Ухвала

від 05.05.2022 по справі 200/5891/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 року

м. Київ

справа № 200/5891/16-к

провадження № 51-1286 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого частинами 1, 2 та 3статті 185 Кримінального кодексу України (далі КК)

встановив:

За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 та 3статті 185 КК та призначено йому покарання:

-за частиною 1статті 185 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік;

-за частиною 2статті 185 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставістатті 49 КК ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання за частиною 1 статті185ККта частиною 2 статті185 КК, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За частиною 3статті 185 КК ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставістатті 75 КК йогозвільнено від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не скоїть нового злочину, з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1статті 76 КК.

Цивільний позов представникаТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користьТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг»50 684 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, в іншій частині цивільний позов залишено без задоволення. В частині стягнення матеріальних збитків зТОВ «Вето Плюс» відмовлено.

ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг»відмовлено у стягненні з ОСОБА_4 на його користь 42 550 грн витрат на правничу допомогу.

Вирішено питання розподілу процесуальних витрат та долю речових доказів.

Згідно з вироком, 20 грудня 2015 року, приблизно о 18 год, ОСОБА_4 , знаходячись в офісному приміщеніТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Глінки, 2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, з корисливих мотивів, викрав майно, яке належитьТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», а саме:

-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S5», моделі SM - G900H (SEK) s/n R51F4015ZWH imei НОМЕР_1 , вартістю 12123 грн 46 коп;

-ноутбук марки «Lenovo ThinkPadX240», вартістю 11728 грн 33 коп;

-носій інформації «Seagate Barracuda» (Hewlett Packard) ITB 7200 RPM SATA 2hd HDD, вартістю 2520 грн 00 тим самим спричинивТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг»матеріальну шкоду на загальну суму 26 371 грн 79 коп.

Після чого з викраденим майном ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

25 грудня 2015 року, приблизно о 05 год, ОСОБА_4 , знаходячись в офісному приміщеніТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Глінки, 2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, з корисливих мотивів, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, викрав майно, яке належитьТОВ «Даниелі Хеві Машінері Інжинірінг», а саме:

-відеоадаптери марки INVIDIA QUADRO 2000 в кількості 4 штук, вартістю 13680 грн за 1 шт, на загальну суму 54 720 грн;

-носій інформації SSD Crucial Real SSD C400 в кількості 1 шт, вартістю 3 360 грн;

-оперативну пам`ять Kingston 4gb DDR3 1333 MHz в кількості 2 штук, вартістю 1380 грн за 1 шт, на загальну суму 2760 грн тим самим спричинивТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг» матеріальну шкоду на загальну суму 60 840 грн.

Після чого, з викраденим майном ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

26 грудня 2015 року, приблизно о 03 год, ОСОБА_4 , знаходячись в офісному приміщеніТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Глінки 2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до сховища, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, з корисливих мотивів, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, шляхом підбору коду до електронного замку, відкрив дверцята сейфу, тобто проник у сховище, та викрав майно, яке належитьТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», а саме грошові кошти у сумі 149 883 грн 00 коп тим самим спричинивТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг»матеріальну шкоду на вказану суму.

Після чого з викраденими коштами ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2022 року вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2021 року залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи осіб, які її подали

У касаційній скарзі засуджений та його захисник указують на незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просять скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2022 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Так у касаційній скарзі ОСОБА_4 та його захисник зазначають, що суди невірно застосували таку кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення як проникнення до сховища. На обґрунтування своїх вимог зазначають, що засуджений був штатним працівником (охоронцем) ТОВ «Вето Плюс», та згідно договору № 0906 про надання послуг з охорони від 01 вересня 2015 року здійснював охорону об`єкту (офісного приміщення ТОВ «Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг», яке розташоване у м. Дніпропетровську, вулиця Глінки,2) у грудні 2015 року та за договором мав доступ до усіх приміщень товариства без обмеження. Стверджують, що факт зламу засудженим сховища для зберігання матеріальних цінностей не встановлений, як й не підтверджений достатніми, належними та допустимими доказами той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 відкрив сейф шляхом підбору цифр коду до електронного замка. Вважають, що доводи щодо відсутності у діях обвинуваченого ОСОБА_4 ознаки «проникнення» узгоджуються з правовими висновками, зробленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 569/1111/16-к (провадження №13-14кс18).

Вважають, що обвинуваченням не доведено факт крадіжки засудженим грошових коштів саме в сумі 149 883 грн та не надано належних та допустимих доказів, що саме зазначена сума перебувала у сейфі. Засуджений визнає, що ним вкрадені гроші в сумі 99 199 грн, та не визнає себе винуватим у крадіжці грошей в сумі 50 684 грн.

Мотиви Суду

Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого та його захисника, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 2 частини 2статті 428 КПКсуд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

За частиною 2статті 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зістаттею 419 КПКв ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Відповідно до частини 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином, закон вимагає від апеляційного суду проаналізувати доводи апеляційної скарги та дати на них вмотивовані відповіді.

З огляду на зміст ухвали суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 ці вимоги закону були судом виконані.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, засуджений та його захисник подали апеляційну скаргу, в який просили вирок суду першої інстанції змінити, виключити з обвинувачення кваліфікуючу ознаку - проникнення до сховища, та зменшити суму, що була викрадена ОСОБА_4 з сейфу з 149 883 грн до 99 199 грн.

Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що судом першої інстанції доведено винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2, 3статті 185 КК, доказами, які є належними та допустимими, і в сукупності доповнюють один одного.

Щодо наявності в діях ОСОБА_4 такої кваліфікуючої ознаки, як «проникнення у сховище» колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що відповідно до роз`яснень, які містяться впостанові Пленуму Верховного Суду України № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06 листопада 2009 року, під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо. Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом, який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Також колегія суддів зазначила, що не приймає доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_4 такої кваліфікуючої ознаки, як «проникнення у сховище», оскільки відповідно до показань, наданих обвинуваченим під час допиту в суді першої інстанції, натискав на кнопки замка, а перед тим, як почав натискати, він не перевіряв, був замкнений сейф чи був відкритий, а взявшись за ручку, він відкрив сейф і викрав гроші, тобто незаконно проник до сейфу, який у даному випадку є сховищем.

Враховуючи, що ОСОБА_4 на той час перебував на посаді охоронця, і він був відповідальний за збереження майна у вказаному приміщенні, у тому числі і сейфа з його вмістом, той факт, що він натискав кнопки, потягнув за ручку, відкрив сейф - є діями, направленими на проникнення до сейфу, тому колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції щодо наявності такої кваліфікуючої ознаки в діях ОСОБА_4 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що їх обґрунтування відповідає усталеній практиці Верховного Суду (див.: постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року справа (№ 630/731/17, провадження № 51-9865км18), 04 липня 2019 року справа (№ 607/492/18-к провадження № 51-941км19),01 жовтня 2020 року справа № 404/4869/17 провадження № 51-2304 км 20)) та позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 569/1111/16-к, у пункті 30 якої зазначено, що дії особи, яка шляхом вільного доступу до певного приміщення вчиняє дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що зберігається в місці з обмеженим доступом (наприклад, службові приміщення, відокремлені секції магазину з обмеженим доступом, касові апарати, сейфи тощо) мають бути кваліфіковані як поєднані з проникненням у інше приміщення чи сховище.

Колегія суддів апеляційної інстанції також не погодилась з доводами апеляційної скарги щодо суми грошей, яку викрав ОСОБА_4 , пославшись у судовому рішенні на те, що вказане питання було досліджено судом першої інстанції, та спростовано показаннями свідка ОСОБА_6 , яка була допитана під присягою, та попереджена про кримінальну відповідальність. А також зазначив, що пояснення вказаного свідка підтверджуються актом інвентаризації наявності коштів від 28 грудня 2015 року, який складено у відповідності з діючим законодавством і яким встановлена станом на 28 грудня 2015 року нестача коштів уТОВ "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг"у сумі 149 883 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції також врахувала показання, надані ОСОБА_4 06 грудня 2016 року в судовому засіданні суду першої інстанції, відповідно до яких він взяв гроші з сейфу, розділив їх за об`ємом на дві частини, одну частину поклав до рюкзака, а іншу - сховав у пожарному приміщенні, при цьому, кошти він не перераховував, суму викраденого назвати не зміг.

Колегія суддів не прийняла доводи апеляційної скарги в цій частині, оскільки вказані показання обвинуваченого не спростовують доказів, наявних в матеріалах провадження, а інших доказів для спростування вказаної суми обвинувачений не надав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3статті 185 КК за ознакою «проникнення у сховище», а також зроблено обґрунтований висновок щодо суми викрадених коштів на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався вимог закону, дав належну оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі засудженого та його захисника, які є аналогічними доводам у касаційній скарзі, та із зазначенням мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив вирок без змін.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає приписамстатті 419 КПК.

Крім того, твердження, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків, викладених в ухвалі апеляційного суду, і не містять вагомих доводів, які би дозволили Суду дійти переконання, що рішення апеляційної інстанції було постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які можуть поставити під сумнів її законність.

Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданої копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та його захисника немає.

Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до пункту 2 частини 2статті 428 КПКу відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого та його захисника необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 частини 2статті 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2022 року стосовно ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3