Постанова

від 26.01.2022 по справі 525/1067/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 525/1067/20

провадження № 61-10435св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду

від 31 травня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І.,

Абрамова П. С., Бондаревської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області встановлення факту, що має юридичне значення та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовну заяву мотивовано тим, що її дядько ОСОБА_3 з 1996 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із права приватної власності на земельну ділянку площею 5, 83 га, що розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, яку прийняв ОСОБА_3 , дядько позивачки, фактом проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - рідний брат спадкодавця ОСОБА_5 .

Вказувала, що 23 липня 2020 року вона, як спадкоємець за законом після смерті дядька ОСОБА_3 , звернулася до приватного нотаріуса для оформлення спадкового майна, однак постановою нотаріуса від 23 липня 2020 року їй відмовлено у вчиненні виконавчої дії - видачі свідоцтва про право на спадщину. Підстави відмови обґрунтовані необхідністю встановлення у судовому порядку факту проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , а також у зв`язку із пропущенням терміну для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , встановлення у судовому порядку додаткового терміну для прийняття спадщини.

Позивач зазначає, що не була обізнана про наявність спадкового майна після смерті дядька, оскільки власного майна у нього не було, вважала, що відсутність факту перебування в шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 унеможливлює її спадкування після померлого дядька.

З наведених підстав вважає, що строк на прийняття спадщини нею пропущений з поважних причин.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила встановити факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю із ОСОБА_4 із 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 27 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю із ОСОБА_4 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1996 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_3 , протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт проживання однією сім`єю померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 є доведеним, зважаючи на встановлені судом обставини та з урахуванням показань свідків. Суд вважав поважними причинами пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті дядька необізнаність про обсяг спадкового майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 27 січня 2021 року в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення юридичного факту, однак помилково задовольнив позов про надання позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки необізнаність позивача щодо наявності спадкового майна не може бути визнано поважною причиною пропуску такого строку. Суд зазначив, що позивач, знаючи про смерть дядька, мала об`єктивну можливість у шестимісячний строк від дати відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що рішенням суду першої інстанції питання про права та обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося, а тому суд повинен був закрити апеляційне провадження за її апеляційною скаргою. ОСОБА_2 вважала, що вона є спадкоємцем своєї померлої тітки ОСОБА_4 , однак рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року їй було відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, отже ОСОБА_2 не є спадкоємцем померлої ОСОБА_4 , а тому й не мала права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 18 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 , яка є рідною тіткою ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , який є рідним дядьком позивача ОСОБА_1 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 5,83 га, для ведення сільського господарства, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 за життя розпорядився належним йому майном та склав заповіт від 21 лютого 2012 року, згідно з яким належне йому майно, а саме: приватизовану земельну ділянку, площею 5,55 га, для ведення сільського господарства, що розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області заповів ОСОБА_6 , який в установленому законом порядку прийняв спадщину та 27 квітня 2015 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку.

Вважаючи, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 успадкував належну останній земельну ділянку площею 5,83 га, що розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, 23 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 на цю земельну ділянку. Однак позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відмовлено з підстав необхідності встановлення у судовому порядку факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , та пропущення позивачем терміну для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позову про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, то відповідно до положення статті 400 ЦПК України її законність в іншій частині не переглядається.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях;1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня

2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі

№ 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).

Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову про надання позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини. При цьому суди правильно зазначили про те, що необізнаність позивача про наявність спадкового майна не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки сама по собі ця обставина, без встановлення інших об`єктивних обставин, не свідчить про поважність пропуску спадкоємцем цього строку.

Крім того, із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач звернулася лише у серпні 2020 року, через шість років з моменту смерті спадкодавця (ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що є досить тривалим проміжком часу.

Таким чином, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням суду першої інстанції питання про права та обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося, а тому суд повинен був закрити апеляційне провадження є помилковими.

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З аналізу зазначених статей вбачається, що положення пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України застосовують лише тоді, коли судове рішення оскаржує особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак у справі, яка переглядається, апеляційну скаргу подала особа, яка брала участь у розгляді справи - третя особа ОСОБА_2 , а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою учасника справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович