Постанова

від 07.12.2021 по справі 904/6518/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2021 Справа № 904/6518/20

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г.

секретар судового засідання Григоренко А.А.

за участю представників:

від позивача: Савіна О.І., виписка з ЄДР від 25.09.2020, представник

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2021 у справі №904/6518/20 (суддя Загинайко Т.В.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКУМ-МРІЯ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 593655 грн. 99 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікум-Мрія" 593655 грн. 99 коп. - неустойки у розмірі подвійної орендної плати, пов`язаної з незаконним використанням державного майна за період з 13.05.2018 по 06.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини порушення відповідачем свого обов`язку з повернення балансоутримувачу після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення, яке було передано в оренду за договором №12/02-5540-ОД від 13.06.2014. У якості підстав для застосування неустойки у розмірі подвійної орендної плати позивач вказує на умови договору оренди та положення статті 785 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2021 у справі №904/6518/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікум-Мрія" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 282274 грн. 66 коп. - неустойки та 4234 грн. 12 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, а саме неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна з оренди не відповідає правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки таку неустойку нараховано одночасно з нарахуванням позивачем та сплатою відповідачем орендної плати за спірний період, розмір якої необхідно відрахувати від нарахованої позивачем суми неустойки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (позивач) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2021 у справі №904/6518/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апелянт вважає, що господарським судом не в повній мірі було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з неустойки, судом першої інстанції не враховано умови договору та недобросовісність відповідача, яка полягала в порушенні умов договору, несвоєчасному поверненні майна та найголовніше порушенню вимог Цивільного кодексу України, а з мотивувальної частини рішення не можливо встановити, що саме враховано судом першої інстанції та призвело до висновків, що саме така сума неустойки є правомірною.

Так задовольняючи позовні вимоги частково на суму 282274,66 грн. суд першої інстанції не обґрунтував, що саме було враховано при здійснені розрахунку та чому в задоволенні іншої частини неустойки на суму 332147,60 грн. відмовлено. Якщо навіть припустити, що судом першої інстанції враховано надані відповідачем платіжні доручення, то загальна сума коштів сплачених за вищевказаними платіжними дорученнями складає 422663,40 грн. та не співпадає з сумою визначеною судом (332147,60 грн.).

Позивач звертає увагу, що значна частина вказаних платіжних доручень не стосується предмету спору, оскільки сплачені за ними кошти перераховані на рахунок балансоутримувача. Платіжні доручення, за якими кошти сплачено до державного бюджету не охоплює суми заборгованості зазначеної в позовних вимогах. Більш того, кошти сплачені платіжним дорученням від 12.09.2018 №67 взагалі не надходили до Державного бюджету, що підтверджується відомостями наданими з електронної бази "Етап-оренда", яка ведеться на підставі відомостей наданих казначейством, які було надано суду першої інстанції.

Посилаючись на умови пункту 10.11. Договору оренди №12/02-5540-ОД від 13.06.2014 та приписи статті 785 Цивільного кодексу України, апелянт стверджує, що саме у Регіонального відділення, як орендодавця за договором, є всі підстави для стягнення неустойки. Натомість, судом першої інстанції в порушення вимог статті 238 Господарського процесуального кодексу України не надано належної оцінки кожному аргументу наведеного як позивачем, так і відповідачем, що призвело до прийняття неправомірного рішення, яке порушує права держави у зв`язку з недоотриманням державним бюджетом коштів за неправомірне користування державним майном.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медікум-Мрія" (ТОВ "Медікум-Мрія", відповідач) у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що не погоджується з твердженнями, викладеними позивачем у апеляційній скарзі. Просить залишити апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2021 у справі №904/6518/20 змінити: у задоволенні позову про стягнення неустойки у розмірі 593655,99 грн. відмовити повністю; застосувати до вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення з Товариства неустойки за прострочення повернення нерухомого майна (вбудованих приміщень) після закінчення строку дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 13.06.2014р. №12/02-5540-ОД позовну давність.

Відповідач вказує, що вина ТОВ "Медікум-Мрія" у несвоєчасному поверненні орендованого приміщення РВ ФДМУ відсутня, що є підставою для звільнення їх від сплати неустойки, передбаченої частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України. Така правова позиція підтверджується судовою практикою.

Відповідач звертає увагу на те, що в даному випадку вина ТОВ "Медікум-Мрія" у несвоєчасному поверненні орендованого приміщення РВ ФДМУ відсутня. Адже, як було встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4677/18, яке набрало законної сили, лист РВ ФДМУ від 24.05.2018 про припинення договору оренди з 13.05.2018 було направлено позивачем на адресу ТОВ "Медікум-Мрія" 11.06.2018 (тобто майже через місяць після закінчення строку дії договору оренди) та не було вручено їх підприємству поштою, а повернуто позивачу. Не отримавши у встановлений строк (протягом одного місяця після закінчення строку дії договору) заяву від позивача про припинення договору, ТОВ "Медікум-Мрія" відповідно до пункту 10.4. Договору вважало договір оренди продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, - на два роки і одинадцять місяців, та продовжувало своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату згідно з умовами договору.

02.07.2018 ТОВ "Медікум-Мрія" направило РВ ФДМУ заяву про продовження вказаного договору оренди з проханням відповідно до умов п.10.4. договору оформити та укласти додатковий договір (додаткову угоду) про продовження зазначеного договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. До заяви також були додані документи, необхідні для оформлення додаткового договору (додаткової угоди) і проведення оцінки об`єкта оренди, а саме: копія технічного паспорту приміщення за адресою: просп. Гагаріна, 57, м. Кривий Ріг; копія плана-схеми, завіреного печаткою балансоутримувача; довідка балансоутримувача для проведення оцінки державного майна; інформація про орендаря, а саме: копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ; код платника податку на додану вартість; реєстраційний номер свідоцтва платника податку, розрахунковий рахунок і назва банку, в якому відкритий рахунок, МФО. Вказану заяву РВ ФДМУ отримало 04.07.2018. При цьому, балансоутримувач - Державний вищий навчальний заклад "Криворізький національний університет" (далі скорочено - ДВНЗ "КНУ") листом від 04.04.2018 №07/206/2 повідомив позивача про надання згоди на продовження дії договору оренди на два роки і одинадцять місяців. Копії зазначених документів приєднані до матеріалів справи №904/4677/18.

Між тим, всупереч вимогам статті 764 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції, яка діяла станом на той час, і п.10.4. зазначеного договору оренди РВ ФДМУ не надало відповідь на вказану заяву, не оформило зі свого боку і не надіслало їх підприємству додатковий договір (додаткову угоду) про продовження зазначеного договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначене стало підставою для наступного подання ТОВ "Медікум-Мрія" позову до Господарського суду Дніпропетровської області про визнання вказаного договору оренди продовженим, зобов`язання РВ ФДМУ укласти додатковий договір. І тільки за результатами розгляду вказаної судової справи №904/4677/18 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 і постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019 було встановлено факт припинення дії договору оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД з 13.05.2018.

Таким чином, про те, що вказаний договір був припинений з 13.05.2018, відповідач фактично дізнався у квітні 2019 року, коли отримав копію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі №904/4677/18. При цьому, як було зазначено вище, за весь період з часу встановленої судами дати припинення договору - 13.05.2018 по час повернення майна орендодавцю - 06.11.2019 ТОВ "Медікум-Мрія" у повному обсязі та своєчасно сплачувало орендну плату за користування орендованим приміщенням.

Одразу після встановлення у судовому порядку факту припинення договору оренди, з квітня 2019 року між ТОВ "Медікум-Мрія" і РВ ФДМУ розпочались переговори та дії щодо укладення та нотаріального оформлення нового договору оренди того ж самого приміщення за адресою: пр. Гагаріна, 57, м. Кривий Ріг, що було предметом договору оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД.

До 07.11.2019 сторони здійснювали узгодження і підготовку документів щодо укладення та нотаріального оформлення нового договору оренди приміщення. В результаті зазначених дій сторін спору 07.11.2019 між ТОВ "Медікум-Мрія" і РВ ФДМУ було укладено та нотаріально оформлено новий договір оренди зазначеного приміщення строком з 07.11.2019 до 05.11.2024 включно. Копія вказаного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6930-ОД від 07.11.2019 приєднана до матеріалів справи.

Також, відповідач звертає увагу на те, що з часу припинення договору оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД до часу укладення між РВ ФДМУ і ТОВ "Медікум-Мрія" нового договору оренди приміщення за адресою: пр.Гагаріна, 57, м.Кривий Ріг, позивач не вимагав від їх підприємства звільнення вказаного приміщення, не надсилав їм на адресу ніяких вимог про це і не звертався з відповідним позовом до суду. Навпаки, протягом зазначеного часу РВ ФДМУ узгодило умови нового договору оренди вказаного приміщення та уклало його з ТОВ "Медікум-Мрія" 07.11.2019.

Отже, за твердженням відповідача вина їх підприємства у несвоєчасному поверненні орендованого приміщення позивачу відсутня.

Також відповідач вважає, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за той самий період користування наймачем орендованим майном (зокрема за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неправомірним, суперечить чинному законодавству та судовій практиці.

Як вважає відповідач, підставою для застосування наслідків, визначених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є, зокрема, встановлення судом обставин про те, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії відбулося лише з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Водночас відповідач звертає увагу на те, що передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні статті 230 Господарського кодексу України.

Відповідач зазначає, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за той самий період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки вважатиметься притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення та порушуватиме приписи статті 61 Конституції України.

Відповідач вказує також, що у повному обсязі сплатив орендну плату за весь час користування орендованим майном, у тому числі за період з часу припинення договору - 13.05.2018 по час повернення майна орендодавцю - 06.11.2019.

Згідно з пунктом 3.6. договору оренди орендна плата перераховувалася до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства; 50% балансоутримувачу.

Загальний розмір сплаченої ТОВ "Медікум-Мрія" у зазначений період орендної плати склав 414485,53 грн., а саме: до державною бюджету - у розмірі 196045,24 грн. (без ПДВ); балансоутримувачу - у розмірі 218440,29 грн. Платіжні доручення, які додані до відзиву, мають значення для повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи. Всі платіжні доручення містять відмітки про проведення операцій за ними про перерахування грошових коштів банком. Платежі до державного бюджету здійснювались за належними реквізитами, офіційно опублікованими Державною податковою службою України на її сайті. Перераховані до державного бюджету кошти їм не повертались. Вони є належними, допустимими та достовірними доказами добросовісного виконання ТОВ "Медікум-Мрія" договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД, у тому числі за весь час користування орендованим майном з часу припинення договору - 13.05.2018 по час повернення майна орендодавцю - 13.05.2018.

Відповідач вказує, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД позивачем неправомірно більше ніж вдвічі завищено розмір нарахувань з неустойки, яка може вимагатись до сплати до державного бюджету. Так, у позовній заяві РВ ФДМУ нараховує неустойку, виходячи з 100% розміру орендної плати, тобто у розмірі не менше ніж 200% розміру орендної плати, та просить стягнути її у повному обсязі до державного бюджету. При цьому, пунктом 3.6. договору оренди встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства - у розмірі 4099,25 грн.; 50% балансоутримувачу у розмірі 4099,25 грн., а пунктом 10.11. Договору оренди встановлено право орендодавця вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. Тому в даному випадку РВ ФДМУ не має права нараховувати неустойку до державного бюджету у розмірі більше ніж 2 х 50% = 100% розміру орендної плати. При цьому, розрахунок неустойки зроблено позивачем неправильно. Розмір орендної плати, зазначений у розрахунку РВ ФДМУ у позовній заяві, є необґрунтовано значно завищеним. Він не співпадає з розміром орендної плати, встановленим у пункті 3.6. Договору оренди - 4099,25 грн. Таким чином, нарахування неустойки є необґрунтованим і неправомірним, здійснено на підставі недостовірного, необґрунтовано завищеного розміру орендної плати.

Також відповідач вважає, що за вимогами РВ ФДМУ про стягнення неустойки з ТОВ "Медікум-Мрія" спливла позовна давність.

Відповідач вказує, що як зазначено у позовній заяві РВ ФДМУ та було встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4677/18, яке набрало законної сили, зазначений договір оренди був припинений 13.05.2018 у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений. Нерухоме майно було повернуто орендодавцю за актом приймання - передавання 06.11.2019. Таким чином, оскільки договір оренди був припинений 13.05.2018, нарахування неустойки РВ ФДМУ мало бути згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України припинено через шість місяців від зазначеної дати - 13.11.2018. Нарахування неустойки після 13.11.2018 є неправомірним.

Відповідач також вважає, що оскільки згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, то за вимогами РВ ФДМУ про стягнення неустойки позовна давність спливла повністю 14.11.2019 року. До того ж, як вказує відповідач, оскільки неустойка нараховується помісячно, то враховуючи, що позовну заяву РВ ФДМУ про стягнення неустойки з ТОВ "Медікум-Мрія" було подано до Господарського суду Дніпропетровської області 02.12.2020, позовна давність за кожною вимогою про стягнення неустойки за кожен відповідний місяць спливає через один рік після закінчення відповідного місяця.

У зв`язку з викладеним, ТОВ "Медікум-Мрія" просить відповідно до частин 3 і 4 статті 267 Цивільного кодексу України застосувати до вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення з їх підприємства неустойки за прострочення повернення нерухомого майна (вбудованих приміщень) після закінчення строку дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД позовну давність та наслідки її спливу.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2021 (колегія суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2021 у справі №904/6518/20; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.11.2021 о 14:30 год.

25.10.2021 від ТОВ "Медікум-Мрія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому також викладено клопотання про розгляд справи №904/6518/20 за відсутності представника відповідача.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 07.12.2021 о 14:45 год.

За розпорядженням керівника апарату суду №3626/21 від 06.12.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/6518/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021 означеним складом суду прийнято апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2021 у справі №904/6518/20 до свого провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Колегія суддів визнала, що неявка представника відповідача, від якого надійшов відзив на апеляційну скаргу по суті спору, в якому одночасно заявлене клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, не перешкоджає розгляду цієї справи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.12.2021 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

За результатами розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 07.12.2021 судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як Орендодавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Медікум-Мрія", як Орендарем, укладено договір №12/02-5540-ОД від 13.06.2014 оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення (реєстровий номер 37664469.1.РШЩМВД361 (далі - майно) площею 208,2кв. м, розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57 на 1- му поверсі 3-х поверхової будівлі, що перебуває на балансі ДВНЗ "Криворізький національний університет" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 13.03.2014 і становить за незалежною оцінкою 465944,00 грн.

Згідно з пунктом 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкту господарювання, що діє на основі приватної власності і проводить діяльність з медичної практики.

За пунктом 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акту приймання - передачі майна.

Відповідно до акту від 13.06.2014 приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57 за узгодженням з балансоутримувачем - ДВНЗ "Криворізький національний університет" позивачем було передано відповідачу нежитлові приміщення площею 208,2 кв.м.

Згідно з пунктом 3.1. Договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995року №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2014 року 8198,50 грн.

Відповідно до пункту 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (пункту 3.4 Договору).

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених кабінетом Міністрів України чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:

- 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 4099,25 грн.;

- 50% - балансоутримувачу - у розмірі 4099,25 грн.

Додатковою угодою від 18.06.2015 строк дії договору продовжено до 12.05.2018 включно.

В пункті 5.11. Договору сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору у Орендаря виникає обов`язок повернути Орендодавцеві або підприємству/товариству, указаному Орендодавцем, орендоване Майно в належному стані, не гірше ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Згідно з наказом від 24.04.2018 №66/02-Н на підставі листа Фонду державного майна України від 02.04.2018 №10-16-6481 та враховуючи відсутність роз`яснень з боку Міністерства освіти і науки України щодо визначення переліку видів діяльності, якими відповідно до чинного законодавства не заборонено використання майна державних закладів освіти, з метою недопущення порушень у сфері орендних відносин, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області прийнято рішення про припинення роботи по договорам оренди нерухомого майна державних закладів освіти.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 23.05.2018 №12/02-126-ПО "Про припинення договору з ТОВ "Медікум-Мрія" від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД (а.с.18) визнано Договір оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД нерухомого майна припиненим на підставі пункту 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та на підставі приписів частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" з 13.05.2018.

Листом від 24.05.2018 №11-02-03303 "Про припинення договору оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД" (а.с.19) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області повідомило ТОВ "Медікум-Мрія" про припинення договору оренди з 13.05.2018 та просило терміново повернути за актом приймання-передачі орендоване майно балансоутримувачу та один примірник акту орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання - передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Зазначений лист Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області надіслано 11.06.2018 на адресу ТОВ "Медікум-Мрія" рекомендованим листом з повідомленням про вручення ідентифікатором 4900063167830.

Зі своєї сторони ТОВ "Медікум-Мрія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний вищий навчальний заклад "Криворізький національний університет" про визнання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області і Товариством з обмеженою відповідальністю "Медікум-Мрія", продовженим з 13 травня 2018 року по 12 квітня 2021 року включно на тих самих умовах, які були передбачені зазначеним договором; про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області укласти з Товариством з обмеженою відповідальність "Медікум-Мрія" додатковий договір (додаткову угоду) та про продовження договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 13 червня 2014 року №12/02-5540-ОД з 13 травня 2018 року по 12 квітня 2021 року включно на тих самих умовах, які були передбачені вказаним договором.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4677/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2019, в задоволенні позову ТОВ "Медікум-Мрія" відмовлено.

22.01.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області направило на адресу ТОВ "Медікум-Мрія" претензію №11-11-00441, з проханням сплатити заборгованість за договором оренди і повернути майно. Відповідь на вказану претензію від орендаря не надходила, борг не погашено.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 №39, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення) є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 22.03.2019 №290 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях розпочало свою роботу з 22.03.2019.

06.11.2019 ТОВ "Медікум-Мрія" повернуло Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях орендоване майно за Актом приймання-передачі від 06.11.2019.

Пунктом 3.12. Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Відповідно до пункту 10.11. Договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

У зв`язку з несвоєчасним поверненням майна Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях нарахувало ТОВ "Медікум-Мрія" неустойку у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за період прострочення з 14.05.2019 по 06.11.2019, що складає 593655 грн. 99 коп. та звернулося до господарського суду про стягнення цих коштів в судовому порядку.

Відтак предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (позивач) до ТОВ "Медікум-Мрія" (відповідач) про стягнення суми 593655 грн. 99 коп. неустойки у розмірі подвійної орендної плати, пов`язаної з незаконним використанням державного майна.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв`язку з виконанням господарського договору оренди майна державної форми власності.

Укладений між сторонами договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України містить припис, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Так, відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина друга статті 785 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив із того, що здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, а саме неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна з оренди, не відповідає вказаному вище правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки таку неустойку нараховано одночасно з нарахуванням позивачем та сплатою відповідачем орендної плати за спірний період, розмір якої необхідно відрахувати від нарахованої позивачем суми неустойки.

Разом із цим, встановивши, що відповідачем було сплачено протягом спірного періоду орендну плату в загальному розмірі - 332147 грн. 60 коп., суд першої інстанції визначив, що за його перерахунком неустойка у розмірі подвійної орендної плати становить 282274 грн. 66 коп. (614422 грн. 26 коп. - 332147 грн. 60 коп. = 282274 грн. 66 коп.).

При цьому оскільки неустойка, передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування в даному випадку спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України. як і положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, які мають значення, та їх правову оцінку, в межах доводів апеляційної скарги позивача погоджується з такими висновками суду першої інстанції частково та виходить з наступних мотивів.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди, є зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Судом першої інстанції враховано, що Господарський суд Дніпропетровської області приймаючи рішення від 16.01.2019 у справі №904/4677/18 про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з обставин прийняття наказу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 23.05.2018 №12/02-126-ПО про припинення договору оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД, направлення орендарю листа від 24.05.2018 №11-02-03303 про припинення договору оренди з 13.05.2018 (протягом місяця після закінчення строку дії договору), у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що договір оренди є таким, що припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак обставини, встановлені у справі №904/4677/18, є преюдиційними при розгляді даної справи.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що договір оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД припинив свою дію з 13.05.2018.

Суд першої інстанції також правильно встановив, що повернення відповідачем позивачу об`єкта оренди за двостороннім актом від 06.11.2019 свідчить про порушення цим орендарем своїх зобов`язань про негайне повернення позивачу (орендодавцю) орендованого майна, як це передбачено умовами договору оренди та нормами чинного законодавства.

Водночас суд першої інстанції правильно врахував, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то й регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такою правовою оцінкою суду першої інстанції спірних правовідносин.

Однак при цьому колегія суддів враховує аргумент апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції, вказавши, що здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, а саме неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна з оренди, не відповідає вказаному вище правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки таку неустойку нараховано одночасно з нарахуванням позивачем та сплатою відповідачем орендної плати за спірний період, разом із цим дійшов помилкового висновку, що розмір сплаченої відповідачем орендної плати необхідно відрахувати від нарахованої позивачем суми неустойки.

Так судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем у спірний період з 13.05.2019 по 06.11.2019 було сплачено орендну плату згідно договору від 13.06.2014, як орендодавцю, так і балансоутримувачу, у загальній сумі 332147,60 грн., про що свідчать платіжні доручення, додані відповідачем до матеріалів справи (а.с.43-82).

Між тим за твердженням відповідача ним у відповідності до пункту 3.6 Договору у повному обсязі була сплачена орендна плата за весь час користування орендованим майном, у тому числі за період з часу припинення договору - 13.05.2018 по час повернення майна орендодавцю - 06.11.2019. Загальний розмір сплаченої ТОВ "Медікум-Мрія" у зазначений період орендної плати складав 414485,53 грн., а саме: до державного бюджету - у розмірі 196045,24 грн. (без ПДВ), балансоутримувачу - у розмірі 218440,29 грн.

Як вказує відповідач, всі платіжні доручення містять відмітки про проведення операцій за ними про перерахування грошових коштів банком. Платежі до державного бюджету здійснювались за належними реквізитами, офіційно опублікованими Державною податковою службою України на її сайті; перераховані до державного бюджету кошти ТОВ "Медікум-Мрія" не повертались; твердження РВ ФДМУ про нібито не надходження деяких грошових коштів до державного бюджету є необґрунтованим, не підтвердженим жодним доказом.

Дослідивши зазначені платіжні доручення, колегія суддів погоджується з аргументами апеляційної скарги позивача, що з мотивувальної частини оскарженого у цій справі судового рішення неможливо встановити, що саме враховано судом першої інстанції (які платіжні доручення), оскільки загальна сума коштів, сплачених за вищевказаними платіжними дорученнями складає 422663,40 грн., тобто не співпадає з сумою визначеною судом (332147,60 грн.), значна частина вказаних платіжних доручень не стосується предмету спору, оскільки кошти сплачені за ними перераховані на рахунок балансоутримувача, а платіжні доручення, за якими кошти сплачено до державного бюджету не охоплює суми заборгованості, зазначеної в позовних вимогах.

Вирішуючи, чи є надані відповідачем в матеріали справи докази про перерахування орендної плати за договором оренди №12/02-5540-ОД від 13.06.2014 належними доказами у цій справі, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 76 Господарського процесуального кодексу України визначає, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому колегія суддів враховує на те, що предметом спору у цій справі не було вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості саме з орендної плати (в одинарному чи в подвійному розмірі).

Так, дослідивши розрахунок позовних вимог позивача, колегія суддів встановила, що у ньому містяться нарахування неустойки, розмір якої визначений виходячи із подвійного розміру орендної плати з урахуванням її індексації, за період часу з 13.05.2019 по 06.11.2019 на загальну суму 593655,99 грн.

Таким чином, позивач не заявляв будь-яких інших вимог, окрім вимоги про стягнення неустойки.

Відтак за змістом заявлених позивачем позовних вимог та визначеного позивачем у цій справі предмету позову, суду першої інстанції слід було встановити тільки розмір нарахованої неустойки, правомірність її нарахування позивачем та наявність у відповідача доказів про її сплату.

У статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" зазначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання (пункт 23.1 статті 23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

За змістом наведених вище положень "Про платіжні системи та переказ коштів в України" отримувач платежу не має повноважень з власної ініціативи змінити призначення платежу.

Стаття 534 Цивільного кодексу України встановлює черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням, згідно з яким у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Тобто кредитору надано право визначати черговість виконання грошового зобов`язання боржника у разі недостатності суми проведеного платежу в певній черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом апеляційної інстанції досліджено надані відповідачем в матеріали справи платіжні доручення та не встановленого оплати, які б було здійснено з призначенням платежу як "сплата неустойки".

Тому колегія суддів відхиляє аргумент відповідача, що платіжні доручення, які додані до його відзиву, мають значення для розгляду цієї справи та є належними, допустимим та достовірними доказами добросовісного виконання ТОВ "Медікум-Мрія" договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором оренди від 13.06.2014 №12/02-5540-ОД, у тому числі за весь час користування орендованим майном з часу припинення договору - 13.05.2018 по час повернення майна орендодавцю - 13.05.2018.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для відрахування від нарахованої позивачем неустойки будь-яких сум, які відповідно до зазначених Орендарем у вказаних платіжних документах підстав для такого грошового переказу, не можуть бути віднесені до сплати неустойки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що є хибним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відрахування від визначеної позивачем неустойки, з обґрунтованістю та правомірністю нарахування якої погодився суд, оскільки такий висновок суду не ґрунтується, ані на умовах договору, яким не передбачено зарахування неустойки в рахунок орендних платежів, ані на положеннях чинного законодавства, яке не наділяє сторін за договором оренди на власний розсуд змінювати призначення платежів, які здійснює орендар.

При цьому колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідно до умов, які були встановлені сторонами в пункті 3.10 Договору, надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку, у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю.

Як вже зазначено вище судом у цій справі було встановлено, що Договір оренди №12/02-5540-ОД визнано в судовому порядку таким, що припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, з 13.05.2018, що відповідно до умов пункту 3.10. договору передбачає повернення надмірно сплачених платежів орендарю.

Між тим, судом апеляційної інстанції з матеріалів цієї справи також встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медікум-Мрія" (Орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №12/02-6930-ОД від 07.11.2019, предметом якого окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення загальною площею 320,53 кв. м (в тому числі площа загального користування 12,3 кв.м), розміщене за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, 57 на першому поверсі триповерхового лабораторного корпусу, що перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість/актом оцінки на "15" серпня 2019 року і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 789900,00 грн. (без ПДВ).

За Актом приймання-передачі від 07 листопада 2019 року нежитлові вбудовані приміщення, які є предметом оренди за договором №12/02-6930-ОД від 07.11.2019, передані від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях в оренду до ТОВ "Медікум-Мрія".

Таким чином, між позивачем та відповідачем з 07.11.2019 були поновлені орендні правовідносини з користування державним майном.

Отже, сторони не позбавлені можливості врегулювати свої розрахунки з використання означеного майна у відповідності до умов укладених між ними договорів та положень чинного законодавства.

Наразі під час розгляду судом даної справи, такі відносини не потребують окремої правової оцінки, оскільки позивачем не заявлено вимог до відповідача про стягнення заборгованості саме з оплати орендної плати, тобто такі вимоги не є предметом розгляду даної справи.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що у відповідача виник обов`язок сплатити неустойку в розмірі 593655,99 грн. без врахування платежів, які були здійснені у спірному періоді на користь Орендодавця та/чи Баласоутримувача як орендна плата.

Як вказує відповідач, відповідно до статті 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однак колегія суддів відхиляє такий аргумент відповідача, оскільки як зазначено вище судом, сплата орендної плати є основним зобов`язанням Орендаря, а сплата Орендарем неустойки є цивільно-правовою відповідальністю за невиконання іншого зобов`язання Орендаря - з повернення майна Орендодавцю у разі припинення дії договору оренди.

Щодо аргументів відповідача про те, що позивач не має права вимагати сплати неустойки у розмірі 100% до державного бюджету, оскільки за умовами в пункті 3.6. Договору оренди встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря в податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства - у розмірі 4099,25 грн.; 50% балансоутримувачу у розмірі 4099,25 грн., тобто позивач (Орендодавець) у даному випадку не має права нараховувати неустойку до державного бюджету у розмірі більше ніж 2 х 50% = 100% розміру орендної плати, то такі заперечення відповідача відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як правильно вказує відповідач, за умовами, які визначені в пунктах 3.6-3.7. Договору сторони передбачили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувача у певному співвідношенні: 50% - до державного бюджету та 50% - Балансоутримувачу.

Разом з цим за умовами, які визначені в пункті 3.1. Договору, сторони встановили певний розмір орендної плати в сумі 8198,50 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2014 року, який застосовується для визначення розміру орендної плати за кожний наступний місяць шляхом його коригування за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Таким чином, умови договору визначають розмір орендної плати та порядок її перерахування, зокрема у певному співвідношенні на користь Орендодавця та Балансоутримувача.

Щодо сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за час прострочення, то колегія суддів погоджується з позивачем, що за умовами, які визначені в пункті 10.11. Договору, право її отримання надано саме Орендодавцю.

Так в пункті 10.11. Договору встановлено, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Тому розмір такої неустойки правильно визначений позивачем без застосування співвідношення, яке передбачене в пунктах 3.6-3.7. Договору для розподілу між Орендодавцем та Балансоутримувачем виключно орендної плати.

Дослідивши доводи відповідача про відсутність вини ТОВ "Медікум-Мрія" колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто суду потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно чи з необережності цього обов`язку не виконав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що з часу припинення договору оренди №12/02-5540-ОД від 13.06.2014 - з 13.05.2018 та до часу укладення між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ТОВ "Медікум-Мрія" Договору оренди №12/02-6930-ОД від 07.11.2019 цього ж самого приміщення позивач вимагав від відповідача звільнення вказаного приміщення, надсилав відповідачу вимоги про це чи звертався з відповідним позовом до суду.

Навпаки судом встановлено, що після закінчення строку дії попереднього договору позивач погодив з відповідачем умови нового договору оренди вказаного приміщення та уклав його 07.11.2019.

Однак, як зазначено вище, господарським судом під час розгляду іншої справи №904/4677/18 вже досліджені обставини, які спричинили не поновлення договору оренди №12/02-5540-ОД від 13.06.2014 на новий строк та був встановлений факт припинення строку дії цього договору саме з 13.05.2018.

Як зазначалось вище правові наслідки припинення дії договору №12/02-5540-ОД від 13.06.2014 були встановлені безпосередньо в його умовах, а крім того визначаються нормами законодавства.

Відтак визначальним у даному випадку є невиконання відповідачем правомірної вимоги позивача про сплату заборгованості за договором оренди та про повернення майна, яку було доведено до відома орендаря в листі від 24.05.2018 №11-02-033303.

В своїй претензії №11-11-00441 від 22.01.2019 позивач також пред`являв відповідачу вимогу про повернення орендованого майна балансоутримувачу у десятиденний строк з моменту отримання цієї претензії.

Відповідачем не надано суду доказів існування об`єктивних перешкод для невиконання таких вимог позивача.

Існування судового спору щодо поновлення договору оренди та подальші переговори сторін з приводу укладення нового договору не звільняють відповідача від свого обов`язку, як Орендаря, повернути майно позивачу (Орендодавцю).

Відповідач, посилаючись на неправильні дії позивача, зі своєї сторони доказів вжиття ним власних дій для належного виконання свого зобов`язання з повернення майна орендодавцю - суду не надав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено відсутність своєї вини в порушенні зобов`язань орендаря негайно повернути орендодавцю майно, яке є предметом оренди, після закінчення строку дії відповідного договору оренди.

Отже відсутні підстави для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за таке порушення.

За твердженням відповідача, оскільки договір був припинений 13.05.2018, нарахування неустойки позивачем, враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, мало бути припинено через шість місяців від зазначеної дати - 13.11.2018, а нарахування неустойки після 13.11.2018 є неправомірним.

Також на думку відповідача, оскільки згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, то позовна давність за вимогами позивача про стягнення неустойки за позовом, який було подано до суду 02.12.2020, спливла повністю 14.11.2019. Крім того, відповідач вказує, що оскільки неустойка нараховується щомісячно, то позовна давність за кожною вимогою про стягнення неустойки за кожен відповідний місяць спливає через один рік після закінчення відповідного місяця.

З посиланням на положення частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому відповідач просить застосувати до вимог відповідача про стягнення неустойки за прострочення повернення нерухомого майна (вбудованих приміщень) після закінчення строку дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 13.06.22014 №12/02-5540-ОД позовну давність.

Щодо правової природи неустойки за невиконання (несвоєчасне виконання) наймачем обов`язку щодо поверненні речі з найму (оренди) у разі припинення договору найму (оренди).

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).

Тобто неустойка згідно із частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 Господарського процесуального кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України.

Тобто застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою частиною першою статті 230 Господарського кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, у даному випадку до заявлених у цьому спорі вимог позивача про стягнення з відповідача означеної неустойки не підлягають застосування як норми про спеціальну позовну давність, передбачені пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, так і положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування неустойки після спливу шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного вище колегія суддів вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції про наявність підстав для перерахунку неустойки - не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування такого судового рішення повністю та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення, яким позовні вимоги позивача слід повністю задовольнити. Тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати в 13357,26 грн. на оплату судового збору, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277 ч.1 п.3, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2021 у справі №904/6518/20 - скасувати повністю.

Ухвалити нове рішення:

"Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКУМ-МРІЯ" про стягнення 593655 грн. 99 коп. неустойки у розмірі подвійної орендної плати, пов`язаної з незаконним використанням державного майна - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКУМ-МРІЯ" (50027, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Мистецька, 11; ідентифікаційний код 38031826) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м.Дніпро, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код 42767945) 593655 грн. 99 коп. - неустойки, 8904 грн. 84 коп. судових витрат у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції, витрат по сплаті судового збору, 13357 грн. 26 коп. судових витрат у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції".

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 04.02.2022.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя С.Г. Антонік