Постанова

від 25.02.2021 по справі 673/533/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 673/533/19

Провадження № 22-ц/4820/181/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Журбіцького В.О.

учасники справи: представник апелянта ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року (суддя Ягодіна Т.В.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Деражнянської районної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказу та запису про реєстрацію права власності,

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Деражнянської районної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказу та запису про реєстрацію права власності.

В обґрунтування позову вказував, що на підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради №12 від 27.03.2001 року йому надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства.

На його замовлення в січні 2019 року розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

З метою здійснення державної реєстрації означеної земельної ділянки, позивач звернувся із заявою до державного кадастрового реєстратора про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, яким було прийнято рішення про відмову у вчиненні вказаних дій у зв`язку з перетином означеної земельної ділянки з іншою земельною ділянкою (кадастровий номер 6821587800:05:22:0057).

Як з`ясувалося, земельна ділянка з кадастровим номером 6821587800:05:22:0057 була передана у власність ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області №22-4762-СГ від 31 липня 2018 року.

Наведене свідчить про порушення права власності позивача на земельну ділянку, яка передана йому у власність із дотриманням законодавства ще у 2001 році.

Оскільки наказом ГУ Держгеокадасту у Хмельницькій області затверджено документацію із землеустрою та надано у власність земельну ділянку, а рішення про державну реєстрацію права власності на ділянку прийнято державним реєстратором Деражнянської районної державної адміністрації, тому ці особи заявлені відповідачами у справі.

Із врахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-4762-СГ від 31.07.2018 року про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1,6440 га (кадастровий номер 6821587800:05:022:0057) для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Держанянського району Хмельницької області; визнати незаконним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності №27369739 від 02.08.2018 року.

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 9607 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з неможливості ідентифікувати земельну ділянку, яку рішенням сільської ради передано у власність позивачу за відсутності документів щодо встановлення меж цієї ділянки та відсутності правовстановлюючого документа на неї, а отже, й недоведеності, що спірна земельна ділянка на час її передачі відповідачу не була вільною і належала на праві власності позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

В обґрунтування скарги зазначав, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу і запису про реєстрацію права власності є помилковим. Судом не враховано, що Декретом Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок № 15-92 від 26 грудня 1992 року, зупинено дію статті 23 ЗК України, яка закріплювала перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що право власності на спірну земельну ділянку не набуто, оскільки не встановлені межі земельної ділянки та не отримано правовстановлюючий документ. Вважає, що набув в установленому на той час порядку право власності на земельну ділянку, тому не позбавлений права здійснити реєстрацію права власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Право власності на земельну ділянку підтверджується записами у погосподарській книзі, інформація в яку вноситься із земельно-кадастрових документів, що відповідає висновку Верховного Суду України у справі № 156/370/16-ц від 15 листопада 2018 року.

У відзиві Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що Головним управлінням Голдинській С.О. надавалися відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, які в судовому порядку були скасовані та визнані протиправними. Наказ Головного управління Держгеокадастру Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 22-2578-СГ від 20.04.2018 року прийнятий на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року.

У відзиві представник відповідача ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що ОСОБА_3 у передбачений законом спосіб набула земельну ділянку в порядку безоплатної передачі земель державної та комунальної власності. Позивач не надав доказів встановлення землевпорядною організацією меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідних записів у земельно-кадастрових документах, а також доказів одержання документів, що посвідчують його право користування чи право власності на земельну ділянку. Рішення сесії Новосілецької сільської ради № 12 від 27.03.2001 року Про виділення земельних ділянок не є документом, що посвідчує право власності на цю земельну ділянку.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою.

Представники Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Деражнянської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на підставі рішення Новосілецької сільської ради від 27 березня 2001 року №12 ОСОБА_2 надано в приватну власність земельну ділянку розміром 0,30 га на площі біля ферми с. Літки, що підтверджується архівним витягом з рішення сесії, виданим архівним відділом Деражнянської РДА №04-06/491 від 15.08.2018 року (а.с.4).

В січні 2019 року за зверненням позивача було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області (а.с.5-21).

17 січня 2019 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Деражнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, за наслідками розгляду якої, останній відмовив у внесенні таких відомостей. Підставою для відмови було те, що дана земельна ділянка перетинається з земельною ділянкою за кадастровим номером 6821587800:05:002:0057, площа співпадає на 100% (а.с.22).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 22-4762-СГ від 31 липня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,6440 га (кадастровий номер 6821587800:05:022:0057) для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Згідно витягу із Державного реєстру прав власності на нерухоме майно номер запису про право власності 27369739 від 02.08.2018 року, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-4762-СГ від 31.07.2018 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27369739.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.ч. 2-3 ст. 116 ЗК України).

Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Процедуру одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства, визначено частинами 6-9 статті 118 ЗК України.

Передача та набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в порядку безоплатної приватизації - це багатоетапний процес, складовими частинами якого є звернення особи з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отримання від цього органу такого дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробка проекту землеустрою та ухвалення рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особі.

За змістом ч.5 ст.116 ЗК України, ч.7 ст.118 ЗК України за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування можуть бути передані у власність чи користування лише вільні земельні ділянки.

Позивач в обґрунтування позову стверджував, що передана у власність відповідачу земельна ділянка не була вільною, оскільки перебувала у його власності.

Проте, позивач не довів достатніми та допустимими доказами наявність у нього права власності на земельну ділянку, на яку накладається земельна ділянка відповідача.

Так, згідно з рішенням Новосілецької сільської ради № 12 від 27.03.2001 року, передано у приватну власність позивачу земельну ділянку площею 0,40 га на площі біля ферми с. Літки.

Процедура набуття права власності на земельну ділянку на час ухвалення вказаного рішення регламентувалася статтею 17 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року.

Згідно з статтею 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Дію статті 23 дійсно зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету N 15-92 (15-92) від 26.12.1992 року згідно з Декретом N 15-92 (15-92) від 26.12.1992 року, на що посилався апелянт.

Разом з тим, за змістом статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок від 26 грудня 1992 року, ним врегульовується питання передачі сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів громадянам України у приватну власність земельних ділянок, вже наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, ОСОБА_2 не мав у користуванні земельну ділянку на час її передачі йому у власність рішенням Новосілецької сільської ради № 12 від 27.03.2001 року, а отже, земельна ділянка передана йому із земель запасу відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 17 ЗК України 1990 року.

Так, за змістом ч.ч. 1-2 ст. 17 ЗК України від 18.12.1990 року громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Як вбачається із матеріалів справи, відомості про встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради № 12 від 27.03.2001 року відсутні. Позивач також не отримав державний акт про право власності на земельну ділянку, яка зазначена у рішенні сільської ради.

Згідно копій із погосподарської книги особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 2001 рік у приватній власності та користуванні ОСОБА_2 перебувала земля загальною площею 0,77 га для ведення особистого підсобного господарства. Згідно додаткових відомостей означеного документа, позивачу на підставі рішення сесії 27.03.2001 року додано 0,30 га (а.с. 103, 104). Дані погосподарської книги особовий рахунок № НОМЕР_1 про передачу ОСОБА_2 на підставі рішення сесії від 27.03.2001 року 0,30 га не є достатнім доказом набуття права власності на земельну ділянку.

За наданою довідкою Новосілецькою сільською радою Деражнянського району Хмельницької області № 189 від 20.09.2019 року земельно-шнурові, земельно-кадастрові книги та будь-які інші земельно-кадастрові документи відсутні у зв`язку з тим, що вони не були передані попереднім керівництвом.

Зважаючи на зазначене, ідентифікувати земельну ділянку, яку рішенням сільської ради передано у власність позивачу за відсутності документів щодо встановлення меж цієї ділянки та відсутності правовстановлюючого документа на неї неможливо, а отже, позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка на час її передачі відповідачу не була вільною і належала на праві власності позивачу.

Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про допущені порушення закону при передачі земельної ділянки у власність відповідачу та порушення внаслідок цього права позивача.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 березня 2021 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк