Постанова від 07.12.2021 по справі 912/1414/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2021 Справа № 912/1414/21

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Григоренко А.А.

за участю представників:

від позивача: Єрмоленко Д. Ю., ордер КС №663526 від 19.10.2021, адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2021 у справі №912/1414/21 (суддя Поліщук Г.Б.; рішення ухвалене о 12:04 год. у місті Кропивницький, повне рішення складено 04.08.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія", м.Київ

до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України", Кіровоградська область, Олександрівський район, с.Ставидла

про стягнення 1772629,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" про стягнення коштів в сумі 1772629,34 грн., з них: основний борг 1299998,56 грн., 82631,21 грн. пеня, 389999,57 грн. штраф, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору поставки №39/35 від 29.11.2019 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2021 у справі №912/1414/21 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" заборгованість в сумі 1770600,38 грн., з яких: 1299998,56 грн. основний борг, 80602,25 грн. пеня, 389999,57 грн. штраф, а також 26559,01 грн. судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" (відповідач) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2021 у справі №912/1414/21 про стягнення з відповідача на користь позивача 1770600,38 грн., з них: 1299998,56 грн. основний борг, 80602,25 грн. пені та 389999,57 грн. штрафу, а також судовий збір у розмірі 26559,01 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аграрно-хімічна компанія".

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм законодавства щодо договору поставки та перевезення, зважаючи на умови договору.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 29.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" (далі - Продавець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" (далі - Продавець) було укладено Договір поставки №39/35, за умовами якого, Позивач взяв на себе виконання доставки Товару - насіння соняшника, вартість таких послуг сторонами погоджена та включена у загальну вартість послуг.

Відповідно до додаткових угод, постачання Товару мало здійснюватися за Видатковими накладними доставками в такі дати:

1) 29.11.2019 - згідно видаткової накладної №39/118 на постачання 100 пакувань насіння соняшника загальною вартістю 460000,80 грн.;

2) 26.12.2019 - згідно видаткової накладної №39/120 на постачання 200 пакувань насіння соняшника загальною вартістю 920001,60 грн.;

3) 31.01.2020 - згідно видаткової накладної №39/3 на постачання 100 пакувань насіння соняшника загальною вартістю 470016,00 грн.

Таким чином, в даному процесі розглядаються правовідносини спірної поставки Відповідачу 400 пакувань насіння соняшника трьома партіями товару значного обсягу.

30.03.2021 директором ДП "ДГ "Ставидлянське" ІСГС НААН України - державного підприємства було призначено ОСОБА_2. в зв`язку з відстороненням колишнього керівника ОСОБА_1 через службову недбалість та притягнення його до кримінальної відповідальності.

За результатом аналізу діяльності підприємства-Відповідача встановлено відсутність достатніх обсягів урожайності, в тому числі соняшника, тому у теперішнього керівництва наявні обґрунтовані сумніви здійснення поставки.

Транспортування було здійснене партіями (тричі в різний період), і кожного разу воно мало бути оформлене товарно-транспортними накладними, відповідно до Правил перевезення, що є обов`язковим.

Як вважає Відповідач, у цьому господарському провадженні дані видаткових накладних про передачу насіння соняшника від продавця до покупця є недостатніми доказами наявності господарської операції. Дійсність того, що Товар був відвантажений та поставлений покупцю має бути підтверджена товарно-транспортними накладними від 29.11.2019, 26.12.2019 та 31.01.2020, адже якщо Постачальник поставляв товар, то мав оформити відповідний документ на транспортування зерна відповідним транспортним засобом. Без цього факт поставки не може вважатися підтвердженим.

Позивач не надав товарно-транспортні накладні на поставку відповідачу насіння соняшника, а Господарський суд Кіровоградської області, не зважаючи на обов`язковість дотримання в Україні Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, ухвалив рішення не встановивши обставини поставки, про недоведеність яких заявляв Відповідач.

Господарським судом Кіровоградської області при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно враховані висновки Верховного Суду.

Господарський суд Кіровоградської області в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних за договором постачання не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операції постачання продукції.

При цьому для аргументування такого висновку, суд посилається на правові позиції, що мають аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.11.2019 у справі №914/2267/18 щодо визначення ознак господарської операції та вимог до первинної бухгалтерської документації.

Однак Господарський суд Кіровоградської області залишив поза увагою висновок зазначених постанов Верховного Суду, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару".

На переконання Відповідача відсутність підтвердження транспортування Позивачем товару, який був предметом поставки, слугує підставою для визнання відсутніми спірних господарських операцій.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що не погоджується з твердженнями, викладеними Відповідачем у апеляційній скарзі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2021 у справі №912/1414/21 без змін.

Зазначає, що Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту №363 від 14.10.1997 (надалі - Правила), на які посилається Відповідач, не є тим документом, який регулює спірні правовідносини, які виникли з Договору поставки №39/36 від 29.11.2019 між Позивачем та Відповідачем, а тому і твердження Відповідача, що без товарно-транспортної накладної не можливо підтвердити факт доставки і передачі товару - є хибним, так як у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

В даному випадку факт поставки Відповідачеві товару підтверджується видатковими накладними від 29.11.2019 №39/118, від 26.12.2019 №39/120, від 31.01.2020 №39/3, що мають всі реквізити сторін, містять підпис представника Відповідача, що засвідчений відтиском печатки відповідача, що в свою чергу є підтвердженням отримання Відповідачем товару на суму 1850018,40 грн.

Позивач звертає увагу, що Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки та за відсутності доказів того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могли протиправно скористатися інша особа, а також той факт, що відповідачем не ставиться під сумнів справжність відтиску печатки.

Позивач вказує, що підтвердженням отримання товару Відповідачем, являється й той факт, що Відповідач здійснював розрахунки (погашення кредиторської заборгованості) за такий товар за Договором поставки №39/35 від 29.11.2019.

При цьому було складено та зареєстровано відповідні податкові накладні, які підтверджують проведення господарських операцій в бухгалтерському обліку, що свідчить про реальність господарської операції з поставки товару, який зазначений у видаткових накладних від 29.11.2019 №39/118, від 26.12.2019 №39/120, від 31.01.2020 №39/3 позивачем відповідачу.

Тому позивач вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов обґрунтованого висновку, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають вимогам законодавства, а також наявність зареєстрованих податкових накладних, у сукупності, фіксують факт здійснення господарської операції (постачання товару), що в свою чергу є підставою для настання у відповідача обов`язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України.

Щодо посилання відповідача на те, що на даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021120000000096 від 06.05.2021 за фактом зловживання посадовими особами Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб, що спричинили тяжкі наслідки, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, то позивач зазначає, що відповідачем не було долучено до матеріалів справи вирок суду, інший допустимий доказ в розумінні норм чинного законодавства щодо притягнення певних осіб у встановленому порядку до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Тому, на думку позивача, суд першої інстанції в своєму рішенні правильно зазначав, що сама лише наявність кримінального провадження за ознаками певного кримінального правопорушення не є достеменним свідченням вчинення карного діяння, а отже, у даному випадку проведення досудового розслідування за провадженням №42021120000000096 від 06.05.2021, не є належним доказом того, що посадові особи Відповідача зловживаючи службовим становищем, вчинили протиправні діяння.

Таким чином, судом першої інстанції, з урахуванням приписів чинного законодавства України, повно та всебічно досліджено та підтверджено правомірність, а також обґрунтованість позовних вимог позивача до відповідача.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №912/1414/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Подобєд І.М., судді - Дармін М.О., Березкіна О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2021 апеляційну скаргу залишено без руху; апелянту наданий строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи, що суддя-доповідач Подобєд І.М. перебував у відпустці (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо) за розпорядженням керівника апарату суду від 18.10.2021, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2021 у справі №912/1414/21.

Після виходу з відпустки судді-доповідача Подобєда І.М., за розпорядженням керівника апарату суду від 26.10.2021, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи 912/1414/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., БерезкінаО.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 27.10.2021 визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2021 у справі №912/1414/21 до свого провадження; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.12.2021 о 15:00 год.

За розпорядженням керівника апарату суду №3636/21 від 07.12.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №912/1414/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021 колегією суддів у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2021 у справі №912/1414/21 до свого провадження.

07.12.2021 в матеріали справи електронним зв`язком надійшла заява від представника відповідача адвоката Головачевої О.М. про відкладення розгляду справи, в якій зазначається, що 07.12.2021 представник відповідача захворіла, тому не може взяти участь у засіданні, лікарняний лист на підтвердження хвороби буде наданий суду окремо після його оформлення.

Колегія суддів дослідивши заяву представника відповідача, визнала причини його неявки в судове засідання 07.12.2021 неповажними, оскільки зазначені представником обставини не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів визнала, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.12.2021 представник позивача заперечував на задоволенні апеляційної скарги відповідача з підстав, зазначених у відзиві.

За результатом розгляду справи за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" у судовому засіданні 07.12.2021, судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" (далі - Продавець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" (далі - Продавець) було укладено Договір поставки №39/35 від 29.11.2019 (далі - Договір, а.с.6-7).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю (поставити), а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити Товар на умовах, визначених Сторонами у цьому Договорі та додатках до нього.

Згідно з п. 1.2. Договору предметом постачання по цьому Договору є засоби захисту рослин (Товар), виробник, асортимент, вартість та кількість яких закріплюється в Додатках до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Кількість та асортимент Товару вказуються у відповідних Додатках до цього Договору, які становлять невід`ємну частину Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору Товар постачається Продавцем при умові отримання від Покупця попередньої оплати за Товар, у строки, передбачені положеннями відповідного Додатку до цього Договору, крім випадків, коли сплата попередньої оплати Сторонами не передбачається.

Постачання здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс 2010) - склад Покупця, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., смт. Компаніївка, вул. Лісна, буд.1 (п. 5.2. Договору).

Пунктами 5.3. Договору визначено, що поставка товару може здійснюватися як в цілому, так і окремими частинами (партіями). Строки поставки Товару або окремих партій узгоджується Сторонами у відповідних Додатках до цього Договору.

Перехід права власності на Товар, а також перехід ризиків випадкового пошкодження чи знищення Товару, відбувається в момент передачі Товару Покупцю по накладній (-им) (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору ціна Товару, що підлягає поставці, вказується у відповідному Додатку до цього Договору.

Порядок та строки розрахунків за Товар, передбачаються у відповідних Додатках до цього Договору (п. 6.3. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору приймання-передача Товару Сторонами здійснюється в пункті поставки. Перехід права власності здійснюється в момент передачі Товару Покупцю по накладним. Датою передачі є дата підписання Сторонами відповідної накладної.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Сторони відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України дійшли згоди про обов`язковість скріплення печатками цього договору, будь-яких додатків та/або додаткових угод до нього (крім випадків відсутності у покупця печатки) (п. 9.1 Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Між сторонами також підписано Додаток №1 від 29.11.2019 до Договору (а.с.8), відповідно до якого сторони домовились про поставку насіння соняшника Impact, кількістю 100 пак., загальною вартістю 460000,80 грн.

Додатком №2 від 23.12.2019 Сторони погодили поставку насіння соняшника Impact, кількістю 200 пак., загальною вартістю 920001,60 грн. (а.с.9).

Відповідно до п. 3 Додатку №1 та Додатку №2 розрахунки за Товар здійснюються Покупцем в наступному порядку:

- Покупець зобов`язується сплатити Продавцю попередню оплату у розмірі 30% від загальної вартості Товару, вказаної в п.2 цього Додатку, протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку Продавцем.

Продавець зобов`язаний в день виписки рахунку передати його Покупцю або надіслати копію/сканкопію факсом, електронною поштою або іншим зручним для Сторін способом. В подальшому, але не пізніше ніж протягом 7-ми робочих днів. Продавець зобов`язується передати/надіслати Покупаю оригінал рахунку.

- Залишок вартості Товару, тобто кошти в сумі, що становить 70% від загальної вартості Товару, вказаної в п.2 цього Додатку, Покупець зобов`язується сплатити не пізніше 01 листопада 2020 року.

Пунктом 4 Додатку №1 передбачено, що поставка Товару здійснюється Продавцем на склад Покупця не пізніше 01 квітня 2020 р. за умови отримання попередньої оплати від Покупця у розмірі та строки, обумовлені п. 3 цього Додатку. Вартість доставки включено в ціну Товару.

Крім того, 31.01.2020 між Сторонами підписано Додаток №3 до Договору поставки №39/35 від 29.11.2019 (а.с.10), відповідно до якого Сторони погодили поставку насіння соняшника N4LM408, кількістю 100 пак., загальною вартістю 470016,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. Додатку №3 розрахунки за Товар здійснюються Покупцем в наступному порядку:

- Покупець зобов`язується сплатити Продавцю попередню оплату у розмірі 10% від загальної вартості Товару, вказаної в п.2 цього Додатку, протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку Продавцем.

Продавець зобов`язаний в день виписки рахунку передати його Покупцю або надіслати копію/сканкопію факсом, електронною поштою або іншим зручним для Сторін способом. В подальшому, але не пізніше ніж протягом 7-ми робочих днів, Продавець зобов`язується передати/надіслати Покупцю оригінал рахунку.

- Залишок вартості Товару, тобто кошти в сумі, що становить 90 % від загальної вартості Товару, вказаної в п.2 цього Додатку. Покупець зобов`язується сплатити не пізніше 01 листопада 2020 року.

Згідно з п. 4 Додатку №3 поставка Товару здійснюється Продавцем на склад Покупця не пізніше 01 квітня 2020 р. за умови отримання попередньої оплати віл Покупця у розмірі та строки, обумовлені п. 3 цього Додатку. Вартість доставки включено в ціну Товару.

Додатки підписані представниками сторін та скріплені печатками.

На виконання вимог Договору, позивачем поставлено відповідачу Товар на загальну суму 1850018,40 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №39/118 від 29.11.2019 на загальну суму 460000,80 грн., №39/120 від 26.12.2019 на загальну суму 920001,60 грн., №39/3 від 31.01.2020 на загальну суму 470016,00 грн. (а.с.11-13).

Відповідач свої зобов`язання за Договором виконав частково, сплативши суми попередніх оплат визначених умовами Договору в загальному розмірі 461000,88 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с.14-26).

Залишок вартості Товару у розмірі 1389016,08 грн. у строк до 01.11.2020 не сплатив.

21.12.2020 відповідачем сплачено позивачу заборгованість у розмірі 89017,52 грн. в рахунок погашення заборгованості по Договору.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1299998,56 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, повну оплату поставленого товару в обумовлені договором строки не здійснив, позивач звернувся до господарського суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, тому до спірних правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що факт поставки відповідачеві товару підтверджується копіями видаткових накладних від 29.11.2019 №39/118 на загальну суму 460000,80 грн., від 26.12.2019 №39/120 на загальну суму 920001,60 грн., від 31.01.2020 №39/3 на загальну суму 470016,00 грн., згідно яких отримання Державним підприємством "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" товару на суму 1850018,40 грн. підтверджується підписом представника останнього та засвідченні відтиском печатки господарства.

Відповідач заперечує факт здійснення йому поставки товару за Договором поставки від 29.11.2019 №39/35.

При цьому відповідач стверджує, що видаткові накладні від 29.11.2019 №39/118, від 26.12.2019 №39/120, від 31.01.2020 №39/3, не містять відомостей про навантаження, автомобіль, водія (експедитора), відповідальних осіб за відвантаження та отримання товару.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час оформлення видаткової накладної №2175 від 18.11.2019) надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Тобто, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Між тим, як правильно встановив суд першої інстанції, видаткові накладні від 29.11.2019 №39/118, від 26.12.2019 №39/120, від 31.01.2020 №39/3 містять такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "Від постачальника" та "Отримав(ла)". Крім того, на видаткових накладних містяться відтиски печаток сторін.

При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що позивачем було складено та зареєстровано відповідні податкові накладні, які підтверджують проведення господарських операцій в бухгалтерському обліку (а.с.106-107).

За встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають вимогам статті 9 цього Закону, та наявність зареєстрованих податкових накладних у сукупності фіксують факт здійснення господарської операції (постачання товару), що в свою чергу є підставою для настання у відповідача обов`язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, згідно з приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, а відсутність товарно-транспортних накладних за договором постачання не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операції постачання продукції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, з посиланням на положення частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, інший допустимий доказ в розумінні норм чинного законодавства щодо притягнення певних осіб у встановленому порядку до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, а відтак дійшов обгрунтвоаного висновку, що сама лише наявність кримінального провадження за ознаками певного кримінального правопорушення не є достеменним свідченням вчинення карного діяння, а отже, у даному випадку проведення досудового розслідування за провадженням №42021120000000096 від 06.05.2021 не є належним доказом того, що посадові особи Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" зловживаючи службовим становищем, вчинили протиправні діяння стосовно відповідача.

Наведені відповідачем доводи в апеляційної скарги не спростовують правильність таких висновків суду першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, а матеріали справи підтверджують ті обставини, що позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, поставив відповідачу Товар на загальну суму 1850018,40 грн., термін оплати якого відповідно до умов Договору та його Додатків настав. Зі своєї сторони відповідач свої зобов`язання за вказаним Договором в частині повної та своєчасної оплати товару не виконав, чим порушив майнові права позивача. При цьому часткову оплату здійснену відповідачем, у даному випадку слід розцінювати як визнання ним основного боргу.

За встановлених вище обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 1299998,56 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" 82631,21 грн. пені та 389999,57 грн. штрафу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 10.3. Договору в разі прострочення розрахунку за поставлений Товар, на вимогу Продавця, Покупець зобов`язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки.

Положенням пункту 10.4. Договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупцем за цим Договором та відповідними Додатками до нього, понад тридцять календарних днів, окрім пені, передбаченої п. 10.3. цього Договору, Покупець, на вимогу Продавця, зобов`язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі тридцяти відсотків від вартості своєчасно неоплаченого Товару.

При цьому в пункті 10.6. Договору сторони домовилися, що відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за цим Договором складає 3 (три) роки. Крім цього, Сторони, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовилися про те, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором збільшується до 3 (трьох) років від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.5), останній просить стягнути з відповідача 82631,21 грн. пені за період з 02.11.2020 по 05.05.2021.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повинен був оплатити Товар у строк не пізніше 01.11.2020. Разом з тим 01.11.2020 є вихідним днем (неділя).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, останнім днем строку виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару за Договором є 02.11.2020.

Крім того, при розрахунку пені позивачем не враховано граничний період нарахування пені, який встановлено частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України та який має обчислюватися з дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

На підставі викладеного суд першої інстанції визнав таким, що є правильним наступний розрахунок пені: за період з 03.11.2020 по 02.05.2021 на суму заборгованості 1299998,56 грн. у розмірі 80602,25 грн.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 80602,25 грн., а у задоволенні позову про стягнення пені в іншій частині слід відмовити.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку штрафу суд першої інстанції встановив, що заявлена позивачем сума у розмірі 389999,57 грн. є арифметично правильною та відповідає умовам Договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги відповідача не містять заперечень стосовно виконаних позивачем розрахунків та висновків суду про правильний розмір додаткових нарахувань до суми основного боргу зазначених вище штрафу та пені, а тому колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про їх обґрунтованість.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції було належним чином досліджено докази у справі та надано їм належну правову оцінку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позову.

Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.07.2021 у справі №912/1414/21 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 03.02.2022.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Е.В. Орєшкіна