грн, яка повернута у період шлюбу не підлягає поділу між подружжям.

Сума поворотної фінансової допомоги за 2 квартал 2015 року (квітень, травень, червень) в розмірі 681 240 грн, була надана ОСОБА_1 підприємству ТОВ ТД «СТОЖАРИ» 22 червня 2015 року, тобто як після припинення шлюбних відносин між сторонами у справі, так і після розірвання шлюбу між сторонами у справі, що свідчить про те, що вказані кошти не є спільним сумісним майном подружжя, отже поворотна фінансова допомога у сумі 681 240 грн, яка надійшла у період припинення шлюбу, не підлягає поділу між подружжям.

Апеляційний суд також вважав, що не підлягає поділу надана ОСОБА_1 підприємству ТОВ ТД «СТОЖАРИ» поворотна фінансова допомога, яка була надана ним в період з 3 квартал 2015 року по 1 квартал 2018 року в загальній сумі 2 341 000 грн, оскільки надані суми поворотної фінансової допомоги надійшли після розірвання шлюбу, що свідчить про те, що вказані кошти не є спільним сумісним майном подружжя.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог щодо поділу доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_1 в розмірі 5 031 211 грн, суд першої інстанції виходив з того, що поділу підлягає отриманий ОСОБА_1 прибуток від підприємницької діяльності за півроку 2015 року в сумі 416 525,56 грн, які останній отримав до розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , оскільки дохід позивача від підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця, за 2015 рік склав 833 051,12 грн.

При цьому суд дійшов висновку про те, що дохід від підприємницької діяльності, отриманий ОСОБА_1 в період з 03 листопада 2017 року по 06 серпня 2018 року в розмірі 133 644,57 грн, тобто через два роки після припинення шлюбу, а дохід від підприємницької діяльності в розмірі 4 481 040,87 грн отриманий ОСОБА_1 до розірвання шлюбу.

Апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя доходу ОСОБА_1 від підприємницької діяльності в сумі 416 525,56 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 його частки, оскільки в період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 було внесено вклад у статутний капітал в сумі 21 000 грн, вказаний вклад є спільною сумісною власністю подружжя, тому спільною сумісною власністю є й дохід від підприємницької діяльності ТОВ ТД «Стожари». ОСОБА_1 перебував у складі учасників ТОВ ТД «Стожари» з 14 червня 2007 року, але жодних доходів від даного товариства не отримував. Інші доходи від підприємницької діяльності ОСОБА_5 не є спільною сумісною власністю подружжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лівицький О. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами, 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували тієї обставини, що шлюб між сторонами у справі розірваний 14 травня 2015 року, проте оскільки судове рішення про розірвання шлюбу набрало чинності 23 червня 2015 року, тому саме по вказану дату необхідно визначити обсяг спільно набутого майна подружжя.

Представник заявника вказує також на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 761/32404/14-ц та протиправно не включили до розрахунку часток вартість автомобіля «MITSUBISHI Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, який був проданий ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 .

Представник заявника також вказує на ту обставину, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на квартиру в цілому, оскільки позивач, будучи власником 1/2 частки буде мати можливість впливати на її життя.

Аргументом касаційної скарги є також те, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про наявність у заявниці заборгованості за аліментами, адже аліменти вона сплачує, доказом чого є копії квитанцій, додані до касаційної скарги.

Крім того представник заявника зазначає, що вирішуючи питання про стягнення фінансової допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для її стягнення, адже зі змісту експертного висновку не вбачається, коли така допомога вносилась.

Вказує на наявність підстав для стягнення 1/2 частки прибутку, отриманого ОСОБА_1 за період з 2003 року до 14 травня 2015 року як фізичною особою-підприємцем та зазначає про неправильність розрахунків розміру коштів, які знаходились у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко Ю. В, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 , в якому у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість доводів останньої.

Зазначає, що жодною із сторін не зазначалось про стягнення компенсації за частину проданого автомобіля, а сума коштів, внесена до статутного капіталу ТОВ ТД «Стожари» в сумі 21 000 грн внесена за рахунок відчуження квартири, яку позивач за первісним позовом отримав у спадок.

Вважає також необґрунтованими вимоги про стягнення 1/2 частки доходу від підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця, адже ОСОБА_2 не зазначено від якої саме діяльності такий дохід отримано, крім того вказаний дохід витрачався подружжям разом.

Представник ОСОБА_1 зазначає, що висновки апеляційного суду в частині розподілу банківських вкладів правильні, адже підтверджуються відповідними доказами.

Додатково вказує на ту обставину, що місце проживання дітей сторін визначено із батьком, а у ОСОБА_1 наявний борг зі сплати аліментів в розмірі 89 212 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 вересня 1999 року.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а. с. 156, 157, 158).

Під час перебування у шлюбі сторонами придбано у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того сторони придбали транспортні засоби: автомобіль марки «HONDA CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску та автомобіль марки «MITSUBISHI Pajero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

У період перебування у шлюбі ОСОБА_1 став засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ ТД «Стожари».

Вартість автомобіля марки «HONDA CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску станом на 25 травня 2015 року, відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № 2505, складеного ТД «Депорт» складає 398 440 грн (том 1, а. с. 12).

Станом на 15 листопада 2018 року середня ринкова вартість автомобіля складає 393 870 грн, згідно зі звітом № 49/18/1 про оцінку транспортного засобу, складеним ТОВ «Експертно правова консалтингова компанія «ЮРЕКС» (том 3, а. с. 94, 95).

Станом на 31 жовтня 2018 року, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 299/18 про оцінку транспортного засобу від 02 листопада 2018 року, складеного судовим експертом Рейнюк О. В., середня ринкова вартість автомобіля марки «MITSUBISHI Pajero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, складає 724 490,15 грн (том 3, а. с. 14-19). Станом на 15 листопада 2018 року, згідно зі звітом № 49/18/2 про оцінку транспортного засобу, складеного ТОВ «Експертно правова консалтингова компанія «ЮРЕКС», середня ринкова вартість вказаного автомобіля складає 668 980 грн (том 3, а. с. 94, 95).

Автомобіль марки «MITSUBISHI Pajero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, був зареєстрований на ім`я ОСОБА_5 , однак 19 грудня 2015 року транспортний засіб перереєстровано на нового власника ОСОБА_6 на підставі довідки-рахунку ААЕ941767 від 17 листопада 2015 року ФОП ОСОБА_7 та перебуває у власності ОСОБА_6 на теперішній час (том 2, а. с. 93).

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заочним рішенням від 17 лютого 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнув аліменти на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з 11 грудня 2015 року. Рішення не оскаржено, набрало законної сили 18 квітня 2016 року (том 1, а. с. 150, 151). В рішенні суду зазначено, що діти мешкають разом з позивачем ОСОБА_1 з травня 2015 року та перебувають на його утриманні.

Місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року визначено разом із батьком - ОСОБА_1 . Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині посилання на адресу місця проживання батька, в іншій частині залишено без змін (том 1, а. с. 153-155, 159-162).

Заборгованість зі сплати аліментів за довідкою Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг від 16 січня 2018 року № 23 з 11 грудня 2015 року по 04 січня 2018 року складає 33 137,56 грн (том 1, а. с. 152).

ОСОБА_2 надала квитанції про перерахування на рахунок позивача аліментів на дітей у лютому-вересні 2018 року на загальну суму - 51 471,19 грн (том 2, а. с. 249в-250в).

Одним із засновників та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ ТД «Стожари» (ідентифікаційний код юридичної особи 35213965) є ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду 171 000 грн), зареєстровано 14 червня 2007 року, розмір статутного капіталу 342 000 грн (дата закінчення формування 28 грудня 2007 року) (том 1, а. с. 189-191).

Протоколом № 1 зборів учасників (засновників) від 01 червня 2007 року створено ТОВ ТД «Стожари», для забезпечення діяльності товариства за рахунок грошового вкладу створено статутний капітал 42 000 грн, частка ОСОБА_5 у статутному капіталі - 21 000 грн, що відповідає 50 голосам (том 1, а. с. 244).

З договору купівлі-продажу від 19 березня 2008 року встановлено, що ОСОБА_1 продав квартиру АДРЕСА_1 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право на житло, виданого фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська 11 травня 1999 року (1/2 частка) та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою 07 листопада 2006 року № 4-3067, зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно за №16053850) (1/2 частка), продаж вчинено за 164 125 грн (том 1, а. с. 242, 243). При цьому вклад у статутний капітал ТОВ ТД «Стожари» в сумі 21 000 грн було внесено 01 червня 2007 року, тобто до відчуження спадкової квартири.

З висновку експертного економічного дослідження від 05 грудня 2018 року № 37-18, складеного судовим експертом Лябах Н. М. на замовлення ОСОБА_1 встановлено, що податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ТОВ ТД «Стожари» (форма № 1 ДФ) за звітні податкові періоди 1 квартал 2013 року - 1 квартал 2018 року, за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2018 року підприємство ТОВ ТД «СТОЖАРИ» здійснило повернення ОСОБА_1 основної суми поворотної фінансової допомоги, наданої ОСОБА_1 підприємству ТОВ ТД «Стожари», (надання ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги) загалом у розмірі 4 571 000 грн, у тому числі за періодами: з 01 січня 2013 року по 30 червня 2015 року у сумі 2 230 000 грн; з 01 липня 2015 року по 31 березня 2018 року у сумі 2 341 000 грн (том 3, а. с. 113-121).

З таблиці № 1 висновку від 05 грудня 2018 року № 37-18 встановлено, що за 1 квартал 2015 року виплачено позивачу 345 290 грн, а за 2 квартал 2015 року (квітень, травень, червень) - 681 240 грн (том 3, а. с. 120).

Сума поворотної фінансової допомоги за 2 квартал 2015 року (квітень, травень, червень) в розмірі 681 240 грн, була надана ОСОБА_1 підприємству ТОВ ТД «Стожари» 22 червня 2015 року.

Згідно з висновком від 05 грудня 2018 року № 37-18 - даними, відображеними в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого податку ТОВ ТД «Стожари» (форма № 1-ДФ), наданих на дослідження, здійснення за періоди з 01 січня 2013 року по 30 червня 2015 року та з 01 липня 2015 року по 31 березня 2018 року нарахування та сплати підприємством ТОВ ТД «Стожари» ОСОБА_1 доходів (заробітної плати, пенсії, стипендії, дивідендів, гонорарів, виграшів тощо) не підтверджується (том 3, а. с. 113-121).

Відповідно до довідки директора ТОВ ТД «Стожари» від 05 листопада 2018 року № 42 станом на 14 травня 2015 року заборгованість підприємства перед постачальниками за отримані товари та послуги складає 2 151 522,92 грн, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 14 травня 2018 року (том 3, а. с. 107, 108).

Згідно з довідкою директора ТОВ ТД «Стожари» від 01 липня 2019 року № 9 ОСОБА_1 перебував у складі учасників ТОВ ТД «Стожари» з 14 червня 2007 року, але будь-які доходи від даного товариства не отримував (том 3, а. с. 182).

Аналогічна інформація за період з 14 червня 2007 року по 14 травня 2015 року міститься у довідці ТОВ ТД «Стожари» від 26 червня 2020 року № 20 (том 3, а. с. 225), надати фінансові звіти за кожен рік з 2007 року по 14 травня 2015 року неможливо у зв`язку зі знищенням документів, строк зберігання яких закінчився, що підтверджується актами про вилучення на знищення документів, строки зберігання яких закінчилися - довідка ТОВ ТД «Стожари» від 26 червня 2020 року № 21 (том 3, а. с. 226-228).

Криворізькою північною об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області на виконання ухвали суду від 11 липня 2018 року надано суду податкові розрахунки доходу (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ, зокрема, по ТОВ ТД «Стожари» (том 2, а. с. 27-89).

Зазначені податкові розрахунки сум доходу (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ ТОВ ТД «Стожари» за період з 1 кварталу 2013 року по 1 квартал 2018 року надані на дослідження експерту Лябах Н. М. для проведення експертного економічного дослідження.

У п. 3 висновку від 05 грудня 2018 року № 37-18 визначено, що відповідно до норм діючого законодавства України, за даними ГУ ДФС у Дніпропетровській області, отримані ТОВ ТД «Стожари» доходи не відносяться до складу доходів, отриманих ОСОБА_1 , як учасником ТОВ ТД «Стожари». ОСОБА_1 , як учасник (власник) ТОВ ТД «Стожари», має право на отримання певної частки прибутку підприємства, дивідендів, розрахованих відповідно до частки його участі у власному капіталі зазначених підприємств, та активів, у разі ліквідації зазначених підприємств відповідно до закону. Доходи, що за даними ГУ ДФС у Дніпропетровській області, отримані ТОВ ТД «Стожари» не є прибутком зазначених підприємств. За наданими на дослідження документами, а саме: податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ТОВ ТД «Стожари» за звітні податкові періоди 1 квартал 2013 року - 1 квартал 2018 року, за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2018 року зазначене підприємство не здійснювало нарахування та виплату ОСОБА_1 доходів у вигляді дивідендів (том 3, а. с. 125, 126).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» з 07 червня 2010 року по 29 грудня 2015 року ОСОБА_1 відкрито дев`яносто п`ять депозитних рахунків у гривні, доларах США та євро.

Станом на 04 серпня 2018 року залишки на всіх рахунках, окрім рахунку НОМЕР_3 (залишок 1 000 грн) - відсутні (том 2, а. с. 106, 107).

В матеріалах справи містяться виписки по рахункам ФОП ОСОБА_5 за період з 03 листопада 2017 року по 06 серпня 2018 року (том 2, а. с. 96-104) та за період з 07 листопада 2012 року по 06 серпня 2018 року - перерахування коштів на соціальне страхування (том 2, а. с. 105); довідки про депозити ОСОБА_5 станом на 04 серпня 2018 року (том 2, а. с. 106,107); виписки по карткам ОСОБА_5 з 2013 року по 2018 рік (том 2, а. с. 108-242).

Копії виписок АТ КБ «ПриватБанк» були надані на дослідження експерту Лябах Н. М. для проведення експертного економічного дослідження.

Відповідно до п. 4 висновку від 05 грудня 2018 року № 37-18, депозитні кошти, розміщені ОСОБА_1 на рахунках АТ КБ «ПриватБанк» не відносяться до складу доходів, отриманих ОСОБА_1 . Депозитні грошові кошти, це кошти, які ОСОБА_1 вніс готівкою або перерахував з іншого власного рахунку банку АТ КБ «ПриватБанк» для зберігання зазначених грошових коштів певний період часу та з метою отримання доходу у вигляді процентів.

Таким чином, за період з 01 січня 2013 року по 14 травня 2015 року АТ КБ «ПриватБанк», за розміщеними на рахунках ОСОБА_1 депозитними коштами в євро, доларах США та гривні: нараховано ОСОБА_1 дохід у вигляді процентів у розмірі 1 393,94 євро; 22 956,23 доларів США та 118 087,55 грн; утримано податків із нарахованих ОСОБА_1 процентів загалом у розмірі 16,10 євро; 512,39 доларів США та 6 862,54 грн; зараховано нарахованих ОСОБА_1 процентів за винятком утриманих податків загалом у розмірі 1 377,84 євро; 22 443,84 доларів США та 111 225,01 грн. За період з 15 травня 2015 року по 31 березня 2018 року банком АТ КБ «ПриватБанк», за розміщеними на рахунках ОСОБА_1 депозитними коштами в євро, доларах США та гривні: нараховано ОСОБА_1 дохід у вигляді процентів загалом у розмірі 77,46 євро; 504,84 доларів США та 900,55 грн.; утримано податків із нарахованих ОСОБА_1 процентів загалом у розмірі 16,66 євро; 108,52 доларів США та 189,22 грн; зараховано нарахованих ОСОБА_1 процентів за винятком утриманих податків загалом у розмірі 60,79 євро; 396,32 доларів США та 711,33 грн. В обсязі наданих на дослідження документів не надається за можливе визначити, чи відносяться грошові кошти зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_4 (валюта - UAH (гривня)) у розмірі 819 649,99 грн депозитом, а саме: коштами, які надані ОСОБА_1 банку на строк та під процент (том 3, а. с. 126-143).

Відповідно до виписок банку про рух грошових коштів по картковому рахунку (основна карта) ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (без урахування нарахованих відсотків) наявні наступні карткові рахунки, відкриті до 14 травня 2015 року та на яких станом на 14 травня 2015 року обліковувалися грошові кошти:

- № НОМЕР_5 (валюта - EUR (євро)), за період з 17 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 103 євро (том 2, а. с.108 зворот);

- № НОМЕР_6 (валюта - EUR (євро)), за період з 27 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 119 євро (том 2, а. с.109);

- № НОМЕР_7 (валюта - EUR (євро)), за період з 10 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 107 євро (том 2, а. с.109 зворот);

- № НОМЕР_8 (валюта - EUR (євро)), за період з 07 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 107 євро (том 2, а. с.139 зворот);

- № НОМЕР_9 (валюта - EUR (євро)), за період з 04 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 107 євро (том 2, а. с. 140);

- № НОМЕР_10 (валюта - EUR (євро)), за період з 18 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 105 євро (том 2, а. с.140 зворот);

- № НОМЕР_11 (валюта - EUR (євро)), за період з 11 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 107 євро (том 2, а. с. 143);

- № НОМЕР_10 (валюта - EUR (євро)), за період з 03 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 96,00 євро (том 2, а. с. 143 зворот);

- № НОМЕР_12 (валюта - EUR (євро)), за період з 21 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 117 євро (том 2, а. с. 143 зворот);

- № НОМЕР_13 (валюта - EUR (євро)), за період з 27 лютого 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 116 євро (том 2, а. с. 144);

- № НОМЕР_14 (валюта - EUR (євро)), за період з 13 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 113 євро (том 2, а. с. 145 зворот);

- № НОМЕР_15 (валюта - EUR (євро)), за період з 14 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 115 євро (том 2, а. с. 146);

- № НОМЕР_16 (валюта - EUR (євро)), за період з 04 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 107 євро (том 2, а. с. 146 зворот);

- № НОМЕР_17 (валюта - EUR (євро)), за період з 09 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 110 євро (том 2, а. с. 157);

- № НОМЕР_18 (валюта - EUR (євро)), за період з 08 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 110 євро (том 2, а. с. 159 зворот);

- № НОМЕР_19 (валюта - EUR (євро)), за період з 25 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 109 євро (том 2, а. с.166);

- № НОМЕР_20 (валюта - EUR (євро)), за період з 03 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 107 євро (том 2, а. с.167 зворот);

- № НОМЕР_16 (валюта - EUR (євро)), за період з 02 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 89 євро (том 2, а. с. 168);

- № НОМЕР_20 (валюта - EUR (євро)), за період з 20 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 103 євро (том 2, а. с. 168);

- № НОМЕР_21 (валюта - EUR (євро)), за період з 30 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 103 євро (том 2, а. с. 168 зворот);

- № НОМЕР_22 (валюта - EUR (євро)), за період з 30 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 100 євро (том 2, а. с.170);

- № НОМЕР_23 (валюта - EUR (євро)), за період з 16 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 110 євро (том 2, а. с. 171 зворот);

- № НОМЕР_24 (валюта - EUR (євро)), за період з 13 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 100 євро (том 2, а. с. 171 зворот);

- № НОМЕР_25 (валюта - EUR (євро)), за період з 16 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 116 євро (том 2, а. с. 231);

- № НОМЕР_26 (валюта - EUR (євро)), за період з 25 лютого 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 966,34 євро (том 2, а. с. 232);

- № НОМЕР_27 (валюта - EUR (євро)), за період з 26 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 103 євро (том 2, а. с. 232);

- № НОМЕР_28 (валюта - EUR (євро)), за період з 19 березня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 квітня 2015 року на рахунку обліковувалося 103 євро (том 2, а. с. 240);

- № НОМЕР_29 (валюта - EUR (євро)), за період з 15 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 103 євро (том 2, а. с. 240 зворот).

Всього станом на 14 травня 2015 року по картковим рахункам (основна карта) ОСОБА_1 відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» без урахування нарахованих відсотків обліковувалося 3 748,34 євро.

Відповідно до виписок банку про рух грошових коштів по картковому рахунку (основна карта) ОСОБА_1 відкритому в ПАТ КБ «ПриватБанк» (без урахування нарахованих відсотків):

- № НОМЕР_15 (валюта - USD (долар США), за період з 28 квітня 2015 року (відкриття депозиту) по 04 серпня 2018 року, станом на 14 травня 2015 року на рахунку обліковувалося 30 000 доларів США (том 2, а. с. 171).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

09 вересня 2022 року цивільна справа № 210/3216/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, а законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування вказаної презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У зв`язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Колегія суддів зазначає, що суди встановивши, що припинення ведення спільного господарства сторони пов`язують саме з 14 травня 2015 року, тому вважає обґрунтованими їх висновки про те, що саме до цієї дати з моменту укладення шлюбу, відповідно до приписів статті 60 СК України, необхідно визначити обсяг спільно нажитого майна, що підлягає поділу між колишнім подружжям.

Таким чином з огляду на вищенаведене колегія суддів відхиляє аналогічні за змістом аргументи касаційної скарги.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог сторін у справі про визнання спільним сумісним майном подружжя, поділу квартири, автомобіля марки «HONDA CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску та автомобіля марки «MITSUBISHI Pajero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання спірної квартири спільним сумісним майном подружжя та поділу вказаної квартири між сторонами у справі із визнанням за кожним із подружжя права власності на 1/2 частину спірної квартири та наявності правових підстав для визнання автомобіля марки «HONDA CR-V», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску спільним сумісним майном подружжя та виділення вказаного автомобіля ОСОБА_2 зі складу спільної сумісної власності з визнанням за останньою права власності на вказаний автомобіль.

Щодо автомобіля марки «MITSUBISHI Pajero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску колегія суддів доходить таких висновків.

Суди встановили, що цей транспортний засіб був зареєстрований на ім`я ОСОБА_5 , однак 19 грудня 2015 року перереєстровано на нового власника ОСОБА_6 .

Представник позивача від позову в частині виділення ОСОБА_5 автомобіля «MITSUBISHI Pajero» відмовився у зв`язку з його продажем.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша та друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц та у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19.

Положеннями частини третьої статті 69 СК України передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Встановивши, що після розірвання шлюбу, неповнолітні діти сторін залишились проживати з ОСОБА_1 , із довідки органу державної виконавчої служби встановлена наявність заборгованості зі сплати аліментів, та визнавши розмір сплачуваних ОСОБА_2 аліментів недостатнім на трьох дітей для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказував на відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації при відступленні від рівності часток при поділі майна.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту рішення місцевого суду та матеріалів справи вбачається, що представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 в судовому засіданні від вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на легковий автомобіль «MITSUBISHI Pajero», номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску у судовому засіданні 15 квітня 2021 року відмовився, оскільки автомобіль відчужено, просив при ухваленні рішення врахувати, що троє дітей сторін мешкають разом із батьком та знаходяться на його утриманні.

Вважаючи недостатніми суми, які сплачувала ОСОБА_2 на утримання трьох дітей для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що підстави для стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації при відступленні від рівності часток при поділі майна відсутні.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може з огляду на те, що з питанням про збільшення частки ОСОБА_1 у спірному майні у зв`язку із тим, що сплачуваних ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей, які проживають разом і ним, недостатньо для повноцінного фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, ОСОБА_1 не звертався.

Розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_2 , визначений заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2016 року з урахуванням обставин, що мають істотне значення (стаття 182 СК України).

Відсутні дані, що ОСОБА_1 вимагав збільшення розміру аліментів, а тому немає підстав вважати, що визначеного судом розміру матеріального утримання дітей недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.

Тому колегія суддів вважає вказаний висновок місцевого суду, з яким передчасно погодився суд апеляційної інстанції, неправильним.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 202/3126/16-ц (провадження № 61-31181св18).

Аргументи касаційної скарги про неправильність розрахунків розміру коштів, які знаходились у ПАТ КБ «ПриватБанк» колегія суддів відхиляє, адже досліджуючи виписки банку про рух коштів по картковим рахунках, суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги грошові кошти, які були розміщені на депозитних рахунках в період зареєстрованого шлюбу та по яких депозитні рахунки були закриті до припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу, а також депозити, відкриті після 14 травня 2015 року.

Крім того апеляційний суд зазначав, що оскільки автомобіль марки «MITSUBISHI Pajero» вибув з володіння сторін у справі, він не може бути поділений між сторонами, тобто виділений одній із сторін у користування, при цьому сторонами у справі не заявлялось позову в цій частині з інших підстав,тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя має бути визнано автомобіль марки «HONDA CR-V», вказаний автомобіль має бути виділений ОСОБА_2 зі складу спільної сумісної власності та за ОСОБА_2 має бути визнано право власності на нього.

Проте апеляційний суд не звернув увагу на ту обставину, що у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц (провадження № 61-6575св19) зазначено, що аналіз статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просила позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку судового експерта від 02 листопада 2018 року середня ринкова вартість автомобіля марки «MITSUBISHI Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, який було придбано сторонами під час шлюбу та відчужено ОСОБА_1 після припинення шлюбних відносин, складає 724 490,15 грн.

Враховуючи, що означений автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, недобросовісну поведінку ОСОБА_1 , який відчужив цей автомобіль та те, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виділив ОСОБА_2 у власність автомобіль марки «HONDA CRV», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2011 року випуску вартістю 398 440 грн з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 163 025,08 грн ((724 490,15 - 398 440)/2) різниці в якості компенсації за відчужений автомобіль.

Разом із тим колегія суддів вважає частково прийнятними аргументи доводів касаційної скарги відносно того, що вирішуючи питання про стягнення фінансової допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для її стягнення, адже зі змісту експертного висновку не вбачається, коли така допомога вносилась з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (підпункт 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПК України).

Відповідно до вимог статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Вирішуючи це питання апеляційний суд вказував, що з таблиці № 1 висновку від 05 грудня 2018 року № 37-18 встановлено, що за 1 квартал 2015 року виплачено позивачу 345 290 грн, а за 2 квартал 2015 року (квітень, травень, червень) - 681 240 грн (том 3, а. с. 120), таким чином за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2015 року сума поворотної фінансової допомоги у сумі 1 548 760 грн, яка повернута у період шлюбу не підлягає поділу між подружжям.

Разом із тим апеляційний суд зазначав, що сума поворотної фінансової допомоги за 2 квартал 2015 року (квітень, травень, червень) в розмірі 681 240 грн, була надана ОСОБА_1 підприємству ТОВ ТД «СТОЖАРИ» 22 червня 2015 року, тобто як після припинення шлюбних відносин між сторонами у справі, так і після розірвання шлюбу між сторонами у справі, що свідчить про те, що вказані кошти не є спільним сумісним майном подружжя, отже поворотна фінансова допомога у сумі 681 240 грн, яка надійшла у період припинення шлюбу, не підлягає поділу між подружжям.

В матеріалах справи міститься довідка ТОВ ТД «Стожари» від 25 червня 2021 року № 11, додана до апеляційної скарги ОСОБА_1 в якій зазначено, що протягом періоду часу з 14 червня 2007 року до 14 травня 2015 року засновником ОСОБА_1 було надано поворотну фінансову допомогу у розмірі 2 280 000 грн, повернуто 1 680 000 грн. Станом на 14 травня 2015 року заборгованість становила 600 000 грн (том 4, а. с. 162).

Разом із тим з матеріалів справи (висновку від 05 грудня 2018 року № 37-18 (том 3, а. с. 113-120) вбачається, що ТОВ ТД «СТОЖАРИ» здійснило повернення ОСОБА_1 681 240 грн у 2 кварталі 2015 року. Повернення основної суми поворотної фінансової допомоги, наданої ним підприємству ТОВ ТД «СТОЖАРИ», у розмірі 4 571 000 грн було проведено в такі періоди: з 01 січня 2013 року по 30 червня 2015 року у сумі 2 230 000 грн; з 01 липня 2015 року по 31 березня 2018 року у сумі 2 341 000 грн.

Разом із тим місцевий суд зазначав, що доказів, які свідчать про внесення поворотної фінансової допомоги, суду не надано, проте, враховуючи дату створення ТОВ ТД «СТОЖАРИ» та початок повернення поворотної фінансової допомоги, слід дійти висновку, що така допомога надавалася позивачем ТОВ ТД «СТОЖАРИ» у період перебування у шлюбі з відповідачем.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що станом на дату розірвання шлюбу (припинення ведення спільного господарства) заборгованість ТОВ ТД «Стожари» перед ОСОБА_1 становила 600 000 грн, колегія суддів вважає, що в порядку поділу спільного майна подружжя на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 300 000 грн (600 000/2) поворотної фінансової допомоги, яка була надана ОСОБА_1 ТОВ ТД «Стожари» під час перебування сторін у шлюбі.

Щодо аргументів касаційної скарги про наявність підстав для стягнення 1/2 частки прибутку, отриманого ОСОБА_1 за період з 2003 року до 14 травня 2015 року як фізичною особою-підприємцем та неправильність розрахунків розміру коштів, які знаходились у ПАТ КБ «ПриватБанк» колегія суддів доходить таких висновків.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог щодо поділу доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_1 в розмірі 5 031 211 грн, суд першої інстанції виходив з того, що поділу підлягає отриманий ОСОБА_1 прибуток від підприємницької діяльності за півроку 2015 року в сумі 416 525,56 грн, які останній отримав до розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , оскільки дохід ОСОБА_1 від підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця, за 2015 рік склав 833 051,12 грн.

При цьому суд дійшов висновку про те, що дохід від підприємницької діяльності, отриманий ОСОБА_1 в період з 03 листопада 2017 року по 06 серпня 2018 року в розмірі 133 644,57 грн, здобутий останнім через два роки після припинення шлюбу, а дохід від підприємницької діяльності в розмірі 4 481 040,87 грн отриманий ОСОБА_1 до розірвання шлюбу.

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя доходу ОСОБА_1 від підприємницької діяльності в сумі 416 525,56 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частки суми доходу від підприємницької діяльності ОСОБА_1 в сумі 208 262,78 грн та виходив з таких міркувань.

Апеляційний суд вважав, що не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя доходу ОСОБА_1 від підприємницької діяльності доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 з 2008 року по 14 травня 2015 року отримано 5 031 211,39 грн доходу від підприємницької діяльності, що підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку на доходи від підприємницької діяльності, 1/2 частка з яких підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 , що становить 2 515 605,70 грн, оскільки вказані доходи ОСОБА_1 отримав не від підприємницької діяльності ТОВ ТД «Стожари», а тому вказані доходи не є спільною сумісною власністю подружжя.

У постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15, у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 2107/3988/2012, від 06 листопада 2019 року у справі № 161/11764/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 553/1271/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 279/6459/14-ц сформульовано висновок про те, що системний аналіз статей 57, 60, 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи - підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними. Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому, відповідно до частини третьої статті 71 СК України, речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Майно фізичної особи - підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи - підприємця) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Таким чином вищенаведений висновок суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає помилковим, адже дохід, отриманий від підприємницької діяльності ОСОБА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між сторонами.

Разом із тим колегія суддів не може погодитись також і з висновком місцевого суду.

Місцевий суд вважав за можливе стягнути з ОСОБА_1 1/2 частку доходу, отриманого ним від підприємницької діяльності за півроку 2015 року (тобто 6 місяців 2015 року), однак шлюб між сторонами було розірвано 14 травня 2015 року і сторони станом на дату розірвання шлюбу спільного господарства не вели.

Крім того місцевий суд не звернув уваги на те, що відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За змістом підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. вказаного пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З довідки Криворізької південної ДПІ Криворізького південного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 06 лютого 2003 року.

Згідно з поданими податковими деклараціями платника єдиного податку доходи від підприємницької діяльності складають: 2008 рік - 256 047,36 грн, 2009 рік - 476 253,72 грн, 2010 рік - 459 394,28 грн, 2011 рік - 460 975,49 грн, 2012 рік - 880 164,25 грн, 2013 рік - 876 689,17 грн, 2014 рік - 788 636 грн, 2015 рік - 833 051,12 грн. За період з 2012 року по 14 травня 2015 року ФОП ОСОБА_1 сплачено податків і зборів в сумі 21 781,36 грн (а. с. 164-170 том 3).

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не довела, що заявлені нею в цій частині позову кошти включають у себе лише прибуток (заробіток) підприємця ( ОСОБА_1 ), який можна було б визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя і ці кошти наявні на часприпинення ведення спільного господарства, колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити з наведених у цій постанові підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частки вартості автомобіля «MITSUBISHI Pajero» та стягнення частини грошових коштів, наданих ОСОБА_1 ТОВ ТД «Стожари» у вигляді фінансової допомоги суди дійшли помилкових висновків, Верховний Суд вважає за можливе скасувати оскаржені судові рішення в цій частині та ухвалити нове про часткове задоволення цих позовних вимог.

В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини доходу від підприємницької діяльності колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни мотивів відмови, викладених у постанові Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи, що в решті позовних вимог суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, в решті оскаржені судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а за наслідками розгляду справи її позовні вимоги підлягають задоволенню на 6 % а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням приписів частини десятої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 793,33 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя автомобіля марки «MITSUBISHI Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, суму фінансової допомоги - 4 571 000 гривень наданої ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Стожари» та стягнення 1/2 частини цієї суми на користь ОСОБА_2 скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 163 025,08 (сто шістдесят три тисячі двадцять п`ять гривень 08 копійок) гривень компенсації її частки за відчужений автомобіль марки «MITSUBISHI Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 300 000 (триста тисяч) гривень фінансової допомоги, наданої ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Стожари».

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 5 031 211 гривень та стягнення 1/2 частини цієї суми на користь ОСОБА_2 змінити, виклавши мотиви відмови в редакції цієї постанови.

В решті рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишити без змін.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 793 (сімсот дев`яносто три) гривні 33 копійки у відшкодування судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення01.02.2023
Оприлюднено04.04.2023
Номер документу109963045
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —210/3216/15-ц

Постанова від 01.02.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Ухвала від 13.01.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Ухвала від 21.08.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Ухвала від 04.08.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Ухвала від 14.06.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Ухвала від 31.01.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Литвиненко Ірина Вікторівна

Постанова від 08.12.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Постанова від 08.12.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Ухвала від 30.07.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Ухвала від 30.07.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні