Ухвала

від 14.06.2022 по справі 210/3216/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 210/3216/15-ц

провадження № 61-834ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 січня 2022 року засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у вказаній вище справі.

Верховний Суд ухвалою від 31 січня 2022 року вказану касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме: для надання доказів сплати судового збору та уточненої редакції касаційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи з зазначенням підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України. Роз`яснив наслідки невиконання вимог ухвали.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду представник Лівицький О. М., діючий в інтересах ОСОБА_1 , подав виправлену касаційну, якою недоліки касаційної скарги не усунуто.

Заявницею надано до суду заяву про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, в обґрунтування якого посилаєтеся на те, що ОСОБА_1 є матір`ю трьох дітей, на підставі чого просить суд звільнити заявника від сплати судового збору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір» Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

В статті 1 Закону України «Про охорону дитинства вказано, що багатодітна сім`я - сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім`ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Таким чином, диспозиція статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачає застосування вказаного процесуального інструменту за наявності перелічених трьох умов.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Наведені у клопотанні доводи не дають підстав для його задоволення, оскільки заявником не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно позбавлена можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у встановленому законом розмірі, зокрема, довідки про доходи чи відсутність їх у 2020 році, про склад сім`ї, банківських документів про відсутність на рахунку коштів, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Крім того, з матеріалів касаційного провадження вбачається, що ОСОБА_1 був частково сплачений судовий збір, а саме у розмірі 10 572,00 грн з необхідних 21 088,00 грн. Заявниця не мотивує того, що завадило їй сплатити судовий збір у повному обсязі. Водночас, сплата заявницею судового збору значному розмірі суперечить вимогам клопотання про звільнення від сплати судового збору внаслідок наявності на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Вищенаведене дає підстави для висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Крім того, суд наголошував заявниці на тому, що для виконання вимог ухвали від 31 січня 2022 року необхідно надати до суду виправлену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи, в якій необхідно зазначити підстави касаційного оскарження та їх відповідне обґрунтування.

Суд роз`яснює, що положеннями частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином, надаючи виправлену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи, заявниці слід зазначити підстави касаційного оскарження, враховуючи вищевказані норми процесуального закону.

За таких обставин, заявником не виконано у повному обсязі вимоги ухвали суду.

За змістом статті 127 ЦПК України встановлений судом строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З метою недопущення надмірного формалізму та порушення принципу доступу до правосуддя, враховуючи те, що заявниця демонструє готовність усувати недоліки касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків, а саме: для надання виправленої касаційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи з зазначенням підстав касаційного оскарження, а також доказів на підтвердження сплати судового збору або на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання вищевказаних вимог настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Керуючись статтями 127, 261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення зазначених вище недоліків до 13 липня 2022 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко