Рішення

від 02.02.2022 по справі 642/6021/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"02" лютого 2022 р.

Справа № 642/6021/21

Провадження № 2/642/265/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Бородіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Добронос Д.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради ради звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що у власності Харківської міської ради перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:035:0001, загальною площею 0,07 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.05.2019 за № НВ-6309638982019 державну реєстрацію зазначеної вище земельної ділянки здійснено 29.10.2004.

Таким чином, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , сформована як об`єкт цивільних прав 29.10.2004 (з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації в Державному земельному кадастрі), що погоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

За результатами комплексного вивчення наявних документальних матеріалів та інформації виконавчих органів міської ради, а також проведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:035:0001 використовується для розміщення та обслуговування автозаправочного комплексу (будівля операторної А-1 , навіс Б-1 , навіс В-1 , паливно-розподільчі колонки з резервуарами № 1-4, газовий модуль з газово-розподільчою колонкою № 5, інформаційна стела № 6, замощення І), загальною площею 145,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.02.2021 № 242971903 автозаправочний комплекс (будівля операторної А-1 , навіс Б-1 , навіс В-1 , паливно-розподільчі колонки з резервуарами № 1-4, газовий модуль з газово-розподільчою колонкою № 5, інформаційна стела № 6, замощення І), загальною площею 145,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.09.2018 по 17.02.2020 перебував у власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1022 від 10.09.2018.

Водночас, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.02.2021 за № 242972388 право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:01:035:0001 зареєстровано за ОСОБА_1 в установленому чинним законодавством порядку лише 13.12.2019, після укладання договору оренди землі від 12.12.2019 (номер запису про інше речове право: 34683126).

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 27.01.2021 за № 1595/0/39-21 за використання зазначеної вище земельної ділянки орендну плату або земельний податок в період з 01.10.2018 по 30.11.2019 ОСОБА_1 не сплачував.

Таким чином, ОСОБА_1 з 10.09.2018 по 12.12.2019 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:035:0001 площею 0,07 га для експлуатації та обслуговування автозаправочного комплексу по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів розмірі орендної плати за використання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:035:0001 без правовстановлюючих документів на неї.

Так, в період з 10.09.2018 по 12.12.2019 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 6580,45 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 987063 грн., ставки річної орендної плати - 12%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Отже, за період з 01.10.2018 по 30.11.2019 ОСОБА_1 мав би сплатити до бюджету 138188,82 грн.

Розрахунок зазначеної суми здійснено згідно з даними, наявними у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.05.2019 за № 838/0/45-19.

Таким чином, ОСОБА_1 не сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:01:035:0001, загальною площею 700 кв.м., плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі в сумі 138188,82 грн. за період з 01.10.2018 по 30.11.2019, внаслідок чого відповідач зберіг у себе майно-грошові кошти.

Саме на цю суму заявлено позовні вимоги.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.09.2021 року прийнято до розгляду вказану справу та відкрито провадження в загальному позовному провадженні.

Від відповідача ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, у якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилався на те, що після набуття у власність за договором купівлі-продажу, автозаправочний комплекс за адресою АДРЕСА_1 перебував у його власності в період з 10.09.2018 по 17.02.2020. Але набуття права власності на зазначене майно не врегульовано порядок користування земельною ділянкою. Він звернувся до Харківської міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки , але це питання протягом тривалого часу не було вирішено, та договір оренди було укладено лише 12.12.2019 року. Посилається на те, що набуття права власності на будинок, будівлю не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Вказує, що позивачем не доведено використання земельної ділянки у заявлений період.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, про розгяд справи повідомлені належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи в судовому засіданні у його відсутності або про відкладення не подавав.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.02.2021 № 242971903 автозаправочний комплекс (будівля операторної А-1 , навіс Б-1 , навіс В-1 , паливно-розподільчі колонки з резервуарами № 1-4, газовий модуль з газово-розподільчою колонкою № 5, інформаційна стела № 6, замощення І), загальною площею 145,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.09.2018 по 17.02.2020 перебував у власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу № 1022 від 10.09.2018.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.05.2019 № НВ-6309638982019, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:035:0001 по АДРЕСА_1 складає 0,0700 га, форма власності комунальна; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код ЦВПЗ 12.08); вид використання - для експлуатації стаціонарної АЗС.

Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 29.10.2004 року.

За результатами перевірки та проведеного обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:035:0001 використовується для розміщення та обслуговування автозаправочного комплексу (будівля операторної А-1 , навіс Б-1 , навіс В-1 , паливно-розподільчі колонки з резервуарами № 1-4, газовий модуль з газово-розподільчою колонкою № 5, інформаційна стела № 6, замощення І), загальною площею 145,5 кв.м.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.02.2021 за № 242972388 право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:01:035:0001 зареєстровано за ОСОБА_1 в установленому чинним законодавством порядку лише 13.12.2019, після укладання договору оренди землі від 12.12.2019 (номер запису про інше речове право: 34683126).

Тобто, ОСОБА_1 використовував земельну ділянку (кадастровий номер 6310137200:01:035:0001) площею 0,0700 га по

АДРЕСА_1 в період з 01.10.2018 по 30.11.2019 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 27.01.2021 за № 1595/0/39-21 за використання зазначеної вище земельної ділянки орендну плату або земельний податок в період з 01.10.2018 по 30.11.2019 ОСОБА_1 не сплачував.

За таких обставин матеріалами справи підтверджений факт використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.10.2018 по 30.11.2019 без достатньої правової підстави.

Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів розмірі орендної плати за використання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:035:0001 без правовстановлюючих документів на неї.

Так, в період з 10.09.2018 по 12.12.2019 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 6580,45 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 987063 грн., ставки річної орендної плати - 12%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Отже, за період з 01.10.2018 по 30.11.2019 ОСОБА_1 мав би сплатити до бюджету 138188,82 грн.

Розрахунок зазначеної суми здійснено згідно з даними, наявними у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.05.2019 за № 838/0/45-19.

Саме цю суму не отримала Харківська міська рада, але мала би отримати в разі укладення між ними і відповідачем договору оренди землі.

За таких обставин матеріалами справи підтверджений факт використання відповідачем земельної ділянки без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володів автозаправочним комплексом (будівля операторної А-1 , навіс Б-1 , навіс В-1 , паливно-розподільчі колонки з резервуарами № 1-4, газовий модуль з газово-розподільчою колонкою № 5, інформаційна стела № 6, замощення І), загальною площею 145,5 кв.м, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 10.09.2018 по 17.02.2020. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем у заявлений період з 10.09.2018 до 12.12.2019 року не було зареєстровано.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послався на положення статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 138188,82 грн., зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Харківської міської ради, без укладення договору оренди за період з 10.09.2018 по 12.12.2019, внаслідок чого територіальна громада в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 , правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, користувався спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідач у період з 10.09.2018 до 12.12.2019 не був власником спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не міг бути постійним землекористувачем та не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Частиною 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

Однак, протягом вказаного періоду договір оренди не був укладений, а отже відповідач без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду, визначених у постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду подібних правовідносин.

У пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів

у розмірі орендної плати було здійснено позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Із розрахунку неотриманого доходу, долученого до матеріалів справи, вбачається, що даний розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що використовується відповідачем. Цей розмір розрахований позивачем відповідно до сформованої земельної ділянки. Також з розрахунку вбачається, що сума, яка заявлена до стягнення, розрахована як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачуються за регульованою ціною, встановленою для даної земельної ділянки, при цьому, дана сума визначена шляхом помноження вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовувалася ОСОБА_1 , а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку.

Вказаний розрахунок зроблений позивачем за період використання відповідачем земельної ділянки у період з 10.09.2018 по 12.12.2019 у сумі 138188,82 грн.

Перевіривши правильність визначення позивачем розміру доходу, суд зазначає, що при складанні розрахованих сум позивачем вірно розраховано загальну суму безпідставно набутого майна.

Одночасно слід зазначити, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останньому право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт відсутності оформлення орендних правовідносин, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини виправдане очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

У зв`язку з тим, що позивачем доведена, у відповідності до вимог ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, обґрунтованість свого звернення до суду, за наявності порушення інтересів держави, необхідністю їх захисту, визначені підстави для звернення до суду, позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270 грн. гривень.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 56, 77-81, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки у розмірі 138188 (сто тридцять вісім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.02.2022 року.

Суддя О.В. Бородіна