Ухвала

від 01.02.2022 по справі 751/299/22

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/299/22

Провадження №2/751/587/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 р. місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого-судді - Павлова В.Г.,

секретаря - Овдій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігова заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Слєпченко Сергія Анатолійовича про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 року представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Слєпченко С.А. звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова про визнання заповіту недійсним.

Представником позивача одночасно з пред`явленням позову до суду було подано і заяву про забезпечення позову, у якій останній просить у порядку ст.ст.151-153 ЦПК України, вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В. вчиняти дії щодо видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на спадкове майно до набрання законної сили даним рішенням.

Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення сторін, без фіксації судового засідання технічним засобом, що узгоджується з вимогами ч.1 ст.153, ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, враховуючи немайновий характер спірних правовідносин, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно вимог ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За загальними правилами ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень - особа, яка просить про вжиття таких заходів, зобов`язана надати відомості, що потрібні для забезпечення позову, а також докази на підтвердження необхідності вжиття певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 2 ч.1 ст.150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, між сторонами виник спір немайнового характеру щодо визнання недійсним заповіту від 11.06.2015 року від імені ОСОБА_3 /реєстраційний номер 252/.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що позивачем не зазначено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань та не надано на їх підтвердження доказів, які б свідчили про існування імовірної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову може вважатись підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. У поданій заяві про забезпечення позову заявник обмежився лише зазначенням, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не надавши жодного доказу наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

Окрім того, судом враховується, що згідно ч.2 ст.8-1 Закону України Про нотаріат встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків.

Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

Доказів звернення позивача з відповідною заявою до нотаріуса про перебування на розгляді в суді поданої ним позовної заяви та зупинення у зв`язку з цим вчинення відповідних нотаріальних дій, а також відмови нотаріуса у прийнятті такої заяви, суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи, що вимоги позивача не мають майнового характеру та ним належним чином не доведено факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, з якими пов`язується застосування ініційованого заходу забезпечення позову у виді арешту, з огляду на наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов`язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд, керуючись принципом розумності та обґрунтованості, не вбачає достатніх підстав для застосування крайнього заходу забезпечення позову.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги відсутність належного обґрунтування позивачем обраного ним заходу забезпечення позову з точки зору гарантування ефективного захисту його прав, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.1 ст.149 ЦПК України підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим в забезпеченні позову слід відмовити.

Аналогічний висновок щодо необхідності наведення достатнього обґрунтування для забезпечення позову викладений в постанові ВС №761/39201/18 від 21.08.2019 року, який врахована судом при постановленні судового рішення.

Разом з тим, суд роз`яснює, що відмова в забезпеченні позову не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись ст.ст.149-153,258-261-210 ЦПК України -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Слєпченко Сергія Анатолійовича про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч.2 ст.261 ЦПК України.

Суддя В.Г.Павлов