Рішення
від 26.01.2022 по справі 755/799/21
ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/799/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Булгакової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕЛІОС до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович, про виділ частки зі спільного майна та звернення стягнення на майно, -

у с т а н о в и в :

13.01.2021 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про виділ частки зі спільного майна та звернення стягнення на майно, у якому просить:

- виділити Ѕ частку об`єктів рухомого майна, а саме: автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель G 63 AMG, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ; автомобіля марки LEХUS,модель LX 570, номер шасі НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ; автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель SL 400, номер кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 , якими ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності спільно володіє з ОСОБА_2 ;

- звернути стягнення на Ѕ частину об`єктів рухомого майна, а саме: автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель G 63 AMG, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ; автомобіля марки LEХUS,модель LX 570, номер шасі НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ; автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель SL 400, номер кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 , які належать ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ ФК Геліос , стягнутої на підставі виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва 13.11.2013 року по справі №2-2725/2011, шляхом продажу майна з публічних торгів за ринковою вартістю, що буде визначена в ході виконавчого провадження на етапі підготування майна до продажу.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року у справі №2-2725/2011 задоволено позов ПАТ Кредитпромбанк до ОСОБА_1 , ВАТ Агромаш та солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором №08/29/06/КЛТ від 18.08.2006 року в розмірі 45411984,35 грн. На виконання зазначеного рішення суду виданий виконавчий лист №2-2725/2011 від 13.11.2013 року. На підставі вказаного виконавчого листа 30.12.2020 року відкрите виконавче провадження №41386995. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.06.2016 року у справі №2-2725/2011 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ Кредитпромбанк на ПАТ Дельта Банк . Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.10.2020 року по справі №2-2725/2011 замінено стягувача у виконавчому листі №2-2725/2011 від 13.11.2013 року з ПАТ Дельта Банк на ТОВ ФК Геліос . Постановою ПВВО м. Києва Д`яченко Є.С. від 11.11.2020 року відкрите виконавче провадження №63571975 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК Геліос залишку заборгованості в сумі 45398157,83 грн. Отже, позивач є кредитором відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 45398157,83 грн., яка буде погашена за рахунок звернення стягнення на частку ОСОБА_1 в майні, що набуте останнім за час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 , та яке є спільною сумісною власністю подружжя. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення ст. 368 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63, 70 СК України та зазначає, що із матеріалів виконавчого провадження №63571975 вбачається, що 20.12.2013 року між відповідачами у справі був зареєстрований шлюб. Також, із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в період перебування у шлюбі за ОСОБА_2 зареєстровано ряд транспортних засобів, тож у спільній сумісній власності відповідачів перебувають наступні автомобілі: MERCEDES-BENZ, модель G 63 AMG, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ; LEХUS,модель LX 570, номер шасі НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ; MERCEDES-BENZ, модель SL 400, номер кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 . Враховуючи факт перебування відповідачів у шлюбі з 20.12.2013 року, зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_2 майно є спільною сумісною власністю подружжя, яким вони володіють, користуються та розпоряджаються у рівних частках. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 366, 371 ЦК України та зазначає, що відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем і сумі 45398157,83 грн. і майже за сім років примусового виконання рішення суду, боржником погашено лише 13826,52 грн. Боржник не подав декларацію про доходи та майно, не надав виконавцю жодної інформації про наявні майнові активи, а розмір коштів виявлених на рахунках останнього не перевищує 5000,00 грн. Крім того, боржник вчиняє заходи для прямого та умисного уникнення виконання рішення суду і приховування майна від виконавців. Так, АТ Банк Січ повідомив виконавця, що в період перебування виконавчого листа на виконанні, а саме 09.06.2020 року боржник здійснив перерахування зі свого рахунку в цьому банку на свій рахунок у банку Швейцарії коштів в сумі 500000,00 доларів США. В даному випадку очевидна недостатність виявленого майна боржника для погашення заборгованості у зв`язку з відсутністю повідомлень боржника виконавцю про власні майнові активи, наявний факт ігнорування боржником вимог виконавця, а також він вчиняє заходів для приховування майна та коштів, на які може бути звернуте стягнення. За таких обставин, позивач вважає єдино правильним просити суд виділити частку боржника зі спільного майна та звернути на неї стягнення шляхом продажу з прилюдних торгів.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання та встановлений відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року частково задоволено заяву представник позивача про забезпечення позову.

05.02.2021 року до суду надійшло клопотання адвоката Рогового М.В. про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.02.2021 року апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18.01.2021 року про відкриття провадження у справі повернуто особі, яка її подала.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.04.2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18.01.2021 року про часткове задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову, залишено без змін.

09.06.2021 року до суду надійшли письмові пояснення щодо позову третьої особи у справі, у яких приватний виконавець вказує, що відповідачі перебувають у шлюбі з 20.12.2013 року, і саме в період перебування у шлюбі за відповідачкою ОСОБА_2 зареєстровані три автомобіля про які йде мова у позовних вимогах. Станом на 26.02.2021 року боржник своїх зобов`язань з виконання рішення суду не виконав, тож третя особа підтримує позовні вимоги та вважає їх такими, що вчинені з метою захисту інтересів стягувача у виконавчому провадженні і будуть сприяти виконанню рішення суду у порядку та спосіб визначений законодавством.

15.06.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідачів, зі змісту якого вбачається, що відповідачі не визнають заявлених до них позовних вимог та просять відмовити у задоволенні позову.

В підготовчому засіданні 16.06.2021 року представник відповідачів відкликав своє клопотання про скасування заходів забезпечення позову із посиланням на те, що вже наявна постанова суду апеляційної інстанції, якою ухвалу суду від 18.01.2021 року про часткове задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову залишено без змін.

Ухвалою суду від 16.06.2021 року задоволене клопотання представника відповідачів про зупинення провадження у справі та зупинене провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/21031/20.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.08.2021 року скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16.06.2021 року, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. Також у змісті цієї ухвали суду зазначив, що при розгляді справи по суті судом буде вирішене питання щодо наявності підстав для вирішення справи за наявними матеріалами без врахування поданого відзиву на позовну заяву.

08.12.2021 року до суду надійшли письмові пояснення відповідачки ОСОБА_2 у яких відповідачка вказує, що позивачем не доведено очевидної недостатності виявленого майна боржника для виконання рішення суду зважаючи на наявність значного переліку арештованого майна, яке на даний час не реалізоване в процесі виконання рішення суду, а автомобілі, на які позивач просить звернути стягнення зареєстровані за ОСОБА_2 05.01.2021 року і згідно положень укладеного між відповідачами шлюбного договору, ці автомобілі є особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_2 мала власні кошти, отримані до укладення шлюбу, за які біли придбані спірні автомобілі, а тому такі транспортні засоби є її особистою власністю.

До письмових пояснень долучено додаткову угоду до договору про надання адвокатських послуг 02/01 від 22.11.2021 року, згідно якої сторони дійшли згоди про розірвання договору про надання адвокатських послуг №02/01 від 15.01.2021 року на підставі взаємної домовленості.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що товариство звернулось із позовом про виділ частки зі спільного сумісного майна та звернення на неї стягнення, оскільки рішення суду фактично не виконується боржником з 2013 року і за час перебування виконавчого листа на виконанні стягнуто лише близько 13000,00 грн. В цьому році ще звернуто стягнення на земельну ділянку, вартістю приблизно 140000,00 грн. Боржник жодних заходів із погашення заборгованості не вчиняє та навіть не подав виконавцю декларацію, а лише подав пояснення про те, що майна немає, а те майно, яке наявне, знаходиться у заставі. Такі пояснення боржника не відповідають дійсності, майно в нього є, і навіть є породисті коні, а також є катер. Боржник приховує майно, на зв`язок з виконавцем не виходить, тож враховуючи, що боржник не виконує рішення суду, позивач просить звернути стягнення виділивши Ѕ частину автомобілів. Особиста власність відповідачки ОСОБА_2 на автомобілі не доведена. Представник вказує, що автомобілі набуті відповідачкою у період 2018-2019 роки, тобто в період шлюбу. У листопаді 2020 року про наявність таких автомобілів довідався виконавець отримавши відповідні витяги. Сторона відповідачів стверджує, що право власності на автомобілі набуте відповідачкою ОСОБА_2 05.01.2021 року, однак відсутні підтвердження яким чином відбувалась перереєстрація, тобто необхідних документів (договорів) відповідачі не надали. Також представник зазначає, що який би шлюбний договір не був, він діє на обставини, які виникли після його укладання, а не у зворотному часі. Самі техпаспорти не свідчать про дійсну дату набуття права власності на автомобілі відповідачкою, адже мають бути надані договори, чого сторона відповідачів не зробила, натомість є інші дані, які свідчать про набуття відповідачкою права власності на спірні автомобілі в період шлюбу з боржником. На питання суду про те чому звернення стягнення на автомобілі позивач вирішив здійснювати саме шляхом подання позовної заяви, а не приватний виконавець звернувся до суду із поданням про визначення частки у спільному майні, представник вказала, що це єдиний спосіб накладення арешту на автомобілі через забезпечення позову.

Представник відповідачів, який представляв обох відповідачів до стадії надання додаткових пояснень, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що рішення суду про стягнення заборгованості було ухвалене у 2013 році, і як на час ухвалення рішення, так і на теперішній час, у боржника наявне майно на яке може бути звернуте стягнення. Жодних недобросовісних дій боржник не вчиняв і рішення суду виконувалось за рахунок здійснення утримань із заробітної плати боржника, поки борг не викупив позивач. З невідомих причин приватний виконавець не має бажання спілкуватись з представником боржника, при цьому представник стверджує, що приватному виконавцю була доведена інформація про місце знаходження коней, але чомусь виконавець не має бажання вчиняти виконавчі дії. Вбачається, що виконавець переплутав клуб у якому знаходяться коні. Є і інше майно, на яке може бути звернене стягнення, але виконавець навіть не описав його. Належний боржнику катер був описаний ще десь у 2013-2014 роках, але в подальшому цей катер наче був чи затоплений, чи вкрадений. На теперішній час факт недостатності майна, на яке може бути звернуте стягнення, не доведений. До 2013 року боржник фактично проживав на дві родини, потім розлучився та одружився з теперішньою дружиною. Те що у рішенні суду зазначено про вагітність теперішньої дружини, ще не означає, що відповідачі жили разом та вели спільне господарство. На даний час наявні всі документи, які свідчать про те, що автомобілі є особистою власністю відповідачки ОСОБА_2 , адже вона отримала до шлюбу великий дохід та за ці кошти придбала будинок в м. Обухів та спірні автомобілі. Крім того, наявний діючий та не оспорений шлюбний договір. Стосовно угод по Ліспі , відсутні будь-які рішення про визнання таких угод недійсними, відсутні дані про те, що була наявна якась недобросовісна поведінка при укладанні таких угод. Представник вважає, що відсутня необхідність виділу та звернення стягнення на виділене майно, оскільки таке майно може коштувати більше ніж наявна у боржника заборгованість. Набуття відповідачкою ОСОБА_2 права власності на спірні автомобілі саме 05.01.2021 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями технічних паспортів і у відповідності до положень п. 2 шлюбного договору, такі автомобілі є особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Також, представник вказує, що є порядок ведення свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів і у свідоцтві вказується дата реєстрації автомобіля. Навіть в матеріалах виконавчого провадження наявна дата реєстрації автомобілів - 05.01.2021 року.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання після розірвання договору про надання правничої допомоги із адвокатом Роговим М.В. не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, у змісті письмових пояснень третьої особи міститься клопотання про розгляд справи без участі приватного виконавця.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2013 року у справі №2-2725/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.08.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.12.2013 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ВАТ Агромаш на користь ПАТ Кредитпромбанк заборгованість за кредитним договором у сумі 45411984,35 грн. (Т. 1, а.с. 65-70).

13.11.2013 року на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва був виданий виконавчий лист у справі №2-2725/11р. про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ВАТ Агромаш на користь ПАТ Кредитпромбанк 45411984,35 грн., на якому також міститься відмітка виконавця від 28.09.2020 року про часткове стягнення в рахунок погашення боргу 13826,52 грн. (Т. 1, а.с. 64).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.06.2016 року у справі №2-2725/2011 замінено сторону виконавчого провадження - ПАТ Кредитпромбанк на ПАТ Дельта Банк у виконавчому провадженні №41386995 від 30.12.2013 року (Т. 1, а.с. 71).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.10.2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 08.04.2021 року, замінено ПАТ Дельта Банк як стягувача у виконавчому листі Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2013 року по справі №2-2725/2011 його процесуальним правонаступником - ТОВ ФК ГЕЛІОС (Т. 1, а.с. 72-73, Т. 2, а.с. 216-221).

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №41386995 своїм листом від 05.02.2014 року повідомив державного виконавця про те, що в нього немає майна на яке можна накласти арешт, оскільки все наявне майно перебуває в заставі або заарештоване. Також стосовно боржника відкриті і інші ВП №33182433; №32543367; №21044252 (Т. 2, а.с. 20).

Постановою старшого державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.09.2020 року у ВП №41386995, виконавчий лист №2-2725/11 виданий 13.11.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (Т. 2, а.с. 18-19).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Д`яченка Є.С. від 11.11.2020 року відкрите виконавче провадження №63571975 на підставі виконавчого листа №2-2725/11 виданого 13.11.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК ГЕЛІОС залишку заборгованості за виконавчим документом в розмірі 45398157,83 грн. (Т. 1, а.с. 74-75).

Відповідно до наявної інформації про виконавче провадження №63571975 від 05.01.2021 року:

- 11.11.2020 року приватним виконавцем винесені постанови про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника та про арешт коштів боржника;

- 12.11.2020 року приватний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника;

- 17.11.2020 року прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме частку учасника ТОВ Спортивний клуб Беско-Іванків у статутному капіталі товариства в розмірі 80%;

- 17.11.2020 року прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме частку учасника ТОВ Агрофірма Буда у статутному капіталі товариства в розмірі 100%;

- 17.11.2020 року прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме частку учасника ТОВ Електрик Марафон Інтернешнл у статутному капіталі товариства в розмірі 50%;

- 17.11.2020 року прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме частку учасника ТОВ Юкрейніан Кола Беверіджис у статутному капіталі товариства в розмірі 33,3%;

- 17.11.2020 року прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме частку учасника МП МНК в формі ТОВ у статутному капіталі товариства в розмірі 10%;

- 17.11.2020 року прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме частку учасника ТОВ Промтехинжиниринг у статутному капіталі товариства в розмірі 45%;

- 17.11.2020 року прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме частку учасника ТОВ Скай Рай Дизайн у статутному капіталі товариства в розмірі 45%;

- 17.11.2020 року прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника, а саме частку учасника ТОВ Компанія Хелпік у статутному капіталі товариства в розмірі 34%;

- 30.11.2020 року прийнято постанову про арешт майна боржника, а саме: нежилі приміщення загальною площею 261,00 кв.м. (літ Г) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 23.12.2020 року винесено постанову про розшук майна боржника, а саме належних боржнику коней (Т. 1, а.с. 76-79).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2013 року у справі №755/25332/13-ц розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (Т. 3, а.с. 17-19).

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб вбачається, що відповідач ОСОБА_1 перебуває у зареєстровану шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 з 20.12.2013 року (Т. 1, а.с. 80-81).

За наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 від 16.12.2020 року:

- 17.01.2018 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку у с/рада Дмитрівська, Києво-Святошинського району, Київської області, площею 0,0994 га, кадастровий номер 3222484400:09:004:5015 (зареєстроване обтяження на підставі постанови приватного виконавця Д`яченко Є.С. про арешт майна боржника від 12.11.2020 року);

- 25.12.2014 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на кв. АДРЕСА_2 (вказана квартира обтяжена іпотекою та знаходиться під арештом за постановою приватного виконавця Д`яченко Є.С. та постановою державного виконавця від 25.09.2018 року у ВП №41386995);

- у виконавчих провадженнях №41386995 та №63571975 обтяжено нежилі приміщення загальною площею 261,0 кв.м. (літ Г) за адресою: АДРЕСА_1 за постановами виконавців про арешт майна боржника від 03.10.2018 року та від 30.11.2020 року відповідно) (Т. 1, а.с. 82-88).

За наявними в матеріалах справи даними РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 27.11.2020 року, станом на 26.11.2020 року за ОСОБА_2 зареєстровані наступні транспортні засоби:

- Облікова картка № НОМЕР_10 від 16.08.2017: власник - ОСОБА_2 ; попередній власник - ОСОБА_2 (д.н.з. НОМЕР_3 ); автомобіль марки MERCEDES-BENZ; модель G 63 AMG, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску; дата первинної реєстрації - 16.05.2013 року; попередній д.н.з. НОМЕР_11 ;

- Облікова картка № НОМЕР_12 від 18.09.2018: власник - ОСОБА_2 ; попередній власник - ОСОБА_2 (д.н.з НОМЕР_6 ); автомобіль марки LEХUS,модель LX 570, номер шасі НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , 2017 року випуску; дата первинної реєстрації - 18.09.2018 року;

- Облікова картка № НОМЕР_13 від 14.07.2020: власник - ОСОБА_2 ; попередній власник - ОСОБА_2 (д.н.з НОМЕР_9 ); автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SL 400, номер кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2016 року випуску; дата первинної реєстрації - 23.05.2018 року; попередній д.н.з. НОМЕР_14 (Т. 1, а.с. 99-100).

Відповідно до даних Міністерства внутрішніх справ України, станом на 11.11.2020 року, 12.01.2021 року, 26.02.2021 року, 01.03.2021 року за боржником ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби відсутні (Т. 1, а.с. 93, Т. 2, а.с. 28-30).

На підтвердження своїх посилань стосовно здійснення боржником перерахування власних коштів не для потреб погашення заборгованості перед позивачем, товариством надано суду копію відповіді АТ Банк Січ з випискою про рух коштів по рахунках боржника за період з 01.06.2020 по 25.11.2020 року (Т. 1, а.с. 50-52).

За змістом листа АТ Банк Січ від 28.12.2020 року на адресу приватного виконавця, банк роз`яснив виконавцю, що 09.06.2020 року з рахунку ОСОБА_1 була здійснена операція на суму 5000,00 доларів США (Т. 2, а.с. 31).

24.12.2020 року Державної фіскальною службою України надано відповідь про фінансові установи та номери рахунків боржника у них (Т. 1, а.с. 94).

АТ Банк Січ своїм листом від 17.11.2020 року повідомив приватного виконавця про те, що залишок коштів по рахункам боржника становить 135,08 грн. (Т. 1, а.с. 95).

АТ Таскомбанк своїм листом від 18.11.2020 року повідомив приватного виконавця про те, що залишок коштів по рахункам боржника становить 0,37 грн. (Т. 1, а.с. 96).

АТ Райффайзен Банк Аваль своїм листом від 17.11.2020 року повідомив приватного виконавця про те, що залишок коштів по рахунку боржника відсутній (Т. 1, а.с. 97).

ПАТ КБ Акордбанк своїм листом від 16.11.2020 року повідомив приватного виконавця про те, що залишок коштів по рахункам боржника становить 2077,72 грн. (Т. 1, а.с. 98).

02.02.2021 року приватний виконавець отримав від АТ КБ Приватбанк інформацію про наявні у банку рахунки ОСОБА_1 , на які накладено арешт, виписку по двом рахункам щодо руху коштів по ним за період з 01.01.2020 року по 11.01.2021 року, а також банк повідомив, що на ім`я боржника відкрита сейфова скринька, референс договору - 20130723000016, номер скриньки - 020 (Т. 2, а.с. 32-51).

02.02.2021 року приватним виконавцем від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України отримано інформацію про систематичний перетин боржником державного кордону України у період з 25.01.2016 року по 06.03.2020 року (Т. 2, а.с. 52-53).

За змістом листа Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.11.2020 року на адресу приватного виконавця, у Державному судновому реєстрі України під реєстраційним №Іпс-0710 від 07.07.2008 року зареєстроване прогулянкове судно, 2007 року побудови, судновласник - ОСОБА_1 (Т. 2, а.с. 21).

За змістом листа Державної служби морського та річкового транспорту України від 09.12.2020 року на адресу приватного виконавця, у Державному судновому реєстрі України під реєстраційним №Іпс-0710 від 07.07.2008 року зареєстроване прогулянкове судно, 2007 року побудови, власник - ОСОБА_1 . Копії запитуваних у запиті документів до Морської адміністрації не передавалися. У Державному судновому реєстрі України міститься запис щодо накладення арешту відповідно до постанови про арешт майна боржника від 11.11.2020 року у ВП №63571975 (Т. 2, а.с. 22).

Згідно листа ДП Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин від 17.11.2020 року приватному виконавцю було направлено реєстр наявності ідентифікованих і зареєстрованих тварин в Єдиному державному реєстрі тварин (вид коні), станом на 17.11.20202 року, які належать ОСОБА_1 та копію розпорядження Про накладення заборони на переміщення, вчинення дій щодо майна від 17.11.2020 року №9 (Т. 2, а.с. 23-24).

Постановою приватного виконавця від 23.12.2020 року у ВП №63571975 про розшук майна боржника, оголошено розшук належних боржнику коней (Т. 2, а.с. 25-27).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.03.2021 року у справі №2-2725/2011, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного суду від 26.01.2021 року, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України до виконання зобов`язань покладених на нього рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2013 року у справі №2-2725/11 (Т. 2, а.с. 194-215).

Вирішуючи спір по суті суд дійшов висновку про неможливість врахування відзиву на позовну заяву, поданого представником відповідачів 15.06.2021 року, та доданих до нього документів (Т. 2, а.с. 137-163), оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідачі отримали копію ухвали суду про відкриття провадження у справі 08.02.2021 року та 01.02.2021 року відповідно (Т. 1, а.с. 150-151), якою відповідачам був встановлений 15-денний термін на подання відзивів на позовну заяву, отже відзив поданий з пропущенням встановленого судом строку для подання відзиву і у відповідності до положень ч. 8 ст. 178, ч. 2 ст. 191 ЦПК України, суд має вирішити спір за наявними у справі матеріалами без врахування поданого відзиву на позовну заяву та додатків до нього.

При цьому, суд вважає, що судом має бути надана оцінка наявним в матеріалах справи копіям шлюбного договору та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів 05.01.2021 року, оскільки такі документи долучались не лише до відзиву на позовну заяву, а також містяться і в інших матеріалах справи.

За змістом копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів:

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель G 63 AMG, номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , зареєстрований за відповідачкою ОСОБА_2 05.01.2021 року, дата першої реєстрації 16.05.2013 року;

- автомобіль марки LEХUS,модель LX 570, номер шасі НОМЕР_4 , 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , зареєстрований за відповідачкою ОСОБА_2 05.01.2021 року, дата першої реєстрації 18.09.2017 року;

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SL 400, номер кузова НОМЕР_7 , 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 , зареєстрований за відповідачкою ОСОБА_2 05.01.2021 року, дата першої реєстрації 23.05.2018 року (Т. 1, а.с. 64, Т. 2, а.с. 87, 249в).

Відповідно до п. 2.2. шлюбного договору від 29.12.2020 року, укладеного між відповідачами, нерухоме та рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що будуть придбані під час зареєстрованого шлюбу та після підписання даного договору, вважатимуться особистою приватною власністю того з них, на чиє ім`я вони придбані та/або зареєстровані і розпорядження таким майном і особистими майновими правами здійснюється власником на власний розсуд (Т. 2, а.с. 88-89, 249г-249-д).

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За змістом ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Згідно ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

За змістом ст. 92 СК України, шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (ст. 93 СК України).

Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення (ст. 95 СК України).

Статтею 97 СК України передбачено, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України (ст. 103 СК України).

Вирішуючи питання про те, що є спірні автомобілі спільною сумісною власністю відповідачів як подружжя, суд виходить з наступного.

Зміст положень п. 2 укладеного відповідачами шлюбного договору вказує на те, що режим спільної сумісної власності на рухоме та нерухоме майно не розповсюджується на майно, що буде придбане під час зареєстрованого шлюбу, але після підписання даного договору.

Сторона відповідачів із посиланням на дані свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів стверджує, що відповідачкою ОСОБА_2 автомобілі придбані 05.01.2021 року, тобто після укладення шлюбного договору (29.12.2020 року), а відтак ці автомобілі є особистою приватною власністю дружини.

Пунктом 33 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 року (у редакції постанови КМУ від 23.12.2009 року №1371), перереєстрація транспортних засобів проводиться в разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або непридатного для користування, зміни їх власників, місця реєстрації або найменування власників - юридичних осіб (крім зміни найменування юридичної особи у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство), місця проживання або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі заміни номерних знаків, отримання чи перезакріплення індивідуальних номерних знаків, зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери. У разі перереєстрації транспортних засобів без зміни їх власників або на підставі свідоцтва про право на спадщину номерні знаки (за умови відповідності їх інформаційного змісту щодо адміністративно-територіальної належності, порядкового номера та серії встановленим вимогам) за зверненням власників можуть перезакріплюватися за такими транспортними засобами.

Отже, перереєстрація транспортного засобу та отримання нового свідоцтва про його реєстрацію із зазначенням дати проведеної перереєстрації, достеменно не свідчить про те, що перереєстрація автомобілів відбулась саме у зв`язку зі зміною власника, при цьому відповідачка посилаючись на те, що придбала автомобілі у ОСОБА_5 , не надала суду доказів на підтвердження таких обставин та не зверталась до суду з клопотанням про витребування доказів стосовно даних всіх проведених щодо автомобілів перереєстрацій та підстав їх проведення, а відтак відповідачкою не доведено, що автомобілі вибули з її власності, а в подальшому, після укладення шлюбного договору, знов були нею придбані.

Крім того, вбачається, що після здійснення 05.01.2021 року перереєстрації автомобілів їх державні номерні знаки не змінились, що у відповідності до наведених вище положень Порядку №1388 можливе у випадку коли при здійсненні перереєстрації власник автомобіля не змінюється.

За таких обставин, відповідачкою ОСОБА_2 не доведено придбання нею спірних автомобілів 05.01.2021 року та не розповсюдження щодо цього майна режиму спільної сумісної власності у зв`язку з укладенням шлюбного договору.

Придбання спірних автомобілів за власні кошти і відповідно не віднесення їх до спільної сумісної власності подружжя відповідачами також не доведено, тож презумпції спільності майна не спростовано.

Ураховуючи, що зі змісту облікових карток на автомобілі вбачається, що вони придбані та зареєстровані на ім`я відповідачки ОСОБА_2 (16.08.2017, 02.09.2018, 14.07.2020) після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 ( 20.12.2013 року ) та до укладення шлюбного договору, суд дійшов висновку, що спірні автомобілі є спільною сумісною власністю подружжя і їх частки у цьому майні є рівними.

За змістом ст. 73 СК України, за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Відповідно до ст. 371 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Статтею 366 ЦК України визначено, що кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства вказує на те, що найпершою умовою, яка надає кредитору співвласника право звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності, є недостатність у боржника іншого майна, на яке може бути звернене стягнення.

Згідно ст. 10 Закону України Про виконавче провадження , заходами примусового виконання рішень є, зокрема: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що в межах проведення виконавчих дій приватним виконавцем накладено арешт на належні боржнику частки в статутних капіталах восьми товариств (ТОВ Спортивний клуб Беско-Іванків , ТОВ Агрофірма Буда , ТОВ Електрик Марафон Інтернешнл , ТОВ Юкрейніан Кола Беверіджис , МП МНК в формі ТОВ, ТОВ Промтехинжиниринг , ТОВ Скай Рай Дизайн , ТОВ Компанія Хелпік ).

Частиною 5 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Статтею 53-1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до положень ст. 22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю :

1. Звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи.

2. Виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.

3. З дня одержання повідомлення, передбаченого частиною другою цієї статті, товариство зобов`язане надавати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника.

4. Протягом 15 днів з дня закінчення строку, визначеного частиною другою цієї статті, виконавець здійснює розрахунок вартості частки боржника відповідно до частини восьмої статті 24 цього Закону станом на день, що передував накладенню арешту на частку.

5. Виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону.

6. Покупець повинен сплатити вартість частки протягом 10 днів з дня укладення договору купівлі-продажу. Виконавець передає частку покупцю протягом 10 днів з дня надходження оплати.

7. Якщо оплата, передбачена частиною шостою цієї статті, не буде здійснена у встановлений строк, договір купівлі-продажу вважається розірваним.

8. Якщо товариство не виконає обов`язків відповідно до частини другої чи третьої цієї статті, або учасники товариства не скористаються правом на придбання частки, або якщо договір купівлі-продажу вважатиметься розірваним відповідно до частини сьомої цієї статті, частка передається на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вчинення передбачених законом дій зі звернення стягнення на частки боржника у статутних капіталах товариств та їх визначеної відповідно до вимог закону ринкової вартості, як це передбачено ч. 8 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , із розміру якої можна було б обґрунтовано стверджувати про недостатність цього майна боржника для задоволення вимог кредитора.

Крім того, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач просить виділити Ѕ частину кожного автомобіля для звернення на неї стягнення.

Поряд із цим, навіть без проведення відповідного експертного дослідження, об`єктивним є висновок про те, що здійснення виділу частки з автомобіля є неможливим без його фактичного знищення, тобто повної втрати його цільового призначення, тож відповідно виділ частки майна боржника у спільній сумісній власності, якими є спірні автомобілі, є неможливим.

Частиною 6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , встановлено, що у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно ст. 433 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, позивачем не заявлялось вимог про визначення частки боржника у спільному майні, а згідно наведених положень чинного законодавства, таке визначення здійснюється за поданням виконавця в межах вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконання судового рішення.

Жодних доказів про те, що приватний виконавець звертався до суду з відповідним поданням та за його зверненням були визначені частки боржника у спільному майні, матеріали справи не містять.

Поряд із цим, позивач не був позбавлений можливості заявити вимогу про визначення частки майна боржника у спільному майні, що підтверджується позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 31.07.2019 року по справі №487/432/14-ц.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

У своїй постанові від 15.01.2020 року по справі №367/6231/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що вважає, що поняття визначення частки і виділення частки в натурі є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України Про виконавче провадження в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Згідно з частиною першою статті 366 ЦК України волевиявлення кредитора - позивача на звернення стягнення на частку в майні, що є в спільній частковій власності може виражатися в пред`явленні позову про виділ частки зі спільного майна в натурі з подальшим зверненням стягнення на неї.

Виділ частки в натурі неможливий тоді, коли він не допускається згідно з законом або спільне майно є неподільною річчю. У такому разі кредитору необхідно захищати свої права відповідно до частини другої статті 366 ЦК України.

Виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу, про що наголошувалось у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справа № 756/3456/19 (провадження № 14-543цс19).

Разом із тим для реалізації кредитором такої вимоги підлягають з`ясуванню усі обставини, передбачені статтею 366 ЦК України (недостатність у боржника іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, можливість чи неможливість виділу в натурі частки із спільного майна в натурі без повної втрати і зміни її цільового призначення, тощо).

Вказана норма має послідовну конструкцію.

Виходячи з положень цієї норми, кредитор може вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника щодо належної йому частки у майні лише після того, коли останній відмовився виконати вимоги про продаж своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від її придбання.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 554/14897/15-ц (провадження № 61-31224св18), від 30 березня 2020 року у справі № 636/4075/17 (провадження № 61-19068св19), від 06.11.2019 року у справі №705/113/15-ц та від 04.07.2018 року у справі №361/7561/15.

Абзац перший частини другої статті 366 ЦК України закріплює важливу обов`язкову передумову для її застосування: у разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу. Лише за таких обставин кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У свою чергу кредитор має право вимагати продажу відповідної частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку, у разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника.

Отже, частини перша та друга статті 366 ЦК України свідчать про те, що право кредитора вимагати продажу частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника є одним із кінцевих етапів звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, та має місце тільки у разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу (абзац перший частини другої статті 366 ЦК України) та подальшої відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника (абзац другий статті 366 ЦК України).

У своїй постанові від 29.09.2021 року по справі №242/1703/15 Верховний Суд зазначив, що погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що у позивача не виникло право вимоги переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження наявності умов, з якими закон пов`язує виникнення такого права, адже доказів про те, що позивач до подачі позову пред`являв вимоги до боржника про продаж належної йому частки будинку, а він від цього відмовився, а також щодо відмови іншого співвласника від придбання належної боржнику частки будинку, позивач не надав. Оскільки доказів про те, що позивач пред`являв вимоги до відповідача-боржника про продаж належної йому частки, а він від цього відмовився, позивач не надав й на такі обставини не посилався, тому доводи касаційної скарги про те, що відмова від продажу своєї частки зі сторони боржника або співвласників у її придбанні може виражатися також у пасивній формі, яку зайняли відповідачі, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови повністю. Посилання у касаційній скарзі на те, що запереченнями боржника проти звернення стягнення на належну йому частку в спірному будинку взагалі охоплюється його відмова від продажу своєї частки у праві спільної власності на спірний будинок, а заперечення співвласника проти виділу частки боржника зі спільного майна в натурі свідчить про її відмову від придбання цієї частки, не спростовує необхідності дотримання норми статті 366 ЦК України та з`ясування усіх обставин, нею передбачених. Посилання в касаційній скарзі заявника на те, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 366 ЦК України з приводу тих питань, які порушені в касаційній скарзі (щодо змісту, форми, часу вимоги кредитора та відмови боржника продати свою частку або співвласника її придбати, а також щодо умов застосування диспозиції, передбаченої абзацем другим частини другої статті 366 ЦК України) спростовуються висловленою судом касаційної інстанції правовою позицією щодо умов застосування статті 366 ЦК України, закріпленою в постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 351/401/16-ц (провадження № 4076св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 554/14897/15-ц (провадження № 61-31224св18), від 30 березня 2020 року у справі № 636/4075/17 (провадження № 61-19068св19).

У постанові Верховного Суду від 27.08.2020 року по справі №201/1003/18 суд касаційної інстанції відзначив, що передумовами реалізації кредитором права на переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку, є чіткий перелік дій, який передбачений статтею 366 ЦК України, а для задоволення позову на підставі статті 366 ЦК України необхідно, щоб кредитор звернувся до суду з позовом до боржника про виділ частки в натурі. Касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що положення статті 366 ЦК України застосовуються лише за наявності спільної часткової власності на майно та у разі недостатності у боржника іншого майна, тоді як судом та державним виконавцем у даній справі було встановлено, що боржнику на праві власності також належить інше нерухоме майно. Доводи касаційної скарги про те, що відчуження іншого нерухомого майна також є неможливим через реєстрацію у цьому неповнолітньої дитини, не мають значення для вирішення позову, оскільки обставинами, які підлягають встановленню під час розгляду позову про переведення на кредитора прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку, є обставини щодо недостатності у боржника іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, вирішення питання щодо виділу частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї та інші обставини, передбачені статтею 366 ЦК України. При цьому за змістом статті 366 ЦК України право кредитора на переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку, виникає лише у разі, коли боржник відмовився від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності, і кредитор має чітко визначені способи захисту своїх прав: або вимагати продажу цієї частки з публічних торгів, або на переведення на кредитора прав та обов`язків співвласника-боржника. Касаційний суд звертає увагу на те, що у процесі виконання рішення про стягнення заборгованості державний чи приватний виконавець у порядку статті 443 ЦПК України має право звернутися до суду з клопотанням про виділення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Ураховуючи все вище викладене та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки недостатності іншого майна на яка може бути звернуте стягнення не доведено, виділ частки є неможливим, а позивач не заявляв вимог про її визначення та позовні вимоги є передчасними і не відповідають положенням ст.ст. 371, 366 ЦК України, оскільки позивачем встановленої законом процедури не дотримано, зокрема, в частині необхідності попереднього звернення до боржника з відповідною вимогою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 61, 70, 73, 92, 93, 95, 97 СК України, ст.ст. 177, 190, 321, 328, 355, 368, 371, 366 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕЛІОС до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович, про виділ частки зі спільного майна та звернення стягнення на майно - відмовити.

Застосовані ухвалою суду від 18.01.2021 року заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на: автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель G 63 AMG, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ; автомобіль марки LEХUS,модель LX 570, номер шасі НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SL 400, номер кузова НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 , право власності на які зареєстроване за ОСОБА_2 - скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 01.02.2022 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос (м. Київ, вул. Нижній Вал, 7-9, код ЄДРПОУ 42322556);

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_15 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_16 );

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д`яченко Євгеній Станіславович (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 45б, оф. 1).

Суддя -

Дата ухвалення рішення26.01.2022
Оприлюднено03.02.2022

Судовий реєстр по справі —755/799/21

Постанова від 12.09.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Вербова Ірина Михайлівна

Ухвала від 12.06.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Вербова Ірина Михайлівна

Ухвала від 12.06.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Вербова Ірина Михайлівна

Ухвала від 15.05.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Вербова Ірина Михайлівна

Рішення від 26.01.2022

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Марфіна Н. В.

Ухвала від 31.01.2022

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Марфіна Н. В.

Ухвала від 26.01.2022

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Марфіна Н. В.

Ухвала від 20.09.2021

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Марфіна Н. В.

Ухвала від 20.09.2021

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Марфіна Н. В.

Постанова від 09.08.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Махлай Людмила Дмитрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні