Постанова

від 26.01.2022 по справі 585/2101/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 585/2101/20

провадження № 61-13863св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Білашенко Людмила Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Підопригорою Оксаною Петрівною, на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області в складі судді Євтюшенкової В. І. від 18 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду в складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Ткачук С. С. від 06 липня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л. В., про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності, іншого речового права та визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, після смерті спадкодавця він своєчасно прийняв спадщину та оформив спадкові права на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Інші спадкоємці за законом відмовилися від прийняття спадщини в установленому законом порядку.

До складу спадщини, що відкрилася після смерті матері позивача, також входять земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,7471 га (кадастровий номер 5924184900:01:001:0055) та площею 0,3123 (кадастровий номер 5924184900:02:002:0012), що розташовані на території Дібровської сільської ради Роменського району Сумської області, які належали батькові спадкодавця ОСОБА_4 . Вважає, що оскільки його мати постійно проживала разом із батьком ОСОБА_4 , вона прийняла після його смерті спадщину. ОСОБА_3 за життя не встигла оформити свої спадкові права після смерті батька, у зв`язку з чим виникла необхідність встановлення в судовому порядку факту постійного проживання на момент смерті спадкоємця разом зі спадкодавцем.

Зазначає, що позивач дізнався, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2016 року задоволено позов відповідача про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Постановою Сумського апеляційного суду від 27 січня 2020 рок зазначене рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Однак, останній уже оформив спадщину на належні ОСОБА_4 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л. В. та отримав відповідні свідоцтва про право на спадщину. Вважає, що свідоцтва про право на спадщину за законом, які були видані на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, є незаконними.

Посилаючись на вказані обставини, просить встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом, яким посвідчується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7471 га, кадастровий номер 5924184900:01:001:0055, що розташована на території Дібрівської сільської ради Роменського району Сумської області, посвідченого приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л. В. 24 квітня 2017 року, зареєстрованого а реєстрі за № 697 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за № 20177745; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,3123 га, кадастровий номер 5924184900:02:002:0012, що розташована на території Дібрівської сільської ради Роменського району Сумської області, посвідченого приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л. В. 24 квітня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 698 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за № 20178631; визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7471 га, кадастровий номер 5924184900:01:001:0055, що розташована на території Дібрівської сільської ради Роменського району Сумської області та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,3123 га, кадастровий номер 5924184900:02:002:0012, що розташована на території Дібрівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності факту постійного проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України. Суд також дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності, іншого речового права та визнання права власності на спадкове нерухоме майно, оскільки позовні вимоги є похідними від доведеності факту постійного проживання на час смерті зі спадкодавцем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції зазначив про те, що місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність позову.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 , через свого адвоката Підопригору О. П., звернулися засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем було повністю доведено факт постійного проживання ОСОБА_4 на момент його смерті разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , але суди попередніх інстанцій надали перевагу одним доказам, не взявши до уваги інші.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 01 липня 2020 року в справі № 222/1109/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій оцінивши письмові докази, показання свідків, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність факту постійного проживання ОСОБА_4 з його донькою на час смерті.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 585/2101/20 з Роменського міськрайонного суду Сумської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Дібрівської сільської ради Роменського району Сумської області 06 серпня 2012 року.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом на все майно після смерті матері - ОСОБА_3

27 березня 2015 року державним нотаріусом Роменської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є син ОСОБА_1 . Спадщина складається з земельної ділянки площею 0,8670 га, розташованої на території Дібрівської сільської ради Роменського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5924184900:04:004:0056.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (батько ОСОБА_3 ). після його смерті відкрилась спадщина за законом на спірні земельні ділянки.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2016 року визначив ОСОБА_2 додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 09 грудня 2016 року.

22 грудня 2016 року приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л. В. у спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу № 60033063 на підставі заяви ОСОБА_2 та рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2016 року.

27 квітня 2017 року приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області видано чотири свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких спадкоємцем майна померлого ОСОБА_6 є ОСОБА_2 .. Спадщина складається із земельних ділянок: кадастровий номер 5924184900:01:001:0055, кадастровий номер 5924184900:02:002:0012, кадастровий номер 5924184900:01:001:0056, кадастровий номер 5924184900:02:002:0011.

Сумський апеляційний суд постановою від 27 січня 2020 року скасував рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2016 року та постановив нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовив.

Ухвалою від 22 грудня 2020 року Сумський апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду від 27 січня 2020 року.

Відповідно довідки-характеристики Дібрівської сільської ради від 09 грудня 2016 року зазначено, що на момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою Дібрівської сільської ради від 01 листопада 2019 року № 539 ОСОБА_4 , житель с. Володимирівка Роменського району дійсно проживав до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у дочки ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Дібрівської сільської ради Роменського району Сумської області від 18 вересня 2020 року № 02-38/423 ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав в АДРЕСА_1 . Згідно будинкової книги Дібрівської сільської ради ОСОБА_4 був зареєстрований по АДРЕСА_2 з 15 січня 1981 року.

Позивач вважаючи, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті його матері - ОСОБА_3 , входять і земельні ділянки, які належали а праві власності ОСОБА_4 , оскільки останній на час смерті проживав разом із ОСОБА_3 , просив позов задовольнити.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спадкодавець за життя не прийняла спадщину після смерті свого батька в порядку статті 1268 ЦК України, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того ОСОБА_4 постійно проживав у своєї доньки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про недоведеність прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки як встановлено судами, останній на момент відкриття спадщини (смерті) був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2 .

За встановлених обставин справи та вимог закону, суд першої інстанції з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 .

Також колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності, іншого речового права та визнання права власності на спадкове нерухоме майно, оскільки позивачем не доведене прийняття спадкодавцем ОСОБА_3 спадщини після смерті батька, а тому спадкові права позивача не порушені.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Підопригорою Оксаною Петрівною, залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов