Постанова

від 21.01.2022 по справі 673/533/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 січня 2022 року

м. Київ

справа № 673/533/19

провадження № 61-5264св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Деражнянської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року у складі судді Ягодіної Т. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Деражнянської районної державної адміністрації від 31 липня 2018 року № 22-4762-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,6440 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Держанянського району Хмельницької області; визнати незаконним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності від 02 серпня 2018 року № 27369739.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради від 27 березня 2001 року № 12 йому у приватну власність надано земельну ділянку площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства.

В січні 2019 року на його замовлення розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

З метою здійснення державної реєстрації вказаної земельної ділянки він звернувся до державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, яким було прийнято рішення про відмову у вчиненні вказаних дій у зв`язку з перетином цієї земельної ділянки з іншою земельною ділянкою (кадастровий номер 6821587800:05:22:0057), яка передана у власність ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 31 липня 2018 року № 22-4762-СГ.

Посилаючись на порушення його права власності на земельну ділянку, яка передана йому із дотриманням законодавства ще у 2001 році, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив із неможливості ідентифікувати земельну ділянку, яку рішенням сільської ради передано у власність позивачу, за відсутності документів щодо встановлення меж цієї ділянки та відсутності правовстановлюючих документів на неї, а отже, й недоведеності, що спірна земельна ділянка на час її передачі відповідачу не була вільною і належала на праві власності позивачу.

Додатковим рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2020 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками рішення суду першої інстанції та вважав судове рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 156/370/16-ц, від 06 грудня 2019 року у справі № 635/1929/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 635/7079/18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17, від 20 травня 2020 року у справі № 911/1902/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 14-652цс18 та у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року у справі № 6-31цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме чи належить особі на праві приватної власності земельна ділянка передана їй у власність на підставі рішення сільської ради, на яку державний акт не було виготовлено в період введення в дію Земельного кодексу України 2001 року (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні зави.

Неотримання правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку не свідчить про те, що вона йому не належить, оскільки він є власником земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність, яке зберігає свою чинність.

Доводи інших осіб у справі

ОСОБА_2 через представника - адвоката Нагнибіду В. І. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції не надходили

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Деражнянського районного суду Хмельницької області справу № 673/533/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Деражнянської районної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказу та запису про реєстрацію права власності.

Обставини справи

Суди встановили, що 27 березня 2001 року на підставі рішення Новосілецької сільської ради № 12 Розгляд заяв громадян сіл про надання земельних ділянок ОСОБА_1 надано в приватну власність земельну ділянку розміром 0,30 га на площі біля ферми с. Літки Деражнянського району Хмельницької області.

В січні 2019 року за зверненням ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

17 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Державного кадастрового реєстратора відділу у Деражнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, за наслідками розгляду якої останній відмовив у внесенні таких відомостей. Підставою для відмови є те, що зазначена земельна ділянка перетинається з земельною ділянкою кадастровий номер 6821587800:05:002:0057, площа співпадає на 100 %.

Також установлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31 липня 2018 року № 22-4762-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,6440 га (кадастровий номер 6821587800:05:022:0057) для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з позовом про визнання наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 31 липня 2018 року недійсним, позивач стверджував, що цим наказом порушені його права та охоронювані законом інтереси, які стосуються виділеної йому відповідно до рішення Новосілецької сільської ради від 27 березня 2001 року № 12 земельної ділянки площею 0,30 га.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставою касаційного оскарження рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 156/370/16-ц, від 06 грудня 2019 року у справі № 635/1929/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 635/7079/18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17, від 20 травня 2020 року у справі № 911/1902/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 14-652цс18 та у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року у справі № 6-31цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме чи належить особі на праві приватної власності земельна ділянка передана їй у власність на підставі рішення сільської ради, на яку державний акт не було виготовлено в період введення в дію Земельного кодексу України 2001 року (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У частині першій статті 81 ЗК України визначено способи набуття громадянами права власності на земельні ділянки.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Встановлено, що земельна ділянка, площею 0,30 га, надавалася ОСОБА_1 у 2001 році для ведення особистого підсобного господарства.

У постановах від 03 липня 2019 року у справі № 577/2977/15-ц (провадження № 61-22965св18), від 04 серпня 2021 року у справі № 746/259/19 (провадження № 61-2932св20) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спору потрібно виходити із законності набуття кожною зі сторін права власності на спірну земельну ділянку із застосуванням до спірних правовідносин саме тієї редакції закону, яка була чинною на момент їх набуття.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 6 ЗК України 1992 року передбачено право приватної власності громадян на землю, зокрема право громадян України на одержання у власність земельних ділянок для особистого підсобного господарства.

Відповідно до статті 17 ЗК України 1992 року передача у власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно зі статтею 56 ЗК України 1992 року, що була раніше надана громадянину, провадилася сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки. Зазначені земельні ділянки передавалися у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядали у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймали відповідні рішення.

Відповідно до статті 22 ЗК України у редакції, що була чинною на момент прийняття сільською радою рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно зі статтею 23 ЗК України у тій же редакції право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вирішуючи даний спір, дійшов висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивача з огляду на те, що право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право - державного акта.

У справі, яка є предметом перегляду, суди встановили, що відомості про встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради від 27 березня 2001 року № 12 відсутні. Державний акт про право власності на земельну ділянку, яка зазначена у рішенні сільської ради, позивач не отримував.

У рішенні Новосілецької сільської радивід 27 березня 2001 року № 12 вказано лише про те, що ОСОБА_1 виділяється у власність земельна ділянка розміром 0,30 га на площі біля ферми с. Літки, а отже, позивач не довів, що передана йому земельна ділянка є тією самою земельною ділянкою, що перебуває у власності ОСОБА_2 .

Позивач не реалізував надане йому рішенням Новосілецької сільської ради від 27 березня 2001 року № 12 право на отримання у власність виділеної земельної ділянкидля ведення особистого селянського господарства площею 0,30 га, оскільки землевпорядними організаціями межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювалися і державний акт позивачем не отримувався.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові з огляду на те, що оскаржуваний наказ відповідача не порушує прав та інтересів позивача у справі.

Посилання в касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки, з урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судами норм матеріального права. При цьому оскаржувані судові рішення не суперечать й правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилався заявник.

Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до неправильного їх тлумачення, незгоди з ухваленим у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 , 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун