Ухвала

від 28.01.2022 по справі 200/5891/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/134/22 Справа № 200/5891/16-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддівсудової палатиз розглядукримінальних справДніпровського апеляційногосуду ускладі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні спільну апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від23червня 2021року ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання:

-за ч.1 ст.185 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;

-за ч.2 ст.185 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч.1 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не скоїть нового злочину, з покладенням обов`язків, передбачених п.1 та п. 2 ч.1 ст.76 КК України.

Вирішено цивільний позов представника ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» 50 684 грн 00 коп в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, в іншій частині цивільний позов залишений без задоволення,

В частині стягнення матеріальних збитків з ТОВ «Вето Плюс» відмовлено.

Відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» про стягнення з ОСОБА_7 на його користь 42 550 грн витрат на правничу допомогу.

Вирішено питання розподілу процесуальних витрат та долю речових доказів.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що 20 грудня 2015 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, він, знаходячись в офісному приміщені ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», розташованого за адресою: м.Дніпро, вул. Глінки, 2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, з корисливих мотивів, викрав майно, яке належить ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», а саме:

-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S5», моделі SM G900H (SEK) s/n НОМЕР_1 imei НОМЕР_2 , вартістю 12123 грн 46 коп;

-ноутбук марки «Lenovo ThinkPadX240», вартістю 11728 грн 33 коп;

-носій інформації «Seagate Barracuda» (Hewlett Packard) ITB 7200 RPM SATA 2hd HDD, вартістю 2520 грн 00 коп, тим самим спричинив ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» матеріальну шкоду на загальну суму 26 371 грн 79 коп.

Після чого з викраденим майном ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

25 грудня 2015 року, приблизно о 05 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись в офісному приміщені ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», розташованого за адресою: м.Дніпро, вул. Глінки, 2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, з корисливих мотивів, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, викрав майно, яке належить ТОВ «Даниелі Хеві Машінері Інжинірінг», а саме:

-відеоадаптери марки INVIDIA QUADRO 2000 в кількості 4 штук, вартістю 13680 грн 00 коп за 1 шт, на загальну суму 54 720 грн 00 коп;

-носій інформації SSD Crucial Real SSD C400 в кількості 1 шт, вартістю 3 360 грн 00 коп;

-оперативну пам`ять Кingston 4gb DDR3 1333 MHz в кількості 2 штук, вартістю 1380 грн 00 коп за 1 шт, на загальну суму 2760 грн 00 коп, тим самим спричинив ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» матеріальну шкоду на загальну суму 60 840 грн 00 коп.

Після чого, з викраденим майном ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

26 грудня 2015 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись в офісному приміщені ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», розташованого за адресою: м.Дніпро, вул.Глінки 2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна поєднаного з проникненням до сховища, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, з корисливих мотивів, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, шляхом підбору коду до електронного замку, відкрив дверцята сейфу, тобто проник у сховище, та викрав майно, яке належить ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», а саме грошові кошти у сумі 149 883 грн 00 коп, тим самим спричинив ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» матеріальну шкоду на вказану суму.

Після чого з викраденими коштами ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій просили вирок суду першої інстанції змінити, виключити з обвинувачення кваліфікуючу ознаку проникнення до сховища, та зменшити суму, що була викрадена ОСОБА_7 , з сейфу з 149 883 грн до 99 199 грн.

В іншій частині просять вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційну скаргу обгрунтовують тим, що обвинувачений ОСОБА_7 працював охоронцем у товаристві «Вето Плюс», яке за договором з ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», здійснює охорону вказаного товариства, мав доступ до усіх приміщень товариства, у тому числі й у те, у якому перебував сейф, та потрапив у це приміщення безперешкодно не з метою скоєння злочину - крадіжки, а з метою огляду приміщення, яке перебувало під його охороною, та, перебуваючи у приміщенні, потягнув ручку відкритого сейфу та побачив гроші, і у цей момент у нього виник умисел на скоєння крадіжки.

Апелянти зазначили,що фактичнихдоказів винуватості ОСОБА_7 у скоєннікримінального правопорушення-крадіжки грошовихкоштів зсейфу,саме шляхомпроникнення усховище, не встановлено.

Апелянти наголошують, що судом першої інстанції не був з`ясований код сейфу (його цифри та кількість), що, на думку сторони захисту, є важливим для з`ясування обставин у справі, а також не з`ясований механізм вчинення крадіжки з сейфу шляхом проникнення до сховища (сейфу), не підтверджений він й за даними протоколу огляду місця події, у якому зазначено, що сейф слідів зламу не має, не з`ясований механізм крадіжки грошей з сейфу і під час слідчого експерименту, в ході якого не встановлювалось, які цифри електронного коду набирав обвинувачений, скільки цифр ним було набрано, не встановлено, який код сейфу був у товариства та з кількості яких цифр він складався на час крадіжки.

Апелянти наголошують, що обвинувачений ОСОБА_7 під час допиту в суді першої інстанції пояснював, що ніякого підбору цифр коду сейфу не здійснював, цифри коду сейфу йому відомі не були та сейф був відкритий, доказів того, що сейф був закритий та обвинувачений ОСОБА_7 підібрав код електронного замку сейфу в матеріалах провадження не міститься. Ніяких експертних досліджень з цього приводу досудовим слідством та у суді проведено не було.

На думкуапелянтів,суд першоїінстанції спотворивпоказання свідка ОСОБА_9 ,вказавши,що свідок ОСОБА_9 нібито пояснила,що кнопки,які відповідаютькоду,були затерті,оскільки свідок ОСОБА_9 під часдопиту всуді першоїінстанції 14.02.2017року пояснила, що вона не може назвати кількість цифр коду та самі цифри і знаки, пам`ятає, що код містить, як цифри, так і знаки, кількість яких та які саме, вона не пам`ятає. Також вона пояснила, що не пам`ятає, щоб кнопки кодового замку сейфу, саме на цифрах коду, були затерті.

Апелянти вважають, що суд мав усі підстави виключити посилання на кваліфікуючу ознаку обвинувачення проникнення до сховища.

Апелянти наголошують,що усісуперечки обвинуваченнящодо сумивикрадених коштів,виявлені припроведенні досудовогослідства,не булиусунуті підчас судового слідства,та можутьсвідчити проте,що сумавикрадених коштівне 149883грн,а докази,надані стороноюобвинувачення напідтвердження вказаноїсуми,є хибними,і усі сумніви повинні трактуватись на користь обвинуваченого ОСОБА_7 .

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону в повній мірі та, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та перевірено у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції доведено винуватість ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 185 КК України, доказами, які є належними та допустимими, і в сукупності доповнюють один одного.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив питання щодо наявності в діях ОСОБА_7 такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у сховище, та зробив висновок, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані як проникнення у сховище.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 10 Про судову практику у справах про злочини проти власності від 06.11.2009 року, під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо. Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом, який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_7 такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у сховище, оскільки відповідно до пояснень, наданих обвинуваченим під час допиту в суді першої інстанції, натискав на кнопки замку, а перед тим, як почав натискати, він не перевіряв, був замкнений сейф, чи відкритий, а взявшись за ручку, він відкрив сейф і викрав гроші, тобто незаконно проник до сейфу, який у даному випадку є сховищем.

Враховуючи, що ОСОБА_7 на той час перебував на посаді охоронця, і він був відповідальний за збереження майна у вказаному приміщенні, у тому числі і сейфа з його вмістом, той факт, що він натискав кнопки, потягнув за ручку, відкрив сейф є діями, направленими на проникнення до сейфу, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності такої кваліфікуючої ознаки в діях обвинуваченого.

Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги щодо суми грошей, яку викрав обвинувачений, оскільки вказане питання було досліджено судом першої інстанції, та спростовано поясненнями свідка ОСОБА_9 , яка була допитана під присягою, та попереджена про кримінальну відповідальність.

Пояснення вказаного свідка також підтверджуються актом інвентаризації наявності коштів від 28.12.2015, який складено у відповідності з діючим законодавством і яким встановлена станом на 28.12.2015 нестача коштів у ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» у сумі 149 883 грн.

При цьому, відповідно до пояснень, наданих обвинуваченим 06.12.2016 року в судовому засіданні суду першої інстанції, він взяв гроші з сейфу, розділив їх за об`ємом на дві частини, одну частину поклав до рюкзаку, а інше сховав у пожарному приміщенні, при цьому, кошти він не перераховував, суму викраденого назвати не зміг.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги в цій частині, оскільки вказані пояснення обвинуваченого не спростовують доказів, наявних в матеріалах провадження, а інших доказів для спростування вказаної суми обвинувачений не надав.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано визнано ОСОБА_7 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.185КК Україниза ознакоюпроникнення усховище,а такожзроблено обгрунтованийвисновок щодосуми викраденихкоштів на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, та вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 185 КК України залишити без задоволення.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 185 КК України залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3